Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших фактів, з них:.
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №541/4682/25
Суддя: Вірченко О. М.
Справа № 541/4682/25
Номер провадження 2-о/541/21/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26 жовтня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,
встановив:
03 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про встановлення факту перебування на утриманні свого брата ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойових завдань, з урахуванням наступного. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є братом заявника. Їх мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . На день смерті матері заявник був неповнолітнім, його брат ОСОБА_4 піклувався про нього, надавав постійну грошову допомогу. Фактично заявник перебував на постійному та повному грошовому утриманні ОСОБА_4 . Відповідно до сповіщення сім`ї № 315 від 12 лютого 2025 року, яке надано ІНФОРМАЦІЯ_5 , солдат ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі населеного пункта Нікольський Курської області, рф, під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом батьківщини. Встановлення факту перебування на повному утриманні брата для заявника має наслідком для подання ним документів для призначення пенсії (допомоги) в разі втрати годувальника.
Заявник, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.
Представник заявника в судовому засіданні просив задовольнити заяву в повному обсязі, встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні свого брата ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойових завдань, з підстав, зазначених у заяві про встановлення факту перебування на утриманні.
Представник Міністерства оборони України надав письмові пояснення, в яких просив розглядати справу у його відсутність, заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на недоведеність факту перебування заявника на утриманні загиблого військовослужбовця, оскільки не надано доказів щодо доходів заявника та померлого, які б підтверджували, що допомога останнього була основним і постійним джерелом його існування. Крім того, представник зазначив, що встановлення заявленого факту впливає на виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги та оспорюється Міністерством оборони України, а також іншими членами сім`ї загиблого. На думку заінтересованої особи, між сторонами виник спір про право, який не може розглядатися в порядку окремого провадження, у зв`язку з чим заява підлягає залишенню без розгляду з роз`ясненням права на звернення до суду в порядку позовного провадження (а.с. 41-43).
Представник ІНФОРМАЦІЯ_7 надав відзив, в якому просив розглядати справу у його відсутність, заперечував проти задоволення заяви. Зазначив, що заявник не надав належних доказів перебування на утриманні загиблого брата та того, що його дохід був єдиним джерелом існування заявника. Право на отримання одноразової грошової допомоги мають визначені законом члени сім`ї загиблого, зокрема дружина, неповнолітня дитина та утриманці. Загиблий військовослужбовець мав дружину та малолітнього сина, яким відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України від 11 вересня 2025 року призначено одноразову грошову допомогу. Крім того, дружина загиблого звернулася за її отриманням від свого імені та від імені сина. З огляду на викладене, представник вважає, що вимоги заявника є необґрунтованими, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі (а.с. 49-51).
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положенням ч. 3 ст. 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Верховний Суд в постанові від 11 лютого 2026 року по справі № 308/17634/23 зазначив, що факт перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця можна встановити в порядку окремого провадження в цивільному суді. Саме заперечення державного органу проти встановлення такого факту ще не означає, що існує спір про право. Для підтвердження факту потрібно надати суду належні докази. Водночас суд лише встановлює факт, а не гарантує автоматичне призначення грошової допомоги. Остаточне рішення про її виплату приймає уповноважений орган.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є рідними братами, їх матір`ю є ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві повторно 23 листопада 2017 року; свідоцтво про народження, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві повторно 07 лютого 2024 року, а.с. 8-9).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12).
Згідно з випискою про рух коштів по карткам № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_2 , останній за період з 07 січня 2025 року по 29 січня 2025 року отримав від ОСОБА_6 кошти в сумі 6 975,11 грн, за період з 10 червня 2023 року по 23 грудня 2024 року - в сумі 56 355,00 грн (а.с 61-63).
Відповідно до свідоцтва про смерть, довідки про причини смерті № 279, лікарського свідоцтва про смерть № 279 від 12 лютого 2025 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 при виконанні бойового завдання (а.с. 10, 11).
ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_7 , у них є син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (актовий запис про шлюб № 140 від 29 квітня 2023 року, актовий запис про народження № 237 від 21 листопада 2023 року, а.с. 102, 103).
ІНФОРМАЦІЯ_11 повідомив ОСОБА_7 про смерть чоловіка ОСОБА_4 (сповіщення № 315 від 12 лютого 2025 року, а.с. 11).
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_7 сім`я військовослужбовця складається з дружини ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . На підставі витягу з наказу № 127 від 30 березня 2025року командира військової частини НОМЕР_5 всі належні виплати солдата ОСОБА_4 були виплачені дружині ОСОБА_7 04 червня 2025 року дружина подала заяву до ІНФОРМАЦІЯ_7 на виплату одноразової грошової допомоги за себе та свого сина та заяву про призначення пенсії по втраті годувальника. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за № 173/168 від 11 вересня 2025 року відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 комісія Міністерства оборони України дійшла висновку про призначення одноразової допомоги дружині та сину загиблого солдата ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 помер, тому в досудовому порядку встановити факт перебування заявника на утриманні свого брата неможливо.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнолітні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.
в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Оцінюючи надані заявником докази, суд доходить висновку, що банківські перекази підтверджують факт поповнення загиблим братом банківської картки заявника, однак не є достатніми доказами перебування останнього на утриманні, оскільки не підтверджують, що ці кошти надавалися саме як засоби утримання, така допомога була постійним та основним джерелом засобів до існування заявника, а його власні доходи чи інші джерела матеріального забезпечення були відсутні або недостатні. Водночас заявником не надано відомостей про розмір його доходів на момент загибелі брата, доказів відсутності роботи, пенсії чи інших регулярних джерел доходу, банківських виписок за тривалий період, які б підтверджували регулярність та розмір переказів, доказів використання саме цих коштів для оплати харчування, житла, лікування та інших необхідних витрат. Відсутні показання свідків чи інші документи на підтвердження фактичного матеріального забезпечення заявника загиблим.
Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2026 року у справі № 522/10798/25-Е та від 29 липня 2026 року у справі № 359/6267/25. Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сам факт перерахування грошових коштів загиблим братом не є безумовним доказом перебування заявниці на його утриманні, оскільки не підтверджує, що така допомога була постійним та основним джерелом засобів до існування. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 29 липня 2026 року у справі № 359/6267/25, у якій зазначено, що банківські виписки про перерахування коштів на рахунки інших осіб самі по собі не підтверджують, що їх цільовим призначенням було саме утримання заявника.
Отже, надані банківські виписки підтверджують лише факт перерахування коштів, проте не підтверджують, що цільовим призначенням коштів було саме утримання заявника, не доводять, що така допомога була для заявника основним і постійним джерелом засобів до існування.
Платежі, які здійснював загиблий, жодним чином не спростовують наведеного вище висновку суду, а лише свідчать про їх періодичність.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження утримання загиблим свого брата до 09 лютого 2025 року.
За таких обставин суд вважає, що заявником не доведено факту перебування на утриманні загиблого брата, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.
Суддя: О. М. Вірченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua