Суд: Карлівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №531/2124/26
Суддя: Герцов О. М.
єдиний унікальний номер справи 531/2124/26
номер провадження 2-а/531/20/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді Герцоава О. М.,
за участю секретаря судового засідання Капленко Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2230 від 27.07.2026 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення правил військового обліку, а саме непроходження військово-лікарської комісії.
Позивач зазначає, що 17.07.2026 року отримав направлення на проходження ВЛК, яку фактично пройшов 21.07.2026 року, за результатами чого був визнаний придатним до військової служби. Вважає, що на момент винесення оскаржуваної постанови обов`язок щодо проходження ВЛК ним був виконаний.
Посилається на те, що відповідачем не встановлено конкретного строку, протягом якого він був зобов`язаний пройти ВЛК, не доведено факту належного повідомлення про такий строк, а також не зазначено, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення.
Крім того, вказує на порушення процедури розгляду справи, неналежну оцінку доказів, відсутність належного обґрунтування його вини та недоведеність складу адміністративного правопорушення.
У зв`язку із зазначеним просить поновити строк звернення до суду, скасувати постанову № 2230 від 27.07.2026 року, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24 серпня 2026 року представник відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_2 — подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність винесення оскаржуваної постанови та наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 17.07.2026 року під час прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено відсутність відомостей про проходження ним військово-лікарської комісії протягом останніх п`яти років, у зв`язку із чим складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вказав, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак не надав доказів проходження ВЛК чи інших обставин, які виключали б його відповідальність. Тому оскаржувану постанову винесено на підставі наявних матеріалів та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Вважає, що відсутність відомостей про проходження позивачем ВЛК свідчить про порушення ним обов`язків військовозобов`язаного, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
17 вересня 2026 року представник позивача подав до суду заперечення на відзив, у яких не погодився з доводами відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.
Зазначив, що позивач 17.07.2026 року отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії, яку фактично пройшов 21.07.2026 року, тобто до винесення оскаржуваної постанови від 27.07.2026 року. Водночас відповідачем не встановлено конкретного строку проходження ВЛК, факту його порушення та наявності вини позивача.
Наголосив, що відсутність відомостей про проходження ВЛК в електронному реєстрі сама по собі не доводить вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, відповідач не надав належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, а наведені у відзиві обставини не були покладені в основу рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на недоведеність складу адміністративного правопорушення та порушення відповідачем вимог законодавства, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з`явилися.
Представник позивача надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, розгляд справи просив здійснювати за відсутності сторонри позивача.
Представник відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_2 — подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, у звдоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши наявні заяви по суті спору і інші письмові матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови позивач особисто не отримував, дізнався про її існування 13 серпня 2026 року.
З позовом звернувся 19.08.2026, тобто в межах 10-денного строку з моменту ознайомлення з оскаржуваним актом, у зв`язку з чим строк на звернення до суду підлягає поновленню.
Судом встановлено, що 17.07.2026 року діловодом відділення обліку мобілізаційної роботи четвертого віділу ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №2230 про порушення громадянином ОСОБА_1 вимог встановлених статтею 10 Закону України «Про військовий оов`язок і військову службу», а саме не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі останніх 5 років.
27 липня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 2230, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень.
В постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги статтею 10 Закону України «Про військовий оов`язок і військову службу», а саме не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі останніх 5 років.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Як зазначено у абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч.13 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Разом з тим, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що
Позивачу ОСОБА_1 було надіслано повістку № 8320848, згідно якої позивачу необхідно було з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 для прходження медичного огляду.
21.07.2026 року позивач ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби. Зазначене свідчить про відсутність у позивача умислу на ухилення від проходження медичного огляду чи виконання військового обов`язку.
Крім того, відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , його облікові дані уточнені вчасно, 09.07.2026 року, а також позивач має чинну відстрочку від призову на військову службу (тип відстрочки п. 9 ч. 1 ст. 23) до завершення мобілізації.
Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
На сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК, а також джерело інформації про те, які дані є у реєстрі військовозобов`язаних, призовників та резервістів Оберіг.
Станом на день оформлення оскаржуваної постанови, відповідач мав можливість перевірити дані стосовно ОСОБА_1 та встановити факт проходження позивачем військово-лікарської комісії 21.07.2026 року, а також наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по бронюванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, за відсутності складу адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Пункт 2 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачає, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 665,60 гривень.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 665,60 гривень.
Разом з тим,позивач просить у позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
Оскільки позивачем та його представником не надано підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ст. 210, 210-1, 247, 280, 288, 293 КУпАП, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанову № 2230 від 27 лиспня 2026 року, винесену начальником начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень визнати протиправною та скасувати, а провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений ним судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. М. Герцов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua