Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №947/42095/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №947/42095/26

Суддя: Войтов Г. В.

Справа № 947/42095/26

Провадження № 3/947/3947/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., за участю секретаря Маркової О.І., прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси Граматика О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за протоколом № 847/2026 від 28.09.2026 року, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, інваліда 2-ї групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси від Управління стратегічних розслідувань в Одеській області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу № 847/2026, ОСОБА_1 припинивши з 22.05.2025 року діяльність на посаді державного інспектора з енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Управління Держенергонагляду в Одеській області, будучи державним службовцем категорії «В» та суб?єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року N? 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), в порушення ч.1 ст. 45 Закону, несвоєчасно 29.04.2026 о 16.06 годин, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію (після звільнення) за 2025 рік, чим порушив вимоги абз. 2 ч.2 ст. 45 Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону правопорушення, пов?язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону «Права Національного агентства», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов?язкові для виконання нормативно-правові акти.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону «Повноваження Національного агентства», до повноважень Національного агентства належить надання рекомендаційних роз?яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Згідно абз. 2 ч, 2 ст. 45 Закону, особи, які припинили діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забов`заний до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленою ч.1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, а саме декларацію після звільнення.

Щорічна декларація після звільнення охоплює звітний ік та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року, строк її подання – до 1 квітня року, наступного за звітом.

Таким чином, ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування, який 22.052025 року припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, був забов`язаний подати щорічну декларацію (після звільнення) за 2025 рік до 1 квітня 2026 року (до кінця 31.03.2026).

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 11 Закону, до повноважень Національного агентства належить здійснення моніторингу та контролю за своєчасністю подання декларацій суб`єктами декларування.

Згідно з відомостями ЕДР декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав щорічну декларацію (після звільнення) за 2025 рік, 29.04.2026 року о 16 год. 06 хв., тобто після закінчення встановленого строку.

ОСОБА_1 не виконав вимоги абз.2 ч.2 ст. 45 Закону, які виникли у нього як у державного службовця, що припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, та був забов`язаний подати щорічну декларацію (після звільнення) за 2025 рік, тобто місцем вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП є місцезнаходження відповідного органу, а сааме Управління Держенергонагляду в Одеській області, розташоване за адресою: м. Одеса. вул. Івана Франка,55.

Датою і часом вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, єфактична дата та час несвоєчасного подання декларації, а саме: 29.04.2026 року о 16 год. 06 хв.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, є дата завершення збору доказів а саму 28.09.2026 року.

У зв`язку з викладеним відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, пам`ятка з ст. 268 КпАП України, роз`яснена, вину визнав та пояснив, що він з 09.12.2024 року він працював на посаді державного інспектора з енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Управління Держенергонагляду в Одеській області, звільнився з посади 22.05.2025 року , декларацію подав 19 лютого 2026 року, але він помилково позначку «Ні», вона була опублікована. Ним взагалі подавалось п`ять декларацій. Потім йому подзвонили і повідомили про факт не подання декларації і він відразу 29.04.2026 року подав декларацію о 16 год. 06 хвилин. Ніякого умислу в нього не було, він інвалід 2-ї групи. Зараз працює не на державній службі. Просив його суворо не карати обмежитись усним зауваження.

Прокурор Граматик О.С. в судовому засіданні підтримав обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, вказавши на наявність в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Просив суд прийняти рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши виступ прокурора, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до постанови великої палати Верховного суду від 24.01.2021 у справі N? 800/30/17 (990/1/1328/18) суд встановив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання або припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов?язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строків.

Згідно із ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Поважними причинами можуть бути визнані лише ті обставини, які були об?єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов?язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними

доказами.

Згідно абз. 9 п.п. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 N? 223-943/0/4-17 «щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов?язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв?язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 відповідної декларації встановлений.Також судом встановлений факт, що ОСОБА_1 було подано декларацію 19 лютого 2026 року, але з помилкою з позначкою «Ні», після встановлення цього факту ОСОБА_1 було виправлено помилку і 29.09.2026 року ним о 16 год.06 хв. було знову подано декларацію за 2025 рік. Поважні причини несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 не встановлені.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У тому числі, відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі. Тому, незалежно від виду суб?єкту та його службової діяльності, та інших характеристик його обов?язком є діяти лише в рамках закону.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року N? 5-pп/2015 з питань офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 276 КУПАП місцем вчинення правопорушення є адміністративно-територіальна одиниця, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією є дата завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адміністративного правопорушення та складання протоколу за участю особи – ОСОБА_2 , а саме « 01». 09.2026 року.

Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне, без поважних причин подання ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначений Законом строк, декларації особи, яка припиняє діяльність пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

З представлених на розгляд матеріалів вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного порушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вина його підтверджуються роздруківкою відомостей з офіційного сайт Єдиного державного реєстру декларацій, та іншими зібраними матеріалами справи, поясненнями ОСОБА_1 .

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують, що ОСОБА_2 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, оскільки займала посаду секретаря судового засідання Одеського окружного адміністративного суду та була особою, на яку поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції» та суб`єктом декларування відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції».

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП .

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до ст. 35 КУпАП - не встановлено.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, наявність обставини, що пом`якшує відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Призначаючи вид адміністративного стягнення, суд враховує характер і міру громадської небезпеки скоєного, особу правопорушника, його щире каяття, його майновий стан, те, що ОСОБА_1 інвалід 2-ї групи, вчинив діяння, яке не має великої суспільної небезпеки, його діями не спричинена будь-яка значна шкода цивільним інтересам, а також те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, має на утриманні мати, суд вважає можливим на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності в силу малозначності правопорушення.

Керуючись ст.ст.22,283,284 КУпАП ,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КпАП України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення і оголосити йому усне зауваження.

В силу ст. 284 ч.2 КУпАП провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненому ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, закрити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.

Суддя Г. В. Войтов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua