Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №526/2075/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Суд: Гадяцький районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №526/2075/26

Суддя: Черков В. Г.

Справа № 526/2075/26

Провадження № 2/526/1379/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 листопада 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заяву, яку мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , батько позивача. При житті він подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (свого батька), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті ОСОБА_4 був власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,17 га на території Петрівсько-Роменської сільської ради Гадяцького (тепер- Миргородського) району Полтавської області, право на яке посвідчено державним актом Серія Р2 №608864, зареєстрованим Петрівсько-Роменською сільською радою 25.06.2022р. у Книзі реєстрації державних актів за №686. Позивач звернулася до нотаріуса та було відкрито спадкову справу до майна померлого ОСОБА_3 та в подальшому позивачу було роз`яснено, що видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту з майна спадкодавця. Вказує, що на майно ОСОБА_3 було накладено арешт в межах виконавчого провадження про стягнення аліментів на користь позивача та відповідача, яке було закінчено у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Вказує, що обтяження нерухомого майна створює перешкоди у праві власності на це майно. З урахуванням цього просить зняти арешт з вищевказаного нерухомого майна.

Відповідач надала заяву, в якій не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,17 га на території Петрівсько-Роменської сільської ради Гадяцького (тепер- Миргородського) району Полтавської області, право на яке посвідчено державним актом Серія Р2 №608864, зареєстрованим Петрівсько-Роменською сільською радою 25.06.2022р. у Книзі реєстрації державних актів за №686.

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу повідомлено позивача, що у виконавчих провадженнях № 23360783, № 52263282 та № 61161997 містяться зареєстровані обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно ОСОБА_3 та ці виконавчі провадження завершені.

Згідно з даними інформаційних довідок з ДРРП №476193516, №476193354 станом на 07.05.2026р. щодо всього нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_3 існують наступні обтяження у вигляді арешту: постанова, про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №61161997, видана 05.02.2020, видавник: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); постанова, про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №52263282, видана 03.07.2017, видавник: Київський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області; постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у виконавчому провадженні №23360783, видана 24.09.2014, видавник: Київський ВДВС Полтавського МУЮ, СТ. державний виконавець Пилипенко А.М.

За даними АСВП виконавчі провадження №23360783, №52263282, №61161997 в яких видані постанови про арешт щодо майна ОСОБА_3 завершені.

Листом від 28.08.2025р. №85630 Київський ВДВС м. Полтави надав інформацію про залишок заборгованостей за виконавчими провадженнями, закритими в зв`язку з смертю боржника ОСОБА_3 . ВП23360783 з примусового виконання виконавчого листа №А-135 виданого12.09.2002р. Гадяцьким районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, відкрите постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Полтави 21.10.2012, залишок несплаченого боргу становить 47313,93 грн. (штраф), ВП завершене постановою від 29.03.2024р. ВП52263282 з примусового виконання виконавчого листа №552/4074/16-ц виданого 25.08.2016р. Київським районним судом м. Полтави про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу щомісячно на час навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років - до 27 серпня 2017 року, починаючи з 01 серпня 2016 року, залишок несплаченого боргу становить 2327,43 грн., ВП завершено постановою від 27.03.2024р. ВП 61161997 з примусового виконання виконавчого листа №2-335/2011 виданий 02.03.2011 Київським районним судом м. Полтава про стягнення з Крохмального на користь ОСОБА_2 пені за прострочення аліментів за період з 01.05.2010 по 01.11.2010 в розмірі 14896,64 грн., виконавчий лист повернуто стягувачу постановою від 10.11.2023 на підставі п.2.ч.1.ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», залишок несплаченого боргу 14896, 69 грн. пені. Витрати виконавчого провадження в сумі 162 грн. та виконавчий збір в сумі 1489,66 грн. сплачено позивачем ОСОБА_1 однією сумою 1651,70 грн. у виконавчому провадженні на рахунок Київського ВДВС 17 вересня 2025 року.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно положень частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до п. п. 4.17 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012), якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною третьою статті 510 ЦК України встановлено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов`язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, у цьому зобов`язанні і навпаки.

Ураховуючи наведене, стаття 606 ЦК України повинна застосовуватися судом до правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов`язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов`язанні. Саме в цьому разі підстава припинення цивільно-правового зобов`язання не залежатиме від волі сторін.

Така правова позиція є сталою та викладена як у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-43цс15), так і неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 334/10417/14-ц (провадження 61-17019св18)та від 14 листопада 2018 року у справі № 461/13458/14-ц (провадження № 61-17549св18).

В даній справі було встановлено, що з боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при житті було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 (відповідач у справі) та ОСОБА_1 (позивач у справі), а тому щодо позивача відбулося об`єднання стягувача і боржника. Щодо відповідача у справі, то вона, реалізуючи своє право, простила борг.

Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Встановлено, що на сьогодні позивач має намір оформити свої спадкове право після смерті батька, але нотаріус будь-які нотаріальні дії не має можливості здійснити, оскільки згідно відомостей Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на спадкове майно накладено арешт. Таким чином, арешт накладений на майно порушує набуття права власності позивача.

Таким чином, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого останній позбавлений змоги в повному обсязі використати своє законне право на оформлення свого спадкового права відносно належного майна його померлій матері.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та припинити записи про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про обтяження: 7488706, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 23360783, виданий 24.09.2014, видавник: Київський ВДВС Полтавського МУЮ, ст. державний виконавець Пилипенко А.М.; номер запису про обтяження: 28874307, згідно постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП52263282, виданий 03.07.2017, видавник: Київський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області; номер запису про обтяження: 35357476, згідно постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП61161997, виданий 05.02.2020, видавник: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2026 року

Головуючий: В. Г. Черков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua