Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №646/4975/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Шахрайство

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №646/4975/25

Суддя: Сіренко Ю. Ю.

Справа № 646/4975/25

№ провадження 1-кп/646/504/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025221100000407 від 25.02.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Борова Борівського району Харківської області, українки, громадянки України, працюючої на посаді бухгалтера ТОВ «УСП Хлібопекарський комплекс «Кулиничівський», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області перебував пенсіонер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_5 мав відкритий в АТ «Ощадбанк» рахунок НОМЕР_2 , до якого прив`язана банківська картка № НОМЕР_3 , на який йому надходили пенсійні виплати від Головного управління ПФУ у Харківській області, які передбачені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, а саме державне пенсійне забезпечення за вислугу років.

Зазначені виплати, а саме пенсію за вислугу років, ОСОБА_5 отримував у період з 02 по 06 число кожного місяця, шляхом зарахування грошових коштів на рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк».

Так, не пізніше 08.03.2022, ОСОБА_5 передав своїй дружині ОСОБА_4 банківську (платіжну) картку № НОМЕР_3 і повідомив ПІН-код для ідентифікації законного утримувача картки, щоб остання мала можливість знімати готівкові кошти і розпоряджатися наявними на картці коштами для задоволення потреб ОСОБА_5 .

Також, не пізніше 08.03.2022, ОСОБА_4 на належному їй мобільному телефоні встановила мобільний додаток «Ощад 24/7», який є програмно-апаратним комплексом банку, що дозволяє здійснювати віддалений доступ та забезпечує здійснення клієнтом операцій по рахунках/картках/вкладах і містить інформацію про клієнта, достатню для його ідентифікації та аутентифікації відповідно до договору, і який згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною і автоматизованою системою, після чого застосовуючи раніше відомий їй пароль увійшла до особистого кабінету ОСОБА_5 , який давав змогу розпоряджатися грошовими коштами з банківського НОМЕР_2 , до якого прив`язана банківська картка її померлого чоловіка ОСОБА_5 № НОМЕР_3 , цим самим отримала можливість за допомогою мобільного додатку «Ощад 24/7» здійснювати фінансові операції з коштами, розміщеними на рахунках ОСОБА_5

08.03.2022 відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 29.03.2022 р. ОСОБА_5 помер у м. Куп`янськ, Куп`янського району Харківської області, про що достовірно було відомо його дружині ОСОБА_4 .

Після смерті чоловіка ОСОБА_4 залишила у себе в володінні банківську (платіжну) картку № НОМЕР_3 , емітовану АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_5 , яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 2 жовтня 1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 III від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 7 грудня 2000 року є спеціальним платіжним засобом, використання якого надає доступ до банківського рахунку та можливість переказу грошей з відповідного рахунку.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, у разі смерті пенсіонера.

Після смерті ОСОБА_5 на його банківську (платіжну) картку від Пенсійного фонду України в період з квітня 2022 року по лютий 2023 року в період з 02 по 06 число кожного місяця надійшли грошові кошти як пенсія на загальну суму 155675 грн.

Так, ОСОБА_4 була обізнана про надходження кожного місяця пенсії на банківський рахунок АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , до якого прив`язана банківська картка її померлого чоловіка ОСОБА_5 № НОМЕР_3 , шляхом отримання смс- інформування кожного місяця на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок. При цьому ОСОБА_4 умисно не повідомляла органи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про наявність підстав для призупинення нарахування та перерахування пенсії, яка нараховувалась ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_4 маючи єдиний умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами Пенсійного Фонду України, що надходили кожного місяця в якості пенсії на банківський рахунок АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , до якого прив`язана банківська картка її померлого чоловіка ОСОБА_5 № НОМЕР_3 , маючи реальну змогу розпоряджатись банківською карткою померлого

ОСОБА_5 та намір отримувати на неї гроші стільки, скільки вони будуть нараховуватись Пенсійним Фондом України в якості пенсії ОСОБА_5 , маючи реальну можливість повідомити відповідні установи про цю подію, протиправно не повідомляючи зазначену інформацію до Пенсійного фонду України для введення в оману службових осіб і працівників, які приймають рішення про виплату і здійснюють нарахування пенсії ОСОБА_5 , у період з 07.05.2022 по 19.02.2023 вчинила кримінальне правопорушення направлене на незаконне заволодіння грошовими коштами Пенсійного Фонду України шляхом обману у вигляді приховування факту смерті ОСОБА_5 .

14.05.2022 ОСОБА_4 , яка перебувала у м. Куп`янськ і достовірно знала про смерть ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з корисливим мотивом, будучи обізнананою про надходження кожного місяця пенсії на банківський рахунок АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , до якого прив`язана банківська картка її померлого чоловіка ОСОБА_5 № НОМЕР_3 усвідомлюючи відсутність права за законом отримувати пенсію ОСОБА_5 , а також, що вказана пенсія виплачена Пенсійним фондом України всупереч ст. 58-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю відомостей про факт смерті ОСОБА_5 , поїхала до Луганської області, м. Старобільськ, де шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме застосовуючи раніше відомий їй пароль входу до особистого кабінету ОСОБА_5 в автоматизованій системі віддаленого доступу WEB-банкінгу «Ощад 24/7», що був встановлений на її мобільному телефоні, з метою особистого збагачення, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, здійснила переказ грошових коштів за допомогою банківської (платіжної) картки № НОМЕР_3 , емітованої АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_5 на картку № НОМЕР_5 (одержувач ОСОБА_4 ) на суму 8600 грн.

Крім того, в подальшому, 06.02.2023, ОСОБА_4 , яка перебувала у м. Харків і достовірно знала про смерть ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з корисливим мотивом, знаючи про надходження кожного місяця пенсії на банківський рахунок АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , до якого прив`язана банківська картка № НОМЕР_3 її померлого чоловіка ОСОБА_5 , усвідомлюючи відсутність права за законом отримувати пенсію ОСОБА_5 , а також, що вказана пенсія виплачена Пенсійним фондом України всупереч ст. 58-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю відомостей про факт смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме застосовуючи раніше відомий їй пароль входу до особистого кабінету ОСОБА_5 в автоматизованій системі віддаленого доступу WEB-банкінгу «Ощад 24/7», що був встановлений на її мобільному телефоні, з метою особистого збагачення за рахунок вчинення злочину, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, здійснила переказ грошових коштів за допомогою банківської (платіжної) картки № НОМЕР_3 , емітованої АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_5 на картку № НОМЕР_6 (одержувач ОСОБА_4 ) на суму 25000 грн.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023) - тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Представник потерпілого у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченої не має, у зв`язку з повним погашенням Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області обвинуваченою ОСОБА_4 матеріальної шкоди. Проти розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечує, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності представника потерпілого.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні винною себе визнала в повному обсязі. У скоєному щиросердно розкаялася. Надала пояснення проте, що визнає всі обставини так, як вони встановлені в обвинувальному акті і доповнити їй нічого.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів кримінального провадження.

Аналізуючи пояснення обвинуваченої ОСОБА_4 щодо того, що вона вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, суд вважає ці пояснення обвинуваченої правдивими та такими, що відповідають дійсності, події кримінального правопорушення мали місце, провина обвинуваченої ОСОБА_4 цілком доведена, а вчинене нею вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023) - тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 суд враховує її щире каяття, та, відповідно до статті 66 КК України, визнає цю обставину такою, що пом`якшує її покарання.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених статтею 67 КК України, судом не встановлено.

З вивчення особи обвинуваченої ОСОБА_4 вбачається, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, вдова, осіб перебуваючих на утриманні немає, являється внутрішньо-переміщеною особою, офіційно працююча. Щиросердне каяття обвинуваченої, допомога слідству та суду у встановленні істини у справі - відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено. При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії нетяжкого злочину.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується положенням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд вважає, що покарання, призначене за даним вироком, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та таким, що відповідає вимогам розумності, справедливості, особі винної і конкретним обставинам справи.

З урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою злочину, даних про її особу та обставин, що пом`якшують покарання, поведінки до та після вчиненого кримінального правопорушення, які свідчать про те, що обвинувачена стала на шлях виправлення, суд прийшов до висновку про можливість досягти визначеної законом мети заходу примусу та призначає покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено, запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази:

- диск з інформацією з тимчасового доступу за номером телефону НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_4 ;

- диск з інформацією по банківській карті ОСОБА_5 банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 з розрахунковим рахунком НОМЕР_2

- залишити в матеріалах справи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даному кримінальному провадженні не обирався.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua