Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №560/10477/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10477/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А.

за участю:секретаря судового засідання Коваль Д.Л. представника позивача Маріїної А.В. представника відповідача Казарець О.А. представника відповідача Семенюк Н.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 10.03.2026 № 0058122406.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 10.03.2026 № 0058132406.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.05.2026 № 126282406.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.05.2026 № 126272406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі помилкових висновків акта документальної планової виїзної перевірки щодо порушення ним вимог податкового законодавства.

Позивач не погоджується з висновком контролюючого органу про завищення документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. Зазначає, що відповідачем не визначено конкретних первинних документів та господарських операцій, витрати за якими не підтверджені документально або не пов`язані з господарською діяльністю. На думку позивача, сума таких витрат визначена контролюючим органом розрахунковим шляхом на підставі відомостей про придбання, реалізацію та залишки товарно-матеріальних цінностей, що саме по собі не свідчить про відсутність документального підтвердження понесених витрат. Вважає, що надані ним під час перевірки первинні документи підтверджують понесення відповідних витрат та їх зв`язок із господарською діяльністю.

Також позивач заперечує правильність визначення контролюючим органом його чистого оподатковуваного доходу та, як наслідок, донарахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Звертає увагу, зокрема, на встановлене самою перевіркою невключення ним до складу витрат витрат на оплату праці та нарахувань на заробітну плату, вважаючи, що така обставина свідчить про необґрунтованість висновків щодо заниження об`єкта оподаткування. Відтак вважає безпідставними податкові повідомлення-рішення від 25.05.2026 №126282406 та №126272406.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 №0058122406 позивач заперечує наявність належних підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання електронних документів щодо фактичних залишків та обігу пального, посилаючись на подані ним довідки та квитанції про їх прийняття контролюючим органом.

Також позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2026 №0058132406 щодо застосування штрафних санкцій за здійснення роздрібної торгівлі без відповідної ліцензії, вважаючи висновки контролюючого органу про наявність такого порушення необґрунтованими.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі встановлених під час документальної планової виїзної перевірки порушень вимог податкового законодавства. Вказує, що при перевірці правильності визначення позивачем доходів та витрат контролюючим органом досліджувались банківські виписки, податкові та видаткові накладні, денні Z-звіти, дані ЄРПН, податкові декларації, а також відомості про залишки товарно-матеріальних цінностей, надані самим позивачем. За результатами їх співставлення встановлено завищення витрат на загальну суму 3 686 211,68 грн та заниження чистого оподатковуваного доходу на 2 398 884,27 грн, що стало підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідач у відзиві також заперечує доводи позивача про визначення витрат розрахунковим шляхом на підставі абстрактної математичної формули, зазначаючи, що розрахунок здійснювався з метою перевірки відповідності задекларованих витрат фактичному руху придбаних та реалізованих товарів з урахуванням їх залишків на початок і кінець відповідного періоду. При цьому позивач не надав первинних документів, які б підтверджували правомірність включення до складу витрат усіх спірних сум, та власного розрахунку, який би спростовував установлені перевіркою розбіжності. Також зазначає, що за період з 01.07.2022 по 31.12.2024 позивач не відображав облік доходів та витрат у Книзі обліку доходів і витрат.

Крім того, відповідач вказує на обґрунтованість застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання електронних документів щодо фактичних залишків та обігу пального, а також за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без відповідної ліцензії.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав, що контролюючим органом не спростовано доводів позову щодо визначення суми завищення документально підтверджених витрат розрахунковим шляхом, а не за результатами дослідження конкретних первинних документів. Зазначає, що відповідач, посилаючись на видаткові накладні, дані ЄРПН, банківські виписки, денні Z-звіти та відомості про залишки товарів, не зазначив конкретних реквізитів документів та сум, на підставі яких встановлено завищення витрат. Наголошує, що застосована контролюючим органом формула визначення витрат виходячи із залишків ПММ на початок періоду, обсягів їх придбання та залишків на кінець періоду не передбачена нормативно-правовими актами, а довідка від 28.01.2026 №1 про залишки ПММ відображає лише їх кількість та вартість на конкретну дату і не підтверджує розмір витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на тому, що висновки перевірки ґрунтуються не на абстрактному математичному розрахунку, а на аналізі первинних документів та податкової інформації, зокрема банківських виписок, податкових і видаткових накладних, денних Z-звітів, документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та наданої позивачем довідки від 28.01.2026 №1 щодо залишків ПММ. Зазначає, що здійснений під час перевірки арифметичний розрахунок використовувався лише для зіставлення та узагальнення фактичних показників господарської діяльності позивача.

Протокольною ухвалою від 01.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 05.11.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 06.01.2026 № 15-П та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2026 рік, відповідно до направлень від 06.01.2026 №13 та від 06.01.2026 №15, виданих Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024.

Перевірка проводилась з 16.01.2026 по 29.01.2026. Строк проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 30.01.2026 по 05.02.2026.

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2026 № 2551/22-01-24-06/2374263995, в якому встановлено, зокрема, порушення:

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п.п. 3, 5 п. 1 розд. II Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 р. за №865/36487 (редакція чинна з 16.07.2021), а саме - ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2022 по 31.12.2024 облік доходів та витрат у Книзі обліку доходів і витрат від 16.07.2021 не відображено;

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 431799,17 грн, в тому числі у 2021 на суму 27439,62 грн, у 2022 на суму 281666,12 грн, у 2023 на суму 52366,6 грн, у 2024 на суму 70326,84 грн;

- пп. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з військового збору в сумі 35983,26 грн, в тому числі за рахунок заниження у 2021 на суму 2286,64 грн, у 2022 на суму 23472,18 грн, у 2023 на суму 4363,88 грн, у 2024 на суму 5860,57 грн;

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, ФОП ОСОБА_1 29.07.2023 здійснено реалізацію тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами на суму 154,00 гривні на автозаправочній станції (АЗС) за адресою АДРЕСА_1 ;

- пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242, п. 243.1 ст. 243 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з екологічного податку всього в сумі 69,08 грн, в т.ч.: І квартал 2024 - 69,08 грн;

- п. 287.3, п. 287.4 статті 287 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з земельного податку в сумі 1608,06 гривень за 2019 рік, за 2020 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік;

- пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не подано до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального за 10.05.2020, 01.01.2021, 02.01.2021, 03.01.2021, 18.01.2021, 28.06.2021, 19.11.2021, 24.02.2022, 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 08.03.2022, 20.06.2022, 10.10.2022;

- п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не в повному обсязі надано документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів до бюджету за перевіряємий період.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 10.03.2026 прийнято, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення № 0058122406 (форми «ПС»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7000 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0058132406 (форми «С»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25 941 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0058112406 (форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 431 799,17 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 43 179,92 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0058092406 (форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з військового збору в сумі 35 983,26 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 3 598,33 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 21.05.2026 № 13141/6/99-00-06-01-02-06 скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.03.2026 № 0058112406 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 2743,96 грн та № 0058092406 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 228,66 грн, в інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення № 0058122406, № 0058132406 залишено без змін.

На виконання рішення ДПС України Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25.05.2026 №126272406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 39 352,93 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 35 983,26 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 369,66 грн, та №126282406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 472 235,13 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 431 799,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 435,96 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 06.01.2026 № 15-П та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2026 рік, відповідно до направлень від 06.01.2026 №13 та від 06.01.2026 №15, виданих Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 12.02.2026 № 2551/22-01-24-06/2374263995.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.03.2026 №0058122406, №0058132406, №0058112406 та №0058092406.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №0058112406 та №0058092406 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2026 №126282406 та №126272406.

Предметом розгляду у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 10.03.2026 №0058122406, №0058132406 та від 25.05.2026 №126282406, №126272406.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 № 0058122406 суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Відповідно до пункту 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 (далі – Порядок №891), цей Порядок визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів.

Підпунктом 5 пункту 5 Порядку №891 визначено, що електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема зведені за добу підсумкові облікові дані щодо: обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби та добового обсягу обігу пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15 °С, у розрізі всіх наявних у розпорядника акцизного складу акцизних складів з уніфікованою нумерацією - для усіх розпорядників акцизних складів, крім зазначених в абзаці третьому цього підпункту; добового фактичного обсягу реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15 °С, - для розпорядників акцизних складів, на акцизних складах яких провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне).

Згідно з пунктом 6 Порядку №891, електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену у підпунктах 1-4 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів одноразово до початку введення в дію Реєстру та в разі зміни такої інформації. Інформація про витратоміри та рівнеміри вноситься до Реєстру після настання строків їх встановлення, визначених Податковим кодексом України. Електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 5 і 6 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів щодня (крім днів, у які акцизний склад не працює).

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу (обсяг реалізованого та обсяг отриманого) пального, зазначені в підпункті 5 пункту 5 цього Порядку, формуються після проведення останньої операції з обігу пального за звітну добу, але не пізніше 23 години 59 хвилин такої доби, до початку проведення операцій з обігу пального за добу, що настає за звітною добою, та подаються до ДПС не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Підтвердженням розпоряднику акцизного складу прийняття/неприйняття його електронного документа для наповнення Реєстру / коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі, які надсилаються йому держателем Реєстру протягом операційного дня.

Датою та часом надсилання електронного документа для наповнення Реєстру / коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру держателю Реєстру є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня держателем Реєстру не надіслано квитанції про прийняття/неприйняття електронного документа для наповнення Реєстру / коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру, такий електронний документ вважається прийнятим.

У свою чергу, відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах визначена статтею 128-1 ПК України.

Приписами пункту 128-1.3 ст. 128-1 ПК України передбачено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

При цьому, згідно з абзацом третім пункту 25 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України норми пункту 128-1.3 статті 128-1 ПК України за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року.

Отже, у разі неподання визначеної підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України інформації до 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою, до розпорядника акцизного складу підлягають застосуванню штрафні санкції, передбачені пунктом 128-1.3 статті 128-1 ПК України.

Як встановлено судом, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 №0058122406 стало встановлення контролюючим органом фактів несвоєчасного подання/неподання позивачем довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального за звітні доби 09.05.2020, 31.12.2020, 01.01.2021, 02.01.2021, 17.01.2021, 27.06.2021 та 18.11.2021.

За вказані порушення на підставі пункту 128-1.3 статті 128-1 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 7000 грн, з розрахунку 1000 грн за кожний неподаний/несвоєчасно поданий електронний документ.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність зазначеного податкового повідомлення-рішення, посилається, зокрема, на те, що з акта перевірки та податкового повідомлення-рішення неможливо встановити, за які конкретно факти неподання або несвоєчасного подання відповідних довідок до нього застосовано штрафні санкції у сумі 7000 грн.

Суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на наступне.

Так, щодо звітної доби 09.05.2020 граничний строк подання відповідної довідки спливав о 23 год 59 хв 10.05.2020, водночас таку довідку подано 11.05.2020 за №9100772886, тобто з порушенням установленого підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України строку.

Щодо звітної доби 31.12.2020 граничний строк подання довідки спливав о 23 год 59 хв 01.01.2021, однак така довідка позивачем не подана.

Щодо звітної доби 01.01.2021 граничний строк подання відповідної довідки спливав о 23 год 59 хв 02.01.2021, водночас таку довідку подано 04.01.2021 за №9000018261, тобто з порушенням установленого строку.

Щодо звітної доби 02.01.2021 граничний строк подання відповідної довідки спливав о 23 год 59 хв 03.01.2021, водночас таку довідку подано 04.01.2021 за №9000035277, тобто з порушенням установленого строку.

Щодо звітної доби 17.01.2021 граничний строк подання відповідної довідки спливав о 23 год 59 хв 18.01.2021, водночас таку довідку подано 19.01.2021 за №9002233907, тобто з порушенням установленого строку.

Щодо звітної доби 27.06.2021 граничний строк подання відповідної довідки спливав о 23 год 59 хв 28.06.2021, водночас таку довідку подано 29.06.2021 за №9172023319, тобто з порушенням установленого строку.

Щодо звітної доби 18.11.2021 граничний строк подання відповідної довідки спливав о 23 год 59 хв 19.11.2021, водночас таку довідку подано 20.11.2021 за №9352417098, тобто з порушенням установленого строку.

Отже, контролюючим органом встановлено шість випадків несвоєчасного подання позивачем відповідних електронних документів та один випадок їх неподання, за які на підставі пункту 128-1.3 статті 128-1 ПК України застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 7000 грн (1000 грн за кожний електронний документ).

На підтвердження своєчасності виконання зазначеного обов`язку позивачем надано копії довідок, квитанцій №2 та скриншоти з програмного забезпечення. Водночас судом встановлено, що надані позивачем документи стосуються звітних діб 10.05.2020, 18.01.2021, 28.06.2021, 19.11.2021, 24-27.02.2022, 08.03.2022, 20.06.2022 та 10.10.2022, за які штрафні санкції оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не застосовувались.

Натомість доказів своєчасного подання електронних документів саме за звітні доби 09.05.2020, 31.12.2020, 01.01.2021, 02.01.2021, 17.01.2021, 27.06.2021 та 18.11.2021, за які застосовано штрафні санкції, позивачем не надано.

При цьому конкретні звітні доби, за неподання/несвоєчасне подання електронних документів за які застосовано штрафні санкції, а також розмір санкції за кожне порушення відображені у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 №0058122406.

Отже, доводи позивача про неможливість встановити, за які саме порушення до нього застосовано штрафні санкції у сумі 7000 грн, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 6 Порядку №891 саме квитанція в електронному вигляді є підтвердженням прийняття/неприйняття електронного документа, а датою та часом його надсилання держателю Реєстру є дата та час, зафіксовані у такій квитанції. Доказів, які б підтверджували надсилання позивачем спірних електронних документів у межах установлених строків, матеріали справи не містять.

Таким чином, надані позивачем докази не спростовують встановлених контролюючим органом фактів несвоєчасного подання/неподання електронних документів за звітні доби, які безпосередньо стали підставою для застосування штрафних санкцій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої пунктом 128-1.3 статті 128-1 ПК України, у розмірі 7000 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 10.03.2026 №0058122406 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Досліджуючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 № 0058132406, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з п.п. 19-1.1.16 пункту 19.1 статті 19 ПК України, контролюючі органи, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно із п.п.14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Поняття «тютюнові вироби» визначено у статті 1 Закону №481/95-ВР.

Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Також статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Питання щодо порядку отримання та використання дозвільних документів (ліцензій) пов`язаних з імпортом, експортом, оптовою і роздрібною торгівлею алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та його зберіганням врегульовані статтею 15 Закону №481/95-ВР.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною 3 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що зазначені штрафи спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством.

При цьому, частиною 4 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Зокрема, згідно абзацу сьомого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) за оптову і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, виходячи із аналізу перелічених норм законодавства, суд доходить висновку, що роздрібна торгівля тютюновими виробами може здійснюватися лише за наявності відповідної ліцензії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Порядок № 790).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

За змістом пункту 6 Порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним (ДПС та її територіальні органи), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держпродспоживслужби відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №22050311202201323 терміном дії з 01.07.2022 по 01.07.2023.

Згідно даних СОД РРО через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000711424, що зареєстрований на автозаправочній станції (АЗС) за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 29.07.2023 здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами на загальну суму 154,00 грн без наявності ліцензії, а саме: 29.07.2023 о 22:27:24, фіскальний чек 49284 тютюнові вироби «комплімент компакт блу» 1 шт за ціною 75,00 грн та «прима люкс» 1 шт за ціною 79,00 грн, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

У справі, що розглядається, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, про які зазначено в акті перевірки, саме на підставі даних СОД РРО.

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Згідно пунктів 1-4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Отже, суд вважає, що контролюючий орган правомірно використав інформацію, яка міститься в СОД РРО, для встановлення обставин здійснення позивачем розрахункової операції.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення документальної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення документальних перевірок платників податків.

При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23, інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач під час проведення документальної планової виїзної перевірки мав правові підстави використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо проведених позивачем розрахункових операцій.

Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт відсутності у нього станом на 29.07.2023 ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Основним аргументом позивача у спірних правовідносинах є доводи, що відображення номенклатури підакцизних товарів відбулося внаслідок помилки програмного забезпечення.

Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки інформація про проведену 29.07.2023 розрахункову операцію була сформована зареєстрованим позивачем РРО та передана до СОД РРО. Саме на суб`єкта господарювання покладається обов`язок забезпечити належне програмування та коректне відображення у розрахункових документах найменування товарів, які реалізуються через РРО. Саме лише посилання на допущення технічної помилки під час імпортування номенклатури товарів, за відсутності належних доказів на підтвердження такої обставини, не спростовує відомостей, зафіксованих у фіскальному чеку та СОД РРО.

Також позивачем надано витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів на підтвердження того, що за адресою: АДРЕСА_1 господарську діяльність здійснював ФОП ОСОБА_2 , який мав ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Позивач зазначає, що фактичну реалізацію тютюнових виробів за вказаною адресою здійснював саме ФОП ОСОБА_2 , а відображення тютюнових виробів у фіскальному чеку №49284 від 29.07.2023, сформованому через РРО позивача, відбулось внаслідок помилки працівника АЗС.

Водночас наявність у іншого суб`єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за тією самою адресою сама по собі не спростовує відомостей щодо розрахункової операції, проведеної 29.07.2023 через зареєстрований за позивачем РРО.

Надані позивачем докази не підтверджують, що тютюнові вироби, зазначені у фіскальному чеку №49284, належали ФОП ОСОБА_2 та були фактично реалізовані останнім. Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини допущення працівником АЗС помилки під час проведення саме цієї розрахункової операції, та не зазначено, який товар фактично був реалізований замість відображених у фіскальному чеку тютюнових виробів.

За таких обставин сам факт наявності у ФОП ОСОБА_2 ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами не спростовує зафіксованих у СОД РРО відомостей про проведення 29.07.2023 через зареєстрований за позивачем РРО розрахункової операції з реалізації тютюнових виробів.

З урахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем норм Закону № 481/95-ВР, за що передбачена фінансова відповідальність відповідно до статті 17 цього Закону.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10.03.2026 № 0058132406 є правомірним.

Досліджуючи правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 25.05.2026 № 126282406 та № 126272406, суд зазначає та враховує наступне.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Як встановлено судом, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб став висновок контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу за перевірений період на загальну суму 2 398 884,27 грн, у тому числі за 2021 рік - 152 442,34 грн, за 2022 рік - 1 564 811,76 грн, за 2023 рік - 290 925,53 грн та за 2024 рік - 390 704,64 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що при визначенні вказаної суми контролюючим органом враховано встановлене, на його думку, завищення позивачем витрат на загальну суму 3 686 211,68 грн, а також завищення задекларованого доходу за 2023 рік на суму 1 287 327,41 грн.

При цьому висновок про завищення витрат сформовано, зокрема, у зв`язку із включенням позивачем до складу витрат сум податку на додану вартість у розмірі 2 067 019 грн, а також у зв`язку з невизнанням контролюючим органом витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 1 749 752,01 грн. Водночас контролюючим органом враховано на користь позивача витрати на оплату праці у сумі 130 559,33 грн, які останнім не були включені до складу витрат.

Щодо висновку контролюючого органу про включення позивачем до складу витрат вартості товарів (робіт, послуг), які документально не підтверджені та не використані у господарській діяльності, на загальну суму 1 749 752,01 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, вказана сума визначена контролюючим органом на підставі банківських виписок, податкових та видаткових накладних, денних Z-звітів, відомостей щодо залишків ПММ, а також довідки позивача від 28.01.2026 №1.

При цьому для визначення розміру витрат контролюючим органом фактично застосовано розрахунковий спосіб, за яким враховано залишки товарно-матеріальних цінностей на початок відповідного періоду, вартість придбаних протягом такого періоду товарно-матеріальних цінностей та їх залишки на кінець періоду.

Водночас акт перевірки не містить чіткого переліку первинних документів та конкретних господарських операцій, за якими контролюючий орган дійшов висновку про документальну непідтвердженість витрат саме у сумі 1 749 752,01 грн.

Відповідачем не конкретизовано, які саме придбані позивачем товари (роботи, послуги), їх вартість та відповідні первинні документи увійшли до зазначеної суми, а також не встановлено щодо кожної такої господарської операції обставин, які б свідчили про її непов`язаність із господарською діяльністю позивача.

Саме по собі математичне зіставлення відомостей щодо залишків товарно-матеріальних цінностей та обсягів їх придбання, без встановлення конкретних господарських операцій та дослідження первинних документів, не є достатньою підставою для висновку про завищення позивачем документально підтверджених витрат.

Надана позивачем довідка від 28.01.2026 №1 містить відомості щодо залишків пального, однак не підтверджує висновок контролюючого органу про те, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 1 749 752,01 грн документально не підтверджені або не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним висновок контролюючого органу про завищення позивачем документально підтверджених витрат на суму 1 749 752,01 грн, оскільки відповідачем не наведено конкретних господарських операцій та первинних документів, які стали підставою для визначення зазначеної суми, а відповідний розрахунок ґрунтується на узагальнених показниках щодо придбання та залишків товарно-матеріальних цінностей.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення позивачем витрат внаслідок включення до їх складу сум податку на додану вартість у розмірі 2 067 019 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом встановлено завищення позивачем документально підтверджених витрат на загальну суму 2 067 019 грн, у тому числі за 2022 рік - 763 357 грн та за 2023 рік - 1 303 662 грн, за рахунок включення до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей з урахуванням податку на додану вартість.

Позивач, заперечуючи проти вказаного висновку, зазначає, що акт перевірки не містить детального переліку первинних документів та господарських операцій, за якими контролюючим органом встановлено відповідне порушення, окремо визначених сум податку на додану вартість за такими операціями, а також розрахунку, з якого можливо встановити формування загальної суми 2 067 019 грн.

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що позивач не заперечує свого статусу платника податку на додану вартість та факту включення сум ПДВ до складу витрат, а висновки перевірки сформовані за результатами дослідження банківських виписок, податкових та видаткових накладних, Z-звітів, книг обліку розрахункових операцій та даних інформаційних систем контролюючого органу.

Відповідно до пункту 177.3 статті 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суми податку на додану вартість, що входять до вартості придбаних товарів (робіт, послуг), за умови перебування фізичної особи-підприємця у відповідному періоді у статусі платника податку на додану вартість, не підлягають включенню до складу витрат при визначенні чистого оподатковуваного доходу.

Разом з тим, правильність висновку контролюючого органу щодо неможливості включення платником ПДВ відповідних сум податку на додану вартість до складу витрат сама по собі не свідчить про обґрунтованість визначеного контролюючим органом розміру такого завищення.

Як встановлено судом, в акті перевірки зазначено загальну суму завищення витрат за цим епізодом - 2 067 019 грн та наведено її розподіл за звітними періодами: 763 357 грн за 2022 рік та 1 303 662 грн за 2023 рік.

Однак акт перевірки не містить переліку конкретних господарських операцій та первинних документів, за якими суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу витрат, а також розрахунку сум ПДВ щодо таких операцій, сукупність яких становить визначені контролюючим органом 763 357 грн за 2022 рік та 1 303 662 грн за 2023 рік.

За таких обставин наведення в акті перевірки лише загальної суми завищення витрат та її розподілу за звітними періодами не дає можливості перевірити правильність визначення контролюючим органом суми такого завищення.

Посилання відповідача на дослідження під час перевірки банківських виписок, податкових та видаткових накладних, денних Z-звітів, книг обліку розрахункових операцій та даних інформаційних систем ДПС не дає можливості перевірити правильність визначення саме зазначених сум, оскільки відповідні документи не конкретизовані та не співвіднесені з визначеними сумами завищення витрат.

Доводи відповідача про те, що позивач не навів конкретних сум ПДВ, які були помилково враховані контролюючим органом, та не надав власного альтернативного розрахунку, суд оцінює критично, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами завищення позивачем витрат саме на суму 2 067 019 грн.

При цьому суд враховує, що встановлені контролюючим органом обставини щодо невключення позивачем до складу документально підтверджених витрат витрат на оплату праці та нарахувань на заробітну плату у загальній сумі 130 559,33 грн, у тому числі за 2022 рік - 42 841,19 грн, за 2023 рік - 40 561,54 грн та за 2024 рік - 47 156,60 грн, самостійною підставою для збільшення податкового зобов`язання не були. Вказані суми враховані контролюючим органом на користь позивача при визначенні загального результату перевірки та зменшили встановлену суму завищення витрат.

Також контролюючим органом встановлено завищення позивачем задекларованого доходу за 2023 рік на суму 1 287 327,41 грн, що також враховано при визначенні чистого оподатковуваного доходу за результатами перевірки.

Отже, визначена контролюючим органом сума заниження чистого оподатковуваного доходу у розмірі 2 398 884,27 грн сформована з урахуванням, зокрема, висновків про завищення позивачем витрат на суму 1 749 752,01 грн та на суму 2 067 019 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності визначення зазначених сум завищення витрат, відповідно, є недоведеним і здійснений на їх підставі розрахунок заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на суму 2 398 884,27 грн.

Відтак відсутні підстави вважати обґрунтованим визначене позивачу податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2026 №126282406 грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 472 235,13 грн, у тому числі 431 799,17 грн за податковим зобов`язанням та 40 435,96 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.05.2026 №126272406 суд враховує, що визначення позивачу грошового зобов`язання з військового збору ґрунтується на тих самих висновках контролюючого органу щодо заниження чистого оподатковуваного доходу, які стали підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування збором є, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Оскільки судом визнано недоведеним визначення контролюючим органом заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, відсутні й підстави для визначення на цій підставі грошового зобов`язання з військового збору.

Тому податкове повідомлення-рішення від 25.05.2026 №126272406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 39 352,93 грн, у тому числі 35 983,26 грн за податковим зобов`язанням та 3 369,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.05.2026 №126282406 та №126272406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 5 115,85 грн.

Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, умовою відшкодування стороні понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до приписів ст.134 та ст.139 КАС України є встановлення їх розміру згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак позивачем не надано документів, підтверджуючих факт оплати позивачем наданих послуг, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують здійснення оплати витрат на професійну правничу допомогу, підстави для розподілу таких витрат відсутні.

Водночас, у разі дотримання вимог, визначених статтями 134 та 139 КАС України, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про присудження на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.05.2026 №126282406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.05.2026 №126272406.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області судовий збір у сумі 5 115 (п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 88 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 листопада 2026 року

Позивач:Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя Д.А. Божук