Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №506/945/26 — Окнянський районний суд Одеської області

Суд: Окнянський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №506/945/26

Суддя: Бурдинюк О. С.

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/945/26

Провадження № 3/506/451/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року селище Окни

Суддя Окнянського районного суду Одеської області Бурдинюк О.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, інженер «Прогрестек-Україна», який протягом року не піддавався адміністративному стягненню,

- за ст.204-1 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В с т а н о в и в:

29.09.2026 року о 11 год 25 хв., на західній околиці с-ща Окни, Подільського району, Одеської області на відстані до 7000 м від лінії державного кордону України, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у групі осіб, намагався перетнути державний кордон України, на вихід з України в РМ, поза пунктом пропуску через ДКУ в районі пп/зн покажчика №0410/08, на напрямку «с-ще Окни (Україна) - с. Нові Гояни (Республіка Молдова)», в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.

За цим фактом, співробітниками прикордонного загону ДПС України стосовно громадянина ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 008630Е за ст.204-1 ч.2 КУпАП /а.с.1/.

ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання 05.11.2026 року о 14.00, не з`явився, у матеріалах справи міститься клопотання про проведення даного судового засідання у його відсутність /а.п.75/.

Крім того, від ОСОБА_1 разом з клопотання про проведення судового засідання за його відсутності надійшло клопотання про повернення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності для належного оформлення, яке обґрунтоване тим, що матеріали не містять протокол про затримання, а відповідно неможливо встановити де саме останнього було затримано, неможливо встановити час та дату його затримання, що тягне за собою неможливість встановлення самої події вчинення адміністративного правопорушення, часу, дати, місця і всіх інших обставин справи, а також очевидців події. Останній вважає що без протоколу затримання не можливо встановити хто саме останнього затримав, де саме та при яких обставин, а тому на його думку матеріали адміністративного правопорушення неможливо дослідити повно всебічно та неупереджено. Крім того, у справі немає документів, які б підтверджували законні повноваження осіб, що здійснювали затримання та складали протокол, а сам протокол не містить обов`язкових відомостей про свідків чи понятих, попри згадки прикордонної служби про наявність очевидців події. Особлива увага звертається на те, що протокол підписувався під тиском та залякуваннями, затриманому безпідставно відмовили у зустрічі з адвокатом, який прибув до прикордонної служби, а сам документ містить лише підписи особи без власноруч написаних ініціалів чи фраз про роз`яснення прав чи відмову від захисника. Також констатується порушення права на отримання копій документів, оскільки в матеріалах справи відсутня розписка про вручення протоколу або докази його поштового відправлення, графа про отримання примірника залишилася незаповненою. Наостанок останній наголошує на відсутності обов`язкових матеріалів, що характеризують його особу, зокрема довідок про судимість та про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року, без яких суд позбавлений можливості належним чином розглянути справу та прийняти законне рішення.

Окрім того, 30.10.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній стверджував, що він прямував автомобілем разом зі знайомими з м. Одеси до с. Окни Подільського району Одеської області, однак поблизу автостанції по вул. Козацької слави була зупинена працівниками поліції та доставлена до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де щодо нього складено протокол за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Водночас останній заперечує факт спроби незаконного перетину державного кордону України, зазначаючи, що не мав відповідного умислу, не наближалася до лінії державного кордону та на момент затримання перебував приблизно за 20 км від неї, будучи пасажиром транспортного засобу. На підтвердження зазначених обставин долучено фотоматеріали із зазначенням місця затримання. Крім того, у поясненнях зазначено, що під час затримання працівники прикордонної служби чинили на нього психологічний тиск, погрожували та застосовували фізичну силу, примушували до надання пояснень і підписання документів, не роз`яснили процесуальних прав, вилучили телефон та не надали можливості ознайомитися з матеріалами й отримати правничу допомогу. Зокрема, попри прибуття адвоката Бондаренка С.А. для надання правничої допомоги, зустріч із ним забезпечена не була. Також ОСОБА_1 стверджує, що його утримували до близько 23:00 год., після чого без законних підстав передали працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 , незважаючи на наявність бронювання. На підтвердження порушення права на захист долучено копію договору про надання правничої допомоги та письмові пояснення адвоката, а також докази звернення зі скаргою до Державної прикордонної служби України. З огляду на викладене останній вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, належні та допустимі докази спроби незаконного перетину державного кордону відсутні, а протокол складено з істотним порушенням процесуальних прав. У зв`язку з цим просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Розглядаючи питання про розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до відповідальності суд виходить з наступного.

Справа призначалася до розгляду на 20.10.2026 року та була відкладена за клопотанням ОСОБА_1 для ознайомлення з матеріалами справи та надання пояснень. Крім того, листом від 20.10.2026 року ОСОБА_1 роз"яснено про можливість ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі через підсистему "Електронний суд". У подальшому, як вбачається з матералів справи, ОСОБА_1 , скористався вищевказаною можливістю, подав пояснення по обставинам правопорушення, декілька клопотання, як засобами поштового зв"язку, так і через підсистему "Електронний суд".

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року зазначив, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У разі неприбуття особи, яку викликає суд, суд має право вирішити матеріали за наявними доказами і неявка у судове засідання такої особи за умови, що таку особу належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи, встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про допит адвоката як свідка, слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини провадження у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на характер правопорушення та суворість передбаченого стягнення, можуть мати кримінальний характер в автономному розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, такий підхід викладено у пункті 55 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005 року. Відповідно, під час розгляду таких справ мають забезпечуватися гарантії справедливого судового розгляду, передбачені статтею 6 Конвенції, включно з правом на ефективний захист.

Однією з гарантій здійснення захисту є збереження адвокатської таємниці. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат не може бути допитаний щодо відомостей, які становлять адвокатську таємницю, крім випадків звільнення його від обов`язку зберігати таку таємницю особою, яка довірила відповідні відомості, у встановленому законом порядку.

Зазначена гарантія узгоджується з положеннями пунктів 1, 2 частини другої статті 65 КПК України, якими встановлено обмеження щодо допиту захисника про обставини, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням функцій захисту, та адвоката — про відомості, що становлять адвокатську таємницю. Частиною третьою цієї статті передбачено можливість звільнення від обов`язку зберігати професійну таємницю особою, яка довірила відповідні відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом цієї особи.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

Таким чином, адвокат Бондаренко Сергій Анатолійович не може бути допитаний як свідок щодо відомостей, які стали йому відомі під час надання правничої допомоги та становлять адвокатську таємницю, без належного звільнення його від обов`язку зберігати таку таємницю у встановленому законом порядку.

Що стосується клопотання про повернення протоколу про адміністративне правопорушення на допоопрацювання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 278 цього Кодексу орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед іншого вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Суд звертає увагу, що підставою для направлення матеріалу про адміністративне правопорушення на доопрацювання є лише такі його недоліки, які унеможливлюють розгляд матеріалу по суті. Разом з тим, таких підстав у клопотанні не наведено.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять достатні дані, необхідні для вирішення справи по суті. Доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди з обставинами правопорушення, що підлягає оцінці судом під час ухвалення рішення у справі, а не є безумовною підставою для направлення матеріалів на доопрацювання.

Встановлення наявності чи відсутності вини особи, причинно-наслідкового зв`язку між діями і наслідками є предметом розгляду справи по суті, а не підставою для повернення матеріалів на доопрацювання.

Тобто, матеріали справи про адміністративне правопорушення можуть бути повернуті для належного доопрацювання виключно, якщо вони складені без додержання вимог ст.256 КУпАП та з недоліками, які б унеможливлювали розгляд протоколу як такого. В інших випадках недоліки протоколу можуть бути усунені під час судового розгляду або бути підставою для закриття провадження заст. 247 КУпАП.

Суд, розглядаючи справу про вчинення адміністративного правопорушення, не в праві вийти за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про вчинення адміністративного правопорушення. Якщо викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист особи та принципу рівності сторін процесу.

Крім того, суд відповідно до положень КУпАП не вправі вимагати від органу, що направив до суду протокол про адміністративне правопорушення зміни суті обставин правопорушення, долучення додаткових матеріалів, а оцінює надані суду докази в їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у даному випадку підстави для повернення для доопрацювання справи про адміністративні правопорушення відсутні.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 , 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.

Так, протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 506/945/26, уповноваженою особою ДПС України складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 008630Е від 29.09.2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, оскільки останній містить усі необхідні елементи протоколу /а.с.1/.

Зокрема, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначена (конкретизована) суть адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП: наведено час, місце та обставини спроби перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску, вчиненої, згідно з протоколом, у групі осіб. Таким чином, фабула правопорушення містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею КУпАП, за якою складено протокол.

Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 . Разом з тим ОСОБА_1 заперечував допустимість протоколу та інших матеріалів справи, посилаючись на те, що його утримували у ІНФОРМАЦІЯ_6 без належного процесуального оформлення, йому не надали можливості зустрітися з адвокатом, та в цей час примушували його давати неправдиві показання, зазначив останній у своїх письмових поясненнях.

Разом з тим суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 про незаконне утримання його та недопуск до нього захисника стосуються дій працівників прикордонної служби після виявлення ОСОБА_1 і самі по собі не спростовують обставин правопорушення, яке йому інкримінується. Питання правомірності зазначених дій працівників прикордонної служби може бути предметом самостійного оскарження у встановленому законом порядку, однак не є предметом розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Заявлені ОСОБА_1 порушення також не є самі по собі підставою для висновку про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, слід зауважити, що сама по собі незгода особи з діями працівників прикордонної служби не свідчить про їх незаконність. Доказів протилежного суду не надано. Сам факт оскарження дій працівників Державної прикордонної служби України, жодним чином не встановлює винуватість працівників прикордонної служби у вчиненні будь-яких дій, оскільки винуватість особи відповідно до чинного законодавста може встановлюватися лише вироком суду, котрий набрав законої сили.

Слід також звернути увагу, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення у межах обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, та відносно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, у тому числі, вчинене групою осіб.

Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».

За змістом ч. 1 – 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 12 Закону України «Про державний кордон України» встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Згідно з абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Окрім того, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.

Вина ОСОБА_1 , підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ № 008630Е /а.с.1/; рапортом заступника начальника віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_2 /а.с.2/; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29.09.2026 року /а.с.3/; витягом з бази даних ІТС «Ризик» в якому відсутні відомості щодо ОСОБА_1 від 30.09.2026 року /а.с.8/; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 29.09.2026 року /а.с.9,10,11/; довідкою за результатами проведених перевірочних заходів щодо затриманих осіб під час спроби перетину державного кордону України, разом із додатками /а.с.12-31/.

Не може лишитися поза увагою суду, що ОСОБА_1 будучи зареєстрованим за адресою: м. Красноармійськ, Донецька область, фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яких доказів на обґрунтування причин перебування під час дії воєнного стану, у безпосередній близькості від лінії державного кодону України, у контрольованому прикордонному районі, яким є територія Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області, не надав.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, за якою це правопорушення кваліфікується як спроба перетину державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб.

Відповідно санкції ч.2 ст.204-1 КУпАП за це правопорушення на особу накладається стягнення у вигляді штрафу від п`ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

При призначенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, обставини, що пом`якшують відповідальність: вчинення правопорушення впереше та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Крім того, конфіскація знарядь і засобів вчинення правопорушення не застосовується, так як вони були відсутні підчас вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно до ст.4 п.2 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.9, 24, 33, 34, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допит адвоката Бондаренко Сергій Анатолійович як свідка - відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 204-1 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на доопрацювання – відмовити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /РНОКПП НОМЕР_1 /, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500 (вісім тисяч п`ятсот гривен) грн. 00 коп., без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнення штрафу проводити на р/р UA248999980313000106000015626, отримувач коштів: ГУК в Од.обл/отг смт Окни/21081100, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), ЄДРПОУ – 37607526; МФО – 899998, код платежу: 21081100, призначення платежу: штрафи від населення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /РНОКПП НОМЕР_1 / судовий збір у сумі 665,60 грн. на користь держави на рахунок: Отримувач коштів; ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, у разі несплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, а прокурором - в межах повноважень, визначених ч.5 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяБурдинюк О. С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua