Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №499/992/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №499/992/26

Суддя: Середа І. В.

Справа № 499/992/26

Провадження №2/523/8627/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

29 червня 2026 року до Іванівського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 24.10.2025-100002302 від 27 жовтня 2025 року у розмірі 29283,77 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 жовтня 2025 року сторони уклали кредитний договір (оферти), відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти у розмірі 15000 грн строком на 182 днів та у подальшому - чергові транші, із сплатою процентів за користування кредитом за ставками відповідно до умов кредитування. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на зазначений відповідачкою рахунок. Однак через порушення відповідачкою своїх зобов`язань щодо повернення кредиту утворилася заборгованість у розмірі 29283,77 грн, з яких 13386,47 грн – заборгованість за кредитом та 15897,30 грн – заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути разом із понесеними судовими витратами.

Ухвалою судді Іванівського районного суду Одеської області від 01 липня 2026 року справу передано за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

31 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася відповідачці засобами поштового зв`язку за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція 22 вересня 2026 року повернулася до суду без вручення адресату із довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також засобами електронного зв`язку і була доставлена 31 липня 2026 року на електронну пошту, зазначену відповідачкою під час укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України відзив на позов відповідачем не подано, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Споживчий центр» у електронній формі кредитний договір № 24.10.2025-100002302 шляхом подання заявки на відкриття кредитної лінії із зазначенням основних умов кредитування. За умовами кредитного договору відповідачка отримує кредит у розмірі 15000 грн на споживчі потреби у безготівковій формі на зазначену нею картку 4149-49XX-XXXX-4074 строком на 182 днів з датою повернення кредиту 26 квітня 2026 зі сплатою процентів за ставкою у розмірі 1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредитування, а також зі сплатою комісії, пов`язаної з наданням кредиту – 20 % від суми кредиту, що складає 3000 грн, яка нараховується в день видачі кредиту та сплачується згідно з графіком платежів.

Кредитний договір № 24.10.2025-100002302 з додатком та заявка кредитного договору підписані ОСОБА_1 у електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора Е912, який був надісланий Товариством на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачкою у заявці.

ТОВ «Споживчий центр» умови договору виконало у повному обсязі, перерахувавши, через посередника платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 27 жовтня 2025 року о 09:22:16 годині грошові кошти у розмірі 15000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 902826210, призначення платежу: видача за договором кредиту № 24.10.2025-100002302.

27 жовтня 2025 року між сторонами був укладений додатковий договір про надання 2-го траншу у розмірі 2000 грн строком на 182 днів з дати його надання зі сплатою комісії у розмірі 400 грн, який був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора K556, надісланого на номер телефону НОМЕР_1 .

08 листопада 2025 року о 09:50:31 годині ТОВ «Споживчий центр» через посередника платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» перерахував другий транш у розмірі 2000 грн на номер картки НОМЕР_2 .

У зв`язку з цим загальна сума кредиту склала 17000 грн.

Відповідачкою проводилася часткова оплата за кредитним договором: на суму 600 грн - 27.11.2025, на суму 7387,56 грн - 28.11.2025, на суму 3000 грн - 30.12.2025, на суму 4900 - 02.01.2026 року, на суму 400 грн - 04.01.2026 року, на суму 633,56 грн - 06.01.2026 року, на суму 1000 грн - 10.02.2026, на суму 3000 грн - 14.02.2026 року.

Однак у зв`язку з порушенням відповідачкою зобов`язань щодо внесення грошових коштів для погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до графіку платежів за розрахунком позивача на момент подачі позову до суду з урахування сплачених нею коштів виникла заборгованість у розмірі 29283,77 грн, з яких 13386,47 грн – заборгованість за кредитом та 15897,30 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими за процентною ставкою відповідно до умов договору за період кредитування з 27 жовтня 2025 року по 26 квітня 2026 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Споживчий центр»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За нормами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором зі строком повернення до 26 квітня 2026 року, проте до теперішнього часу кредит не повернула.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у розмірі 29283,77 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачки також підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідачки позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 130,98 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 24.10.2025-100002302 від 27 жовтня 2025 року у розмірі 29283,77 грн, з яких 13386,47 грн – заборгованість за кредитом та 15897,30 грн – заборгованість за відсотками, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 130,98 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua