Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №334/9625/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №334/9625/26

Суддя: Козлова Н. Ю.

Дата документу 02.11.2026

Справа № 334/9625/26

Провадження № 2-а/334/132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Дніпровський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладання адмінінстративного стягнення по справі про адмінінстративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м.Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладання адмінінстративного стягнення по справі про адмінінстративне правопорушення.

Ухвалою суду від 15.10.2026 року за вказаними позовом було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати зазначені позовні вимоги в порядку спрощеного позовного провадження, із викликом учасників.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву, у якій просив суд провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив та у встановлений судом строк з дня одержання копії ухвали та копій документів надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП складена правомірно, з урахуванням фактичних обставин та норм Законодавства. Тому, вважають, що у задоволенні позову слід відмовити. Справу розглянути за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 28 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1622 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для її винесення стало твердження відповідача про те, що позивач не прибув за викликом (повісткою від 22.02.2025 року № 2625599) до 06.03.2025 року з метою уточнення облікових даних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він не ухилявся від виконання військового обов`язку, завчасно оновив свої дані, в інкримінований період мав чинне бронювання від підприємства, а про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 29.09.2026 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 82038756 в системі АСВП.

Крім того, позивач вказує на грубе порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки жодних повісток про виклик до ТЦК та СП на 06.03.2025 року не отримував, протокол про адміністративне правопорушення у його присутності не складався, а про час і місце розгляду справи він повідомлений не був.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, зазначаючи, що повістка від 22.02.2025 року була направлена позивачу засобами поштового зв`язку і повернулася з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою», що згідно з Порядком № 560 вважається належним підтвердженням оповіщення. Також відповідач зазначає, що 21.07.2026 року позивач був доставлений до ТЦК та СП працівниками поліції як порушник правил обліку, де стосовно нього складено протокол № 1622, від підпису якого позивач відмовився у присутності свідків. Розгляд справи відбувся 28.07.2025 року (згідно з текстом відзиву — зазначається дата розбіжності розгляду та складання документів) без участі позивача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується такими нормами права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивное з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою цієї статті — за вчинення таких дій в особливий період.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наявність суттєвих суперечностей та процедурних порушень у діях відповідача, які нівелюють правомірність винесеної постанови.

По-перше, в оскаржуваній постанові № 1622 від 28.07.2025 року позивачу інкримінується неявка за повісткою на 06.03.2025 року. Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що протокол про це правопорушення було складено 21.07.2026 року, тобто майже через рік після винесення самої постанови про притягнення до відповідальності.

Окрім цього, відповідач зазначає, що розгляд справи відбувся 26.05.2025 року, що взагалі передує як даті складання протоколу, так і даті винесення постанови.

Зазначені хронологічні розбіжності та взаємовиключні дати у документах і доводах суб`єкта владних повноважень свідчать про грубе порушення алгоритму дій під час розгляду справи, хаотичність та формальний підхід до з`ясування обставин правопорушення, що є недопустимим у силу вимог ст. 7 КУпАП щодо суворого додержання законності.

По-друге, одним із ключових елементів провадження є дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності.

Статтею 268 КУпАП визначено, що справа розглядається в присутності особи; за її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів (поштових повідомлень, розписок, журналів реєстрації вихідної кореспонденції) на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, який нібито відбувся у ТЦК та СП.

Сама по собі відмова від підпису в протоколі (яка до того ж датована майбутнім періодом відносно постанови) не звільняє орган від обов`язку окремо сповістити особу про дату засідання, якщо розгляд здійснюється в інший день. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи позбавляє її права на захист, надання пояснень, доказів та отримання правничої допомоги, що є фундаментальним порушенням процедури.

По-третє, суд наголошує на конституційному принципі презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 62 Конституції України та застосовному до адміністративного права, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях чи суперечливих документах.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду щодо «формального порушення процедури» є неспроможними в даному випадку, оскільки порушення, допущені ІНФОРМАЦІЯ_2 , є фундаментальними та істотними. Порушення строків, відсутність належного сповіщення та повна хронологічна невідповідність між подією правопорушення, протоколом та постановою не дозволяють суду дійти беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного проступку.

Враховуючи, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення покладався на відповідача, і цей обов`язок виконаний не був, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки оскаржувана постанова підлягає скасуванню через недоведеність вини та процедурні порушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72-77, 90, 241-246, 250, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210-1, 247, 251, 268, 280 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення — задовольнити у повному обсязі.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1622 від 28.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень — скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Козлова Н. Ю.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua