Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №336/6156/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 28.10.2026 Справа № 336/6156/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/6156/24 Головуючий у 1- інстанції Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/807/2043/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Поляков О.З.,

за участю секретаря судового засідання Товстопятко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року представник заявника адвокат Шевченко А.В. звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні по ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, його батька - ОСОБА_2 , який загинув у м. Запоріжжі ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтуванні заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Запоріжжі народився ОСОБА_1 . Його батьком є ОСОБА_2 . 25 вересня 2013 року шлюб між його батьком та матір`ю на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя розірвано. ОСОБА_1 мешкав разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

З 01 вересня 2020 року по 30 червня 2022 року ОСОБА_1 навчався в Державному навчальному закладі «Запорізьке вище професійне училище». ІНФОРМАЦІЯ_6 йому виповнилося 18 років. З 01 вересня 2023 року він є студентом другого курсу Відокремленого структурного підрозділу «Економіко-правничий фаховий коледж Запорізького національного університету». ІНФОРМАЦІЯ_4 його батько, ОСОБА_2 , помер.

Згідно з витягом з протоколу № 2750 від 30 листопада 2023 року, захворювання солдата ОСОБА_2 , 1970 року народження, яке призвело до смерті, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою щодо призначення йому виплати у зв`язку зі смертю батька. Проте ОСОБА_1 було повідомлено, що матеріали щодо призначення та виплати допомоги повернуті ІНФОРМАЦІЯ_8 без реалізації.

На день смерті батька, а саме 22 серпня 2023 року, ОСОБА_1 був повнолітнім і не навчався, оскільки період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим перевищував чотири місяці. З огляду на зазначене, підстав для направлення документів заявника до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на розгляд щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги немає.

Без надання документів, що підтверджують факт перебування на утриманні на дату смерті батька (зокрема судового рішення), неможливо встановити право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги. На теперішній час встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого батька неможливо інакше, як за рішенням суду. Встановлення вказаного факту необхідне заявнику саме для отримання одноразової грошової допомоги.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту на утриманні, задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на утриманні батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 07 серпня 2026 року Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», яка надійшла до апеляційного суду 10 серпня 2026 року.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2026 року, вважаючи його необґрунтованим та ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та дійшов помилкового висновку про перебування ОСОБА_1 на утриманні батька на момент його смерті.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що встановлення факту перебування на утриманні необхідне заявнику для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька військовослужбовця. Водночас, на думку апелянта, право на отримання такої допомоги як утриманця пов`язане з одночасною наявністю визначених законом умов, зокрема непрацездатності та перебування на утриманні померлого. Посилаючись на положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також на норми законодавства про пенсійне забезпечення, зазначає, що суд першої інстанції не врахував належним чином обставини навчання заявника. Зокрема, ОСОБА_1 закінчив навчання у Державному навчальному закладі «Запорізьке вище професійне училище» ІНФОРМАЦІЯ_10 , а навчання у відокремленому структурному підрозділі «Економіко-правничий фаховий коледж» Запорізького національного університету розпочав лише з 01 вересня 2023 року, тобто вже після смерті батька, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За таких обставин апелянт вважає, що суд першої інстанції без належної оцінки доказів встановив факт перебування заявника на утриманні померлого, що призвело до неправильного вирішення справи.

22.10.2026 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заявник ОСОБА_1 в особі представника Шевченко А.В. не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином причин неявки суду не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належні та допустимі докази перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого ОСОБА_2 оскільки у судовому засіданні підтверджено належними доказами факт перебування заявника, на утриманні свого батька.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 31.03.2005 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 в м. Запоріжжя, його батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

Відповідно до довідки від Голови правління ОСББ «Авраменко 12» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживав разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 - по день смерті останнього, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Відповідно до архівної довідки № 117 від 08 липня 2022 року від директора ДНЗ «Запорізьке ВПУ» ОСОБА_1 з 01.09.2020 по 30.06.2022 навчався в Державному навчальному закладі «Запорізьке вище професійне училище»

ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_1 виповнилось 18 років.

З 01.09.2023 заявник є студентом другого курсу відокремленого структурного підрозділу «Економіко-правничий фаховий коледж» Запорізького національного університету.

Відповідно до витребуваної судом інформації відомості щодо ОСОБА_1 в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

ОСОБА_1 з 01.09.2023 призначена пенсія через втрату годувальника.

ОСОБА_2 у 2023 році перебував на обліку у військовій частині НОМЕР_3 та надано відомості за звітний місяць сума заробітку для нарахування пенсії (грн) (у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати), де дохід останнього в січні 2023 року складає 52 348 грн. 92 коп. і в подальшому зростає вдвоє до його загибелі.

Згідно з витягом з протоколу № 2750 від 30.11.2023 зафіксовано захворювання солдата ОСОБА_5 , 1970 року народження: «Декомпенсація серцевої діяльності. Хронічна ішемічна хвороба серця», яке згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині), від 15.10.2023 № 290, Акту службового розслідування № 5260 від 09.10.2023 проведеного командиром в/ч НОМЕР_4 , лікарського свідоцтва про смерть № 5182 від 24.09.2023, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 25.08.2023 - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_14 із заявою щодо призначення та виплати після смерті батька. Було повідомлено що матеріали щодо призначення та виплати допомоги в зв?язку із смертю старшого солдата ОСОБА_2 , повернуті ІНФОРМАЦІЯ_2 - без реалізації.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Економіко-правничий фаховий коледж» Запорізького національного університету від 12.02.2024 № 31-30/24 ОСОБА_1 являється студентом 2 курсу з 01.09.2023.

Відповідно до відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_14 , на день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_1 був повнолітнім і не навчався. Період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим перевищує чотири місяці. З огляду на зазначене, підстав для направлення документів заявника до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на розгляд щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги немає.

Відповідно до інформаційної довідки №1558/5/08-01-12-03-04 від 30.01.2026 ГУ ДПС у Запорізькій області вбачається, що ОСОБА_1 з січня 2023 року по серпень 2023 року отримав сукупний дохід у розмірі 62,13 грн. від АТ «УніверсалБанк» (Додаткове благо). Інші доходи відсутні. При цьому дохід ОСОБА_2 за вказаний період склав 765 493,27 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

Відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї") визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з вимогами частини 3 Сімейного кодексу України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Доведення факту перебування дитини на утриманні стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018року у справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020року у справі № 210/343/19.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України № 2262-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі статті 16-1 цього Закону право на призначення та отримання грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 перебував на утриманні загиблого ОСОБА_2 , враховуючи факт їх спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , з урахуванням відсутності у заявника інших доходів.

Апеляційний суд погоджується з тим, що надані позивачем письмові докази свідчать про те, що він перебував на утриманні свого померлого батька ОСОБА_2 в період після досягнення повноліття та до дня смерті останнього. Допомога, яка надавалась позивачу була для нього єдиним постійним і основним джерелом засобів до існування.

Тому висновок суду першої інстанції про перебування заявника, на утриманні свого загиблого батька є вірним.

Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявник закінчив навчання в Державному навчальному закладі «Запорізьке вище професійне училище» 30.06.2022, і лише 01.09.2023 (вже після смерті батька) був зарахований на навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Економіко-правничий фаховий коледж» Запорізького національного університету не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 набув повноліття лише ІНФОРМАЦІЯ_13 , тобто його батько за законом мав утримувати свого сина. А матеріали справи не містять відомостей про те, що заявник мав самостійний дохід, та навпаки вони підтверджують факт його спільного проживання разом з батьком.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

О.З. Поляков