Вирок від 08 листопада 2026 р. у справі №336/11559/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №336/11559/25

Суддя: Дацюк О. І.

ЄУН справи: 336/11559/25>

Номер провадження: 1-кп/336/724/2026

ВИРОК

Іменем України

09 листопаду 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_6

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2025 року приблизно о 15.30 годині ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні роздягальні цеху № 40 АТ «Мотор Січ» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та словесного конфлікту із ОСОБА_6 , діючи необережно з кримінально протиправною недбалістю, а саме не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча міг та повинен був їх передбачити, наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в область обличчя, спричинивши закритий перелом кісток носу зі зміщенням, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше ніж три тижні.

Від указаного удару ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав на кахельне покриття підлоги, вдарившись потилицею.

Внаслідок падіння та удару ОСОБА_6 отримав закриту черепно-лицьову травму: вогнища забоїв в базальних відділах обох лобних часток, кортикальних відділах обох скроневих часток (більше праворуч) обох півкуль головного мозку, в базальних відділах обох гемісфер мозочку (більше зліва), субарахноідальні (під м`якими мозковими оболонками) крововиливи в ділянках обох тім`яних часток, субдуральну (під твердою мозковою оболонкою) гематому над лівою гемісферою мозочку, лінійно-уламковий перелом потиличної кістки з продовженням на лівий край великого потиличного отвору (перелом склепіння та основи черепу), перелом латеральної стінки правої орбіти (перелом кісток лицьового черепу), забій м`яких тканин потиличної ділянки, які у сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

В ході судового розгляду судом допитані обвинувачений та потерпілий, свідки, про допит яких заявили учасники, досліджені письмові докази, з урахуванням позицій учасників провадження щодо належності та допустимості доказів обвинувачення та захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав повністю, пояснивши, що працює в АТ «Мотор Січ» токарем. На цьому ж підприємстві працює і потерпілий ОСОБА_6 . З потерпілим у працівників підприємства іноді виникали конфлікти, адже потерпілий грубо висловлювався без жодного приводу.

07.07.2025 року ОСОБА_4 перебував на зміні з 07.00 години, приблизно о 15.30 він перебував у роздягальні та очікував завершення зміни. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_8 сиділи на стільцях поряд із столиком.

Приблизно о 15.30 годині до роздягальні прийшов ОСОБА_6 , який перевдягнувся, після чого звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 нецензурною лайкою, в якій висловив вимогу забрати стіл та піти самим.

У відповідь ОСОБА_4 зазначив, що стіл не їх, на що ОСОБА_6 знову вилаявся нецензурно на адресу ОСОБА_4 , після чого кинувся на нього та завдав удар рукою в праву виличну частину. ОСОБА_4 встав та махнув рукою, влучивши у потерпілого, від чого останній зробив два кроки назад та впав на підлогу на спину.

ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 та намагався привести його до тями, похлопуючи по щокам. В цей момент підійшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , запитали що трапилось, а ОСОБА_10 дав заморожену пляшку води, щоб потерпілий приклав до голови.

Коли ОСОБА_6 прийшов до тями, ОСОБА_4 спитав його, чи не потрібно йому викликати швидку медичну допомогу, на що потерпілий відмовився, тоді приблизно за 15 хвилин вони разом вийшли з корпусу та попрямували до зупинки громадського транспорту, звідки поїхали на трамваї. ОСОБА_6 скаржився до головокружіння та нудоту. ОСОБА_4 посадив ОСОБА_6 на маршрутку, а сам поїхав додому.

Зранку наступного дня ОСОБА_4 дізнався, що ОСОБА_6 перебуває в реанімації, після чого попрямував до лікарні.

Коли ОСОБА_6 завершив стаціонарне лікування ОСОБА_4 підходив до нього, щоб вибачитись, але ОСОБА_6 не бажав спілкуватись.

Потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що 07.07.2025 року прийшов на роботу до АТ «Мотор Січ» приблизно о 06.30 годині, о 15.20 годині завершив зміну та направився до роздягальні.

В роздягальні перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які сиділи за столом. ОСОБА_6 перевдягнувся та спитав, хто приніс стіл, на що йому відповіли, що стіл принесли будівельники. Далі ОСОБА_4 сказав ОСОБА_8 «Та пошли его» (мовою оригіналу).

ОСОБА_6 зробив крок в бік ОСОБА_4 , щоб спитати, чому ОСОБА_4 так розмовляє, натомість ОСОБА_4 встав та вдарив ОСОБА_6 кулаком в обличчя в область лівої щелепи. Від удару ОСОБА_6 впав на спину, вдарився головою об підлогу та втратив свідомість, а коли прийшов до тями, біля нього перебував ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 проводив ОСОБА_6 на зупинку громадського транспорту та вони разом трамваєм поїхали в район станції «Запоріжжя-2», де ОСОБА_4 посадив ОСОБА_6 на маршрутку та потерпілий поїхав додому.

Внаслідок отриманих травм ОСОБА_6 відчував головний біль, його нудило, а також була блювота. Коли дістався додому, то втратив свідомість, після чого був госпіталізований. Лікувався стаціонарно близько місяця, потім продовжував лікування амбулаторно приблизно місяць, після чого повернувся на роботу на попередню посаду.

Внаслідок отриманих травм частково втратив працездатність та було оформлено інвалідність 3 групи, наразі продовжує медикаментозне лікування, періодично відчуває болі та має погіршення пам`яті.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що працює в цеху № 40 АТ «Мотор Січ», має дружні стосунки із ОСОБА_4 .

07.07.2025 року приблизно о 15.30 годині ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували у роздягальні, біля стіни був столик, на стільцях біля нього сиділи свідок та обвинувачений.

В цей момент в роздягальню прийшов ОСОБА_6 та почав висловлювати своє обурення з застосуванням нецензурної лайки з приводу столу, вимагаючи прибрати стіл та стільці, на що ОСОБА_8 відповів, що стіл не їх.

В цей момент ОСОБА_4 спитав у ОСОБА_8 , чого хоче ОСОБА_6 , ОСОБА_8 пояснив, на що ОСОБА_4 сказав, що нехай ОСОБА_6 «йде гуляє».

Після цього ОСОБА_6 підскочив до ОСОБА_4 та замахнувся, у відповідь ОСОБА_4 піднявся та вдарив ОСОБА_6 кулаком в обличчя. Від удару ОСОБА_6 відступив назад на пару кроків, вдарився об дверцята шафки та впав на спину.

Після падіння ОСОБА_6 підняли, посадили на стілець та облили водою. Коли ОСОБА_6 отямився, то на питання як він почувається, відповів, що нормально, після чого свідок пішов.

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що працює в цеху № 40 АТ «Мотор Січ», 07.07.2025 року близько 16.00 закінчили зміну та свідок пішов до роздягальні. Очевидцем конфлікту не був, а лише почув грюкіт. Коли підійшов, то побачив, що ОСОБА_6 сидить на стільці. ОСОБА_10 дав потерпілому води. ОСОБА_8 вказав, що стався конфлікт. На запитання ОСОБА_10 чи все в порядку, ОСОБА_6 відповів, що так, після чого свідок пішов, а наступного дня дізнався, що ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює на АТ «Мотор Січ», знайомий із потерпілим та обвинуваченим. ОСОБА_6 працює токарем, за характером потерпілий спокійний та врівноважений, про конфлікти з ОСОБА_6 свідок нічого не чув, очевидцем подій 07.07.2025 року не був.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що є матір`ю потерпілого ОСОБА_6 . Ввечері влітку 2025 року, перебуваючи у сщ. Балабине, вона побачила ОСОБА_6 , який хитався та скаржився на головний біль, а коли прийшов додому, то ліг, а родичі викликали швидку медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_13 вказала, що ОСОБА_6 доводиться їй двоюрідним братом. 07 або 08 липня 2025 року свідку зателефонувала ОСОБА_14 , яка повідомила, що щось сталось з ОСОБА_6 . Дізнавшись де перебуває потерпілий, свідок попрямувала до лікарні, де побачила ОСОБА_6 , який поводився неадекватно. Після проведення обстеження, ОСОБА_6 був прооперований, після чого лікувався спочатку і лікарні, потім вдома.

В ході дослідження письмових доказів судом встановлено наступне.

За інформацією КНП «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради 07.07.2025 року о 17.51 годині на службу «103» надійшов виклик за адресою: сщ. Балабине, вул. Польова, 31.

З аудіозапису звернення вбачається, що особа повідомила, що ОСОБА_6 погано почувається, відчуває головний біль та нудоту.

Під час огляду місця події 08.07.2025 року оглянуто приміщення роздягальні, в якому наявні шафки, біля стіни стоять стіл та два стільці, підлога кахельна.

Слідчим експериментом 26.11.2025 року за участю ОСОБА_4 встановлені обставини події. ОСОБА_4 вказував, що 07.07.2025 року у нього трапився конфлікт із ОСОБА_6 . Після робочого дня він із ОСОБА_8 сидів біля столу, спілкувались. ОСОБА_6 із застосуванням нецензурної лексики висунув їм вимогу прибрати стіл та піти. ОСОБА_4 пояснив, що це стіл будівельників, за яким останні обідають. Після цього ОСОБА_6 нецензурно обізвав ОСОБА_4 та кинувся до нього та витягнутими руками вдарив в обличчя, подряпавши. ОСОБА_4 відвернувся та правою рукою наніс удар, потрапивши скоріш за все в обличчя потерпілому. Далі ОСОБА_6 впав на підлогу спиною. ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 , перевернув того на бік та намагався привести до тями. Потім ОСОБА_6 посадили на стілець, облили водою. Потім ОСОБА_4 проводив ОСОБА_6 до зупинки громадського транспорту та посадив в маршрутку. Наступного дня дізнався, що ОСОБА_6 у реанімації.

В ході слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_6 03.10.2025 року останній повідомив, що 07.07.2025 року після завершення роботи він попрямував до роздягальні приблизно о 15.35 годині, де перевдягнувся. В приміщенні був столик, який поставили будівельники. Столик розташовувався у проходів біля шафок, на стільцях біля столика сиділи ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . ОСОБА_6 спитав щодо столика, на що ОСОБА_8 відповів, що то будівельники зробили. ОСОБА_4 сидів в навушнику, а потім спитав: «Що він хоче?». ОСОБА_8 пояснив, що з приводу столика спитав. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_8 «Пошли його». ОСОБА_6 зробив пару кроків до ОСОБА_4 , але наміру наносити йому удари не мав. ОСОБА_4 встав та наніс кулаком правої руки удар в обличчя ОСОБА_6 , але ОСОБА_6 ухилився та удар потрапив у праву сторону обличчя. Від удару ОСОБА_6 зачепився об шафку та впав на підлогу. Коли отямився, то ОСОБА_4 провів його на зупинку трамваю, звідки поїхав на станцію «Запоріжжя-2», де сів в маршрутний автобус. Коли дістався додому, почувався погано, тому йому викликали швидку медичну допомогу.

Під час проведення слідчого експерименту 15.07.2025 року свідок ОСОБА_8 пояснив, що 07.07.2025 року близько 15.30 годині свідок та ОСОБА_4 сиділи на стільцях біля столу. Коли зайшов ОСОБА_6 , останній почав вимагати прибрати стіл, на що свідок порадив йому звернутись до будівельників. ОСОБА_4 сидів в навушниках, а потім спитав у ОСОБА_8 що сталось. Далі ОСОБА_4 вказав ОСОБА_6 забиратись звідти, на що ОСОБА_6 почав нецензурно лаятись на адресу ОСОБА_4 , а потім замахнувся рукою, щоб вдарити ОСОБА_4 в голову. ОСОБА_4 підскочив та вдарив ОСОБА_6 першим в обличчя. ОСОБА_6 наштовхнувся на дверцята, впав та вдарився головою. На шум прибігли ОСОБА_15 та ОСОБА_10 . ОСОБА_6 посадили на стілець та поклали на потилицю пляшку з холодною водою, а потім піднесли до носа нашатирний спирт, після чого ОСОБА_6 отямився. На питання щодо самопочуття ОСОБА_6 відповідав, що почувається нормально. До цих подій ушкоджень на обличчі ОСОБА_4 чи ОСОБА_6 свідок не бачив.

За висновком експерта № 1327п від 10.07.2025 року у ОСОБА_4 виявлено садно правої виличної ділянки, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, утворилось від дії тупого предмету. Давність утворення може відноситись до 07.07.2025 року.

Згідно висновку експерта № 1493п від 14.08.2025 року, а також висновкам експертів № 2026/к від 31.10.2025 року, № 2027/к від 19.11.2025 року, № 2378/к від 15.12.2025 року у ОСОБА_6 виявлено закриту черепно-лицьову травму: вогнища забоїв в базальних відділах обох лобних часток, кортикальних відділах обох скроневих часток (більше праворуч) обох півкуль головного мозку, в базальних відділах обох гемісфер мозочку (більше зліва), субарахноідальні (під м`якими мозковими оболонками) крововиливи в ділянках обох тім`яних часток, субдуральну (під твердою мозковою оболонкою) гематому над лівою гемісферою мозочку, лінійно-уламковий перелом потиличної кістки з продовженням на лівий край великого потиличного отвору (перелом склепіння та основи черепу), перелом латеральної стінки правої орбіти (перелом кісток лицьового черепу), забій м`яких тканин потиличної ділянки, які у сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Вищевказані тілесні ушкодження утворились не менш ніж від двох травматичних впливів тупих предметів в ділянку обличчя (ніс) та потиличну ділянку.

У даному випадку удар в задню частину голови (потиличну ділянку) виник за механізмом інерційної травми при падінні горілиць на тупу переважаючу поверхню, що підтверджують морфологічні ознаки черепно-мозкової травми, а саме на зону удару (безпосереднього контакту) вказують забій м`яких тканин потиличної ділянки, лінійно-уламковий перелом потиличної кістки, на зону протиудару - вогнища забоїв (лобні, скроневі частки) у головному мозку на протилежному від удару по голові боці, а також перелом латеральної стінки правої очниці (клиноподібна кістка). Тобто перелом латеральної стінки правої очниці (клиноподібна кістка - протиудар) утворився від удару задньою поверхнею голови (потилична кістка) - відбулось надання головному мозку інерції, в результаті чого від досягає (вдаряється) протилежної стінки черепу (протиудар), тобто це один механізм.

Закритий перелом кісток носу утворився від локального травматичного впливу тупого предмету.

Враховуючим характеристики травми, не можна виключити, що тілу перед падінням передувало надання прискорення.

Утворення перелому потиличної кістки від удару кулаком в ділянку обличчя неможливо, так як сили удару буде недостатньо.

Не виключається утворення виявлених у ОСОБА_6 ушкоджень за механізмом, які зазначали під час слідчих експериментів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

При аналізі та оцінці доказів, які надані сторонами кримінального провадження, та досліджені судом безпосередньо, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Стаття 337 КПК України вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84, 85, 86, 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

З урахуванням вищевикладених положень чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд, проаналізувавши в сукупності надані сторонами кримінального провадження та досліджені під час судового слідства докази, враховуючи міркування сторони захисту щодо оцінки доказів, дійшов наступних висновків.

Позиція сторони захисту полягала у тому, що ОСОБА_6 розпочав конфлікт, нецензурно обізвав ОСОБА_4 та першим вдарив обвинуваченого, тож дії ОСОБА_4 охоплювались поняттям необхідної оборони, при цьому прямий причинний зв`язок між діями ОСОБА_4 та тілесними ушкодженнями у ОСОБА_6 існує лише щодо переламу кісток носу. Захисник зауважував, що якщо б ОСОБА_6 не впав, то тілесні ушкодження у обох учасників обмежились би ушкодженнями легкого ступеню тяжкості.

Дослідженими судом доказами, а саме показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_8 , результатами слідчих експериментів, висновками експертиз, які загалом не суперечать одне одному, підтверджено те, що ОСОБА_4 наніс один удар ОСОБА_6 , внаслідок якого останній впав та отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Показаннями ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , а також частково і самого ОСОБА_6 також підтверджено, що ОСОБА_6 першим розпочав конфлікт, висловившись нецензурною лайкою на адресу обвинуваченого та першим рушив до ОСОБА_4 .

Показаннями ОСОБА_4 та висновком експерта підтверджено також і те, що ОСОБА_6 наніс удар ОСОБА_4 в область обличчя, спричинивши садно.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_6 в межах необхідної оборони, такі заходи були адекватними діями потерпілого та не перевищували дозволених меж, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

З висновків судово-медичних експертиз вбачається, що наслідком дій ОСОБА_6 стало садно на обличчі обвинуваченого, яке віднесено до легких тілесних ушкоджень.

Натомість сила удару ОСОБА_4 в обличчя ОСОБА_6 була достатньою для того, щоб потерпілий втратив рівновагу та впав на підлогу, тож суд вважає, що ОСОБА_4 було застосовано силу, яка була непропорційною діям потерпілого та в даному випадку не була необхідної для припинення дій потерпілого.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_4 не мав на меті спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а прямий причинний зв`язок його дій наявний лише щодо тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, суд враховує наступне.

Відповідальність за ст. 128 КК України настає за необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Статтею 25 КК України визначено, що необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість.

Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Наносячи удар ОСОБА_6 в область обличчя, ОСОБА_4 безумовно мав можливість передбачати настання тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості, адже в цій ділянці розташовані життєво важливі органи, а рівно і міг передбачати можливість падіння потерпілого.

Тож на переконання суду, в даному випадку ОСОБА_4 діяв з протиправною недбалістю, адже хоча і не передбачав можливості настання у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень, але повинен був та міг її передбачити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що досліджені докази одне одному не суперечать та у своїй сукупності доводять факт спричинення ОСОБА_4 . ОСОБА_6 тілесних ушкоджень за обставин, зазначених в обвинувальному акті.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 128 КК України необережне тяжке тілесне ушкодження.

При дослідженні документів, які характеризують особистість ОСОБА_4 , судом встановлено, що обвинувачений є раніше не судимим, офіційно працевлаштований.

Обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує положення ст. 50 КК України, яка вказує, що метою покарання є кара, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Також суд враховує і те, що конфлікт був розпочатий саме потерпілим, який нецензурно обізвав обвинуваченого та кинувся до нього першим.

Враховуючи обставини скоєння злочину, відомості про особистість обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, суд вважає справедливим та достатнім призначити покарання у виді виправних робіт.

В ході досудового розслідування цивільний позивач ОСОБА_6 заявив цивільний позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 79939,57 гривень, які є витратами на лікування, а також моральну шкоду в сумі 200000 гривень, витрати на правничу допомогу в сумі 28500 гривень.

В судовому засіданні цивільний позивач та його представник цивільний позов підтримали, вказували, що внаслідок дій ОСОБА_4 . ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, він відчував фізичний біль та страждання, був вимушений лікуватись. Також звертали увагу на те, що навіть після завершення стаціонарного лікування ОСОБА_6 продовжує відчувати наслідки травми, яка значною мірою вплинула на його працездатність та побутове життя, продовжує медикаментозне лікування та проходить додаткові обстеження.

Цивільний відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав частково в межах витрат, які відповідають лікарським призначенням, моральну шкоду визнав частково в сумі 12000 гривень, проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечував.

При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно із наданими документами ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.07.2025 року по 18.07.2025 року з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, перелом кісток склепіння черепу, площинна субдуральна гематома над лівою гемісферою мозочку, геморагічні вогнища забоїв лобних часток обох півкуль головного мозку, травматичний САК, неоклюзійна гідроцефалія, забій м`яких тканин потиличної ділянки, а також з 15.08.2025 року по 29.08.2025 року у зв`язку із лікуванням наслідків травми та встановленням вентрикуло-перитонеального шунта.

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи підтверджено встановлення ОСОБА_6 строком до 01.12.2026 року інвалідності 3 групи у зв`язку з дифузним забоєм головного мозку, переломом склепіння та основи черепу.

Згідно із виписками з медичної картки ОСОБА_6 додатково призначалось медикаментозне лікування (ібупрофен, карбомазепін), а також вказано про необхідність проведення МРТ головного мозку.

За видатковими накладними від 08.07.2025 року були придбані медичні препарати на медичне обладнання вартістю 2260 гривень та 1220 гривень (загальна вартість 3480 гривень).

Також позивачем представлені чеки на придбання ібупрофену та карбамазепіну на загальну суму 1123,49 гривень.

07.08.2025 року ОСОБА_6 пройшов МРТ головного мозку, вартість дослідження склала 2100 гривень, що підтверджено довідкою ФОП ОСОБА_16 .

13.08.2025 року ОСОБА_6 придбано «набір шунта» вартістю 50000 гривень, що підтверджено копією платіжної інструкції від 13.08.2025 року.

Позивачем не представлено медичних документів щодо призначення йому інших лікарських препаратів, а також не обґрунтовано зв`язку між лікуванням та придбанням побутових речей (освіжувач повітря, дорожній кейс, дорожня сумка), а відтак суд не вбачає підстав для стягнення їх вартості.

Також суд не вбачає підстав для стягнення вартості послуг з консультації невролога від 27.09.2025 року у ТОВ «ЛДЦ «Вітамін», адже з наданого позивачем консультативного висновку вбачається, що ОСОБА_6 вже отримав таку консультацію у лікаря-невролога 22.09.2025 року у МСЧ АТ "Мотор Січ», доказів направлення його на проведення повторної консультації в іншому медичному закладі через п`ять днів після першої або наявності потреби у повторній консультації суду не надано.

Крім того, позивачем не обґрунтовано включення до суми відшкодування стоматологічних послуг в розмірі 8000 гривень, адже за висновками експертиз ОСОБА_6 не було спричинено ушкоджень, які б могли обумовити необхідність надання стоматологічного лікування, з наданої медичної документації не вбачається, щоб ОСОБА_6 було рекомендовано звернення до стоматолога, а самі витрати понесені у листопаду та грудні 2025 року, коли стаціонарне лікування потерпілого у зв`язку з отриманими травмами було вже завершене.

Таким чином, ОСОБА_6 медичними документами, фіскальними чеками на придбання медичних препаратів та обладнання, проведення досліджень доведено вимушеність понесення витрат на загальну суму 56703,49 гривень, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 1167 та 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи пояснення цивільного позивача, суд дійшов висновку, що в результаті отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 безумовно зазнав фізичного болю та страждань, був вимушений тривалий час лікуватись, отримав інвалідність 3 групи.

Водночас, на переконання суду, з урахуванням необережної форми вини обвинуваченого щодо спричинених наслідків, заявлена позивачем сума відшкодування у 200000 гривень є явно завищеною та не відповідає обсягу та тривалості понесених ним страждань, а розумною та достатньою сумою для відшкодування моральних страждань позивача суд вважає суму у 50000 гривень, яку належить стягнути з відповідача на його користь.

Вирішуючи позов в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

30.07.2025 року між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 укладено договір про надання правничої допомоги № 105.

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 08.12.2025 року адвокатом надані послуги загальною вартістю 28500 гривень, з яких 1000 гривень за консультацію, 10000 гривень за правничу допомогу під час досудового розслідування, 5000 гривень за підготовку цивільного позову, а також 12500 гривень за надання правничої допомоги під час судових засідань (2500 гривень за кожен судове засідання, які не перевищують п`яти судових засідань).

Водночас суд враховує, що цивільним позивачем не представлено доказів надання представником правничої допомоги під час досудового розслідування, адже з представлених суду доказів вбачається, що адвокат приймав участь під час слідчого експерименту за участю потерпілого. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що допит потерпілого був проведений ще до укладення договору.

При цьому суд враховує, що актом приймання-передачі наданих послуг не конкретизовано, які саме послуги правничої допомоги адвокатом надані потерпілому під час досудового розслідування та скільки саме коштує кожна з них.

Відтак, суд вважає необґрунтованими витрати на правничу допомогу під час досудового розслідування.

Загальна сума витрат на правничу допомогу, яку суд вважає підтвердженою, складає 18500 гривень, частина яких підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам (38%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити покарання у виді одного року виправних робіт з відрахуванням із суми його заробітку десяти відсотків в дохід держави.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 56703,49 гривень (п`ятдесят шість тисяч сімсот три гривні 49 коп), на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 50 000 гривень (п`ятдесят тисяч гривень), на відшкодування витрат на правничу допомогу 7030 гривень (сім тисяч тридцять гривень).

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Речові докази: DVD-R диск My media, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи, залишити в матеріалах кримінальної справи.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua