Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №280/9456/26
Суддя: Прудивус Олег Васильович
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06 листопада 2026 рокуСправа № 280/9456/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 )
до: Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 )
про: визнання протиправною бездіяльності суб`єктів владних повноважень та зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії.
09.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:
– визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
– зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
– визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
– зобов`язати відповідача 2 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, премію, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 23.05.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно) згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 в період з 25.05.2022 по 30.06.2022 та у відповідача 1 в період з 01.07.2022 по 11.06.2026. Наказом командира відповідача 1 (по стройовій частині) від 11.06.2026 № 162 його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу відповідача й усіх видів забезпечення.
09.07.2026 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив: здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року; здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням грошового забезпечення, розрахованого з показника прожиткового мінімуму станом на 2026 рік у сумі 3 328,00 грн; здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Відповіді на зазначену заяву позивач не отримав.
03.08.2026 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року; здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з урахуванням проведених платежів.
08.09.2026 відповідач 2 листом № 952/ф повідомив позивача про те, що в період з 25.05.2022 по 31.07.2023 грошове забезпечення йому нараховувалось в межах чинного законодавства. Виплата індексації здійснювалась із застосуванням базового місяця – січень 2016 року.
Позивач вважає протиправними бездіяльність відповідача 1 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та бездіяльність відповідача 2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
28.09.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 55941 від 28.09.2026), в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у 2018 році п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.». Відповідач 2 зазначив, що з 29.01.2020 відновлена дія п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Крім того, відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, то відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» сума індексації у березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. Далі відповідач 2 зазначив, що з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищенаведених положень зазначеного Порядку, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.
Відповідач 2 у відзиві також заперечив проти компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у зв`язку з тим, що позивач звільнився з військової служби. На переконання відповідача 2, грошове забезпечення позивача здійснювалось у відповідності до нормативно-правових актів, які видані у встановленому порядку та відповідно до компетенції відповідних державних органів. З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
30.09.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 56542 від 30.09.2026), в якому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). У разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни, за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні за періоди цих змін. За відповідний період грошове забезпечення військовослужбовцю виплачується, тією військовою частиною, в якій він проходив військову службу в цей період. У зв`язку із цим, у питаннях перерахунку індексації грошового забезпечення позивача у період з 23.05.2022 по 31.08.2023 відповідачем по справі повинен виступати саме відповідач 2.
Відповідач 1 звертає увагу суду на те, що у період з 23.05.2022 по 30.10.2024 військова частина НОМЕР_5 була окремою військовою частиною, командування якої самостійно приймало рішення в межах своєї компетенції, зокрема, щодо правовідносин, з яких виник даний спір із позивачем, у зв`язку із чим командування відповідача 1 не може нести відповідальність за неправомірну (протиправну) дію або бездіяльність командування військової частини НОМЕР_5 . З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2026 витребувано у відповідача 2 відомості про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 23.05.2022 по 31.12.2023 та належним чином засвідчені копії документів на підтвердження такої інформації; належним чином засвідчені копії документів щодо розміру грошового забезпечення позивача, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для розрахунку.
29.10.2026 судом від представника відповідача 2 отримано клопотання про долучення витребуваних доказів (вх. № 63067 від 29.10.2026).
02.11.2026 від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він підтвердив, що в період з 01.03.2022 по 31.08.2023 військова частина НОМЕР_5 перебувала на фінансовому забезпеченні у відповідача 2. З 01.09.2023 на підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.07.2023 № Д-321/71/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році» військова частина НОМЕР_5 зарахована на всі види забезпечення до відповідача 1.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 1 зареєстровано як юридичну особу – державну організацію (установу, заклад) 05.01.2023 (а.с.65). Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 2 зареєстровано як юридичну особу.
Відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_6 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 в період з 25.05.2022 по 30.06.2022 та у відповідача 1 в період з 01.07.2022 по 11.06.2026 (а.с.14-15).
Наказом командира відповідача 1 (по стройовій частині) від 11.06.2026 № 162 позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу відповідача й усіх видів забезпечення (а.с.18).
09.07.2026 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив: здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року; здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням грошового забезпечення, розрахованого з показника прожиткового мінімуму станом на 2026 рік у сумі 3 328,00 грн; здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі – Порядок № 1078) (а.с.19). Відповіді на зазначену заяву позивач не отримав.
03.08.2026 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року; здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п. 5 Порядку № 1078, з урахуванням проведених платежів (а.с.25).
08.09.2026 відповідач 2 листом № 952/ф повідомив позивача про те, що в період з 25.05.2022 по 31.07.2023 грошове забезпечення йому нараховувалось в межах чинного законодавства. Виплата індексації здійснювалась із застосуванням базового місяця – січень 2016 року (а.с.30).
Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078, суд виходить із такого.
Згідно зі ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).
Згідно зі ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі – Закон України від 05.10.2000 № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст. 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі – Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (абз. 4 ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (абз. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ст. 6 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).
Порядком № 1078 визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
У п. 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 зазначив, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 96592005).
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Оскільки виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі – Постанова КМУ від 09.12.2015 № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3 і 4 ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Водночас, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Аналогічна правова позиція викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, де судом вищої ланки прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 91445050).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704).
Нормою п. 4 цієї Постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 визначено інший порядок встановлення та розміри посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
За приписами абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Таким чином, враховуючи підвищення посадових окладів військовослужбовців з березня 2018 року у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем).
Так, судом встановлено, що відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_6 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 в період з 25.05.2022 по 30.06.2022 та у відповідача 1 в період з 01.07.2022 по 11.06.2026 (а.с.14-15).
Наказом командира відповідача 1 (по стройовій частині) від 11.06.2026 № 162 позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу відповідача й усіх видів забезпечення (а.с.18).
09.07.2026 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив: здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року; здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням грошового забезпечення, розрахованого з показника прожиткового мінімуму станом на 2026 рік у сумі 3 328,00 грн; здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (а.с.19). Відповіді на зазначену заяву позивач не отримав.
03.08.2026 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року; здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п. 5 Порядку № 1078, з урахуванням проведених платежів (а.с.25).
08.09.2026 відповідач 2 листом № 952/ф повідомив позивача про те, що в період з 25.05.2022 по 31.07.2023 грошове забезпечення йому нараховувалось в межах чинного законодавства. Виплата індексації здійснювалась із застосуванням базового місяця – січень 2016 року (а.с.30).
Судом також встановлено, що з 01.03.2022 відповідач 2 здійснював оплату розрахунків військової частини НОМЕР_5 через орган Державної казначейської служби України та подавав звітність до Пенсійного фонду України і Державної податкової служби України. Факт здійснення відповідачем 2 фінансових операцій з оплати розрахунків військової частини НОМЕР_5 підтверджується Наказом начальника відповідача 2 (з основної діяльності) від 11.07.2022 № 127 (а.с.87-88).
Так, у період з 25.05.2022 по 31.08.2023 військова частина НОМЕР_5 перебувала на фінансовому забезпеченні відповідача 2.
01.09.2023 на підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.07.2023 № Д-321/71/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році» військова частина НОМЕР_5 зарахована на всі види забезпечення до відповідача 1.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, зазначені норми та правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідач 2 та відповідач 1 повинні були нарахувати і виплатити позивачу за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 та з 01.09.2023 по 11.06.2026 відповідно індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, березень 2018 року, однак протиправно не зробили цього.
Суд звертає увагу на те, що згідно із записами військового квитка серії НОМЕР_6 позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 з 25.05.2022, а не з 23.05.2022, як про це заявив позивач, а тому право на виплату йому індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078 виникає у нього саме з 25.05.2022.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити частково, а саме, визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078; визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
В решті позовних вимог в цій частині позову слід відмовити.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.05.2022 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки бездіяльності відповідача 2 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078, бездіяльності відповідача 1 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078; зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити частково, а саме: зобов`язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078; зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
В решті позовних вимог в цій частині позову слід відмовити.
Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, суд виходить із такого.
Згідно з п. 2 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За приписами п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Станом на дату набрання чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 (01.03.2018) п. 4 даного нормативно-правового акту був викладений в редакції п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова КМУ від 21.02.2018 № 103), а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103.
Відтак, з 29.01.2020, тобто з дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 втратив чинність, натомість була відновлена дія п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.
При цьому, згідно з п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Слід зазначити, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі – Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481), якою, зокрема, вніс зміни до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, виклавши абзац перший у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, у досліджуваних правовідносинах, виходячи з нормативно-правового регулювання на момент їх виникнення, під час розв`язання правової колізії між нормами п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ в редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 перевагу належить віддати положенням Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ як акту права вищої юридичної сили.
Крім того, суд зауважує, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 була сформульована правова позиція щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати пп.1 п. 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 про внесення змін до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 в редакції Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 103029213).
Відтак, у період з 29.01.2020 (дата набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18) по 19.05.2023 (число, що передує даті набрання чинності Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) існували підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105564668), від 19.10.2022 по справі № 400/6214/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 106840645) та від 10.01.2023 по справі № 120/8682/21-а (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 108321717).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що оскільки норма п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за своєю юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 у редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, суд вважає, що у відповідача 2 на момент виникнення таких правовідносин були відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показника, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач 2 при обчисленні та виплаті позивачу за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань повинен був враховувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі – Закон України від 02.12.2021 № 1928-ІХ) станом на 01.01.2022 та встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі – Закон України від 03.11.2022 № 2710-ІХ) станом на 01.01.2023, однак протиправно не зробив цього, застосовувавши розмір грошового забезпечення, затверджений Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача 2 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, премію, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 23.05.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно) згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (далі – Порядок № 44), з урахуванням раніше виплачених сум, суд виходить із такого.
Суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки бездіяльності відповідача 2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача 2 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, премію, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 23.05.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно) згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно вимог у частині виплати одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Згідно з п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
За приписами п.п. 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату.
Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 112470642), від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 113802390), від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 118464308), від 27.06.2024 у справі № 580/602/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 120036496), від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 122226913).
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача 2 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, премію, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 23.05.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно) згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтована наявність правових підстав для: визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078; визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078; визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Також, на переконання суду, позивачем обґрунтована необхідність: зобов`язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078; зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078; зобов`язання відповідача 2 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, премію, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 23.05.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно) згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У свою чергу, суд вважає, що відповідачі не надали суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував ці позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 241 – 246 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єктів владних повноважень та зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 25.05.2022 по 31.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 11.06.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.05.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, премію, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 23.05.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно) згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 06 листопада 2026 року.
Суддя О.В. Прудивус
Оригінал: reyestr.court.gov.ua