Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №500/4170/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №500/4170/24

Суддя: Заверуха Олег Богданович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4170/24 пров. № А/857/30347/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Осташ А. В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 29 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168" за період перебування на стаціонарному лікуванні з 04.11.2023 по 13.12.2023, з 25.12.2023 по 01.02.2024 за наслідками отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини виходячи із розрахунку 100000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з урахуванням раніше виплаченої суми; зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168" за період перебування на стаціонарному лікуванні з 04.11.2023 по 13.12.2023, з 25.12.2023 по 01.02.2024 за наслідками отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини виходячи із розрахунку 100000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з урахуванням раніше виплаченої суми.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за військовослужбовцями, які отримали поранення під час захисту Батьківщини та проходять стаціонарне лікування або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, зберігається додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 (далі – Постанова №168). Вказує, що виписки про період перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також постанови ВЛК про потребу у відпустці за станом здоров`я для лікування після тяжкого поранення в сукупності є достатніми правовими підставами для включення військовослужбовців Збройних Сил України, які отримали такі поранення до наказів про виплату їм додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за час перебування на лікуванні або у відпустці. Зауважує, що відповідачем не використано власні повноваження з метою для якої такі надано, не нараховано та не виплачено йому додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини за період з 04.11.2023 по 13.12.2023, з 25.12.2023 по 01.02.2024.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за періоди з 04.11.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024 у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини в повному обсязі. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за періоди з 04.11.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024 у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини в повному обсязі з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн на місяць пропорційно часу необхідні лише дві умови: пов`язаність поранення із захистом Батьківщини та перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, при цьому постанова не обмежує період чи кількість таких перебувань. Оскільки поранення позивача від 30.10.2022 визнано пов`язаним із захистом Батьківщини (довідки ВЛК), а лікування у спірні періоди підтверджено медичними документами, суд першої інстанції дійшов висновку про право позивача на таку винагороду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до пунктів 11, 12 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, а виплата здійснюється за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК. Натомість, позивач у спірні періоди перебував у військовій частині НОМЕР_2 , участі у бойових діях не брав, поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини, не отримував, а лікувався у терапевтичних відділеннях із діагнозами, які не пов`язані з пораненням від 30.10.2022, за яке період лікування та відпустки з 30.10.2022 по 18.11.2022 і 30 днів відпустки вже охоплено виплатою. Крім того, зазначає, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 04.12.2023 № 297 та від 14.12.2023 № 307, а також виписки № 3936/1079 позивач перебував на лікуванні в КНП БСР «Бородянська ЦРЛ» лише з 04.12.2023 по 13.12.2023, тому період з 04.11.2023 суд першої інстанції визначив помилково, а позивач надав недостовірні документи.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2026 року замінено відповідача у справі № 500/4170/24 - військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на його правонаступника - військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 та НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби, за обставин здійснення бойового завдання та заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України у складі військової частини НОМЕР_5 30.10.2022 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 позивач одержав вогнепальне уламкове поранення ділянки правого ліктьового суглобу та тулуба, про що свідчить довідка про обставини травми від 17.02.2023 №642/784.

За наслідками отриманого поранення, відповідно до виписного епікризу від 18.11.2022 № 14011, КНП “ТОКПЛ” ТОР, постановлено діагноз-розлад адаптації зі стійким помірно вираженим астено-невротичним та інсомнічним синдромом, мінно-вибухова травма (30.10.2022), закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з стійким цефалгічним синдромом вестибулярними пароксимами, стан після операції з приводу інородного тіла правого ліктьового суглобу, інородне тіло правого ліктьового суглобу.

В подальшому, позивач неодноразово проходив військово-лікарські комісії за результатами яких постановлено висновок, що поранення відноситься до тяжкого ступеня та пов`язане із захистом Батьківщини, також останній був визнаний непридатним до служби у десантно-штурмових військах та був призначений для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_2 .

Етапами евакуації доставлений до КНП «МКЛ №6» м, Дніпро, де перебував з 30.10.2022 по 31.10.2022, що підтверджується Випискою №1480322.

В подальшому 31.10.2022 переведений до в/ НОМЕР_6 для подальшого лікування.

За змістом перевідного епікризу із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №11873, виданої КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР, позивач в період з 04.11.2022 по 09.11.2022 перебував на стаціонарному лікуванні із діагнозом "Гостра реакція на стрес у вигляді астено-невротичного синдрому з інсомнією. ВП(30.10.22)Вогнепальне осколкове сліпе поранення м/т ліктьової ділянки справа та правої бокової ділянки живота з наявністю сторонніх тіл. Метаболічна кардіоміопатія. Вторинна артеріальна гіпертензія СН 0 ст.Хронічний панкреатит в стадії ремісії.

За змістом виписного епікризу №14011, виданого КНП "ТОКПЛ" ТОР солдат, бойовий медик ВЧ НОМЕР_5 ОСОБА_1 в період з 09.11.2022 по 18.11.2022 перебував на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні.

Проведено ВЛК, що підтверджується довідкою № 1067/2 від 18.11.2022. На підставі статті 81 графи II Розладу хвороб надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів. На базі в/ч НОМЕР_7 проведено ВЛК, довідка №177 від 11.03.2023 На підставі 39-в, 75-в, 13-г, графи II Розладу хвороб, не придатний до служби в ДНІВ, придатний до військової служби.

Перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_2 , больові відчуття в шийному, грудному, попереково-крижовому відділах хребта набули постійного характеру, тому позивач звернувся за медичною допомогою до КНП БРР «Бородянська ЦРЛ».

Згідно із виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №3936/1079, долучеої до позовної заяви, позивач з 04.11.2023 по 13.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Бородянській центральній районній лікарні у терапевтичному відділенні.

З 25.12.2023 по 01.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_8 (виписний епікриз № 1144). За результатами стаціонарного лікування постановлено діагноз-наслідки МВТ (30.10.2022) струс головного мозку з стійким цефалгічним, астеноневротичним синдромом, ВОСП ліктьової ділянки з явищами артрозу правого ліктьового суглобу.

Відповідно до довідок ВЛК від 06.03.2024 №5500, №177 від 11.03.2023 та №4017 від 24.06.2024 солдату ОСОБА_1 проведено медичні огляди, за результатами яких: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Не отримавши виплати додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №168, 13.05.204 на ім`я командира військової НОМЕР_2 позивач подав рапорти №1488 та №1489 із клопотаннями безпосереднього командира, про виплату йому додаткової винагороди за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні з 04.11.2023 - 13.12.2023 року та з 25.12.2023 - 01.02.2024 року за медичними показниками отриманого раніше поранення (30.10.2022), пов`язаного із захистом Батьківщини, із розрахунку 100000 грн.

Відповідач, листом вих. №1574 від 11.06.2024, вказав що позивачем не надано належних медичних документів, що свідчать про пов`язаність періоду його лікувань з 04.11.2023 - 13.12.2023 року та з 25.12.2023 - 01.02.2024 року із пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, що підтверджується доданими до рапортів копіями документів та зазначив, що до компетенції командування військової частини НОМЕР_2 не належать повноваження на виплату головному сержанту - командиру відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 04.11.2023 - 13.12.2023 року та з 25.12.2023 -01.02.2024 року, які за медичними показниками не пов`язані із стаціонарним лікуванням поранення, отриманого 30.10.2022 року під час захисту Батьківщини.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів частково погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі – Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з ч.2 ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168"Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в п.1 якої, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п.1 Постанови № 168 (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Абзацом 4 п.1 Постанови № 168 (в редакції після 19.07.2022) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені зміни до Постанови №168, зокрема, доповнено п.2-1 такого змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.".

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).

З аналізу наведених норм Постанови № 168 слідує встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000,00 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.

При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000,00 грн. винагорода.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби, за обставин здійснення бойового завдання та заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України у складі Військової частини НОМЕР_5 30.10.2022 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу отримав травму, про що свідчить довідка військової частини НОМЕР_5 від 17.02.2023 №642/784 про обставини травми.

У зв`язку з вищевказаним пораненням, солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у багатьох медичних закладах.

При розгляді даної справи, спірними є періоди невиплати позивачу додаткової винагороди за час його перебування на стаціонарному лікуванні з 04.11.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024.

Відповідач відмовився здійснити виплату позивачу додаткової винагороди позивачу за періоди перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини з 04.11.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024 в повному розмірі, аргументуючи це тим, що позивачем не надано належних медичних документів, що свідчать про пов`язаність періоду його лікувань з 04.11.2023 - 13.12.2023 року та з 25.12.2023 - 01.02.2024 року із пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини.

Долученими до позовної заяви документами підтверджується, що позивач перебував на лікуванні:

з 04.11.2023 по 13.12.2023 – на стаціонарному лікуванні згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №3936/1079, виданої КНП БРР "Бородянська ЦРЛ";

з 25.12.2023 по 01.02.2024 – на стаціонарному лікуванні згідно виписного епікризу з медичної картки стаціонарного хворого №1144, виданої Військовою частиною НОМЕР_8 . За результатами стаціонарного лікування постановлено діагноз-наслідки МВТ (30.10.2022) струс головного мозку з стійким цефалгічним, астеноневротичним синдромом, ВОСП ліктьової ділянки з явищами артрозу правого ліктьового суглобу.

Відповідно до довідок ВЛК від 06.03.2024 №5500, №177 від 11.03.2023 та №4017 від 24.06.2024 солдату ОСОБА_1 проведено медичні огляди, за результатами яких: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Враховуючи, що отримане позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва) 30.10.2022 пов`язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, а також його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК в оспорювані періоди, а саме: з 04.11.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Військовою частиною НОМЕР_1 долучено до апеляційної скарги лист Комунального некомерційного підприємства Бородянської селищної ради «Бородянська центральна районна лікарня», наданий у відповідь на лист командира військової частини НОМЕР_2 на лист № 526 від 08.03.2025. Згідно з вказаним листом адміністрація КНП БСР «Бородянська центральна районна лікарня» повідомляє, що військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 04.12.2023 по 13.12.2023, виписка № 3936/1079 від 13.12.2023 додається.

Відповідно до виписки № 3936/1079 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого терапевтичне відділення від 13.12.2023 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 04.12.2023 по 13.12.2023. Повний діагноз: артеріальна гіпертензія 2 ст., ступінь 2 ризик помірний Міокардіодситрофія СН 0 ст, векреброгенна цервікоторакалгія, радикулопатія. Стійкі наслідки ЗЧМТ у вигляді цефалгічного, астеноневротичного синдрому. Стан після МВТ, акубаротравми, контузії головного мозку. Травматичне ураження правого ліктьового нерву. Атерома голови, стан після видалення 07.12.2023. сечосольовий діатез. Хронічний простатит.

Проаналізувавши вказані документи, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково визначив період стаціонарного лікування позивача з 04.11.2023 по 13.12.2023.

Натомість, вказаними документами підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП БСР «Бородянська центральна районна лікарня» з 04.12.2023 по 13.12.2023.

Вищевказані обставини суд першої інстанції не врахував, прийшовши до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168за період з 04.11.2023 по 03.12.2023.

Зважаючи на те, що отримане позивачем поранення пов`язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, а також його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК в періоди з 04.12.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини.

Таким чином оскаржуване рішення слід змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 04.12.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024 у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 04.12.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024 у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини з урахуванням виплачених сум».

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни абзаців другого та третього резолютивної частини рішення суду, з урахуванням висновків та обставин встановлених вище.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі № 500/4170/24 змінити, виклавши абзаци другий та третій його резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 04.12.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024 у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 04.12.2023 по 13.12.2023 та з 25.12.2023 по 01.02.2024 у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини з урахуванням виплачених сум».

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua