Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: застосування адміністративного арешту коштів та/або майна
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №160/13918/26
Суддя: Сластьон Анна Олегівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 рокуСправа №160/13918/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ВАТРА» про застосування арешту коштів.
Суть спору: 25 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, ГУ ДПС) до Приватного підприємства «ВАТРА» (далі - відповідач, ПП «ВАТРА»), у якій позивач просить суд:
- застосувати арешт коштів на таких розрахункових рахунках Приватного підприємства «ВАТРА»: НОМЕР_1 (АТ «Райффайзен Банк»); НОМЕР_2 (АТ «Райффайзен Банк»); НОМЕР_3 (АТ «Райффайзен Банк»); НОМЕР_4 (АТ КБ «ПриватБанк»); НОМЕР_5 (АТ КБ «ПриватБанк»).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час фактичної перевірки ПП «ВАТРА», розпочатої 19.05.2026 на підставі наказу від 15.05.2026 № 3008-п за адресою: Дніпропетровська область, м. П`ятихатки, вул. Удільна, буд. 77 (кіоск), продавці відповідача 19.05.2026 та 21.05.2026 відмовили посадовим особам ГУ ДПС у перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та у знятті фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, а вимогу щодо надання документів та проведення інвентаризації в строк до 22.05.2026 відповідач не виконав. На думку позивача, лист директора відповідача від 22.05.2026 № 1 підтверджує недопуск посадових осіб ГУ ДПС до проведення інвентаризації та не містить відомостей про її проведення. У зв`язку з цим 22.05.2026 позивач прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, однак вважає, що такий захід не в повній мірі спонукає відповідача до виконання його обов`язків, а тому просить застосувати арешт коштів. Позивач посилається на те, що арешт коштів на рахунку платника податків не залежить від наявності рішення контролюючого органу про арешт майна та здійснюється виключно на підставі рішення суду, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.11.2018 (провадження № К/9901/40847/18).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач, якого належним чином повідомлено про розгляд цієї справи, відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову у строк, визначений статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до суду не подав.
Водночас, позиція відповідача щодо обставин, що стали підставою позову, викладена в листі директора ПП «ВАТРА» від 22.05.2026 № 1, який позивач долучив до позовної заяви. Зокрема, з листа вбачається, що відповідач не відмовляється від надання документів для перевірки, однак просить відтермінувати їх подання до 27.05.2026, оскільки документи потрібно подати за три роки. Підтвердив, що працівникам підприємства керівником надано розпорядження не допускати сторонніх осіб, у тому числі перевіряючих, до торговельних об`єктів та документації підприємства без присутності директора, який під час перевірки перебував у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «ВАТРА» (ідентифікаційний код: 32441417) зареєстроване 28.08.2003, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ), є платником податку на додану вартість, основним видом його діяльності є роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.26).
Відповідач здійснює діяльність, зокрема, у кіоску № 1 за адресою: Дніпропетровська область, м. П`ятихатки, вул. Удільна, буд. 77, де використовує реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 3000840699).
Відповідно до доповідної записки управління податкового аудиту ГУ ДПС від 15.05.2026 підставою для призначення перевірки визначено отримання інформації, викладеної в листі Державної податкової служби України від 06.05.2026 № 10109/7/99-00-07-03-04-07 «Щодо контрольно-перевірочних заходів по СГ», та відповідність діяльності відповідача критеріям податкового ризику № 4.56 і № 4.44 Операційного плану діяльності ДПС України з управління податковими ризиками на 2026 рік.
Наказом ГУ ДПС від 15.05.2026 № 3008-п на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, керуючись статтями 19-1, 20, підпунктом 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, призначено фактичну перевірку ПП «ВАТРА» за адресою: м. П`ятихатки, вул. Удільна, буд. 77 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Перевірку розпочати з 19.05.2026 тривалістю не більше 10 діб.
На проведення перевірки видано направлення від 15.05.2026 № 4589 (головний державний інспектор Корнієнко С.В.) та № 4590 (головний державний інспектор Полунін Ю.О.).
19.05.2026 посадові особи ГУ ДПС провели контрольну розрахункову операцію з придбання тютюнових виробів, під час якої, за твердженням позивача, продавець фіскальний чек не надала.
Відповідно до Х-звіту від 19.05.2026 (час друку 10:40:44) сума продажів за день на момент друку становила 0,00 грн.
Актом від 19.05.2026 № 000475/1 посадові особи ГУ ДПС засвідчили відмову продавця ПП «ВАТРА» ОСОБА_1 від підпису в направленні на проведення фактичної перевірки.
Водночас, в акті зазначено направлення «від 19.05.26 № 000475», а не направлення від 15.05.2026 № 4589 і № 4590, на які посилається позивач.
Того ж дня, 19.05.2026, о 11:25 посадові особи ГУ ДПС вручили продавцю ОСОБА_1 письмову вимогу про надання платником податків документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації, від підпису в якій продавець відмовилася.
Зазначеною вимогою ГУ ДПС просило в термін до 22.05.2026 надати перелічені в ній документи за період з 01.06.2023, а також письмові пояснення щодо відмови від перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків і від зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.
Окремо в цій вимозі на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 ПК України ГУ ДПС вимагало 19.05.2026 провести зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей і готівки в присутності фахівців контролюючого органу, з попередженням про застосування заходів, передбачених статтею 94 ПК України, у разі відмови.
Актів, які б засвідчували відмову посадових осіб відповідача або осіб, які здійснюють розрахункові операції, від проведення інвентаризації (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) 19.05.2026, матеріали справи не містять.
21.05.2026 посадовими особами ГУ ДПС Полуніним Ю.О. та ОСОБА_2 складено акт № 1354/04/36/Ж6/07/08/РРО/32441417 недопуску працівників ГУ ДПС до інвентаризації ТМЦ, коштів (зняття залишків ТМЦ, готівки), згідно з яким продавець ПП «ВАТРА» ОСОБА_3 21.05.2026 о 14:15 не допустила (відмовила) у проведенні інвентаризації ТМЦ, зняття залишків ТМЦ, готівки в господарському об`єкті відповідача.
Від підпису та отримання примірника цього акта продавець відмовилася, про що складено акт від 21.05.2026 № 1356/04/36/Ж6/07/08/РРО/32441417; примірник акта недопуску того ж дня надіслано відповідачу рекомендованим листом.
Відповідно до Х-звіту від 21.05.2026 (час друку 14:12:14) сума продажів за день становила 30 363,00 грн, з яких готівкою - 1 050,00 грн, з використанням платіжних карток - 29 313,00 грн; залишок готівки в сейфі - 1 050,00 грн.
21.05.2026 начальник управління податкового аудиту ГУ ДПС звернувся до в. о. начальника ГУ ДПС зі зверненням про застосування умовного адміністративного арешту майна ПП «ВАТРА», у якому послався на акт від 21.05.2026 № 1354/04-36-Ж6-07-08/РРО/32441417, найменувавши його актом про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки.
22.05.2026 до ГУ ДПС надійшов лист директора ПП «ВАТРА» від 22.05.2026 № 1 (вх. № 65379/6/екпп від 22.05.2026).
З листа вбачається, що відповідач не відмовляється від надання документів для перевірки, однак просить відтермінувати їх подання до 27.05.2026, оскільки документи потрібно подати за три роки. Підтвердив, що працівникам підприємства керівником надано розпорядження не допускати сторонніх осіб, у тому числі перевіряючих, до торговельних об`єктів та документації підприємства без присутності директора, який під час перевірки перебував у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Рішенням в. о. начальника ГУ ДПС від 22.05.2026 (час прийняття - 10:00) на підставі підпункту 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України застосовано умовний адміністративний арешт майна ПП «ВАТРА» з огляду на те, що 21.05.2026 продавець ОСОБА_3 відмовила в перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та у знятті фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей.
Зазначене рішення надіслано відповідачу 22.05.2026 рекомендованим листом.
У супровідному листі до рішення від 22.05.2026 дату прийняття рішення помилково зазначено як 21.05.2026.
22.05.2026 позивач сформував у підсистемі «Електронний суд» позовну заяву про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, яка надійшла до суду 25.05.2026.
Доказів звернення позивача до суду в порядку пункту 94.10 статті 94 ПК України з вимогою про визнання обґрунтованим адміністративного арешту майна відповідача матеріали справи не містять.
Предметом спору є наявність підстав для застосування до відповідача арешту коштів на рахунках відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з підстави, визначеної підпунктом 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України, а саме у зв`язку з відмовою особи, яка здійснює готівкові розрахунки, від проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) під час фактичної перевірки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи наділені правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Згідно з підпунктом 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для їх проведення, зокрема безпечного проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Згідно з пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з обставин, вичерпний перелік яких визначено цим пунктом, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3), а також якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) (підпункт 94.2.8).
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Згідно з підпунктом 94.19.9 пункту 94.19 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв`язку з фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо застосування статті 94 ПК України до правовідносин з арешту коштів на рахунках платника податків.
Зокрема, у постанові від 21.07.2020 у справі № 520/3517/19 (адміністративне провадження № К/9901/10048/20) Верховний Суд зазначив таке:
«Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Отже арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Суд зазначає, що арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України так і з підстав передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема у разі недопуску платником податків до проведення перевірки.
Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу».
Водночас із наведених висновків Верховного Суду також випливає, що арешт коштів, як і арешт майна, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, а його метою є спонукання платника податків до виконання обов`язку, невиконання якого стало підставою для застосування арешту.
При цьому до предмета доказування у справах цієї категорії входить наявність обставин, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, а також законність підстав і дотримання порядку призначення та проведення перевірки, у межах якої такі обставини виникли.
Отже, для задоволення позову про застосування арешту коштів на рахунках платника податків контролюючий орган повинен довести наявність хоча б однієї з обставин, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, що існувала на момент звернення до суду та не усунута платником, а також необхідність застосування саме такого виняткового заходу.
Повертаючись до обставин справи.
Підставою позову в цій справі позивач визначив обставину, передбачену підпунктом 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України, - відмову від проведення інвентаризації (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Саме на цій підставі прийнято і рішення ГУ ДПС від 22.05.2026 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог і підстав, на які посилається позивач.
Аналіз підпункту 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України у системному зв`язку з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України свідчить, що контролюючий орган має право вимагати від платника податків проведення інвентаризації, а підставою для застосування арешту є відмова платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки) від проведення такої інвентаризації відповідно до вимог ПК України.
Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення № 879), яке застосовується юридичними особами незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності (пункт 2 розділу І Положення № 879).
Згідно з пунктом 4 розділу І Положення № 879 проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (керівником підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим.
Відповідно до абзацу шостого пункту 7 розділу І Положення № 879 проведення інвентаризації є обов`язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Пунктом 1 розділу ІІ Положення № 879 визначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби та досвідчених працівників підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Згідно з пунктом 6.1 розділу ІІІ Положення № 879 наявність готівки встановлюється інвентаризацією та оформляється актом інвентаризації; інвентаризація кас на підприємстві проводиться відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.
Отже, інвентаризацію, у тому числі на вимогу контролюючого органу, проводить сам платник податків силами інвентаризаційної комісії, створеної розпорядчим документом його керівника, а посадові особи контролюючого органу можуть бути лише присутніми під час її проведення.
Право вимагати проведення інвентаризації, передбачене підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не тотожне праву посадових осіб контролюючого органу самостійно проводити перерахунок готівки чи зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 820/817/17 дійшов висновку, що присутність посадових осіб контролюючого органу, який вимагав проведення інвентаризації, під час її проведення не є обов`язковою, а підставою для застосування арешту відповідно до підпункту 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України є відмова платника податків взагалі від проведення інвентаризації, а не відмова від її проведення в присутності посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, письмова вимога від 19.05.2026 у частині інвентаризації містила вимогу провести 19.05.2026 зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей і готівки саме в присутності фахівців контролюючого органу.
Вимоги до відповідача провести інвентаризацію силами підприємства (інвентаризаційної комісії) в певний строк і надати її результати контролюючому органу ГУ ДПС не пред`являло.
Крім того, зазначену вимогу вручено не керівникові чи іншій посадовій особі відповідача, а продавцю, яка відмовилася від підпису про її отримання, тоді як за змістом абзацу шостого пункту 7 розділу І Положення № 879 інвентаризація на вимогу уповноваженого органу має розпочатися не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Строк до 22.05.2026, визначений у вимозі, стосувався виключно надання документів, а не проведення інвентаризації.
Отже, твердження позивача про невиконання відповідачем вимоги щодо проведення інвентаризації в строк до 22.05.2026 не підтверджується наявними в справі доказами.
Посилання позивача на відмову продавця ОСОБА_1 19.05.2026 у перерахунку готівкових коштів та знятті залишків товарно-матеріальних цінностей суд відхиляє, оскільки відповідного акта, складеного в порядку пункту 81.2 статті 81 ПК України, позивач не надав.
Акт від 19.05.2026 № 000475/1 засвідчує лише відмову від підпису в направленні, яке до того ж за реквізитами не збігається з направленнями від 15.05.2026 № 4589 і № 4590.
Єдиним доказом відмови, на яку посилається позивач, є акт від 21.05.2026 № 1354/04/36/Ж6/07/08/РРО/32441417, який засвідчує недопуск продавцем ОСОБА_3 посадових осіб ГУ ДПС до інвентаризації (зняття залишків ТМЦ, готівки).
Зазначений акт засвідчує недопуск працівників контролюючого органу до участі в знятті залишків, тобто відмову від проведення інвентаризації в присутності посадових осіб ГУ ДПС, а не відмову платника податків від проведення інвентаризації як такої.
До того ж нової вимоги про проведення інвентаризації 21.05.2026 позивач не пред`являв, а продавець, яка не є посадовою особою відповідача, не наділена повноваженнями на прийняття рішення про проведення інвентаризації та створення інвентаризаційної комісії.
З листа директора ПП «ВАТРА» від 22.05.2026 № 1 також не вбачається відмови відповідача від проведення інвентаризації.
Цим листом відповідач повідомив про наявність документів та просив відтермінувати їх подання до 27.05.2026.
Посилання директора в цьому листі на розпорядження про недопуск перевіряючих без його присутності може свідчити про обставини, пов`язані з допуском посадових осіб контролюючого органу до перевірки (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України), проте позивач на цю підставу як на підставу позову не посилається.
Крім того, матеріали справи свідчать, що перевірку фактично розпочато: акт про відмову від підпису в направленні відповідно до абзацу восьмого пункту 81.1 статті 81 ПК України є підставою для початку перевірки, посадові особи ГУ ДПС провели контрольну розрахункову операцію, а продавці відповідача 19.05.2026 та 21.05.2026 роздрукували Х-звіти.
Суд також зауважує, що обставини цієї справи відрізняються від обставин справи № 520/3517/19, у якій Верховний Суд погодився із застосуванням арешту коштів, оскільки в тій справі підставою позову був недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України), а законність наказу про її проведення була підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Також суд зважає на те, що позивач не обґрунтував необхідності застосування саме арешту коштів як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків.
Рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача прийнято 22.05.2026, і того ж дня позивач звернувся до суду з цим позовом, а отже, твердження позивача про те, що умовний арешт майна не в повній мірі спонукає відповідача до виконання обов`язків, жодними доказами не підтверджено.
Позивач просить застосувати арешт коштів на всіх п`яти рахунках відповідача без визначення суми та строку арешту, тоді як обов`язок, для забезпечення виконання якого застосовується арешт, має немайновий характер, а частка готівкових розрахунків відповідача, згідно з Х-звітом від 21.05.2026, є незначною (1 050,00 грн із 30 363,00 грн денного виторгу).
Фактична перевірка, призначена наказом від 15.05.2026 № 3008-п, могла тривати не більше 10 діб з 19.05.2026, а тому на час розгляду справи арешт коштів не здатний забезпечити проведення інвентаризації (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) в межах цієї перевірки і за таких умов набув би ознак санкції, що не відповідає меті, визначеній пунктом 94.1 статті 94 ПК України.
Суд також враховує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, а будь-яке втручання держави в це право повинне бути законним, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства і правами особи.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності обставини, визначеної підпунктом 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України, а саме відмови відповідача (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки) від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів відповідно до вимог ПК України, а також необхідності застосування до відповідача арешту коштів на рахунках. З огляду на висновок про відсутність підстав для застосування арешту коштів, суд не надає окремої оцінки законності підстав призначення фактичної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, позовні вимоги ГУ ДПС про застосування арешту коштів на рахунках ПП «ВАТРА» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295, 370 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ВАТРА» про застосування арешту коштів, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон
Оригінал: reyestr.court.gov.ua