Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №299/2601/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №299/2601/26

Суддя: Дочинець С. І.

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2601/26

Номер провадження 2/299/1314/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», в особі представника Лебідь Каріни Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 511152-КС-003 від 22.03.2025 року в розмірі 63 190,00 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.03.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 511152-КС-003 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання його позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора UA-5895, надісланого на зазначений нею номер мобільного телефону. За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти в розмірі 17 000,00 грн, а відповідачка – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Процентна ставка за користування кредитом становила 1 % за кожен день користування кредитними коштами.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши 22.03.2025 року кредитні кошти в розмірі 17 000,00 грн на банківську картку відповідачки. Крім того, 23.03.2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої відповідачці додатково надано кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн.

Разом із тим, за твердженням позивача, відповідачка належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, здійснивши лише часткове погашення заборгованості на загальну суму 10 500,00 грн, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач також зазначає, що здійснення відповідачкою часткових платежів за договором свідчить про визнання нею факту існування договірних правовідносин та боргу, посилаючись при цьому на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, та постанову Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 127/23910/14-ц.

За розрахунком позивача, станом на 05.05.2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 63 190,00 грн, яка складається з: 21 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 29 960,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом; 10 120,00 грн – заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; 1 710,00 грн – заборгованість за комісією.

Таким чином, позивач вважає, що між сторонами виникли належним чином оформлені кредитні правовідносини, свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів він виконав, натомість відповідачка допустила порушення умов договору щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів. У зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 63 190,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Представник відповідача – адвокат Зачепіло З.Я. подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі, зокрема доказів отримання нею одноразового ідентифікатора UA-5895 та його використання для підписання договору. Також у матеріалах справи відсутні належні докази перерахування відповідачці кредитних коштів, зокрема первинні бухгалтерські та платіжні документи, які б підтверджували фактичне зарахування коштів на належний їй банківський рахунок. Крім того, представник відповідачки заперечував проти стягнення 10 120,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України, посилаючись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими на період дії воєнного стану позичальників звільнено від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань. Також вважав, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту є безпідставною, оскільки позивач не надав доказів надання відповідачці відповідних послуг та погодження їх переліку, а умова договору про сплату такої комісії є нікчемною відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на викладене представник відповідачки вважав позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами та запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, та просив суд врахувати наведені у ній пояснення. Зазначив, що кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а тому він є належно укладеним та має юридичну силу письмового договору. На підтвердження укладення договору позивач послався на анкету клієнта, візуальну форму послідовності дій позичальника та інші документи, подані разом із позовною заявою. Також позивач наголосив, що виконав свої зобов`язання за кредитним договором та додатковою угодою, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 22 000,00 грн на зазначену ним банківську картку, що підтверджується довідками платіжних систем. Вказав на правомірність нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов договору, зокрема застосування стандартної процентної ставки у зв`язку з порушенням відповідачем графіка платежів, а також наявність підстав для стягнення комісії за надання кредиту. Крім того, позивач зазначив, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором на загальну суму 10 500,00 грн, що, на його думку, підтверджує визнання відповідачем договірних зобов`язань. У зв`язку з необхідністю подання додаткових доказів позивач просив поновити строк для їх подання та долучити такі докази до матеріалів справи. За результатами розгляду відповіді на відзив просив прийняти її до розгляду, врахувати наведені в ній доводи, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а справу розглянути за відсутності представника позивача.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» подав до суду додаткові пояснення, у яких просив поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи відповідь АТ «ТАСКОМБАНК» щодо перерахування відповідачці кредитних коштів через платіжну систему «TAS Pay». Зазначав, що 23.03.2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої відповідачці надано додатковий кредит у розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківську картку, реквізити якої вона зазначила під час заповнення анкети клієнта. На підтвердження перерахування коштів посилався на довідку платіжної системи та відповідь банку. Також представник позивача наголошував, що ТОВ «Бізнес Позика» здійснює перерахування кредитних коштів через платіжних посередників, а тому довідки, сформовані відповідними платіжними системами, є належними доказами виконання кредитодавцем своїх зобов`язань. Вважав, що відповідачка не спростувала факту отримання кредитних коштів, та просив витребувати у банку інформацію щодо належності їй банківської картки й зарахування на неї коштів. За результатами викладеного просив прийняти додаткові пояснення, поновити строк для подання доказів, долучити їх до матеріалів справи та врахувати під час розгляду справи. Позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив розглянути справу за відсутності представника позивача та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Лебідь К.В. про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет. У судове засідання не з`явився, натомість у прохальній частині позовної заяви вказує про розгляд справи за відсутності представника позивача. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Зачепіло З.Я. про дату, місце та час розгляду справи повідомлені як шляхом надсилання електронного повідомлення про виклик на номер телефону та на електронну пошту, вказані у матеріалах справи так і шляхом надсилання судового виклику за місцем проживання відповідача. У судове засідання не з`явилися. У відзиві на позов вказували про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Заявлені позовні вимоги не визнають, просять у їх задоволенні відмовити, згідно поданого у справі відзиву.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Так, позивачем, 22.03.2025 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 511152-КС-003 про надання кредиту. Сума кредиту 17000 гривень, строк кредиту 24 тижні, термін дії договору до 06.09.2025 року, орієнтована загальна вартість наданого кредиту 41981,03 гривень. В той же день 22.03.2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 511152-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Згідно Договору № 511152-КС-003 про надання кредиту від 22.03.2025 року, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17000,00 гривень. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що стандартна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1 % в день, денна процентна ставка 0,87 %. Строк кредиту 24 тижні, комісія за надання кредиту 3400,00 гривень, термін дії договору до 06.09.2025 року.

Додатками до вказаного договору є паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого ліміт кредиту складає 17000,00 гривень, строк кредитування 169 днів, мета отримання – на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 23.03.2025 року до Договору № 511152-КС-003 про надання кредиту, ОСОБА_1 підтвердила, що станом на 23.03.2025 року сума неповернутого кредиту становить 17000 гривень, сум нарахованих та несплачених процентів – 340 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії – 3400 грн. Відповідно до умов вищевказаної Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 5000,00 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором залишок заборгованості станом на 07.05.2026 становить 63190 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 21400 грн.; суми прострочених платежів по процентах 29960 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦПК України – 10120 грн та суми прострочених платежів за комісією 1710 грн.

Аналогічна інформація міститься і у довідці про стан заборгованості за Договором № 511152-КС-003 про надання кредиту від 22.03.2025.

Згідно інформаційної довідки-підтвердження ТОВ «ПрофіГід», позичальнику надано у користування гроші у кредит у розмірі 17000 грн. шляхом переказу за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , що зазначений у тексті кредитного договору, який підписано позичальником, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 511152-КС-003 від 22.03.2025 року.

З листа від 16.09.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а також надано інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці за періоди з 22.03.2025 – 06.09.2025, відповідно до якої відповідач користувався картковим рахунком та кредитними коштами, а саме здійснював поповнення карткового рахунку, переказ грошових коштів, поповнення мобільного телефону, тощо.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як вбачається в ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст.1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Судом встановлено, що 22 березня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 511152-КС-003, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 17 000,00 грн, а остання – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених договором.

Сторонами 23 березня 2025 року укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, відповідно до якої відповідачці додатково надано кредит у розмірі 5 000,00 грн.

Заперечуючи факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, представник відповідачки посилався на відсутність належних доказів використання одноразового ідентифікатора та фактичного перерахування коштів на банківський рахунок відповідачки.

Однак такі доводи представника відповідачки суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Матеріали справи містять електронні документи щодо укладення кредитного договору та додаткової угоди, анкету клієнта, відомості про послідовність дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а також відомості про використання одноразового ідентифікатора під час укладення договору.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофіГід» щодо переказу відповідачці 17 000,00 грн та документами АТ «ТАСКОМБАНК» щодо здійснення переказу коштів через платіжну систему «TAS Pay» за додатковою угодою.

Водночас із листа банку від 16 вересня 2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , яка відповідає реквізитам картки, зазначеним у кредитному договорі. Надана банком виписка про рух коштів за період з 22 березня 2025 року до 6 вересня 2025 року підтверджує використання відповідачкою відповідного карткового рахунку, здійснення нею операцій з переказу коштів, поповнення мобільного телефону та інших операцій.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує не лише факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, а й фактичне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання відповідачці кредитних коштів у загальному розмірі 22 000,00 грн.

При цьому суд враховує, що відповідачкою здійснювалися часткові платежі за кредитним договором на загальну суму 10 500,00 грн, що також узгоджується з наявністю між сторонами кредитних правовідносин.

Таким чином, суд доходить висновку, що факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та виникнення у неї обов`язку щодо їх повернення знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом суд зазначає таке.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 5 травня 2026 року заборгованість відповідачки за тілом кредиту становить 21 400,00 грн, а за процентами за користування кредитом – 29 960,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом, а відповідачка взяла на себе обов`язок повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними.

З урахуванням установленого факту отримання відповідачкою кредитних коштів, умов договору щодо строків та порядку їх повернення, здійснених часткових платежів, а також наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за договором у частині повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування ним.

Доводи представника відповідачки щодо безпідставності нарахування процентів за користування кредитом суд не приймає, оскільки передбачені договором проценти є платою за користування кредитними коштами, а не видом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 21 400,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 960,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 10 120,00 грн заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, законодавцем установлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами на період дії воєнного стану, яким передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована позивачем сума 10 120,00 грн заявлена саме як заборгованість за статтею 625 ЦК України, суд доходить висновку, що вимога про її стягнення суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 1 710,00 грн заборгованості за комісією суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас саме по собі передбачення договором обов`язку споживача сплачувати комісію не є безумовною підставою для її стягнення. Умови договору мають відповідати вимогам законодавства, а відповідний платіж повинен мати зрозумілу правову природу та бути пов`язаним із конкретними послугами, які фактично надаються споживачу.

При цьому суд бере до уваги, що позивачем не наведено переконливого обґрунтування того, які саме окремі, реально надані відповідачці послуги були надані за рахунок цієї комісії та чому такий платіж не є складовою плати за користування кредитом. Саме лише зазначення комісії у паспорті споживчого кредиту та договорі не усуває необхідності перевірки її правової природи з огляду на імперативні приписи законодавства про захист прав споживачів.

Суд також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено надання відповідачці окремих послуг, за які передбачено сплату комісії, а також правомірність установлення відповідного платежу, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки 1 710,00 грн заборгованості за комісією.

Оцінюючи доводи представника відповідачки в цілому, суд зазначає, що не всі заперечення знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджений належними доказами. Водночас позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України та комісії.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21 400,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 29 960,00 грн, що загалом становить 51 360,00 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 63190 грн. Судом позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 51360 грн заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованих процентів.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2163,96 грн (2662,40 грн х 51360 грн / 63190 грн).

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в особі представника Лебідь Каріни Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 511152-КС-003 про надання кредиту від 22.03.2025 року в розмірі 51360 (п`ятдесят одну тисячу триста шістдесят) гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 21400 (двадцять одна тисяча чотириста) гривень; суми прострочених платежів по процентах 29960 (двадцять дев`ять дев`ятсот шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) гривень 96 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Л. Українки, буд.26, офіс 411,ЄДРПОУ 41084239.

Представник позивача: Лебідь Каріна Віталіївна.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, місцезнаходження м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 71, офіс 6 Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Дочинець С. І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua