Суд: Личаківський районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №463/9055/24
Суддя: Грицко Р. Р.
Справа № 463/9055/24
Провадження № 1-кп/463/162/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42024142410000004 від 05.01.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
в с т а н о в и в :
в обвинуваченого ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, але не пізніше січня 2024 року виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, 12.01.2024 року повідомив ОСОБА_6 неправдиву інформацію, що за грошову винагороду він може організувати переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, шляхом включення останнього до системи «Шлях». При цьому, він не мав наміру виконувати взяті на себе зобов`язання. В цей же день, о 23 год. 14 хв. ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, організував зустріч за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,62А, де одержав від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів, грошову винагороду у розмірі 8000,0 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.01.2024 року становить 303985,60 гривень, та є великим розміром, як нібито оплату за організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, шляхом забезпечення внесення останнього до системи «Шлях». Крім того, ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, 15.04.2024 року повідомив ОСОБА_6 неправдиву інформацію, що за грошову винагороду він може організувати переправлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через державний кордон України. При цьому, він не мав наміру виконувати взяті на себе зобов`язання. 17.04.2024 року о 20 год. 23 хв. ОСОБА_5 повторно реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, організував зустріч за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,64, де одержав від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів, грошову винагороду у розмірі 10000,0 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 17.04.2024 року становить 395737,0 гривень, та є великим розміром, як нібито оплату за організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через державний кордон України, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України не визнав, при цьому, визнав повністю свою вину у заволодінні чужими грошовими коштами шляхом обману, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. Суду показав, що по вул.Пасічній в м.Львові він проживає близько останніх десяти років. Будучи головою ОСББ, на зборах він познайомився зі своїм сусідом ОСОБА_6 , з яким почав товаришувати до моменту його затримання. У період часу осінь 2021 року - січень 2022 року на прохання ОСОБА_6 він двома траншами позичив йому грошові кошти на загальну суму 20000,0 доларів США. Оскільки між ними були довірливі відносини, розписки не були написані. На цей момент він працював на посаді заступника директора у ЛКП «Львівспецкомунтранс». У квітні 2024 року він звільнився з роботи. Після початку війни ОСОБА_6 пішов служити, а через деякий час демобілізувався. Протягом 2022 року ОСОБА_6 повернув йому частину позики у розмірі 1000,0 доларів США, а іншу суму коштів постійно відтерміновував та не повертав. В кінці 2023 року ОСОБА_6 звернувся до нього з питанням можливості працевлаштувати військовозобов`язаного ОСОБА_11 на роботу в Польщі, документи якого показав у своєму телефоні. Він сказав, що поцікавиться цим питанням. В цей момент у нього виник умисел повернути шляхом обману грошові кошти, які він позичив ОСОБА_6 . Останньому в ході розмови він повідомив, що може посприяти у перетині ОСОБА_11 державного кордону України та необхідності передачі йому за це 8000,0 доларів США. Після отримання від ОСОБА_6 зазначеної суми коштів, незважаючи на те, що жодної можливості оформлення виїзду за кордон він не мав, в ході неодноразового спілкування з ОСОБА_6 він розказував видумані історії, при цьому, жодних дій він не вчиняв, з ОСОБА_11 не знайомий та ніколи його не бачив. Додатково зазначив, що доступу до інформаційної системи «Шлях» він не мав. Крім того, через певний період часу, у квітні 2024 року, використовуючи попередній обдуманий план, він таким самим чином отримав від ОСОБА_6 10000,0 доларів США за сприяння у перетині державного кордону України ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , при цьому, не вчиняючи жодних дій. У вчиненому розкаюється та зрозумів соціальну шкідливість своєї протиправної діяльності.
Положеннями кримінального процесуального закону не передбачено викладати докази у певній послідовності, тому вони будуть проаналізовані у тому порядку, як були досліджені під час судового розгляду.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, тобто, у заволодінні чужим майном шляхом обману, винність його підтверджується доказами безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні.
Допитаний у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок обвинувачення ОСОБА_10 надав показання з яких вбачається, що з обвинуваченим він особисто не знайомий, ніколи його не бачив. У 2024 році, точної дати не пригадує, будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку, він звернувся до ОСОБА_6 з питанням щодо можливості перетину кордону в умовах воєнного стану. Останній йому сказав, що має знайомого, який може допомогти у вирішенні цього питання. Він передав ОСОБА_6 копії своїх паспортних даних та фотографії. Питання оплати не обговорювалося. Десь через місяць часу ОСОБА_6 повідомив, що його знайомого затримали.
Допитаний у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок обвинувачення ОСОБА_9 надав показання з яких вбачається, що обвинуваченого знає з дитинства. Разом з тим, останній раз спілкувався з ним близько десяти років тому. У 2024 році, точної дати не пригадує, будучи військовозобов`язаним, він звернувся до ОСОБА_6 з питанням щодо можливості перетину кордону в умовах воєнного стану. При цьому, жодних документів чи грошових коштів він йому не передавав. ОСОБА_6 сказав, що поцікавиться цим питанням. Через деякий час ОСОБА_6 сказав йому, що не може допомогти йому у вирішенні питання про виїзд за кордон. Також зазначив, що йому невідомо чи ОСОБА_6 мав вирішувати це питання з обвинуваченим.
Допитаний у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок обвинувачення ОСОБА_6 надав показання з яких вбачається, що у 2020-2021 роках він орендував квартиру по АДРЕСА_3 , де і познайомився з обвинуваченим. Певний період часу він проходив військову службу. Після демобілізації він почав їздити за кордон. Точного часу він не пригадує, до нього звернувся ОСОБА_12 , який хотів виїхати за кордон, але законних підстав на це не мав. Під час спілкування з обвинуваченим, останній повідомив, що може допомогти з виїздом за кордон і така послуга коштує 9000,0 доларів США. ОСОБА_12 відмовився від такої пропозиції. Через деякий час після розмови з обвинуваченим, вважаючи його дії незаконними, він звернувся із заявою про вчинення злочину до СБУ. Разом з тим підтвердив, що в січні 2024 року він передав обвинуваченому документи та грошові кошти у розмірі 8000,0 доларів США за сприяння у перетині кордону ОСОБА_13 , при цьому, 1000,0 доларів США він залишив собі. Грошові кошти були передані у під`зді будинку, де проживає обвинувачений. В подальшому, він поїхав за кордон. Пройшов деякий час, до нього звернулися ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , які будучи військовозобов`язаними, також хотіли виїхати за кордон. У квітні 2024 року, точного дня не пам`ятає, він передав обвинуваченому документи зазначених вище чоловіків та грошові кошти у розмірі 10000,0 доларів США за сприяння у виїзді за кордон. В цей же день обвинувачений був затриманий працівниками правоохоронних органів. Додатково зазначив, що йому невідомо, які саме документи мав зробити ОСОБА_16 для виїзду чоловіків за кордон.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142410000004 від 05.01.2024 року, за матеріалами правоохоронних органів внесено відомості за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 1 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ у Львівській області від 04.01.2024 року, в якому зазначено, що в ході проведення контррозвідувальних заходів, отримано інформацію щодо незаконного перетину громадянами державного кордону України. За наявними даними один із службових осіб Львівської міської ради у змові з працівниками державних та контролюючих органів, діючи з корисливих мотивів, організував канал незаконного перетину державного кордону України в Республіку Польща громадянами України, які підлягають призову та мобілізації для проходження військової служби у воєнний час, за що отримують грошову винагороду у розмірі 9000,0 доларів США. На підставі цього рапорту внесено відомості до ЄРДР.
Рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 1 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ у Львівській області від 08.01.2024 року, на виконання доручення прокурора отримано інформацію щодо осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 .
Заява ОСОБА_6 від 10.01.2024 року, адресована Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в якій останній повідомляє, що мешканець м.Львова, який діє за підтримки правоохоронних органів, звернувся до нього з вимогою надавати допомогу у переправленні осіб призовного віку через державний кордон України. Просить вжити заходів щодо припинення даної діяльності.
Письмова згода ОСОБА_6 від 10.01.2024 року про залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за № 42024142410000004 від 05.01.202 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 10.01.2024 року, який підписаний ОСОБА_6 .
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142410000104 від 16.04.2024 року, за матеріалами правоохоронних органів внесено відомості за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 1 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ у Львівській області від 16.04.2024 року, в якому зазначено, що в ході проведення контррозвідувальних заходів, отримано інформацію щодо незаконного перетину громадянами державного кордону України. За наявними даними один із службових осіб Львівської міської ради у змові з працівниками державних та контролюючих органів, діючи з корисливих мотивів, організував канал незаконного перетину державного кордону України в Республіку Польща громадянами України, які підлягають призову та мобілізації для проходження військової служби у воєнний час. Вищевказаний громадянин має намір отримати в якості завдатка через ОСОБА_6 грошову винагороду у розмірі 10000,0 доларів США, за переправлення двох осіб через державний кордон України. Загальний розмір неправомірної вигоди становить 30000,0 доларів США. На підставі цього рапорту внесено відомості до ЄРДР.
Матеріали Управління СБУ у Львівській області на виконання доручень слідчого, згідно з якими отримано відомості про осіб, які можливо причетні до вчинення кримінального правопорушення, в тому числі відносно ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17.04.2024 року, згідно з якою надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Протокол обшуку від 17.04.2024 року з додатками, згідно якого 17.04.2024 року у період часу з 21 год. 43 хв. до 23 год. 09 хв. був проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 300 доларів США.
Вказані грошові кошти постановою слідчого від 18.04.2024 року визнані речовими доказами (з врахуванням постанови слідчого про виправлення описки від 03.05.2024 року), та на такі накладено арешт ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 24.04.2024 року.
Протокол ідентифікації, огляду та вручення грошових коштів від 12.01.2024 року, згідно з яким, ОСОБА_6 добровільно надав грошові кошти в сумі 8000,0 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів, відповідних серій у кількості 80 шт., які оглянуто з участю понятих та повернуто ОСОБА_6 для подальшого використання їх під час проведення негласних слідчих дій, а саме контролю за вчиненням злочину з метою передання ОСОБА_5 .
Висновок експерта № 1819-Е від 03.07.2024 року, згідно якого три банкноти, схожі на банкноти USD номіналом 100 доларів США зразака 1996 року, з серійними номерами: FH4909753A; КВ05128135М; КА62428263А надані для дослідження, виготовлені у спосіб, який використовувався при виробництві таких же банкнот, зразка 1996 року, що випускалися в обіг Федеральною Резервною Системою США, тобто, є банкнотами USD номіналом 100 доларів зразака 1996 року, виготовленими та випущеними в обіг Федеральною Резервною Системою США .
Ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17.04.2024 року, згідно з якою надано дозвіл на проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_5 за адресою: м.Львів, вул.Жовківська,18.
Протокол обшуку від 17.04.2024 року з додатками, згідно якого 17.04.2024 року у період часу з 21 год. 50 хв. до 22 год. 19 хв. був проведений обшук у приміщеннях ЛКП «ТФ Львівспецкомунтранс» за місцем роботи ОСОБА_5 за адресою: м.Львів, вул.Жовківська,18, в ході якого нічого не вилучалось, речей і предметів зазначених в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку не виявлено.
Ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 12.07.2024 року, згідно з якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 .
Протокол обшуку від 07.08.2024 року з додатками, згідно якого 07.08.2024 року у період часу з 07 год. 35 хв. до 08 год. 29 хв. був проведений обшук за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого нічого не вилучалось, речей і предметів зазначених в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку не виявлено.
Ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 11.01.2024 року, 13.03.2024 року, згідно яких надано дозвіл на проведення комплексу перелічених в ухвалах НСРД відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 .
Протоколи НСРД з відповідними додатками (носіями інформації), які були оглянуті та досліджені судом, а саме: протокол за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_5 від 20.02.2024 року (аудіо та відеозаписи зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 12.01.2024 року по 10.02.2024 року), протокол за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_5 від 18.04.2024 року (аудіо та відеозаписи зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 12.04.2024 року по 17.04.2024 року), протокол за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_5 від 15.04.2024 року (аудіозапис зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за 12.04.2024 року), протокол за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_5 від 18.04.2024 року (аудіозапис зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за 17.04.2024 року), згідно з якими підтверджуються обставини, зазначені у пред`явленому ОСОБА_5 обвинуваченні щодо спілкування з ОСОБА_6 у зазначений у протоколах час та місці телефоном та особисто з приводу можливого сприяння та організації обвинуваченим ОСОБА_5 перетину відповідними особами державного кордону України за грошову винагороду в сумі 8000,0 та 10000,0 доларів США відповідно.
Постанова прокурора від 12.01.2024 року, згідно з якою вирішено здійснити контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із використанням попередньо ідентифікованих грошових коштів у сумі 8000,0 доларів США, з можливістю їх втрати, з метою фіксації можливої протиправної діяльності ОСОБА_5 та осіб, які йому сприяють у вчиненні незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України шляхом безпідставного внесення їх анкетних даних в систему «Шлях». Проведення контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту доручено співробітникам Управління СБУ у Львівській області. До проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту залучено ОСОБА_6 .
З метою забезпечення проведення НСРД були проведені слідчі дії та складено за їх результатами протокол від 13.01.2024 року про результати проведення контролю за вчиненням злочину.
Постанова прокурора від 17.04.2024 року, згідно з якою вирішено здійснити контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із використанням імітаційних грошових коштів у сумі 10000,0 доларів США, з метою фіксації можливої протиправної діяльності ОСОБА_5 та осіб, які йому сприяють у вчиненні незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України. Проведення контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту доручено співробітникам Управління СБУ у Львівській області. До проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту залучено ОСОБА_6 .
З метою забезпечення проведення НСРД були проведені слідчі дії та складено за їх результатами протокол від 17.04.2024 року за результатами виготовлення несправжніх спеціальних імітаційних засобів у вигляді бланків грошових купюр, протокол від 17.04.2024 року огляду, ідентифікації грошових коштів та спеціальних імітаційних засобів у вигляді грошових купюр, які імітують аутентичні грошові кошти, та протокол від 18.04.2024 року про результати проведення контролю за вчиненням злочину.
Постанова прокурора від 26.04.2024 року про припинення проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за № 42024142410000004 від 05.01.2024 року.
Висновок судового експерта за результатами проведення криміналістичної відео-, звукозапису № 2491-Е від 18.09.2024 року, згідно якого зазначено, що на досліджуваних фонограмах 1-54 та на досліджуваних відеофонограмах 55, 56, 58 на оптичному диску DVD-R «Verbatim» з інв. № 62/5/193/1886т зафіксоване усне мовлення ОСОБА_5 . Висловлювання ОСОБА_5 , як в основному відповідають викладеному у протоколі № 62/5/1-887т від 20.02.2024 року за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи, позначені в ньому як ОСОБА_20 . На досліджуваній відеофонограмі 59 на карті пам`яті microSD з інв. № 62/5/193/1718т зафіксоване усне мовлення ОСОБА_5 . Висловлювання ОСОБА_5 , як в основному відповідають викладеному в протоколі № 62/5/1-887т від 20.02.2024 року за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи, позначені в ньому як ОСОБА_20 . На досліджуваних відеофонограмах 60, 61 на карті пам`яті microSD з інв. № 62/5/193/1740т зафіксоване усне мовлення ОСОБА_5 . Висловлювання ОСОБА_5 , як в основному відповідають викладеному в протоколі № 62/5/1-887т від 20.02.2024 року за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи, позначені в ньому як ОСОБА_20 . На досліджуваних фонограмах 62-88 та на досліджуваних відеофонограмах 89-92 на оптичному диску DVD-R «Verbatim» з інв. № 62/14/193/2187т зафіксоване усне мовлення ОСОБА_5 . Висловлювання ОСОБА_5 , як в основному відповідають викладеному в протоколі № 62/14/1-2441т від 18.04.2024 року за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи, позначені в ньому як ОСОБА_20 . На досліджуваних відеофонограмах 93, 94 на карті пам`яті microSD з інв. № 62/14/193/2170т зафіксоване усне мовлення ОСОБА_5 . Висловлювання ОСОБА_5 , як в основному відповідають викладеному в протоколі № 62/14/1-2441т від 18.04.2024 року за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи, позначені в ньому як ОСОБА_20 .
Протокол огляду місця події від 17.04.2024 року, згідно якого огляд розпочато на узбіччі дороги біля житлового будинку за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,49. На вказаному місці знаходився підозрюваний ОСОБА_5 біля якого на землі виявлено паперовий згорток. В подальшому, слідчим розкрито вказаний згорток та виявлено імітовані (несправжні) грошові кошти 100 купюр номіналом по 100 доларів США з номером та серією: LB23095473F кожна купюра, загальною сумою 10000,0 доларів США, які вилучено. Крім того, вилучено мобільний телефон марки «Iphone».
Вказані імітовані (несправжні) грошові кошти та мобільний телефон марки «Iphone» постановою слідчого від 18.04.2024 року визнані речовими доказами, та на такі накладено арешт ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.04.2024 року.
Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.04.2024 року, згідно якого 17.04.2024 року о 21 год. 12 хв. за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,49, затримано ОСОБА_5 . Під час особистого обшуку останнього жодних речей та документів не вилучалось.
При цьому, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення від 09.01.2024 року; доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 08.01.2024 року; постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення від 16.04.2024 року; постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідування в одне кримінальне провадження від 16.04.2024 року; постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення від 05.09.2024 року; постанова про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 12.09.2024 року; постанова про продовження строку досудового розслідування від 12.06.2024 року; ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 16.07.2024 року про продовження строку досудового розслідування, оскільки самі по собі вказані документи не містять доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, суд всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, вважає вищезазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, поза розумним сумнівом з огляду на наступне. До вказаного висновку суд приходить з наступних підстав.
Згідно зі ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Верховним Судом, у постанові від 10 березня 2025 року у справі № 466/5535/23, якщо особа під приводом організації незаконного перетину державного кордону військовозобов`язаним отримує від нього грошові кошти, не маючи реального наміру виконувати обіцяне, а лише використовує вигадану інформацію як спосіб заволодіння чужим майном, такі дії слід кваліфікувати як шахрайство (ст.190 КК України), а не як організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон (ст.332 КК України). Визначальним для розмежування цих складів кримінальних правопорушень є мотив та мета вчиненого діяння. Зазначений висновок обґрунтовується наступним.
Кримінальна відповідальність за ч.3 ст.332 КК України настає за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, зокрема, вчинене з корисливих мотивів.
З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення може проявлятися у чотирьох формах: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України, 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Організація - це дії, які виявляються в розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.
Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Сприяння порадами чи вказівками полягає в наданні особам інформації щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання та інших обставин, які є необхідними для реалізації намірів на незаконне перетинання кордону.
Керівництво - це активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: надання відповідних настанов, проведення інструктажу щодо виконання тих чи інших дій, їх координація, забезпечення їх прикриття, віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов`язків тощо.
Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв`язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
Щодо кримінальної відповідальності за ст.190 КК України, то положення закону про кримінальну відповідальність визначають шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, де обман і зловживання довірою передбачені у ст.190 КК України як самостійні (альтернативні) способи вчинення шахрайства.
Обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для рішення про передачу майна або права на майно (пасивний обман). Обманом є введення людини в оману або підтримка вже наявної омани шляхом впливу на її психіку з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює.
У свою чергу, обман у намірах полягає у тому, що під час отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання винна особа ще в момент заволодіння цим майном має на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.
Повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього винному, а отже і наступне фактичне протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.
Заволодінням установлюється панування над річчю, що і є результатом застосованого обману потерпілого, якого в такий спосіб зовні добровільно спонукають передати винуватому майно чи право на майно, фактичним наслідком чого є заподіяння матеріальної шкоди.
У свою чергу, суб`єктивна сторона складу кримінальних правопорушень, передбачених як ч.3 ст.332, так і ч.1 ст.190 КК, характеризується такими юридичними ознаками, як прямий умисел, корисливі мотив і мета (за ч.2 ст.24 КК прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання).
Спрямовуюча функція мотиву полягає в постановці суб`єктом мети кримінального правопорушення і визначенні шляху її досягнення. Мета кримінального правопорушення - це результат, якого намагається досягти суб`єкт під час вчинення правопорушення, керуючись певним мотивом; суб`єктивний образ бажаного результату дії чи бездіяльності, тобто ідеальна в думках модель майбутнього кінцевого результату, до якого прагне суб`єкт кримінального правопорушення.
Мета кримінального правопорушення підпорядкована мотиву. Саме на основі мотиву, керуючись ним, суб`єкт ставить собі мету, досягненню якої він підкорює своє діяння.
Для кваліфікації діяння за елементами складу необхідно встановити відповідність (тотожність, ідентичність) між мотивом і метою, якими фактично керувався або переслідував суб`єкт кримінального правопорушення та законодавчому закріпленні цих ознак у кримінально-правовій нормі.
У такому разі потрібно встановити домінуючий мотив, який і буде покладено в основу кваліфікації кримінального правопорушення.
У випадках, коли винна особа, вчиняючи правопорушення, керувалася мотивом, який є характерний для декількох статей особливої частини КК, то належить з`ясовувати, який із них був домінуючим, і кваліфікувати дії за тією частиною статті КК, якою визначено відповідальність за вчинення правопорушення з такого мотиву.
Суб`єктивна сторона дозволяє розмежувати суміжні кримінальні правопорушення, відмежувати їх від інших правопорушень та від діяння, яке не є кримінально караним.
Установлення ознак суб`єктивної сторони допомагає правильно розкрити інші елементи складу кримінального правопорушення.
Ретельне дослідження фактичних обставин вчиненого особою діяння забезпечить можливість правильно оцінити суб`єктивну сторону (вину, мотив та мету) конкретного складу кримінального правопорушення.
Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, у той час як вольовий - бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, що передбачаються винною особою.
У цьому провадженні важливим для правильної кваліфікації кримінального правопорушення є і встановлення умислу засудженого, чи був він спрямований на об`єкт посягання - грошові кошти (чуже майно) шляхом шахрайства чи на отримання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України.
Залежно від спрямованості і ступеня конкретизації бажаних наслідків умисел розмежовується на визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований). Визначений умисел характеризується чіткою конкретизацією наслідків діяння в передбаченні винного. Суб`єкт передбачає конкретні наслідки і бажає їх або свідомо допускає.
Визначений умисел в одних випадках може бути простим, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення визначеної мети, або альтернативним, коли особа передбачає і однаково бажає або свідомо допускає настання одного з двох чи більше, але індивідуально визначених наслідків.
Вчиняючи шахрайство, винна особа цілком усвідомлює: суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння та його суспільне значення; об`єкт і предмет кримінального правопорушення, цінність матеріальних благ і інших предметів спеціального призначення; спосіб вчинення правопорушення, той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет кримінального правопорушення, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною; факт заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення.
Таким чином, об`єктивна та суб`єктивна сторона шахрайства як конкретного акту вольової поведінки суб`єкта кримінального правопорушення перебувають у тісному взаємозв`язку і взаємообумовленості. Вчинюване шляхом обману чи зловживання довірою заволодіння майном, правом на майно, предметами спеціального призначення є свідомим та вольовим діянням, яке обумовлено потребами, інтересами винної особи, прагненням досягнення конкретного результату свідомо вибраним шляхом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 обвинувачується в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні цьому шляхом надання порад, вказівок та усуненням перешкод, вчиненого з корисливих мотивів.
Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
З матеріалів провадження слідує, що обвинувачений ОСОБА_5 в ході судового розгляду надав зізнавальні показання у вчиненні дій шахрайського характеру, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом обману.
Незважаючи на фіксацію спілкування обвинуваченого зі свідком ОСОБА_6 щодо можливого переправлення осіб за кордон, орган досудового розслідування не встановив реальності жодних із цих можливих домовленостей, механізму їх виконання та надалі фактичного перетинання за допомогою ОСОБА_5 цих осіб через державний кордон України.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні достатні й беззаперечні докази, які б доводили поза розумним сумнівом, що ОСОБА_5 з корисливих мотивів організовував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керував цим чи сприяв цьому шляхом надання порад, настанов, інструктажу, а тому кваліфікація його дій за ч.3 ст.332 КК України є неправильною.
Важливим у цьому провадженні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, заволодіваючи чужим майном, зокрема, беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мав наміру їх виконувати, використовуючи певні обставини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману. Висновок про це може бути зроблений, у тому числі, виходячи із сукупності його фактичних дій.
Також судом враховується правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2026 року у справі № 718/263/25 та від 10.03.2026 року у справі № 138/1733/25, відповідно до якої для правильної кваліфікації кримінального правопорушення важливо встановити, на що був спрямований умисел засудженого: на об`єкт посягання - грошові кошти (чуже майно) шляхом шахрайства чи на отримання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України. Зокрема, у постанова ККС ВС від 10 березня 2026 року у справі № 138/1733/25 судом було встановлено, що засуджений систематично повідомляв свідку про порядок перетину кордону України в Республіку Молдова, а саме про: необхідність мати гідрокостюм, оскільки перетин буде через річку Дністер; речі, які потрібно із собою брати; подальші дії після перетину; те, що він співпрацював з начальником зміни серед прикордонників, який мав організувати півгодинний коридор для безперешкодного перетину кордону; вартість оплати такої послуги та розподіл грошей, а також про момент передачі їх засудженому. Отже, зазначені дії засудженого з підготовки перетину державного кордону, з визначенням часу та місця такого перетину, суми винагороди та її розподілу, залучення інших осіб свідчать, що його умисел був спрямований саме на отримання грошових коштів за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, а не на шахрайське заволодіння коштами за неіснуючу послугу.
З покладених в основу обвинувачення доказів вбачається, що обвинувачений жодних планів та деталей реалізації переправлення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 через державний кордон України не розробляв, не обумовлював таких можливостей та не мав справжніх намірів, а його розмови зводилися до обману для незаконного заволодіння грошовими коштами, що, на думку суду, безумовно свідчить про те, що дії ОСОБА_5 були способом шахрайства (вигаданою інформацією) для повернення грошових коштів, які були надані ОСОБА_6 в якості позики, а його умисел був спрямований саме на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, а не на отримання грошових коштів за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, тобто на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Такі дії були вчинені ним в умовах воєнного стану та зводилися до заволодіння грошовими коштами у розмірі 8000,0 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.01.2024 року становить 303985,60 гривень, що є великим розміром, та у розмірі 10000,0 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 17.04.2024 року становить 395737,0 гривень, що є великим розміром.
Будь якої іншої інформації, в тому числі за результатами НСРД, щодо спілкування з третіми особами про шляхи переправлення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 через державний кордон матеріали кримінального провадження не містять, хоч органом досудового розслідування тривалий час здійснювався аудіоконтроль особи ОСОБА_5 .
Як вбачається з неодноразових розмов ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , які зафіксовані матеріалами НСРД, протягом усього часу ОСОБА_5 не повідомляв останньому жодної важливої інформації про конкретні механізми, шляхи перетину державного кордону, спосіб в який це буде здійснено, залучених осіб та не надавав йому жодних істотних порад чи вказівок, інструктажу, окрім загальної інформації, яка мала за мету створити в останнього хибне уявлення про його можливості та обізнаність у вирішенні цього питання.
Таким чином, обґрунтовані сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, органом досудового розслідування не усунуті, у зв`язку з чим його дії необхідно кваліфікувати саме як шахрайство, винуватість в якому підтверджується сукупністю досліджених доказів.
Зважаючи на викладене вище та враховуючи мету і мотив дій ОСОБА_5 , він мав конкретизований, простий, визначений умисел, спрямований на досягнення мети у виді заволодіння грошовими коштами, які раніше позичив ОСОБА_6 , а не порушення порядку перетинання державного кордону України.
Враховуючи те, що сторона захисту повністю визнає вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, фактичні обставини якого підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, з метою покращення становища обвинуваченого, суд вважає за можливе перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч.3 ст.332 КК України на ч.4 ст.190 КК України, та вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно, у великих розмірах. Його дії слід вірно кваліфікувати за ч.4 ст.190 КК України за кваліфікуючою ознакою, злочин, вчинений у великих розмірах.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення ґрунтується на зізнавальних показаннях обвинуваченого ОСОБА_5 , показах свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , даних протоколу обшуку та протоколів НСРД, якими зафіксовано встановлені судом обставини щодо вчинення ОСОБА_5 дій на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві) у великих розмірах, та не спростовується іншими дослідженими судом доказами.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином, реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, конкретні обставини кримінального провадження, їх наслідки, його роль у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, зокрема, ОСОБА_5 одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не суджений, має постійне місце проживання, працює неофіційно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки останній визнав винуватість та надав відповідні показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, які встановлені в ході судового розгляду.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи позицію сторони обвинувачення, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, що є достатнім для виправлення та перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч.2 ст.50 КК України.
Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування реального покарання з випробуванням, а тому його необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку, що буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
На момент ухвалення вироку до обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у виді застави.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішити відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 376 КПК України, суд,
у х в а л и в :
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Згідно з п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з часу проголошення вироку.
Застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави у розмірі 242240,0 гривень - залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Після набарання вироком законної сили, заставу, що визначена ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.04.2024 року, у розмірі 242240,0 гривень (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коопійок) та внесена заставодавцем ОСОБА_21 , - повернути заставодавцю.
Скасувати арешти на майно (речові докази), накладені ухвалами слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.04.2024 року та 24.04.2024 року, оскільки відпала потреба у подальшому їх застосуванні.
Речові докази по справі:
- грошові кошти у сумі 300 доларів США, з серіями та номерами: FН 04909753 A, KB 05128135 M, KA 62428263 А, - повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- імітовані (несправжні) грошові кошти 100 (сто) купюр номіналом по 100 (сто) доларів США з номером та серією: LB 23095473 F кожна купюра, загальною сумою 10000 (десять) доларів США, - знищити;
- мобільний телефон марки «Iphone» синього кольору в синьому чохлі, - повернути ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави 28398,0 гривень вартість витрат на залучення експертів.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua