Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №523/17343/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №523/17343/26

Суддя: Середа І. В.

Справа № 523/17343/26

Провадження №2/523/8873/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

05 серпня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № C-303-013034-24-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 15 липня 2024 року у розмірі 129261,08 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 15 липня 2024 року відповідачка уклала з АТ «Ідея Банк» вищевказану угоду, за умовами якого банк відкрив кредитну лінію з максимальним лімітом 200000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів за умовами договору, зобов`язання за яким відповідачка належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 07 липня 2026 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 129261,08 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту – 99311,76 грн та прострочена заборгованість за процентами – 29949,32 грн, яку позивач просить стягнути на його користь разом із понесеними судовими витратами.

07 серпня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася відповідачці засобами поштового зв`язку за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція 22 вересня 2026 року повернулася до суду без вручення адресату із довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу вимог ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученням. Також засобами електронного зв`язку і була доставлена 07 серпня 2026 року на електронну пошту, зазначену відповідачкою під час укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України відзив на позов відповідачем не подано, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 15 липня 2024 року ОСОБА_1 за умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб уклала з АТ «Ідея Банк» угоду № C-303-013034-24-980.

Укладаючи кредитний договір сторони погодились, що відповідачка ознайомлена з умовами договору, який оприлюднений на сайті банку.

За умовами договору банк відкриває ОСОБА_1 кредитну лінію з максимальним лімітом у розмірі 200000 грн та доступною на момент укладення угоди сумою у розмірі 34900 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою 24% (та додатково 48% річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості станом на кінець розрахункового періоду), процентів за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 48% річних.

Згідно з кредитним договором відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 .

Кредитний договір, паспорт кредиту та графік платежів відповідач підписав власноручно.

Відповідачка користувалася кредитними коштами, але свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитом з 28 лютого 2026 року перестала виконувати.

У зв`язку з чим станом на 07 липня 2026 року за розрахунком позивача утворилася заборгованість у розмірі 129261,08 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту – 99311,76 грн та прострочена заборгованість за процентами – 29949,32 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 .

04 травня 2026 року позивач направив відповідачці за зазначеною нею адресою вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Пунктом 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом в розмірі 129261,08 грн підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

З боку відповідачки суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів, 79008) заборгованість за договором № C-303-013034-24-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 15 липня 2024 року у розмірі 129261,08 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту – 99311,76 грн та прострочена заборгованість за процентами – 29949,32 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua