Суд: Заводський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №332/6475/26
Суддя: Безлер Л. В.
Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/6475/26
Провадження № 3/332/1443/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.11.2026 м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Безлер Л.В., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ст.185 КУпАП -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №338344 від 05.10.2026 року 05 жовтня 2026 року близько 10-34 години за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконував законне розпорядження про припинення правопорушення, а саме шарпав працівників поліції за формений одяг, погрожував фізичною розправою, чинив опір працівникам поліції, виражався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, поводив себе зухвало та нахабно, на зауваження не реагував.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, вину не визнав. Пояснив, що у зазначений день його покликав сусід ОСОБА_2 , повідомивши, що працівники поліції б`ють його сина ОСОБА_3 . Він у зазначений в протоколі час вийшов на вулицю біля будинку та побачив сина із кровавими тілесними ушкодженнями, який лежав на землі головою донизу, а працівник поліції держав його голову. Він підійшов до поліцейського та запитав що він робить, на що поліцейський відштовхнув його та почав кричати, висловлювати нецензурну лайку в його бік. За його словами він намагався підійти до сина, однак поліцейський його не пропускав та повалив на землю, потім його відвезли до відділу поліції. Також ОСОБА_1 зазначив, що працівниками поліції йому було заподіяно тілесні ушкодження, що підтверджується довідкою з лікарні від 06.10.2026 року.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1 свідок ОСОБА_2 пояснив, що 05 жовтня зранку біля будинку 132 по вулиці Друкарській в місті Запоріжжі він побачив поліцейський автомобіль. Підійшовши ближче, побачив двох поліцейських – чоловіка та жінку, а також сина сусіда, який лежав на землі обличчям донизу із тілесними ушкодженням. У зв`язку з цим він покликав ОСОБА_1 , який одразу спокійно підійшов до поліцейських та запитав що трапилось. У відповідь на це поліцейський почав кричати на останнього, виражаясь нецензурно, жінка- поліцейський застосувала до нього газовий балон, а чоловік повалив сусіда на землю та почав давити коліном в область грудної клітини ОСОБА_1 , придушив його, потім застосував кайдани. Після цього поліцейський вдарив ОСОБА_1 , який продовжував лежати на змелі, ногою по ребрах.
Вислухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Стаття 185 КУпАП встановлює відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Отже, для встановлення складу цього правопорушення необхідно з`ясувати зміст пред`явленої особі вимоги, її законність, обставини доведення до відома особи та конкретні дії, у яких виявилася злісна непокора.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не виконав законного розпорядження про припинення правопорушення. Водночас в протоколі не конкретизовано, яку саме дію поліцейський вимагав від нього вчинити або припинити, яке саме правопорушення мав припинити ОСОБА_1 , та в чому полягала відмова виконати цю вимогу.
На дослідженому відеозаписі з нагрудного відеореєстратора зафіксовано, як ОСОБА_1 підійшов до поліцейських і намагався наблизитися до сина. Ця обставина узгоджується з його поясненнями про причину ,з якої він підійшов до поліцейських. Водночас, з цього запису суд не встановив змісту конкретної вимоги, адресованої ОСОБА_1 , та обставини, які б свідчили про його злісну непокору. Відеозапис також не підтверджує викладених в протоколі тверджень про те, що ОСОБА_1 шарпав поліцейських за формений одяг, погрожував їм фізичною розправою, чинив опір або висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою. З відеозапису вбачається, що його дії мали рефлекторний характер.
Досліджені матеріали не дають підстав встановити, що описана у протоколі поведінка була відмовою виконати наполегливу, неодноразово повторену вимогу або відмовою виконати законну вимогу, вираженою у зухвалій формі. Спроба наблизитися до сина за встановлених судом обставин сама собою не свідчить про таку відмову.
Сам факт виникнення конфлікту з поліцейськими, застосування до особи фізичної сили та її подальшого доставлення до підрозділу поліції не є достатнім підтвердженням вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Оцінюючи об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 діяння, суд виходить з того, що диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність не за будь-яку відмову виконати вимогу поліцейського, а виключно за злісну непокору тобто кваліфіковану форму протиправної поведінки, яка характеризується або (1) відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторюваних законних вимог, або (2) відмовою, вираженою у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до особи, яка охороняє громадський порядок.
Таким чином, викладені у протоколі діяння не містять у собі юридично значущих ознак злісної непокори, необхідних для кваліфікації за ст. 185 КУпАП, що з огляду на вимоги ст. 245, 251, 280 КУпАП виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за цією статтею та є самостійною підставою для закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що є співмірним і з вимогами ст. 1 КУпАП.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення
Відсутність обов`язкової ознаки об`єктивної сторони злісної непокори не дає права суду на її застосування, адже в такому випадку суд перебиратиме на себе функції службової особи покликаної збирати такі докази, що порушуватиме вимоги відносно неупередженості суду. Згідно вимог КУпАП, єдиною підставою адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, як в нормативному так і у фактичному аспекті.
Відповідно ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з вищевикладеного вважаю, що у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.185, 247, 251, 252, 283, 284, 285, 287, 294 КУпАП України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.185 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд міста Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Л.В.Безлер
Оригінал: reyestr.court.gov.ua