Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №500/84/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: видачі, зупинення, анулювання ліцензій податковим органом

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №500/84/26

Суддя: Запотічний Ігор Ігорович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/84/26 пров. № А/857/31837/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-тютюн" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року (суддя Дерех Н.В., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/84/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-тютюн" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-тютюн" звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати протиправними та скасувати рішення заступника Голови Державної податкової служби України №1882-р/лєр від 25.12.2025 року “Про відмову у наданні ліцензії”, зобов`язати Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Поділля-Тютюн” ліцензію на ферментацію тютюнової сировини на підставі заяви про видачу ліцензії на ферментацію тютюнової сировини №4361/АП від 01.12.2025 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-тютюн" подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі № 500/84/26 та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Тютюн» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій.

Відповідач з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 25.12.2025 за результатами розгляду заяви позивача від 01.12.0025 за №4361/АП, Державною податковою службою України прийнято рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля-тютюн" у наданні ліцензії відповідно до вимог Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-тютюн" вважаючи протиправними вказане рішення Державної податкової служби України звернулося з даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції вважав, що рішення Державної податкової служби України відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та не породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень; спірне рішення заступника Голови Державної податкової служби України №1882-р/лєр від 25.12.2025 року “Про відмову у наданні ліцензії” винесено відповідачем правомірно та у спосіб, передбачений законодавством, тому не підлягає скасуванню як протиправне.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

01 січня 2025 року набув чинності розділ VII “Ліцензування” Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” (далі, Закон № 3817), відповідно до ч. 1 ст. 41 якого (в редакції чинній на момент подання заяви про одержання ліцензії) органами ліцензування є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; 2) територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 41 Закону № 3817 визначено вид ліцензії: на право ферментації тютюнової сировини.

Згідно ч. 4 ст. 41 Закону № 3817 ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Положеннями частин 7, 8, 11 статті 42 Закону № 3817 визначено, що ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб`єкту господарювання, що здійснює ферментацію власно вирощеної або придбаної тютюнової сировини, за умови наявності у нього на праві власності або іншому праві користування об`єкта нерухомого майна/приміщення та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл ферментації тютюнової сировини. Ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб`єкту господарювання, що здійснює ферментацію тютюнової сировини, незалежно від наявності у нього ліцензії на право вирощування тютюну або на право виробництва тютюнових виробів. Суб`єкт господарювання, подаючи заяву про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини, підтверджує наявність у нього на дату подання такої заяви відповідної матеріально-технічної бази, що забезпечує повний цикл виробництва зазначених у заяві товарів (продукції).

Також, згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 43 Закону № 3817 ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Для отримання ліцензії суб`єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. До заяви про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини додаються: 1) копія документа, що засвідчує право власності або право користування об`єктами/об`єктом нерухомого майна (його частиною)/ приміщеннями/ приміщенням (його частиною), що використовуються для виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для ферментації тютюнової сировини; 2) перелік технологічного обладнання, що перебуває у власності суб`єкта господарювання, або копії документів, що підтверджують право користування суб`єкта господарювання технологічним обладнанням, що забезпечує повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини; 3) копія договору з лабораторією (у разі відсутності власної лабораторії) - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; 4) копія документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, на якій вирощується тютюн/здійснюється ферментація тютюнової сировини, із зазначенням кадастрового номера такої земельної ділянки - для ліцензій на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини; 5) атестат виробництва - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини.

Як визначено ч. 1 ст. 45 Закону № 3817 підставами для прийняття органом ліцензування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: 1) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про заявника (крім іноземних суб`єктів господарської діяльності, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення; 2) відсутність обов`язкової реєстрації або взяття на облік суб`єкта господарювання у податкових органах, або відсутність повідомлення суб`єкта господарювання про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України; 3) відсутність відомостей про державну реєстрацію (легалізацію, акредитацію чи засвідчення факту створення в інший спосіб) постійного представництва іноземного суб`єкта господарської діяльності та/або про взяття його на облік у контролюючому органі; 4) подання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання; 5) неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом; 6) підписання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності особою, яка не має на це повноважень; 7) виявлення розбіжностей у відомостях, наведених у заяві про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), та відомостях інформаційних баз даних органу ліцензування щодо фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі; 8) наявність інформації про здійснення контролю над заявником у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України"; 9) наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду, що набрало законної сили, яким заявнику встановлена заборона на провадження окремого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб`єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції"; 10) подання заяви про отримання ліцензії з порушенням строків, визначених частиною дев`ятою статті 46 цього Закону; 11) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, щодо коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію, фактичним даним органу ліцензування; 12) невстановлення цілодобової системи відеоспостереження у випадках, передбачених цим Законом; 13) наявність інформації, що заявник на дату подання заяви на отримання ліцензії не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" або не здійснює листування з контролюючим органом через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.

Положеннями ч. 2 ст. 45 Закону № 3817 визначено, що у рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов`язково зазначаються такі відомості: 1) реквізити (номер і дата) рішення (дата у форматі РРММДД); 2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 3) реквізити (номер і дата) заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі РРММДД); 4) про заявника: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб`єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва; 5) вид ліцензії, у наданні якої відмовлено; 6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням пункту частини першої цієї статті; 7) строк набрання рішенням про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності чинності; 8) строки і порядок оскарження прийнятого рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов); 9) кваліфікована електронна печатка податкового органу.

Як вбачається з оскарженого рішення про відмову у наданні ліцензії від 25.12.2025 №1882-р/лєр, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 01.12.2025 за №4361/АП, підставою для прийняття такого рішення вказано пункт 12 частини 1 статті 45 Закону № 3817 (невстановлення цілодобової системи відеоспостереження у випадках, передбачених цим Законом).

В даному рішенні відповідача, зокрема, зазначено, що в порушення вимог частини 2 статті 20 Закону №3817 на підприємстві, що здійснює ферментацію тютюнової сировини, а також у місцях зберігання тютюнової сировини, які розташовані поза місцем провадження діяльності з ферментації тютюнової сировини, не встановлена цілодобова система відеоспостереження.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 3817 на підприємствах, на яких здійснюється виробництво тютюнових виробів та/або ферментація тютюнової сировини, а також у місцях зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів, які розташовані поза місцем провадження діяльності з виробництва тютюнових виробів та/або ферментації тютюнової сировини, повинна бути встановлена та безперервно функціонувати цілодобова система відеоспостереження. Схема встановлення цілодобової системи відеоспостереження на підприємстві суб`єкта господарювання, що здійснює виробництво тютюнових виробів та/або ферментацію тютюнової сировини, а також у місцях зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів, які розташовані поза місцем провадження діяльності з виробництва тютюнових виробів та/або ферментації тютюнової сировини, надсилається таким суб`єктом господарювання засобами електронного зв`язку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Разом з тим, доказів надіслання до відповідача інформації про наявність цілодобової системи відеоспостереження (відповідного обладнання) в місці зберігання тютюнової сировини у спосіб, визначений ст. 20 Закону №3817, матеріали справи не містять.

Щодо покликання позивача на те, що Товариством відповідно до чинного законодавства та у встановлений термін ТОВ “Поділля-Тютюн” листом від 30.09.2024 року № 40 надало ДПС України схему цілодобового відеоспостереження місць ферментації та зберігання тютюнової сировини, а також направило лист від 10.06.2025 року №11, то судом першої інстанції вірно відхилено з огляду на таке.

Як зазначено судом першої інстанції, Товариством разом із заявами на отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини були надані атестати виробництва, видані ДП “Укрметртестстандарт” за № UA.T.007-25, чинний з 25 березня 2025 року та за № UA.T.007-25, ver.2 чинний з 07 липня 2025 року.

Разом з тим, адреси потужностей, вказані у зазначених атестатах, відрізняються, що підтверджує невідповідність адрес місця провадження діяльності, зазначених у заявах та поданих разом із заявами документах.

Окрім цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що при реєстрації об`єктів оподаткування, їх адреси не відповідали фактичним адресам цих об`єктів, зазначеним у витягах з Державного реєстру речових прав.

Відтак, зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у наданій Товариством плані- схемі відеоспостереження відсутня інформація про наявність відеоспостереження (відповідного обладнання) в місці зберігання тютюнової сировини.

Враховуючи все викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення заступника Голови Державної податкової служби України №1882-р/лєр від 25.12.2025 року “Про відмову у наданні ліцензії” винесено відповідачем правомірно та у спосіб, передбачений законодавством, тому не підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-тютюн" залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 500/84/26 без мін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. І. Запотічний

суддіО. І. Довга

Т. І. Шинкар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua