Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №607/18266/26
Суддя: Марциновська І. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
15.10.2026 Справа №607/18266/26 Провадження №2/607/7476/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
І. Описова частина
1. Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (далі – ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі – ТОВ «ФК «Авіра Груп») та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання фінансового кредиту № 37711 (далі – Договір № 37711).
За умовами Договору № 37711 відповідачу надано кредит у сумі 2000 грн на строк 15 днів, з кінцевою датою повернення 12.07.2021. Визначено процентну ставку у розмірі 2,5% від суми кредиту за 1 день користування кредитом.
Позивач зазначив, що ТОВ «ФК «Авіра Груп» виконало свої зобов`язання за Договором № 37711 у повному обсязі.
17.02.2022 ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» уклали договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого до ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 37711.
Відповідач покладені Договором № 37711 зобов`язання не виконав, унаслідок чого станом на 01.06.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 11750 грн, а саме: тіло кредиту – 2000 грн; проценти за користування кредитом – 9750 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.
18.09.2026 представник позивача адвокат Пархомчук С.В. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що кредитний договір укладено в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Вказав, що відповідач не повідомив первісного кредитора про те, що відповідач є військовослужбовцем, а також не надала належних документів, які б підтверджували ті обставини, що відповідач має право на пільги, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
На противагу доводам відповідача зазначив, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Також вказав, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджений належними доказами.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
10.09.2026 представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив, в якому позов не визнала та просила у позові відмовити повністю.
Відзив обґрунтовано тим, що копія кредитного договору, графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, що, на думку адвоката, свідчить про те, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування.
Крім цього, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки не надано виписку з банківського рахунку відповідача.
Адвокат вважає, що заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитом не ґрунтується на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку.
Зауважила, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки позивачем не зазначено відомості щодо досудового врегулювання спору, а також підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом позову та з тим самих підстав.
Крім цього, адвокат зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку з чим відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на період проходження ним військової служби проценти за користування кредитом йому не нараховуються.
Також разом із поданням відзиву представник відповідача подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи.
3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
26.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні
15.10.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» Пархомчук С.В. не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просив позов задовольнити.
15.10.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Зачепіло З.Я., належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, не з`явилися. Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її та відповідача участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
28.06.2021 ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання фінансового кредиту № 37711, невід`ємними частинами якого є: Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.aviracredit.com.ua; Графік розрахунків (Додаток № 1).
Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора AV5553.
Підписанням Договору № 37711 відповідач підтвердив, що до укладення договору він ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, та що він отримав від товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 6.7.1, 6.8 Договору № 37711).
Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору № 37711).
Кредит надається строком на 15 днів, тобто до 12.07.2021. Строк дії договору 15 днів. Але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання Сторонами (п. 1.2 Договору № 37711).
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором (п. 1.3 Договору № 37711).
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.4 Договору № 37711).
Згідно з п. 7 Договору № 37711 позичальник вказав номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Відповідно до повідомлення ТОВ «Платежі онлайн» на сайті торговця ТОВ «ФК «Авіра Груп» була проведена успішна транзакція, а саме:
- номер транзакції: 32486-60027-81033;
- сума: 2000.00;
- дата та час проведення: 28.06.2021, 10 год. 40 хв.;
- номер платіжної картки: НОМЕР_1 ;
- емітент платіжної картки: MONOBANK (UNIVERSAL BANK);
- опис: видача кредиту: #37711.
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 37711, складеною ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу», за договором наявна заборгованість у загальному розмірі 11750 грн, а саме: тіло кредиту – 2000 грн; проценти за користування кредитом – 9750 грн.
17.02.2022 ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» уклали договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.
Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору . В разі невиконання фактором вимог п. 7.2 Договору, Договір вважається неукладеним. При цьому в разі невиконання фактором зобов`язання щодо сплати другої частини ціни продажу, Договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2 Договору (п. 6.2.3 договору факторингу № 02-17/02/2022).
12.10.2022 сторони уклали додаткову угоду до договору факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якої змінили предмет договору з послуг факторингу на відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 37711.
Указаний реєстр підписано клієнтом та фактором та містить їхні печатки.
З платіжної інструкції № 3877 від 12.10.2022 та з платіжного доручення № 3669 від 21.02.2022 встановлено, що ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» на виконання умов договору факторингу № 02-17/02/2022сплатило ТОВ «ФК «Авіра Груп» грошові кошти на загальну суму 507721,66 грн.
2. Норми права, які застосував суд
Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд
Так, в обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» посилається на те, що 28.06.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 37711. Натомість відповідач заперечує факт укладення такого договору.
Відтак першочергово суд має встановити чи спростувати факт укладення спірного кредитного договору.
Зазначені вище положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» визначають порядок укладення та підписання електронного правочину, який у разі його підписання електронним цифровим підписом вважається таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
При цьому електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Такі дані складаються з комбінації цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Суд встановив, що кредитний договір № 37711 підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора AV5553, який було відправлено на абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_1 та введено останнім в електронній системі в особистому кабінеті на веб-сайті ТОВ «ФК «Авіра Груп», про що свідчить п. 6.1 кредитного договору та довідка про ідентифікацію, складена ТОВ «ФК «Авіра Груп».
Суд зауважує, що укладення кредитного договору можливе лише шляхом вчинення указаних активних дій, а саме: проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу на веб-сайт та використання одноразового ідентифікатора. Докази того, що такі дії ОСОБА_1 не вчиняв, суду не надано.
Докази того, що зазначені дії при укладенні кредитного договору фактично вчиняла інша особа, а не відповідач, або що відповідач об`єктивно не міг їх вчинити, суду не надано. Так само не надано доказів незаконного використання персональних даних відповідача, одноразового ідентифікатора чи доступу до інформаційної системи кредитодавця іншою особою.
При цьому ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 досягнули згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису.
Такі обставини дають підстави дійти висновку, що кредитний договір № 37711 від 28.06.2021 відповідає положенням ст. 203, 205, 207 ЦК України.
З огляду на викладене на підставі укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.
Разом із тим сам факт укладення кредитного договору не є безумовним підтвердженням виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти. Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України цей обов`язок виникає після надання кредитодавцем грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Отже, саме факт надання кредиту входить до предмета доказування у даній справі.
Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доведення факту надання відповідачу кредитних коштів покладається саме на позивача.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивач подав копію повідомлення ТОВ «Платежі онлайн», згідно з яким 28.06.2021 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 2000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
При цьому сторона відповідача заперечувала факт отримання кредитних коштів відповідачем, зазначаючи про те, що позивач не надав банківську виписку по рахунку відповідача.
Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 дійшов висновку, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Разом з тим таких доказів позивач суду не надав.
Надана позивачем інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» підтверджує здійснення платіжної операції на суму 2000 грн із зазначенням маски номера платіжної картки, на яку було спрямовано кошти. Однак цей документ сам по собі не дає можливості встановити, що відповідний платіжний інструмент належить саме відповідачу та що кошти були зараховані на його рахунок. При цьому у повідомленні ТОВ «Платежі онлайн» відсутні дані про особу отримувача та його реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Суд враховує, що зазначена у довідці маска банківської картки збігається з маскою картки, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення кредитного договору. Однак відомості про здійснення платіжної операції та відомості про фактичне зарахування коштів на конкретний банківський рахунок і набуття його власником можливості розпоряджатися такими коштами не є тотожними за своїм доказовим значенням.
Надана позивачем інформаційна довідка підтверджує здійснення відповідної платіжної операції на зазначений у ній платіжний інструмент, однак за відсутності інших доказів не дає можливості встановити завершення такої операції фактичним зарахуванням кредитних коштів на рахунок відповідача та набуття ним можливості розпоряджатися ними.
Доказів банку-емітента або банку, в якому відкритий відповідний рахунок, банківської виписки чи інших первинних документів, які б підтверджували належність відповідного рахунку відповідачу та фактичне зарахування на нього кредитних коштів, позивач суду не надав.
Клопотань про витребування таких доказів у порядку, встановленому ЦПК України, позивачем також не заявлялося.
Ураховуючи засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд не вправі перебирати на себе процесуальні функції сторони та з власної ініціативи збирати докази з метою усунення недоліків доказування обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені ним вимоги.
Крім того, на підтвердження розміру заборгованості позивач надав сформовану ним виписку з особового рахунку за кредитним договором, яка містить відомості про визначені позивачем суми заборгованості за основним боргом та процентами. Така виписка містить кінцеві показники визначеної позивачем заборгованості, однак позивач не навів розрахунок заборгованості, який дозволяв би суду перевірити порядок її формування.
Зокрема, з поданих доказів неможливо встановити рух заборгованості протягом строку дії кредитного договору, наявність або відсутність платежів, здійснених відповідачем на виконання договору, розмір та дати таких платежів у разі їх здійснення, порядок їх зарахування, зміну залишку основного боргу, а також вихідні дані, на підставі яких позивачем визначено кінцевий розмір заборгованості.
Відсутність таких відомостей має значення також для оцінки факту отримання кредитних коштів, оскільки подальше виконання відповідачем кредитного договору, зокрема здійснення платежів на його погашення, за наявності відповідних доказів могло б враховуватися судом у сукупності з іншими обставинами при вирішенні питання про фактичне отримання ним кредитних коштів. Натомість подані позивачем матеріали не дають можливості встановити наявність чи відсутність такої подальшої поведінки відповідача.
Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів належності відповідного рахунку відповідачу, підтвердження банком фактичного зарахування кредитних коштів, відомостей про подальший рух коштів та виконання кредитного договору, а також належного розрахунку заявленої заборгованості сукупність наданих позивачем доказів не є достатньою для достовірного встановлення факту виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту саме відповідачу та наявності у відповідача непогашеної заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог
Суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт виконання кредитором свого основного обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити факт виникнення у відповідача грошового обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
IV. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 312064 від 17.08.2026.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають
розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З договору про надання правової допомоги від 01.06.2026 встановлено, що адвокат Пархомчук С.В. та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» дійшли згоди, що клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 3.1 договору вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3000 гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.
Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (п. 3.3 договору).
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.
Згідно з актом про отримання правової допомоги від 07.09.2026 сторони засвідчують, що адвокат надав, а клієнт отримав такі послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання спору – 30 хв., вартість 1500 грн; складення та подання до суду позовної заяви – 3 год., вартість – 9000 грн; інші клопотання, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу справи – 1,5 год, вартість – 4500 грн; канцелярські витрати та виготовлення копій документів – 500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 15500 грн.
Суд враховує, що представник відповідача подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.
При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у цій частині також слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу», місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник відповідача: адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, місцезнаходження: вул. Мала Арнаутська, буд. 71, м. Одеса.
Суддя І. В. Марциновська
Повне судове рішення складено 20.10.2026.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua