Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №947/18494/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №947/18494/26

Суддя: Мальований В. О.

Справа № 947/18494/26

Провадження № 2/947/7464/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Мальованого В.О.

за участю секретаря судового засідання - Кушнір Є.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 року позивач ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, 3% річних у розмірі 286 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі грн. 31 коп.; витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 1331 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі: 4 000 грн. 00 коп. покласти на Відповідача. В обґрунтування позову позивач послався на те, що 22.07.2021 року Київським районним судом м. Одеси було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з Відповідача на користь Позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 2 000 грн. 00 коп., 840 грн. 80 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу 3 000 грн. 00 коп. 27.04.2026 року постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі виконавче провадження №70012946 про стягнення в порядку регресу суми 2000 грн. - закінчено. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому позивач звернувся до суду з даним позовом . 18.08.2026 року Ухвалою Київського районного суду м.Одеси було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. 24.08.2026 року через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі представника. 28.09.2028 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог , за якою він просив стягнути з відповідача на користь позивача, 3% річних у розмірі 279 грн. 00 коп. та інфляційні витрати у розмірі 1493 грн. 44 коп., нараховані за період з 02.09.2021 по 26.04.2026 . Відповідач ОСОБА_3 відзиву на позов не надав, у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2021 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів — задоволено частково та призначено до стягнення з Відповідача на користь Позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 2 000 грн. 00 коп., та суму судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

27.04.2026 року постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі виконавче провадження №70012946 про стягнення в порядку регресу суми 2000 грн. - закінчено. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 910/11249/17. Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановлениям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2021 року у справі № 947/38193/20 було встановлено обов`язок ОСОБА_4 сплатити на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. збитків у порядку регресу, а також судові витрати. Зазначене рішення не було оскаржене та набрало законної сили 01 вересня 2021 року. Отже, саме з 01 вересня 2021 року виникло визначене судовим рішенням та обов`язкове для відповідача грошове зобов`язання зі сплати 2000,00 грн., а відтак саме з моменту набрання рішенням законної сили у відповідача виник обов`язок його виконати. Враховуючи вищевикладене позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з 02 вересня 2021 року по 26 квітня 2026 року. На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу. Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1, ч.2 п. 3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено у повному обсязі то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір. У відповідності до вимог п. 3,4 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема поведінку сторони під час розгляду справи та дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію справи, на якій такі дії вчинялись. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вказаних витрат позивачем до суду надано:

-копію договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 01.11.2022;

-копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 01.11.2022;

-копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 01.11.2022;

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6314.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги в сумі 4000 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у даній справі, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), три відсотки річних від простроченої суми в розмірі у розмірі 279 (двісті сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн. 44 коп. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складений 04.11.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: В. О. Мальований

Оригінал: reyestr.court.gov.ua