Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №490/5380/25 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №490/5380/25

Суддя: Шаманська Н. О.

05.11.26

22-ц/812/2114/26

Провадження №22-ц/812/2114/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/5380/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Гуденко О.А., 04 травня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У липні 2025 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачі є власниками по 1/4 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,4 кв.м. до якої позивач здійснював постачання теплової енергії в період з 2021- 2025 року, що підтверджується нарядами на підключення будинку АДРЕСА_2 до теплових мереж на початку опалювального сезону.

ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» за період з 01 квітня 2021 року по 01 травня 2025 року надало теплову енергію за вказаною адресою, проте, відповідачі не здійснили оплату наданих послуг та у них утворилась заборгованість у розмірі 34 963 грн 67 коп.

Посилаючись на викладене, ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 34 063 грн 67 коп. боргу за спожиту теплову енергію, крім того, 3% річних у розмірі 14 грн 61 коп. та інфляційні втрати – 26 грн 47 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» в солідарному порядку 34 063 грн 67 коп. заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, 26 грн 47 коп. інфляційних втрат, 14 грн 61 коп. - 3% річних.

Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, оскільки квартира фактично не користується централізованим опаленням ще з 2008 року. У квартирі встановлено та запущено систему автономного газового опалення, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема:

- випискою з протоколу постійно діючої міжвідомчої комісії №10 від 15 травня 2007 року щодо погодження відключення квартири від мереж централізованого опалення та влаштування автономного опалення;

- технічними умовами, виданими Управлінням експлуатації газового господарства м. Миколаєва від 23 січня 2008 року;

- актом на пуск газу від 21 січня 2008 року щодо підключення індивідуального опалювального приладу — котла;

- заявами до ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» про оформлення відключення квартири від системи централізованого опалення та закриття особового рахунку;

- актом від 17 травня 2016 року, складеним представниками самого ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» у присутності споживача, яким встановлено, що квартира обладнана системою індивідуального газового опалення, комунікації опалення встановлені на 8-му поверсі, а опалювальні прилади системи централізованого опалення будинку в приміщеннях квартири відсутні.

ОСОБА_3 також зазначав, що висновок суду першої інстанції про постачання позивачем теплової енергії до квартири відповідачів у період 2021–2025 років є передчасним та не підтверджений належними і допустимими доказами. У рішенні суд зазначив, що постачання теплової енергії до квартири підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону. Проте наряди на підключення багатоквартирного будинку до теплових мереж підтверджують лише факт підключення будинку, а не факт фактичного постачання теплової енергії саме до квартири відповідачів.

Факт підключення будинку не є тотожним факту отримання послуги конкретною квартирою, особливо за наявності в матеріалах справи акту самого позивача від 17 травня 2016 року, яким встановлено відсутність у квартирі опалювальних приладів системи централізованого опалення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з порушенням процедури відключення належної відповідачам квартири від мережі централізованого опалення у теплопостачальної організації відсутні підстави для припинення нарахування платежів за усю опалювальну площу квартири, яка становить 71,4 кв.м. Відповідач вважає такий висновок передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Навіть якщо суд дійшов висновку про недотримання відповідачами формальної процедури відключення квартири від мереж централізованого опалення, це не означає автоматичного права позивача нараховувати плату за всю площу квартири як за повноцінне опалення житлового приміщення.

Якщо суд вважав, що предметом спору є оплата теплової енергії для місць загального користування та загальнобудинкових потреб, він мав перевірити саме правильність нарахування такої частки відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Однак, суд першої інстанції цих обставин не встановив. З оскаржуваного рішення не вбачається, що суд перевірив складові нарахувань, правильність розрахунку та відповідність розрахунку Методики.

Крім того, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказував, що суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідачі не зверталися до позивача з урегулювання питання щодо закриття особового рахунку. Такий висновок є неправильним і не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідачі неодноразово зверталися до ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» з питанням оформлення відключення квартири від системи централізованого опалення та закриття особового рахунку. 26 грудня 2012 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до голови правління ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» про закриття рахунку у зв`язку з встановленням автономного опалення. ОСОБА_4 тричі звертався до позивача з зазначеного питання: 16 листопада 2015 року, 19 листопада 2015 року та 14 квітня 2016 року. Крім того, відповідачі неодноразово особисто приходили на прийом до представників ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» з метою врегулювання спору. Зокрема, у грудні 2015 року відбулася зустріч із представником ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_5 , на яку відповідачі були попередньо записані. Один із відповідачів — ОСОБА_3 — під час такої зустрічі здійснив аудіозапис розмови, який підтверджує, що відповідачі намагалися врегулювати питання з ТЕЦ, закрити особовий рахунок та оформити фактичний стан квартири.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо самовільного відключення відповідача від мережі централізованого опалення зазначало, що відповідно до Порядку № 4 від 22 листопада 2005 року для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проєкту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проєкт індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проєктна або проєктно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проєкт узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проєкт. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури.

В обґрунтування зазначеного, позивач посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 209/4950/15-ц (провадження № 61-12661св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17 (провадження № 61-44982св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 215/1724/16-ц (провадження № 61-1632св18).

Посилаючись на викладене, ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» зазначало, що єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Однак, відповідачами не було надано позивачу повний пакет документів, щодо відключення належної їм квартири від мереж ЦО та ГВП, Акт про відокремлення (відключення) квартири від мереж ЦО відповідачами також не було надано.

Таким чином, станом на теперішній час, підстав для припинення нарахування відповідачам оплати за спожиту теплову енергію у відповідача немає. Проведене відключення без дотримання відповідної процедури є самовільним. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для припинення нарахування оплати за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є власниками по 1/4 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,4 кв.м на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 травня 2003 року, виданого фондом комунальної власності Миколаївської міської ради .

На підставі ч.5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ №830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови № 1022 від 08 вересня 2021 року) (далі Правил), 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

Відповідно до пункту 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01 травня 2019 року (тобто з дати, коли набрав чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022 з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.

Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №908/3233/20, від 14 грудня 2023 року у справі №908/2078/22 та від 09 квітня 2024 року у справі №908/710/23.

01 жовтня 2021 року на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» https://ntec.mk.ua була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форма заяви до нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг - не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, навіть не зверталися до позивача з урегулювання питання щодо закриття особового рахунку за наявності обставин, на які посилаються у своєму відзиві.

Постачання теплової енергії відповідачам зафіксовано письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Позивач здійснював постачання теплової енергії до квартири відповідачів в період з 2021- 2025 року, що підтверджується нарядами на підключення будинку АДРЕСА_2 до теплових мереж на початку опалювального сезону.

Окрім цього про приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) свідчить й факт отримання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку в АДРЕСА_2 , в якому знаходиться квартира відповідачів.

Таким чином, відповідачі впродовж певного періоду споживали послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

З наявного в матеріалах справи розрахунку боргу вбачається, що позивач надав теплову енергію за період 01 квітня 2021 року по 01 травня 2025 року, загальна сума заборгованості після проведення перерахунку складає 34 963 грн 67 коп.

За вказаний період відповідачам нараховано 126 грн 47 коп. – інфляційних втрат та 14 грн 61 коп. - 3% річних.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені статтями 67, 68 Житлового кодексу України, якими визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пунктів 36, 37, 38 Правил споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 06 листопада 2018 року у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), підстав відступу від них суд не вбачає.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За змістом пунктів 18, 30 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, відповідачі свої зобов`язання за договором про надання послуг належним чином не виконували, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту теплову енергію, що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.

Вказану заборгованість відповідачами не спростовано.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії оскільки, належна їм квартира відключена від централізованої системи опалення, колегія суддів виходить з наступного.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, у редакції чинній на час відповідних правовідносин (далі - Правила №630), Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, у редакції чинній на час відповідних правовідносин (далі - Порядок №4).

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 року №630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з пунктом 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

За пунктом 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проєктування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проєктної документації для будівництва, а також норм проєктування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Жодних доказів того, що на час звернення у 2012-2016 роках Цитоловських до постачальника послуги з теплопостачання існував будь-який розроблений та погоджений відповідно вимог закону проєкт та перевірена наявність технічної можливості такого відключення суду не надано.

Вищезазначений Порядок втратив чинність та набув чинності новий Порядок, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та ЖКГ України від 26 липня 2019 року №169 (надалі - Порядок №169).

Згідно Порядку 169 для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника та надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

Відповідно п. 8 Розділу ІІІ Порядку 169 відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП.

Жодних звернень до теплопостачальної організації та доказів про дотримання відповідачами вимог вищезазначених нормативних документів (як правил № 630, так і Порядку № 169) - суду не надано.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин у справі відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.

Так, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 липня 2009 року №1571 було надано дозвіл міжвідомчим комісіям адміністрацій районів міста надавати погодження на відключення від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирах житлових будинків, мешканці яких не отримують якісні послуги з теплопостачання та гарячого водозабезпечення, що підтверджено відповідними актами, а також технічними висновками житлово-експлуатаційних служб, тепло-, газо-, енергопостачальних підприємств і організацій про можливість влаштування приладів індивідуального опалення і гарячого водопостачання у квартирі .

Вказане вище рішення визнано таким, що втратило чинність, рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 вересня 2017 року №821 було.

На підтвердження правомірності дій з відключення від мережі централізованого опалення та відсутності у частині нежитлових приміщень централізованого опалення відповідачем було надано суду Виписку з протоколу міжвідомчої комісії від 15 травня 2007 року, Акт пуску газу від 2008 року та акт від 17 травня 2016 року про відсутність опалювальних приладів системи централізованого опалення в квартирі відповідачів.

При цьому всі надані Акти містять умови щодо подальшого отримання відповідачами певного переліку дозвільних документів та технічних умов - що відповідачами дотримано не було.

Інших доказів щодо оформлення підстав відключення належної відповідачам квартири від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.

Отже, встановлене свідчить про те, що власники квартири АДРЕСА_1 не дотрималися визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури відключення та не надали акту встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, який є підставою для відключення від мереж, а також відключення здійснено у період припинення дії міжвідомчих комісій.

На підставі наведеного суд першої інстанції вірно виходив з того, що відключення спірної квартири здійснено не у відповідності до діючого на той час законодавства та без дотримання вимог щодо складання та затвердження акту про відключення приміщення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

За такого у зв`язку із порушенням процедури відключення належної відповідачам квартири від мережі централізованого опалення, у теплопостачальної організації відсутні підстави для припинення нарахування платежів за усю опалювальну площу, якою є 71,4 кв.м відповідно до зареєстрованого права власності відповідачів.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач довів наявність договірних зобов`язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг, відповідно до умов договору приєднання та за встановленими тарифами. Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті. Відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов`язку сплатити надані їм комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорили розмір наявної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право вимагати від відповідачів - споживачів послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов`язані сплатити позивачу за надані ним послуги, що є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення.

Враховуючи, що відповідачами порушено умови та строки виконання основного зобов`язання за договірними правовідносинами, вимога позивача про стягнення з відповідачів втрат від інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості є правомірною.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову та колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 06 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua