Суд: Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №334/6250/26
Суддя: Козлова Н. Ю.
Дата документу 21.10.2026
Справа № 334/6250/26
Провадження № 2/334/4355/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
в с т а н о в и в :
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та додатками до нього направлено відповідачу з роз`ясненням права на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом на написання відзиву на позовну заяву не скористався. У судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема смс – повідомленнями, які доставлялися відповідачу завчасно. З заявою про розгляд справи за відсутності відповідача або його представника не зверталися.
Представник позивача у судове засідання не з`явився. Письмово звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутністю представника позивача. Ухвалити рішення на користь позивача, з підстав викладених у позовній заяві та долучених письмових доказів.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначене судове засідання відповідач не з`явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Судом встановлено, що 12.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (вебсайту кредитодавця) було укладено Кредитний договір (оферти) № 12.09.2025-100001109.
У подальшому, шляхом укладення додаткових договорів від 15.09.2025 року (надання 2-го траншу в розмірі 3 000 грн) та від 03.10.2025 року (надання 3-го траншу в розмірі 2 200 грн), загальна сума наданого кредиту була збільшена до 9 700 грн 00 коп.. Строк повернення кредиту визначено до 26.02.2026 року.
Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кошти на електронний платіжний засіб (платіжну картку) Відповідача № 4441-11ХХ-ХХХХ-8360 за допомогою послуги інтернет-еквайрингу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних платіжних квитанцій від 12.09.2025, 15.09.2025 та 03.10.2025 року.
Відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день подання позову утворилась заборгованість у розмірі 21 845,50 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» та нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3, 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту). Акцепт може бути наданий шляхом заповнення формуляра заяви, що підписується електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч. 1 ст. 12 вказаного Закону, моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрової послідовності, надісланої у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону).
Судом досліджено, що кожна сторінка Договору та додаткових угод підписана Відповідачам за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, надісланого на його верифікований номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Крім того, перед укладенням правочину ОСОБА_1 пройшов електронну автентифікацію через Систему BankID Національного банку України, за допомогою якої було однозначно встановлено його особу та отримано актуальні анкетні дані (включаючи РНОКПП та адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Зазначене повністю узгоджується з сталою правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (зокрема, у постановах від 12.01.2021 р. у справі № 524/5556/19, від 12.08.2022 р. у справі № 234/7297/20, та від 09.02.2023 р. у справі № 640/7029/19), відповідно до якої укладення кредитного договору в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора та проходженням реєстрації в особистому кабінеті прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та породжує для сторін реальні цивільно-правові зобов`язання.
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 протягом дії договору здійснював часткові платежі на загальну суму 6 693,50 грн (зокрема: 25.09.2025 р. — 1335 грн, 18.10.2025 р. — 3108,50 грн тощо).
Суд наголошує, що факт часткового добровільного погашення заборгованості безпосередньо свідчить про повне визнання Відповідачем своїх договірних зобов`язань та укладеного правочину по суті. Вказаний висновок повністю кореспондує з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.09.2019 року у справі № 916/2403/18, де зазначено, що вчинення дій, спрямованих на часткову сплату основного боргу, є безумовним підтвердженням існування та визнання такого боргу боржником.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Позивач просить стягнути: тіло кредиту — 9 700 грн, проценти за користування — 8 120 грн, додаткову комісію за обслуговування — 485 грн та проценти річних за ст. 625 ЦК України — 3 540,50 грн.
Суд перевірив вказані нарахування на відповідність імперативним вимогам законодавства та зазначає:
Щодо процентної ставки: Договором встановлено фіксовану незмінну ставку «Стандарт» у розмірі 1% за день користування та ставку «Економ» у розмірі 0.5% за день користування. Вказані умови повністю відповідають вимогам Закону України № 3498-IX щодо граничного обмеження розміру денної процентної ставки за споживчими кредитами (максимальний ліміт встановлений законом не перевищено).
Щодо воєнного стану: Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір укладений 12.09.2025 року. Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (який раніше забороняв нарахування неустойки та штрафних санкцій під час воєнного стану) було офіційно виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 року. Отже, для всіх договорів, укладених після 24.01.2024 року, нарахування платежів за прострочення зобов`язань є повністю легітимним.
Щодо ст. 625 ЦК України: Позивач нарахував договірні проценти річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 3 540,50 грн, застосувавши спеціальне договірне обмеження (не більше 145,5 грн за день прострочення). Дана вимога є правомірною, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо дозволяє сторонам погоджувати інший (збільшений або спеціальний) розмір процентів річних безпосередньо у тексті договору, а норми спеціального Закону «Про споживче кредитування» мають пріоритет над загальними нормами цивільного права.
Оскільки розрахунок заборгованості проведено позивачем математично правильно, з урахуванням усіх здійснених відповідачем часткових платежів та без перевищення сукупних законних лімітів, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Позивачем при поданні позову в електронній формі сплачено судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп. Також позивач просить стягнути поштові витрати на направлення копії заяви відповідачу через сервіс «Е-ПОСТ» у розмірі 138,18 грн. Оскільки вказані витрати є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язані з виконанням імперативного обов`язку позивача щодо процесуального повідомлення сторони (згідно з ч. 7 ст. 43 та ст. 177 ЦПК України), вони підлягають повному відшкодуванню за рахунок Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, р/р: НОМЕР_3 , в МФО 305299) заборгованість за Кредитним договором № 12.09.2025-100001109 від 12.09.2025 року у розмірі 21 845 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок п`ять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та поштові витрати на надсилання позовної заяви в сумі 138 (сто тридцять вісім) гривень 18 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення).
Суддя: Козлова Н. Ю.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua