Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №335/8091/26
Суддя: Стеценко А. В.
1Справа № 335/8091/26 2-др/335/64/2026
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву представника позивача — адвоката Полуляха Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування, —
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 07 жовтня 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 91 025,06 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064,96 грн.
23 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача — адвоката Полуляха Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 335/8091/26 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Обґрунтовуючи заяву, представник позивача зазначив, що при ухваленні рішення від 07 жовтня 2026 року судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи. У позовній заяві представником позивача було зазначено про намір подати докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
На підтвердження складу та розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що 17 липня 2026 року між ОСОБА_1 (в особі її представника за довіреністю ОСОБА_2 ) та адвокатом Полуляхом Сергієм Юрійовичем було укладено Договір про надання правничої допомоги. Умовами розділу 4 зазначеного договору та додатковою угодою № 1 від 17 липня 2026 року сторонами було узгоджено порядок і вартість надання правничої допомоги, а саме: вартість правового аналізу документів, судової практики та формування правової позиції — 500,00 грн за 1 годину роботи; вартість підготовки та подання заяв по суті справи (зокрема позовної заяви та відповіді на відзив) — 1 000,00 грн за 1 годину роботи; участь у судовому засіданні суду першої інстанції — 1 500,00 грн за 1 судодень.
Згідно з актом № 1 виконаних робіт від 01 вересня 2026 року, адвокатом Полуляхом С. Ю. були надані позивачу послуги загальною вартістю 8 000,00 грн: правовий аналіз документів, судової практики та формування правової позиції у справі тривалістю 1 година вартістю 500,00 грн; підготовка та подання позовної заяви про стягнення недоотриманої пенсії померлого в порядку спадкування тривалістю 4 години вартістю 4 000,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив у справі № 335/8091/26 тривалістю 2 години вартістю 2 000,00 грн; участь у судовому засіданні в суді першої інстанції 24 серпня 2026 року вартістю 1 500,00 грн. На підставі вказаного акта адвокатом було виставлено рахунок № 1 від 01 вересня 2026 року на суму 8 000,00 грн.
Факт сплати позивачем гонорару підтверджується довідкою № 1 від 01 вересня 2026 року, складеною адвокатом Полуляхом С. Ю., згідно з якою ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю сплатила адвокату гонорар за надану професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн у готівковій формі.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача — адвоката Полуляха Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 335/8091/26 (провадження № 2-др/335/64/2026) та призначено судове засідання для розгляду зазначеної заяви на 11 годину 00 хвилин 05 листопада 2026 року з повідомленням участников справи.
04 листопада 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача — Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Ю. С. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких представник відповідача заперечувала проти задоволення заяви представника позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення, представник відповідача зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні розрахункові документи (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжна інструкція з відміткою банку або касові чеки), оформлені відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148. При цьому представник відповідача наголошувала, що виставлений та засвідчений самим адвокатом рахунок на оплату виконаних робіт не є належним платіжним документом, що з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20, є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.
Крім того, представник відповідача вказувала на недотримання позивачем критеріїв співмірності, розумності та неминучості заявлених витрат зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову. Зокрема, представник відповідача зазначила, що правовий аналіз документів, судової практики та формування правової позиції у справі не є окремими послугами, а виступають складовою підготовки позовної заяви. Супровід цієї справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільного інтересу, а щодо предмета спору наявна численна судова практика. Відтак складання позовної заяви та відповіді на відзив не потребували значного часу, а заявлений розмір витрат у сумі 8 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи.
У судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 05 листопада 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення повідомлялися належним чином у порядку, передбаченому процесуальним законом. Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Відповідно до частини четвертої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
У рішенні суду від 07 жовтня 2026 року питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом вирішено не було.
У позовній заяві представник позивача зазначив про те, що має намір надати докази понесення витрат на правничу допомогу, а саму заяву про ухвалення додаткового рішення з доданими доказами подано в межах строку, визначеного частиною восьмою статті 141 та частиною третьою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 17 липня 2026 року, додаткову угоду № 1 від 17 липня 2026 року, акт № 1 виконаних робіт від 01 вересня 2026 року, рахунок № 1 від 01 вересня 2026 року та довідку № 1 від 01 вересня 2026 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Полуляху С. Ю. гонорару в розмірі 8 000,00 грн у готівковій формі.
Щодо доводів відповідача про відсутність у матеріалах справи касових документів або банківських платіжних доручень, суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлено обов`язкової форми розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а отже, факт отримання коштів може підтверджуватися складеним у довільній формі документом (квитанцією, довідкою тощо). Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19. За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача щодо недоведеності факту понесення витрат з підстав відсутності банківських квитанцій чи касових ордерів.
Вирішуючи питання про співмірність та обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, суд керується приписами частин четвертої–шостої статті 137 та частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат.
Згідно з принципами, сформульованими у рішеннях Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» та від 08 квітня 2010 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України», заявник має право на компенсацію судових витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними, неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим і розумним.
Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним зважаючи на складність справи та витрачений час, а стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони.
Розглянута судом справа є нескладною. У цій категорії справ існує численна та стала судова практика. За таких обставин складання позовної заяви та відповіді на відзив не вимагали значних витрат часу.
З огляду на обґрунтовані заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн завищеним та доходить висновку про наявність підстав для його зменшення до 4 000,00 грн, що є співмірним із часом, витраченим адвокатом, складністю справи та обсягом наданих ним позивачеві послуг.
ВИРІШИВ:
Заяву представника позивача — адвоката Полуляха Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі № 335/8091/26 (провадження № 2-др/335/64/2026) — задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині заяву представника позивача залишити без задоволення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09 листопада 2026 року.
Суддя А. В. Стеценко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua