Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №392/2201/26 — Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/2201/26

Провадження № 3/392/714/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Мала Виска

Суддя Маловисківського районного Кіровоградської області Кратко Д.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 841468 від 18 вересня 2026 року, ОСОБА_1 обвинувачений в тому, що: 22 серпня 2026 року близько 21:00 години в АДРЕСА_2 , він вчинив домашнє насильство відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме постійно психологічно тисне та намагається залізти до будинку. Зазначені дії кваліфіковані посадовою особою поліції за частиною 3 статті 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, а відтак суд дійшов висновку про можливість проводити судовий розгляд у його відсутність.

Відповідно до частини 3 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою статті 173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, поліцейським ВП № 1 Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Цибульським В.В. до суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 841468 від 18 вересня 2026 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 серпня 2026 року, поданий ОСОБА_3 ; письмові пояснення ОСОБА_3 від 22 серпня 2026 року; копію постанови Маловисківського районного суду Кіровоградської області у справі № 392/882/26 від 01 серпня 2026 року; копію паспорта ОСОБА_1 ; довідку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наданими матеріалами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, обов`язковими ознаками об`єктивної сторони зазначеного правопорушення є вчинення умисних діянь відповідного характеру, настання передбачених законом наслідків у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи та наявність причинного зв`язку між такими діяннями і наслідками.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому сам факт конфліктних відносин між особами, наявність неприязні чи незгоди між ними не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства. Для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно з`ясувати конкретний характер умисних дій особи та передбачені законом наслідки таких дій.

Як встановлено зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 841468 від 18 вересня 2026 року, ОСОБА_1 інкримінується те, що 22 серпня 2026 року близько 21:00 години він нібито вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , яке полягало в тому, що він постійно психологічно тисне та намагається потрапити до будинку.

Водночас у протоколі не конкретизовано, у чому саме полягали дії психологічного тиску, які конкретні висловлювання, погрози, образи чи інші дії вчинив ОСОБА_1 у зазначені дату та час, за яких обставин вони відбувалися та яким чином вплинули на психічний стан особи, щодо якої нібито було вчинено насильство.

Саме по собі зазначення у протоколі загального формулювання про постійний психологічний тиск та намагання потрапити до будинку без конкретизації відповідних дій і наслідків не дає можливості встановити всі обов`язкові ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Крім того, на підтвердження обставин події до матеріалів справи долучено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 серпня 2026 року, поданий ОСОБА_3 , та його письмові пояснення від тієї ж дати, а не потерпілої від ймовірного вчинення правопорушення.

Разом з тим із зазначених пояснень убачається, що ОСОБА_3 безпосереднім очевидцем події не був, а відомості про неї отримав зі слів онука. При цьому сам заявник зазначив, що ОСОБА_2 на момент описаних подій удома не було. Водночас особу, зі слів якої заявник отримав інформацію про подію, належним чином не опитано, її пояснення в матеріалах справи відсутні.

Також матеріали справи не містять пояснень ОСОБА_2 , щодо якої, за твердженням органу поліції, було вчинено домашнє насильство, або інших доказів, які б підтверджували конкретні обставини вчинення щодо неї психологічного насильства та настання передбачених законом наслідків.

Суд звертає увагу, що відсутність особистого звернення потерпілої до правоохоронних органів сама по собі не виключає можливості виявлення та документування факту домашнього насильства за повідомленням іншої особи. Однак у цій справі відсутність пояснень особи, щодо якої нібито вчинено насильство, у поєднанні з відсутністю показань безпосередніх очевидців та інших об`єктивних доказів не дає можливості достовірно встановити обставини інкримінованої події.

При цьому суд не виходить із того, що у матеріалах цієї справи відсутні належні та допустимі докази, які б у своїй сукупності підтверджували завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи та причинний зв`язок між ним і діями ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Сам протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, передбачених статтею 251 КУпАП, однак не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці разом з іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

При цьому відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно зі статтею 62 Конституції України та гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що наданими органом поліції матеріалами не доведено вчинення ОСОБА_1 конкретних умисних дій психологічного характеру, які спричинили шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а також не доведено наявності всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 173-2, 247, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Дмитро Михайлович Кратко