Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №140/2063/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №140/2063/26

Суддя: Димарчук Тетяна Миколаївна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2063/26 пров. № А/857/33865/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №140/2063/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2026 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 03 жовтня 2025 року №78 про відмову у призначення пенсії за вислугу років; зобов`язання призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-XII) з 21 грудня 2021 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що був звільнений з військової служби 20 грудня 2021 року та 12 січня 2022 року звернувся через уповноважений орган - Адміністрацію Державної прикордонної служби України із заявою про призначення пенсії за вислугу років пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-XII. За результатами вирішення спору у судовому порядку, на виконання рішення суду у справі №140/1565/25, яке набрало законної сили 22 липня 2025 року, Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 23 вересня 2025 року №09/75458-25-Вих надіслала до ГУ ПФУ у Волинській області подання з документами, а листом від 19 листопада 2025 року №09/92467-25-Вих - додатково уточнене подання та документи для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-XII, в тому числі розрахунок вислуги років. Однак ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення від 03 жовтня 2025 року №78, яким відмовило у призначенні пенсії, покликаючись на відсутність необхідної кількості календарної вислуги років.

Таке рішення ГУ ПФУ у Волинській області позивач вважає протиправним. Так на час звернення до уповноваженого органу із заявою про призначення пенсії постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (в редакції до 16 лютого 2022 року) передбачалося зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-XII. Позивач наголосив, що його право на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-XII на час подання 12 січня 2022 року заяви підтверджено у судовому порядку (справа №140/1565/25), зокрема, установленим є факт наявності у нього вислуги більше 25 років на момент звільнення з військової служби.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 03 жовтня 2025 року №78 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 21 грудня 2021 року.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно з доданими до подання Адміністрації Державної прикордонної служби України документами встановлено, що календарна вислуга років позивача становить 18 років 03 місяці 23 дні. Рішенням від 03 жовтня 2025 року №78 позивачу відмовлено в призначені пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на дату звільнення (станом на 20 грудня 2021 року) та розрахунку вислуги років.

Апелянт вказує на те, що 19 лютого 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119, якою внесено зміни, зокрема доповнено Постанову №393 пунктом 2-1, яким прямо встановлено, що для призначення пенсій розрахунок вислуги років здійснюється у календарному обчисленні; визначені види служби, які зараховуються на пільгових умовах, враховуються лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Тобто, умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до 19 лютого 2022 року, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після цієї дати, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 грудня 2021 року №797-ос майстер-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії, водія групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” (тип Б) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” (тип Б), звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 09 грудня 2021 року №765-ос за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с.12 зворот-13).

Згідно із цим наказом вислуга років ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2021 року становить: календарна військова – 18 років 03 місяці 23 дні, пільгова – 07 років 01 місяць 23 дні, всього – 25 років 04 місяці 25 днів.

12 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с.20,) яку подав до Адміністрації Державної прикордонної служби.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі №140/1565/25, яке набрало законної сили 22 липня 2025 року, визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та поданні до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом “а” частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ; зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до ГУ ПФУ у Волинській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі №140/1565/25 Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 23 вересня 2025 року №09/75458-25-Вих надіслала до ГУ ПФУ у Волинській області подання та документи (листом від 19 листопада 2025 року №09/92467-25-Вих - уточнене подання та документи) для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, в тому числі розрахунок вислуги років ОСОБА_1 ; витяги з наказів начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 20 грудня 2021 року №797-ос та від 09 грудня 2021 року №765-ос (а.с.7-13).

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 03 жовтня 2025 року №78 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідної календарної вислуги років (у позивача становить 18 років 03 місяці 23 дні) та у поданих документах відсутній розрахунок вислуги років (а.с.15).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт набуття позивачем права на пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону №2262-XII є доведеним та підтвердженим у судовому порядку. До подання про призначення пенсії Адміністрація Державної прикордонної служби України разом з поданням про призначення пенсії за вислугу років, яке оформлене на виконання рішення суду у справі №140/1565/25 та скероване до ГУ ПФУ у Волинській області, долучила розрахунок вислуги років (а.с.7-12).

Враховуючи право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, суд вважав, що приймаючи рішення від 03 жовтня 2025 року №78 ГУ ПФУ у Волинській області дійшло необґрунтованого висновку про відсутність у позивача необхідної вислуги служби для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ та його рішення про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим статтею 2 КАС України. Тому таке рішення як протиправне підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх підставними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у цій справі, є Закон №2262-ХІІ, положення якого суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом “а” статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“ д”, “ж”, “з” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною четвертою статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”. На сьогодні постанова має назву “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб”.

Пунктом 3 Постанови №393 (станом на 20 грудня 2021 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховуються на пільгових умовах певні види служби.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393” (далі – Постанова №119), яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, доповнено Постанову №393 пунктом 2-1, згідно з яким для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, а у пункті 3 абзац перший викладено в такій редакції: “3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах”.

Отже, згідно з Постановою №393 до 19 лютого 2022 року для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах. Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років з 19 лютого 2022 року зазнало змін і у зв`язку з такими змінами як Закон №2262-XII, так і Постанова №393 (в редакції Постанови №119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19 лютого 2022 року (набрання чинності Постановою №119), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

Тобто, визначальним у таких правовідносинах є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.

Згідно з пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402; далі - Порядок №3-1, в редакції станом на 12 січня 2022 року), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Як установлено пунктом 12 Порядку №3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Вище було зазначено, що ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії звернувся 12 січня 2022 року (а.с.20).

Ця обставина була установлена також при розгляді Волинським окружним адміністративним судом спору у справі №140/1565/25. Рішенням суду від 19 червня 2025 року у названій справі (яке набрало законної сили) суд установив, що після звільнення з військової служби (20 грудня 2021 року) ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про підготовку та подання до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення йому пенсії за вислугу років. Тобто, своє право на призначення пенсії позивач почав реалізовувати до дня набрання чинності Постановою №119 (19 лютого 2022 року), коли чинне законодавство містило положення, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. Суд у справі №140/1565/25 дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону №2262-XII, оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на момент звільнення (20 грудня 2021 року) становить більше 25 календарних років (25 років 04 місяці 25 днів).

Таким чином, факт набуття позивачем права на пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону №2262-XII є доведеним та підтвердженим у судовому порядку.

До подання про призначення пенсії Адміністрація Державної прикордонної служби України разом з поданням про призначення пенсії за вислугу років, яке оформлене на виконання рішення суду у справі №140/1565/25 та скероване до ГУ ПФУ у Волинській області, долучила розрахунок вислуги років (а.с.7-12).

Враховуючи право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, суд вважає, що приймаючи рішення від 03 жовтня 2025 року №78 ГУ ПФУ у Волинській області дійшло необґрунтованого висновку про відсутність у позивача необхідної вислуги служби для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ та його рішення про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим статтею 2 КАС України. Тому таке рішення як протиправне підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту “б” частини першої статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів “а”, “в” статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (частина третя статті 50 Закону №2262-ХІІ).

З огляду на право позивача на призначення пенсії за вислугу років та своєчасне звернення із заявою про призначення пенсії, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги у зобов`язальній частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ з 21 грудня 2021 року (з наступного дня після звільнення зі служби).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №140/2063/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало

Оригінал: reyestr.court.gov.ua