Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №380/4872/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №380/4872/25

Суддя: Заверуха Олег Богданович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4872/25 пров. № А/857/44099/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Сподарик Н.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 03 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Бізнес-центр «Підзамче» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №2013/13-01-07-04 (форма “Р”), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 605687,50 грн в тому числі на 484550,00 грн за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість, та 121137,50 грн – за штрафними санкціями.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управління ДПС у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Бізнес-центр «Підзамче», за результатами якої складено акт від 09.12.2024 №51436/13-01-07-04/32408191 та податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №2013/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 605687,50 грн, в тому числі 484550,00 грн за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість та 121317,50 грн за штрафними санкціями, встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу. Вказує, що обов`язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. Вважає, що відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, не зазначення у такому підстав для направлення та/або зазначення підстав не передбачених Податковим кодексом України, недотримання інших вимог є порушенням його порядку оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати відповідь на такий запит. Також зазначає, що відсутність обов`язку платника податку відповідати на запит контролюючого органу, котрий не відповідає вимогам п. 73.3 ПК України та не містись обов`язкових реквізитів, стверджується у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №826/9082/15. Оскільки перевірка як така, не мала підстав для проведення, тому висновки оформлені у вигляді акту перевірки не можуть вважатись отриманими на підставі належним чином проведеної перевірки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 2013/13-01-07-04 від 21.01.2025 прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміст господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Балтімор» підтверджується первинними документами, які спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності. При цьому, інформація про контрагентів позивача може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. В цій частині висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевіряється, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовує позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 44.1 ст. 44, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.2, статті 200 ПК України не відповідають фактичним обставинам справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області на підставі аналізу інформаційних баз «Податковий блок» встановило ознаки фіктивності господарських операцій між ПрАТ «БЦ «Підзамче» та ТОВ «Балтімор» (відсутність матеріально технічних ресурсів, незначна кількість працівників, відсутність поданих форм 20-ОПП тощо). Вказує, що саме ця інформація стала достатньою підставою для направлення письмового запиту та, у подальшому, призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПКУ. Посилання позивача та суду першої інстанції на відсутність печатки як на порушення форми запиту є безпідставними, Верховний Суд неодноразово зазначав, що відсутність печатки або формальних реквізитів не впливає на дійсність запиту (постанова ВС від 19.05.2022 у справі №640/21114/19). Водночас, перевіркою не підтверджено фактів надання ТОВ «Балтімор» ремонтно-будівельних робіт, продажу лічильника електричної енергії та килимового покриття на адресу ПРАТ «БЦ «Підзамче». Таким чином, в первинних документах, виписаних ТОВ «Балтімор» для ПРАТ «БЦ «Підзамче», зазначено господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з цим, документи ТОВ «Балтімор» (податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт) не мають юридичної сили первинних документів, в зв`язку з чим ПрАТ «БЦ «Підзамче» неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів ТОВ «Балтімор». Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав господарські операції з ТОВ «Балтімор» реальними, не надавши належної оцінки доказам, що свідчать про протилежне.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). В той же час, з наявної в матеріалах справи переписки сторін слідує, що саме на умовах аутстафінгу і відбувалось залучення персоналу, що було погоджено у договорах підряду, згідно змісту яких ТОВ «Балтімор» мало право виконувати роботи залученими зі сторони третіми особами та персоналом.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Бізнес-центр «Підзамче» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32408191. Місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176. Позивач перебував на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Видами діяльності ПрАТ “Бізнес-центр “Підзамче” є: Основний: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство.

05.09.2024 ГУ ДПС у Львівській області надіслало ПрАТ “Бізнес-Центр “Підзамче” запит №26120/6/13-01-07-06-15 “Про надання пояснень та їх документальних підтверджень”, якому повідомлено, що відповідачем за результатами отриманої (наявної) інформації (сукупності відомостей і даних) виявлено факти, які свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ “Балтімор” за період січень, лютий 2019 року. Запропоновано ПрАТ “Бізнес-Центр “Підзамче” протягом 15 робочих днів з дня отримання цього запиту надати пояснення (з наданням копії підтверджуючих документів) щодо проведення взаєморозрахунків та включення таких операцій до податкового обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, а саме: договори, виписані (оформлені) накладні (акти виконаних робіт, наданих послуг, прийому передачі) на поставку товарів (робіт, послуг); банківські виписки, платіжні доручення, відображення даних операції в бухгалтерському обліку із вказанням бухгалтерських проведень, що фіксують здійснені операції; копії довіреностей на отримання ТМЦ; договори на відповідальне зберігання, інформацію щодо транспортування товару та здійснених вантажних робіт; договори на перевезення, товарно-транспортні накладні, дорожні листи; проведені розрахунки за транспортування товару згідно даних бухгалтерського обліку із вказанням бухгалтерських проведень, що фіксують здійснені операції; стан взаєморозрахунків на кінець періоду, що звірявся, відповідно до даних бухгалтерського обліку із вказанням бухгалтерських проведень, що фіксують здійснені операції, а також запропоновано надати інформацію та її документальне підтвердження щодо подальшої реалізації придбаних ТМЦ (робіт, послуг), чи їх використання у господарській діяльності підприємства.

У відповідь на запит ГУ ДПС у Львівській області від 05.09.2024, позивачем скеровано на адресу відповідача лист від 01.10.2024 вих. №49, в якому зазначено, що на думку позивача, отриманий запит не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 ПКУ України, оскільки у такому відсутня підстава подання запиту та інформації, яка його підтверджує, а також печатка контролюючого органу. Також у вказаному листі, ПрАТ “Бізнес-Центр “Підзамче” ствердило, що не відмовляється від виконання законних вимог органу фіскальної служби та надання відповіді на обов`язкові запити органу ДПС, проте такі будуть здійснені у відповідності до чинного законодавства України.

22.11.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийнято наказ №6254-ПП “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ “Бізнес-Центр “Підзамче” на підставі п.п. 16.1.5 п.п.16.1.7 п. 16.1 ст. 16; п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20; п. 73.3 ст. 73; п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу від 02.10.2010 №2755-VI, доповідної записки управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області від 22.11.2024 №588/13-01-07-04-14.

На підставі направлень від 26.11.2024 №13423, 13424, виданих ГУ ДПС у Львівській області, відповідно до п.п. 16.1.5 п.п.16.1.7 п. 16.1 ст. 16; п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20; п. 73.3 ст. 73; п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78; п.82.2 ст. 82 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу від 02.10.2010 №2755-VI, на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 22.11.2024 №6254-ПП проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства “БЦ “Підзамче” з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ “Балтімор” за січень, лютий 2019 року та правомірності їх відображення у податкових декларація з податку на додану вартість з податку на прибуток підприємства.

Перевірка проводилась з 26.11.2024 по 02.12.2024.

29.11.2024 ГУ ДПС у Львівській області скерувало на адресу позивача лист №1/13-01-07-04-16 “Про надання документів”, відповідно до змісту якого позивача повідомлено про необхідність надати для проведення документальної перевірки пояснення та копії первинних документів по взаєморозрахунках з ТзОВ “Балтімор” за період січень, лютий 2019 року.

У відповідь на зазначений лист, ПрАТ “БЦ “Підзамче” листом від 02.12.2024 вих.№55 надано письмові пояснення по суті заданих запитань, повідомлено, що усі перелічені документи були надані інспекторам під час перевірки.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 09.12.2024 №51436/13-01-07-04/32408191 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ “БЦ “Підзамче” з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ “Балтімор” за січень, лютий 2019 року та правомірності їх відображення у податкових декларація з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства” відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення ПрАТ “БЦ “Підзамче”:

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 484550 грн в т.ч. за січень 2019 року – у сумі 212000,00 грн та за лютий 2019 року – у сумі 272550,00 гривень.

30.12.2024 ПрАТ “БЦ “Підзамче” подало заперечення на акт перевірки від 09.12.2024 №51436/13-01-07-04/32408191, в яких зазначено про відсутність порушень, описаних в акті та зазначено обґрунтування спростування встановлених порушень.

Листом від 15.01.2025 №983/6/13-01-07-04-17 “Про надання відповіді на заперечення”, ГУ ДПС у Львівській області надало позивачу відповідь, що за результатами розгляду заперечення, постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області вирішила висновки акта перевірки від 09.12.2024 №51436/13-01-07-04/32408191 вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення залишити без задоволення.

На підставі вказаного вище акту перевірки, Головним управління ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №2013/13-01-07-04 (форма “Р”), яким збільшено ПрАТ “Бізнес-центр “Підзамче” суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 605687,50 грн в тому числі на 484550,00 грн за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість, та 121137,50 грн – за штрафними санкціями.

Позивачем було подану скаргу на податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №2013/13-01-07-04 до Державної податкової служби України.

Державною податковою службою України скаргу залишено без розгляду, про що прийнято рішення про залишення скарги без розгляду від 25.02.2025 №5295/6/99-00-06-01-01-06, оскільки до поданої скарги не було надано статуту та/або наказу на призначення т.в.о. директора, яким ОСОБА_1 було уповноважено представляти інтереси ПрАТ “Бізнес-Центр “Підзамче” та підписувати від його імені документи.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Із матеріалів справи слідує, що юридичною підставою призначення позапланової виїзної перевірки позивача відповідно до наказу від 22.11.2024 №6254-ПП вказано пп.16.1.5, пп.16.1.7 п. 16.1. ст. 16, пп.20.1.2. п. 20.1. ст. 20, пп. 73.3. ст.73, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України та доповідну записку управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Львівській області від 22.11.2024 №588/13-01-07-04-14.

Підпункти 16.1.5 та 16.1.7 пункту 16.1. статті 16 ПК України передбачають загальний обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Згідно з підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до пункту 73.3. статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити: 1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Згідно підпункту 73.3.1. пункту 73.3. статті 73 ПК України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків; 4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту; 7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу; 8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу; 9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 73.3.2. пункту 73.3. статті 73 ПК України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Підпунктом 73.3.3 пункту 73.3. статті 73 ПК України передбачено, що платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпункт 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Дослідивши запит ГУ ДПС у Львівській області від 05.09.2024 №26120/6/13-01-07-06-15 “Про надання пояснень та їх документальних підтверджень”, судом першої інстанції встановлено, що підставою для витребування у позивача інформації та документів стало виявлення фактів, що свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ “БАЛТІМОР” за період січень- лютий 2019 року.

Досліджуючи запит на предмет дотримання контролюючим органом приписів абзаців першого п`ятого пункту 73.3 ст. 73 ПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що конкретних підстав для надсилання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує відповідачем у запиті не наведено. Які саме факти, що свідчать про недостовірність податкового кредиту за період січень, лютий 2019 року, та з яких джерел вони отримані відповідачем у запиті не конкретизовано.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.02.2019 у справі № 826/9082/15, аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства, бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу. Обов`язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами п. 73.3 ст. 73 ПК України. Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.

Водночас, 22.11.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області було прийнято наказ №6254-ПП “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ “Бізнес-Центр “Підзамче”, який окрім посилання на окремі норми податкового законодавства, не містить підстав призначення перевірки.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, прийнятий податковим органом наказ не був оскаржений позивачем в адміністративному чи судовому порядку, та був реалізований податковим органом, шляхом проведення позапланової виїзної перевірки ПрАТ “Бізнес-Центр “Підзамче” у період з 26.11.2024 по 02.12.2024, на підставі якої складено акт перевірки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року по справі № 816/228/17, зазначено, що «у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Оскільки, позивачем допущено контролюючий орган до перевірки, слід надавати оцінку встановленим в ході такої перевірки порушенням податкового законодавства.

Відповідно до акту перевірки, контролюючим органом зазначено, що перевіркою ПрАТ “БЦ “Підзамче” не підтверджено фактів надання ТзОВ “Балтімор” ремонтно-будівельних робіт, продажу лічильника електричної енергії та килимового покриття на адресу ПрАТ “БЦ “Підзамче”, в первинних документах, виписаних ТзОВ “Балтімор” для ПрАТ “БЦ “Підзамче” зазначено господарські операції, які фактично не відбулись. У зв`язку з цим, контролюючий орган прийшов до висновку, що документи ТзОВ “Балтімор” (податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт) не мають юридичної сили первинних документів, в зв`язку з чим ПрАТ “БЦ “Підзамче” неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі первинних документів ТзОВ “Балтімор”.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з приводу права позивача на податковий кредит щодо реальності здійснення ремонтних робіт, придбання лічильника і килимового покриття, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пп.16.1.2,16.1.3п.16.1ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п.201.1ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.187.1ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 ПК України господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.135.1ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладеного слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді ПрАТ “Бізнес центр “Підзамче” мало взаємовідносини з ТзОВ “Балтімор”.

Із матеріалів справи слідує, що податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій з цим контрагентом.

ПрАТ “БЦ “Підзамче” укладено із ТзОВ “Балтімор” договори від 12.12.2018 №П-14/19 ВЦ, від 26.12.2018 №П-15/19 ВЦ, від 01.02.2019 №П-16/19 ВЦ та від 06.02.2019 №П-17/19 ВЦ на виконання поточного ремонту та утеплення приміщення механосклад цеху, згідно з якими ТзОВ “Балтімор” -“підрядник”, а ПрАТ “БЦ “Підзамче” - “замовник”.

Колегія суддів зауважує, що ПРАТ ,,БЦ ,,Підзамче” до перевірки не представлено Договір 1-м відповідального зберігання з правом користування від 29.01.2016р. приміщення механосклад.цеху (корпус 01), який зазначений в договорах на виконання робіт. Відповідно, перевіркою не можливо було встановити, на якому об`єкті здійснювався ТОВ ,,Балтімор” поточний ремонт та утеплення приміщення.

ПрАТ “БЦ “Підзамче” по взаєморозрахунках з ТзОВ “Балтімор” надано до перевірки акти виконаних робіт по поточному ремонту та утепленню приміщення механоскладцеху: №1 від 15.01.2019 (обсяги постачання 360000,00 грн в т.ч. ПДВ 72000,00 грн), №1 від 31.01.2029 (обсяг постачання 700000,00 грн в т.ч. ПДВ 140000,00 грн), №1 від 25.02.2019 (обсяг постачання 725000,00 грн в т.ч. ПДВ 145000,00 грн) та №1 від 28.02.2019 (обсяг постачання 481000,00 грн в т.ч. ПДВ 96200,00 грн).

На виконання договорів ТзОВ “Балтімор” виписано та зареєстровано в ЄРПН для ПрАТ “БЦ “Підзамче” податкові накладні №42 від 15.01.2019, № 86 від 31.01.2019, №66 від 25.02.2019 та №95 від 28.02.2019.

Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №6480 від 16.08.2019, №6484 від 16.08.2019, №6485 від 16.08.2019, №6486 від 16.08.2019, №6479 від 16.08.2019, №6487 від 16.08.2019, №6488 від 16.08.2019, №6489 від 16.08.2019, №6496 від 21.08.2019, №6497 від 21.08.2019, №6498 від 21.08.2019, №6499 від 21.08.2019, №6500 від 21.08.2019, №6515 від 23.08.2019, №6524 від 28.08.2019, №6533 від 30.08.2019, № 6624 від 27.09.2019, №6629 від 27.09.2019.

Дані операції в бухгалтерському обліку підприємства відображені наступними проведеннями:

Дт 1522 Кт 631 – надходження робіт всього у сумі 2719200,00 грн;

Дт 6442 Кт 631 – сума ПДВ (податковий кредит) всього у сумі 453200,00 грн;

Дт 631 Кт 6311 – оплата постачальнику робіт всього у сумі 2719200,00 гривень.

Відповідно до акту виконаних ТзОВ “Балтімор” робіт від 15.01.2019 № 1 по договору від 12.12.2018 № П-14/19 ВЦ витрати труда робітників становлять 4 833,6 люд./год.

Згідно з пунктом 2 “Строки виконання” по договору від 12.12.2018 № П-14/19 ВЦ початок робіт - 12 грудня 2018 року, закінчення робіт - 15 січня 2019 року, фактична кількість робочих днів “виконання робіт” у грудні 2018 року та січні 2019 року (з 12.12.2018 по 15.01.2019) становить 25 днів.

Таким чином, при восьмигодинному робочому дні, протягом 25 робочих днів для виконання робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 15.01.2019 № 1, необхідно 24 людини (4 833,6)/(25х8).

Відповідно до акту виконаних ТзОВ “Балтімор” робіт від 31.01.2019 № 1 по договору від 26.12.2018 № П-15/19 ВЦ витрати труда робітників становлять 9 067,79 люд/год.

Згідно з пунктом 2 ,,Строки виконання” по договору від 26.12.2018 № П-15/19 ВЦ початок робіт - 26 грудня 2018 року, закінчення робіт - 31 січня 2019 року, фактична кількість робочих днів “виконання робіт” у грудні 2018 року та січні 2019 року (з 26.12.2018 по 31.01.2019) становить 27 днів.

Таким чином, при восьмигодинному робочому дні, протягом 27 робочих днів для виконання робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 31.01.2019 № 1, необхідно 42 людини (9 067,79)/(27х8).

Відповідно до акту виконаних ТзОВ “Балтімор” робіт від 25.02.2019 № 1 по договору від 01.02.2019 № П-16/19 ВЦ витрати труда робітників становлять 13 365,53 люд/год.

Згідно з пунктом 2 “Строки виконання” по договору від 01.02.2019 № П-16/19 ВЦ початок робіт - 01 лютого 2019 року, закінчення робіт - 25 лютого 2019 року, фактична кількість робочих днів “виконання робіт” у лютому 2019 року (з 01.02.2019 по 25.02.2019) становить 17 днів.

Таким чином, при восьмигодинному робочому дні, протягом 17 робочих днів для виконання робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 25.02.2019 № 1, необхідно 98 людей (13 365,53)/(17х8).

Відповідно до акту виконаних ТзОВ “Балтімор” робіт від 28.02.2019 № 1 по договору від 06.02.2019 № П-17/19 ВЦ витрати труда робітників становлять 8 740,34 люд./год.

Згідно з пунктом 2 “Строки виконання” по договору від 06.02.2019 № П-17/19 ВЦ початок робіт - 06 лютого 2019 року, закінчення робіт - 28 лютого 2019 року, фактична кількість робочих днів “виконання робіт” у лютому 2019 (з 06.02.2019 по 28.02.2019) становить 17 днів.

Таким чином, при восьмигодинному робочому дні, протягом 17 робочих днів для виконання робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 25.02.2019 № 1, необхідно 98 людей (13 365,53)/(17х8).

Враховуючи викладене, відповідно до представлених ПРАТ ,,БЦ ,,Підзамче” актів приймання виконаних будівельних робіт від 15.01.2019 № 1 та від 31.01.2019 № 1 (форма № КБ-2в) загальні витрати труда робітників у грудні 2018 року та у січні 2019 року становлять 13 901,39 люд./год., а необхідна кількість працівників 66 людей

Також, відповідно до представлених ПРАТ “БЦ “Підзамче” актів приймання виконаних будівельних робіт від 25.02.2019 № 1 та 28.02.2019 № 1 (форма № КБ-2в) загальні витрати труда робітників у лютому 2019 року становлять 22 105,87 люд/год (необхідна кількість працівників – 163 людини).

Однак, відповідно до поданого ТзОВ “Балтімор” звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за грудень 2018 року, січень 2019 року та лютий 2019 року чисельність працівників у даного підприємства становила 4 чоловіки.

В укладених ПрАТ “БЦ “Підзамче” з ТзОВ “Балтімор” договорах від 12.12.2018 № П-14/19 ВЦ, від 26.12.2018 № П-15/19 ВЦ, від 01.02.2019 № П-16/19 ВЦ та від 06.02.2019 № П-17/19 ВЦ зазначено, що підрядник може виконувати дані роботи із залученими зі сторони трудовими ресурсами, проте у актах виконаних робіт будь яких субпідрядників не відображено.

Колегія суддів погоджується із висновками контролюючого органу про те, що визначені договірними відносинами роботи не могли бути виконанні у такі терміни такою кількістю працівників ТзОВ “Балтімор”.

Позивач вказує, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). В той же час, з наявної в матеріалах справи переписки сторін слідує, що саме на умовах аутстафінгу і відбувалось залучення персоналу, що було погоджено у договорах підряду, згідно змісту яких ТОВ «Балтімор» мало право виконувати роботи залученими зі сторони третіми особами та персоналом.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи позивача, оскільки у матеріалах справи наявне лише листування ПрАТ “БЦ “Підзамче” із ТОВ «Балтімор» щодо використання трудових ресурсів під час виконання договорів від 12.12.2018 № П-14/19 ВЦ, від 26.12.2018 № П-15/19 ВЦ, від 01.02.2019 № П-16/19 ВЦ та від 06.02.2019 № П-17/19 ВЦ.

У листі т.в.о. директора ПрАТ “БЦ “Підзамче” вих. № 59 від 19.12.2024 адресованому директору ТОВ «Балтімор» Поливоді М.В. просив надати пояснення в письмовому вигляді стосовно використаних трудових ресурсів під час виконання вищевказаних договорів. Відповідь просив надати на електронну пошту у строк до 30.12.2024.

Згідно з листом-відповіддю від 27.12.2024 директор ТОВ «Балтімор» Поливода М.В. повідомив, що фактичним виконавцем робіт на території м. Львів, вул. Хмельницького, в рамках вказаних договорів був ТОВ «СКРИНЖ» (42632486), з яким ТОВ «Балтімор» заключив договори на виконання робіт. Вказано, що цими договорами передбачено понву фінансову відповідальність ТОВ «СКРИНЖ» за дії залучених третіх осіб. Як додаток долучено лише скріншот з електронної переписки з приводу питань наявності трудових ресурсів для виконання робіт.

Колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які договори між ТОВ «Балтімор» і ТОВ «СКРИНЖ» щодо використаних трудових ресурсів, тому позивачем жодним чином не спростовано висновки акту перевірки щодо недостатності трудових ресурсів у ТОВ «Балтімор».

Крім того, долучений скріншот з електронної переписки з приводу питань наявності трудових ресурсів для виконання робіт є нечитабельний, з нього неможливо встановити жодну інформацію.

Також перевіркою встановлено, що ПрАТ “БЦ “Підзамче” відповідно до рахунків від 28.02.2019 № 2802/1 та 28.02.2019 № 2802/2 здійснено придбання лічильника електричної енергії АСЕ-5000 1.0 5/10А та килимового покриття Bastion 50(33), однак відсутні докази транспортування лічильника електричної енергії АСЕ-5000 1.0 5/10А та килимового покриття Bastion 50(33).

ПРАТ «БЦ «Підзамче» листом від 02.12.2024 № 55 повідомлено, що витрати на транспортування, навантаження, розвантаження не вплинули на бухгалтерський і податковий облік, оскільки не надавались для офорлення і оплати з боку Продавця. Товар був забраний представником підприємства у визначеному Продавцем місці на території по вул. Б. Хмельницького, 176.

Однак, ПРАТ ,,БЦ ,,Підзамче” до перевірки не надано свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності чи інші документи, які підтверджують виробника та походження вищенаведених товарів.

Сертифікат походження – це документ спеціально установленої форми, який підтверджує, що товари / послуги вироблені або виконані в даній країні, і який містить інформацію для їх ідентифікації.

Форму сертифіката обирають для кожної конкретної ситуації, враховуючи особливості товару.

Сертифікат відповідності – це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Станом на дату проведення перевірки ТОВ ,,Балтімор” не подано Повідомлення за формою № 20-ОПП із відображенням об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що у ТОВ ,,Балтімор” незначна кількість працюючих (робочих будівельних спеціальностей) і водночас – значний обсяг фактично оформлених ТОВ ,,Балтімор” операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями.

За таких обставин позивач не пояснив та документально не підтвердив, яким чином за наявної кількості працівників було забезпечено виконання господарських операцій у задекларованих обсягах та у відповідні періоди.

Колегія суддів зауважує, що суб`єкт господарювання не зобов`язаний забезпечувати виконання всіх господарських операцій виключно силами власних штатних працівників. Однак у разі використання інших способів організації господарської діяльності відповідні обставини повинні знаходити своє підтвердження у доказах, які дають можливість установити фактичний механізм виконання операцій.

Натомість у цій справі таких доказів позивачем не надано.

Отже, наведені обставини свідчать про відсутність документально підтверджених джерел трудових ресурсів, за допомогою яких могли бути фактично виконані задекларовані господарські операції.

За відсутності достатньої кількості власних працівників та доказів залучення сторонніх осіб залишається непідтвердженим, яким саме чином позивач забезпечив фактичне виконання задекларованих будівельних робіт.

При цьому, самі по собі первинні документи, складені за результатами таких операцій, не можуть безумовно підтверджувати їх фактичне здійснення, якщо інші встановлені у справі обставини свідчать про відсутність реальної можливості виконання відповідних операцій.

Відтак, за встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій та, відповідно, правомірності формування за ними показників податкового обліку.

Згідно з даними ІТС “Податковий блок” та Єдиного реєстру податкових накладних, реалізовані ТОВ ,,Балтімор” в січні, лютому 2019 року роботи та ТМЦ для ПрАТ “БЦ “Підзамче”, придбано ТзОВ “Балтімор” у ТзОВ “Скринж” (42632486). Крім цього, проведеним аналізом інформаційних баз даних по ланцюгу постачання встановлено, що ремонтно-будівельні роботи, лічильник електричної енергії та килимове покриття було придбано ТзОВ “Скринж” у контрагентів -ТзОВ “Екоторгплюс”, ТзОВ “Окстін ЮА”, ТзОВ “Укрфірмторг”), у яких відсутнє придбання даних товарів та робіт по ланцюгу постачання (ТзОВ “Опром”, ТзОВ “Про Інвекс”, ТзОВ “Віко Пром”, ТзОВ “Віко Союз”, ТзОВ “Еліт Інв”, ТзОВ “Еліт Сто”, ТзОВ “Еліт Тор”, ТзОВ “Еліт Кор”, ТзОВ “Афірмюа”.

Як встановлено перевіркою, відсутність права на податковий кредит по укладених договорах обумовлений непредставленням договору щодо поставки лічильника електричної енергії АСЕ-5000 1.0 5/10А та килимового покриття Bastion 50(33) та відсутністю документів щодо транспортування лічильника та килимового покриття.

Позивачем під час розгляду справи не спростовано, що в первинних документах, виписаних ТзОВ “Балтімор” для ПрАТ “БЦ “Підзамче”, зазначено господарські операції, які фактично не відбувались.

У зв`язку з цим, документи ТзОВ “Балтімор” (податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт) не мають юридичної сили первинних документів, в зв`язку з чим ПрАТ “БЦ “Підзамче” неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів ТзОВ “Балтімор”.

Таким чином, податковим органом обгрунтовано встановлено, що ПрАТ “БЦ “Підзамче” фіксувало проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху робіт та товарів від ТзОВ “Балтімор” до підприємства і саме це призвело до завищення у січні-лютому 2019 року податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2019 року – у сумі 212 000 грн та у лютому 2019 року – у сумі 272 550 гривень.

Колегія суддів зауважує, що висновки суду першої інстанції про наявність обґрунтованих мотивів у платника проводити вказані ремонтні роботи; обрання для вказаних робіт контрагента, з яким існують господарські відносини більше 10 років, не є визначальними для підтвердження реальності господарських відносин у цій справі, оскільки позивачем документально не доведено реальної можливості виконання відповідних операцій з ремонтних робіт.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про те, що наявність економічно обґрунтованої мети виконання будівельних робіт сама по собі підтверджує реальність спірних господарських операцій.

Так, наявність розумної економічної причини (ділової мети) є однією з необхідних умов віднесення господарської операції до господарської діяльності платника податків. Однак така обставина не є тотожною фактичному здійсненню відповідної операції та не звільняє платника податків від необхідності підтвердження реального руху активів, виконання робіт або надання послуг.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що для підтвердження права на формування показників податкового обліку необхідно встановити не лише те, що придбання відповідних товарів (робіт, послуг) могло бути економічно виправданим для позивача, а й те, що таке придбання фактично відбулося та мало реальний економічний зміст.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у спірний період позивач не мав достатньої кількості трудових ресурсів для забезпечення виконання задекларованого обсягу господарських операцій. Водночас доказів залучення інших осіб, які могли б забезпечити виконання відповідних робіт (послуг), позивачем не надано.

Таким чином, навіть за умови наявності у позивача економічного інтересу в отриманні відповідних товарів (робіт, послуг), матеріали справи не підтверджують фактичного механізму виконання спірних операцій та наявності необхідних ресурсів для їх здійснення.

За таких обставин посилання позивача на господарську доцільність укладення відповідних договорів не спростовує встановлених контролюючим органом обставин щодо відсутності об`єктивних можливостей для фактичного виконання задекларованих операцій.

За таких умов посилання позивача виключно на первинні документи не спростовують установлених обставин, оскільки документальне оформлення господарської операції не замінює необхідності підтвердження її фактичного здійснення.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем наведено обставини, які ставлять під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій, тоді як позивачем не надано належних доказів, які б спростовували ці обставини та підтверджували реальну можливість виконання відповідних операцій.

Таким чином, сукупність встановлених обставин, зокрема відсутність достатньої кількості трудових ресурсів та відсутність доказів залучення інших осіб для виконання задекларованих операцій, свідчить про непідтвердженість їх фактичного здійснення. Відтак, складені за результатами таких операцій первинні документи не можуть бути достатньою підставою для формування відповідних показників податкового обліку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 44.1 ст. 44, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.2, статті 200 ПК України відповідають фактичним обставинам справи, а тому відсутні підстави для визнання протипранвим та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2025 №2013/13-01-07-04 (форма “Р”), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 605687,50 грн в тому числі на 484550,00 грн за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість, та 121137,50 грн – за штрафними санкціями.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 380/4872/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче» відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua