Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №380/25950/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №380/25950/24

Суддя: Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25950/24 пров. № А/857/42564/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 380/25950/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції – Потабенко В.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – 16 вересня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.10.2024 № 133950008265 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01 серпня 2000 року по 08 вересня 2021 року згідно довідки про заробітну плату від 21 листопада 2022 року № 04-5.15-01/522, виданої філією ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказганцветмет» УЕ по СОЕ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням у справі № 380/13184/23 від 17.10.2023 зобов`язав ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до загального страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.08.2000 по 08.09.2021 в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказганцвєтмет» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 28.10.2024 № 133950008265 протиправно відмовлено у перерахунку пенсії позивача, оскільки з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та у пенсійному забезпеченні громадян Казахстану та України відсутня двостороння угода/договір в галузі пенсійного забезпечення, до врегулювання питання. У такому рішенні зазначено, що до заяви від 21.10.2024 № 6009 долучено довідку про заробітну плату, видану ТОО «Корпорація Казахмет» ПО «Жезказганцветмет» Республіки Казахстан від 21.11.2022 № 04-5.15-1/522 за період роботи з 01.08.2000 по 30.09.2021. Такі дії вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.10.2024 № 133950008265 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.08.2000 по 08.09.2021 згідно довідки про заробітну плату від 21.11.2022 № 04-5.15-01/522, виданої філією ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказганцветмет» УЕ по СОЕ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вказує, що для зарахування спірних періодів роботи в Республіці Казахстан з 01.01.1992 немає правових підстав, оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорта, долученою до матеріалів справи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/13184/23 від 17.10.2023 зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до загального страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.08.2000 по 08.09.2021 в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказганцветмет» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Заяву позивача про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 28.10.2024 №133950008265, яким відмовлено у перерахунку пенсії позивача, оскільки з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та у пенсійному забезпеченні громадян Казахстану та України відсутня двостороння угода/договір в галузі пенсійного забезпечення, до врегулювання питання. У такому рішенні зазначено, що до заяви від 21.10.2024 № 6009 долучено довідку про заробітну плату видану ТОО «Корпорація Казахмет» ПО «Жезказганцветмет» Республіки Казахстан від 21.11.2022 № 04-5.15-1/522 за період роботи з 01.08.2000 по 30.09.2021.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем при вирішення питання щодо зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 на території Республіки Казахстан. Суд першої інстанції вказав, що з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно вимог статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 01.08.2000 по 08.09.2021 в Управлінні енергетики по сервісному обслуговуванню і ремонту електрообладнання ТОВ «Корпорація Казахмис» ВО «Жезказганцвєтмет» на посаді електрослюсаря з обслуговування та ремонту обладнання 4 (четвертого) розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею .

Крім цього, позивачем до заяви про перерахунок пенсії долучено довідку про заробітну плату видану ТОО «Корпорація Казахмет» ПО «Жезказганцветмет» Республіки Казахстан від 21.11.2022 № 04-5.15-1/522 за період роботи з 01.08.2000 по 30.09.2021.

Колегія суддів зазначає, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.

Водночас, позивачу не враховано період роботи з 01.08.2000 по 08.09.2021, набутий на території Республіки Казахстан, оскільки з 19.06.2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З цього приводу, колегія суддів вказує на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москва.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

За статтею 151-1 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а період трудової діяльності позивача мав місце в період дії вказаної Угоди.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний період роботи позивача у Республіці Казахстан має бути враховано до трудового стажу, а наведені відповідачем аргументи щодо неврахування періоду трудової діяльності позивача при реалізації ним конституційного права на пенсійне забезпечення є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 380/25950/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. М. Судова-Хомюк

суддіІ. В. Глушко

В. С. Затолочний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua