Суд: Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №682/2290/26
Суддя: Маршал І. М.
Справа № 682/2290/26
Провадження № 2/682/1769/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Маршал І.М.,
за участі секретаря судового засідання Захарчук С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Позивач, ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову позивач вказував, що 12.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та відповідачем укладено договір кредиту № 579553932, за яким відповідач отримав кредит у сумі 9 260,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності зі строком кредитування 30 днів з процентною ставкою 0,86% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого новий кредитор у зобов`язанні набув права вимоги до відповідача за договором № 579553932.
05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов якого новий кредитор у зобов`язанні набув права вимоги до відповідача за договором №579553932.
14.02.2022 між ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого новий кредитор у зобов`язанні набув права вимоги до відповідача за договором №579553932.
Відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, яка становить 24 242,80 грн. з яких:
- 9260,00 грн. заборгованість за кредитом;
- 14 982,80 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Оскільки, станом на день пред`явлення позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно з кредитним договором позивач просить суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість, судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, за змістом позову просив здійснити розгляд справи у його відсутність.
Представником відповідача адвокатом Андрієвським О.А. до суду подано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого представник заперечив щодо вимог позову, вважає його необгрунтованим з підстав пропуску позивачем строків позовної давності, також подав заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності та просить суд з цих підстав відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено, що 12.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та відповідачем укладено договір кредиту № 579553932, за яким відповідач отримав кредит у сумі 9 260,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності зі строком кредитування 30 днів з процентною ставкою 0,86% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого новий кредитор у зобов`язанні набув права вимоги до відповідача за договором № 579553932.
05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов якого новий кредитор у зобов`язанні набув права вимоги до відповідача за договором №579553932.
14.02.2022 між ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого новий кредитор у зобов`язанні набув права вимоги до відповідача за договором №579553932.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Зі ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно зі ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 527ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, як було встановлено судом строк кредитування передбачений умовами договору № 579553932 від 12.04.2019 становив 30 днів (п. 1.3. Договору).
Відповідно до графіку розрахунків до договору № 579553932 від 12.04.2019 року кінцевою датою повернення кредитних коштів та платежів за користування кредитом було 12.05.2019 року. Таким чином не виконавши свого грошового зобов`язання перед кредитором в обумовлений сторонами строк відповідач починаючи з 13.05.2019 року вважається таким, що прострочив.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ст. 252 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок ( ст. 253 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Отже, за своєю юридичною природою строки покликані дисциплінувати учасників правовідносин з тим аби ті своєчасно вчиняли дії з якими закон пов`язує виникнення у них, зміну та припинення прав та обов`язків або утримались від їх вчинення. Тобто, початок, перебіг та сплив таких строків завжди мають для учасників правовідносин певні юридичні наслідки.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Таким чином, є підстави для висновків, що для позивача перебіг загального строку позовної давності у 3 роки у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права розпочався 13.05.2019 року.
З 12.03.2020 року в Україні було запроваджено карантин через COVID-19. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, строки позовної давності були продовжені на весь час дії карантину, тобто період під час дії карантину не враховується у строк позовної давності.
Отже, починаючи з 13.05.2019 року (перший день прострочення) по 12.03.2020 року (день введення карантину через COVID-19) для позивача сплинуло 9 місяців і 28 днів строку позовної давності, після чого строк був зупинений.
Крім того, ще до завершення введеного в Україні карантину через COVID-19, на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 28.08.2025 року, де було передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, для позивача позовну давність було зупинено починаючи з цієї дати -24.02.2022 року.
Однак, пункт 19 розділу Прикінцевих та перехіжних положень ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", а тому починаючи з 04.09.2025 року для позивача перебіг вище вказаного строку позовної давності було відновлено.
Позов до суду позивачем було пред`явлено 13.08.2026 року.
Таким чином, починаючи з 13.05.2019 року (перший день прострочення) та по 12.03.2020 року (день введення карантину через COVID-19) для позивача сплинуло 9 місяців і 28 днів строку позовної давності після чого строк був зупинений.
Не встиг завершитися карантин, як 24.02.2022 року розпочався воєнний стан. Пункт 19 тих самих положень ЦК України додатково зупинив відлік строків, перебіг яких було відновлено лише з 04.09.2025 року внаслідок виключення п. 19 з розділу Прикінцевих та перехіжних положень ЦК України на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.
Отже, починаючи з 04.09.2025 року по 13.08.2026 року (день пред`явлення позову) для позивача сплинуло 11 місяців і 9 днів строку позовної давності до якого слід додати 9 місяців і 28 днів строку позовної давності, який сплинув для позивача за період з 13.05.2019 року (перший день прострочення) по 12.03.2020 року (день введення карантину через COVID-19) в результаті чого отримуємо 1 рік 9 місяців 7 днів сплинутого для позивача строку позовної давності до дня пред`явлення позову, що не перевищує трирічного строку на звернення з позовом до суду передбаченого ст. 257 ЦК України.
Викладене дає підстави для висновків, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах передбачених законом строків позовної давності, а тому заява представника відповідача про застосування до спірних правоовідносин таких строків є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також суд знаходить необгрунтованими доводи представника відповідача наведені у відзиві на позов стосовно того, що дата укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який було укладено між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та новим кредитором - ТОВ "Таліон Плюс" та за яким новий кредитор у зобов`язанні набув права вимоги до відповідача за договором № 579553932, передує даті укладення між сторонами самого договору кредиту, оскільки за умовами вказаного договору факторингу, а саме, п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 28.11.2019 року, тобто цей договір на день укладення між сторонами договору № 579553932 був діючим та чинним, а тому первісний кредитор не мав перешкод у відчуженні свого права вимоги до відповідача новому кредитору ТОВ "Таліон Плюс".
Отже, обставини справи свідчать про обгрунтованість позову до відповідача, який прострочив виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, яка згідно розрахунку, який не було спростовано стороною відповідача становить 24 242,80 грн. з яких:
- 9 260,00 грн. заборгованість за кредитом;
- 14 982,80 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) та за боргом зі сплати відсотків за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн., суд приймає до уваги викладене нижче.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію договору про надання правничої допомоги з додатками до нього, що засвідчуть вказаний розмір витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Стороною відповідача вказаний розмір судових витрат не було спростовано.
Тому суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягненню підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, 141, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 22, 252, 253, 257, 261, 267, 524, 526, 527, 533, 536 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (ЄДРПОУ 43541163), адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, рахунок НОМЕР_2 в АТ "Універсал Банк", 21133352, МФО 322001, заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 242,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.
Суддя Маршал І. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua