Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №380/20196/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №380/20196/26

Суддя: Калмикова Юлія Олександрівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20196/26 пров. № А/857/54154/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу представника позивача – адвоката Кінаша Дмитра Вадимовича який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі №380/20196/26 (головуючий суддя І інстанції - Кравців О.Р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок про відмову поновлення актового запису цивільного стану, виданого Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України;

- зобов`язати Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Антрацитівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 11.03.2004, актовий запис №16.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що спір не є приватноправовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису про розірвання шлюбу чи оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Антрацитівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 11.03.2004, актовий запис №16, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами. Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим, а предмет перевірки у цій справі виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 8 та 9 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір – це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2).

Суб`єкт владних повноважень – орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).

Позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8).

Відповідач – суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Крім того, ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.

Із змісту позовної заяви суд першої інстанції з`ясував, що спір у справі стосується питання правомірності відмови відповідача поновити актовий запис про розірвання шлюбу №16 від 11.03.2004, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення актового запису про розірвання шлюбу №16 від 11.03.2004, оскільки оригінал свідоцтва фактично втрачено та він залишився на тимчасово окупованій території. У судовому порядку позивачу відмовлено встановити відповідний юридичний факт, проте вказано про помилковість доводів щодо неможливості поновити актовий запис на підставі відповідної відмітки у паспорті. За результатами розгляду заяви позивача відповідач склав висновок про відмову поновлення актового запису цивільного стану, оскільки відмітки по розірвання шлюбу у паспорті є недостатнім для поновлення актового запису цивільного стану.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 49 Цивільного кодексу України, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI (Закон № 2398-VI).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (Правила №96/5).

Згідно п. 1.1 розділу І Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у цій справі не є питання порушення суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про поновлення актового запису про розірвання шлюбу й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача поновити актовий запис про розірвання шлюбу позивача, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами та безпосередньо впливає на приватні (сімейні) права позивача і їх реалізацію.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим, а предмет перевірки у цій справі виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 та від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17, від 11 вересня 2019 року у справі №810/2732/18, а також в постановах Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 820/5198/16 та від 13 травня 2021 року у справі №640/11556/20, від 29 листопада 2022 року у справі №280/956/22.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

У випадку коли позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України).

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача – адвоката Кінаша Дмитра Вадимовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідачЮ. О. Калмикова

суддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua