Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №308/17731/25 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №308/17731/25

Суддя: Собослой Г. Г.

Справа № 308/17731/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Собослоя Г.Г.

суддів: Мацунича М.В., Шевчука В.В.

за участю секретаря судового засідання: Голубєвої Е.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Фазикош Г.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу.

Позов обґрунтовувала тим, що 22.02.2022 між з АТ “Сенс Банк” та ОСОБА_3 було укладено угоду про надання споживчого кредиту №501437256. Мета отримання кредиту на споживчі цілі, строк кредитування 60 місяців, дата повернення кредиту 22.02.2027.

09.05.2024 позивачка змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

У позовній заяві вказано, що питання отримання коштів було предметом перевірки у справі 308/17670/23. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2025, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.11.2025. Вказаним рішенням, крім іншого: визнано кредитні кошти, отримані за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022, укладеним між АТ «Альфа-Банк» назва з 01.12.2022 змінена на АТ “СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та здійснено поділ боргового зобов`язання (тіла, відсотків та інших платежів) у рівних частках по 1/2, а саме: - за ОСОБА_3 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми; - за ОСОБА_1 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми.

Окрім того, як вказує, що у справі 308/17670/23 суд встановив що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 27.07.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 27.09.2022 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області розірвано. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_7 2019 р.н., який проживає разом з позивачкою. Також у позові наведено перелік майна та зобов`язань, що за час перебування у шлюбних відносинах було набуто у власність подружжям.

Станом на 24 листопада 2025 року заборгованість за кредитним договором № 501437256 погашена повністю що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою АТ “СЕНС БАНК”. У період з 22.02.2022 по 22.11.2025 у межах кредитного договору сплачено коштів на суму 457622,12 грн з яких: 222 000 гривень по тілу кредиту (позики) та 235 622,12 грн сплата відсотків по кредиту. Інші платежі як неустойка за кредитом не нараховувались та не сплачувались.

Зазначала, що виходячи з рівності сторін договору та поділу грошового зобов`язання у неї виникло право зворотної вимоги до відповідача на суму, що становить половину сплаченого зобов`язання. Відповідач повертати позику самостійно не має наміру через що позивачка вимушена звертатися до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 5, 19, 58, 62, 174-177, 184, 274, 277 ЦПК України, ст.ст. 19, 55, 124 Конституції України, 11, 202, 207, 509, 526, 530, 544, 598-599, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 228 811,06 грн за кредитною угодою №501437256 від 22.02.2022, витрати за надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1830.45 грн сплачених при зверненні з позовом.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 228 811,06 гривень за кредитною угодою № 501437256 від 22.02.2022 та витрати по сплаті судового збору в сумі 1830,45 грн сплачених при зверненні з позовом.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дяченко Е.В., просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що судом не було досліджено фактичних обставин справи, зокрема щодо отримання позивачкою кредитних коштів саме в інтересах сім`ї. Оскільки відсутні докази того, що позивачкою витрачено грошові кошти в інтересах сім`ї, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від представника ОСОБА_2 – адвоката Шпуганича В.П. надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Разом з тим, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Враховуючи приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що неявка сторін по справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 81 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Апеляційним судом встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року, яке залишено в силі постановою Закарпатського апеляційного суду 06 листопада 2025 року, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_8 , про поділ спільного майна подружжя.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнано кредитні кошти, отримані за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та здійснити поділ боргового зобов`язання (тіла, відсотків та інших платежів) у рівних частках по 1/2, а саме: за ОСОБА_3 визнати особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) – 111 000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми; за ОСОБА_1 визнати особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) – 111 000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми.

Також, визнано боргове зобов`язання від 12.04.2021 перед ОСОБА_8 в розмірі 35 тис. доларів США, строк виконання до 12.04.2024 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та здійснити поділ боргового зобов`язання у рівних частках по 1/2, а саме: за ОСОБА_3 визнати особистий борг у сумі 17 500 доларів США за борговим зобов`язанням від 12.04.2021 перед ОСОБА_8 зі строком виконання до 12.04.2024; за ОСОБА_1 визнати особистий борг у сумі 17 500 доларів США за борговим зобов`язанням від 12.04.2021 перед ОСОБА_8 зі строком виконання до 12.04.2024.

За вказаним рішенням, суд констатував, що позивачкою належними і допустимими доказами доведено факт отримання позики та кредитних коштів в інтересах сім`ї, а саме для придбання та утримання спільного майна подружжя, при цьому відповідач власних доказів на спростування позиції позивачки не надав, фактів використання позивачкою кредитних коштів в особистих інтересах не на користь сім`ї суду не навів.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Вказаний факт не спростовано ОСОБА_1 також і в суді апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Як слідує з довідки про закриття кредиту: клієнт/позичальник: ОСОБА_2 на 25.11.2025 08:22:02заборгованості перед АТ «СЕНС БАНК» за кредитним договором № 501437256 від 22.02.2022 не має. Кредитний договір закрито.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом: позичальник ОСОБА_2 номер кредитного договору 501437256 від 22.02.2022; сума кредиту 222 000,00; валюта звіту Гривня; станом на 26.11.2025 у період з 22.02.2022 по 22.11.2025 у межах кредитного договору сплачено коштів на суму 457 622,12 грн з яких: 222 000 гривень по тілу кредиту (позики), та 235 622,12 сплата відсотків по кредиту. Інші платежі як неустойка за кредитом не нараховувались та не сплачувались.

Згідно висновків Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі №6-163 цс 12 зазначив, що договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім`ї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року (справа № 638/18231/15-ц провадження № 14-712 цс 19) виснувала, що …правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Отже, усуваючи наведений законодавчий недолік, Велика Палата Верховного Суду погодилась з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами….

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Якщо один із колишнього подружжя в повному обсязі виконав зобов`язання, то він у порядку частини першої статті 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого з подружжя у відповідній частині.

Так як позика позивачем була отримана в інтересах сім`ї, вказаний факт встановлено попередніми судовими рішеннями, а позивачкою самостійно в повному обсязі сплачено заборгованість за договором кредиту, що не заперечується відповідачем, а тому суд першої інстанції вірно вважав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 228 811,06 гривень за кредитною угодою № 501437256 від 22.02.2022.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогами закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни,а апеляційна скарга відповідача без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, і доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua