Суд: Східний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: підряду, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №922/2061/26
Суддя: Гетьман Руслан Анатолійович
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Харків Справа №922/2061/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради (вх.№1883Х від 02.09.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 у справі №922/2061/26 (м. Харків, суддя Добреля Н.С., повне рішення складено 12.08.2026),
за позовом Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради, м. Богодухів, Богодухівський район, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ», с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область,
про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
КП «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «МІШЕМ», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму завищення вартості виконаних робіт у розмірі 122 655,71 грн, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної Північно-східним офісом Державної аудиторської служби України ревізії фінансово-господарської діяльності позивача було виявлено завдання останньому матеріальної шкоди (збитків), які позивач просить стягнути на його користь.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 в позові відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору залишено за Комунальним підприємством «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради.
Комунальне підприємство «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 року у справі №922/2061/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує про те, що суд першої інстанції розглянув заявлену до стягнення суму виключно як збитки та обмежився перевіркою наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки Відповідача, його вини, збитків і причинно-наслідкового зв`язку. При цьому, як стверджує скаржник, суд не дослідив і не надав належної оцінки обставині ненадання Відповідачем обґрунтовувальних розрахунків, на підставі яких було визначено розмір коштів на покриття ризиків. Зазначена обставина зафіксована в акті ревізії від 29.09.2025 №202006-07/90.
Апелянт зазначає, що посилався на акт ревізії не як на документ, що змінює умови договорів або самостійно створює нове зобов`язання, а як на доказ ненадання обґрунтовувальних розрахунків, передбачених пунктом 5.31 «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (надалі — Настанова № 281). Отже, на переконання скаржника, для правильного вирішення спору суд мав установити, чи підтверджено належними обґрунтовувальними розрахунками розмір коштів на покриття ризиків, чи дотримано передбаченої пунктом 9.3 договорів вимоги щодо документального підтвердження відповідної складової вартості робіт, а також чи виникло у Відповідача право на одержання та подальше збереження спірної суми.
Відповідно до пункту 5.31 Настанова, кошти на покриття ризиків, пов`язаних із виконанням робіт, у твердій договірній ціні враховуються в розмірі до 1,5%, визначеному на підставі обґрунтовувальних розрахунків підрядника.
Отже, обґрунтовувальний розрахунок підрядника є обов`язковою умовою визначення конкретного розміру коштів на покриття ризиків. В акті ревізії від 29.09.2025 №202006-07/90 зафіксовано, що Відповідач не надав обґрунтовувальних розрахунків, на підставі яких було визначено кошти на покриття ризиків.
Окрім того, пунктами 9.3 договорів на закупівлю робіт від 08.09.2023 №241-Б, від 11.09.2023 №242-Б та від 11.09.2023 №243-Б установлено, що вартість виконаних робіт, яка підлягає оплаті, визначається за всіма складовими вартості робіт, розрахованими у договірній ціні та підтвердженими відповідними документами. Таким чином, договори не передбачали безумовної оплати будь-якої складової лише через її включення до договірної ціни. Відповідна складова мала бути належно розрахована та підтверджена відповідними документами.
Крім того, у відповіді на відзив Позивач прямо посилався на положення статті 1212 ЦК України та зазначав про обов`язок Відповідача повернути кошти, набуті або збережені без достатньої правової підстави. Однак суд першої інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення цих доводів, не перевірив наявності підстав для застосування статті 1212 ЦК України та не встановив, чи існувала достатня правова підстава для отримання і подальшого збереження Відповідачем спірної суми.
Відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку самостійно застосувати норми права, які регулюють установлені правовідносини. Застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України не змінює предмета, фактичних підстав позову та обраного способу захисту. Застосування зазначеної норми є лише належною правовою кваліфікацією вже заявленої вимоги. Таким чином, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав оцінки істотним доводам Позивача та помилково обмежився перевіркою підстав для відшкодування збитків, не застосувавши норму матеріального права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
У спірних правовідносинах наявні всі три умови застосування статті 1212 ЦК України. ТОВ «МІШЕМ» набуло 122 655,71 грн коштів на покриття ризиків, включених до актів КБ-2в за договорами №241-Б, №242-Б та №243-Б. Зазначені кошти Позивачу не повернуті та продовжують зберігатися у Відповідача. Спірну суму перераховано Відповідачу безпосередньо КП «ГОСПОДАР», унаслідок чого майно Позивача зменшилося, а майно Відповідача збільшилося на 122 655,71 грн. Отже, кошти набуті Відповідачем саме за рахунок Позивача.
У цій справі апелянт не заперечує безпідставності отримання оплати за договорами №241-Б, №242-Б і №243-Б загалом. Спір стосується виключно наявності правової підстави для отримання Відповідачем окремої складової договірної ціни — коштів на покриття ризиків у розмірі 122 655,71 грн. Право на отримання цієї складової мало ґрунтуватися не лише на її формальному включенні до договірної ціни, а й на виконанні вимог пункту 5.31 Настанови та пункту 9.3 договорів. Відповідно до пункту 5.31 Настанови розмір коштів на покриття ризиків визначається на підставі обґрунтовувальних розрахунків підрядника, а згідно з пунктом 9.3 договорів оплаті підлягають складові вартості робіт, підтверджені відповідними документами.
Апелянт стверджує, що оскільки Відповідач не надав обґрунтовувальних розрахунків, передбачена Настановою та договорами підстава для отримання саме коштів на покриття ризиків була відсутня. Тому застосування статті 1212 ЦК України обґрунтовується відсутністю належної правової підстави для набуття і подальшого збереження Відповідачем конкретної спірної складової договірної ціни. Отримання коштів на покриття ризиків без виконання встановлених умов їх розрахунку та документального підтвердження відбулося поза правовою підставою, передбаченою пунктом 5.31 Настанови та пунктом 9.3 договорів. Отже, спірні 122 655,71 грн підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 для розгляду справи №922/2061/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради (вх.№1883Х від 02.09.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 у справі №922/2061/26. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2061/26.
09.09.2026 матеріали справи №922/2061/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду (вх.№ 9898).
Представником відповідача подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх.№10294 від 21.09.2026), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що ТОВ «МІШЕМ» заперечує щодо стягнення на користь позивача будь-яких коштів у зв`язку з виконанням підрядних робіт за договорами №241-Б, №242-Б та №243-Б, підписанням актів виконаних робіт без зауважень щодо їх кількості, якості й вартості та їх повною оплатою, що сторонами не оспорюється.
Як стверджує відповідач, у матеріалах справи відсутні докази наявності явних або прихованих недоліків виконаних робіт, відступів від умов договорів чи виходу за межі погодженої договірної ціни. Єдиним доказом на підтвердження начебто завищення вартості робіт на суму 122 655,71 грн за рахунок витрат на покриття ризиків є акт ревізії, визначений позивачем як підстава позову. Водночас обов`язок перевірки фактичного обсягу виконаних робіт, їх вартості та підстав включення тих чи інших витрат покладається на замовника — КП «ГОСПОДАР» — до моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт. Ураховуючи принцип юридичної рівності учасників цивільно-правових відносин, не допускається надання особі переваг у разі невжиття нею своєчасних та розумних заходів для недопущення порушення власних прав, а отже відповідальність за неналежне виконання обов`язків щодо прийняття робіт та перевірки їх вартості покладається на замовника.
Разом з цим, відповідач звертає увагу суду, що розмір витрат на покриття ризиків був розрахований та узгоджений сторонами у самих договорах. Договорами та положеннями Настанови, на яку посилається позивач, не передбачено обов`язку відповідача надавати розрахунки збільшення вартості робіт у межах погодженого розміру таких витрат. Водночас на обґрунтування додаткових витрат відповідач надавав позивачу листи, які приймалися без зауважень і без вимог надання додаткових документів. Таким чином, включення витрат на покриття ризиків до актів приймання-передачі у передбаченому договорами розмірі, їх узгодження та послідуюча сплата повністю відповідають умовам укладених договорів, які у судовому порядку недійсними не визнавалися.
Посилаючись на постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 915/222/24, відповідач наголошує, що акт ревізії є носієм доказової інформації та може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України, однак сам по собі не змінює, не припиняє і не впливає на договірні правовідносини сторін та не є безумовною підставою для стягнення коштів. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь встановленої сили, оцінюються судом за загальними правилами статті 86 ГПК України в сукупності з іншими доказами та не звільняють сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається. Крім того, всупереч пункту 50 Порядку проведення інспектування Держаудитслужбою, матеріали справи не містять доказів вжиття за результатами ревізії передбачених законодавством заходів, зокрема щодо притягнення винних осіб до відповідальності, ініціювання визнання недійсними незаконних договорів чи звернення до суду в інтересах держави.
Представником позивача подано до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№10501 від 25.09.2026), в якій просить апеляційну скаргу КП «ГОСПОДАР» задовольнити.
В обґрунтування відповіді на відзив апелянт вказує, що КП «ГОСПОДАР» не оспорює дійсність договорів № 241-Б від 08.09.2023, № 242-Б від 11.09.2023 та № 243-Б від 11.09.2023, їх договірної ціни в цілому, правомірність включення коштів на покриття ризиків до її складу чи право відповідача на оплату належно виконаних робіт. Предметом спору є правомірність отримання ТОВ «МІШЕМ» окремої кошторисної складової — 122 655,71 грн саме як коштів на покриття ризиків — за відсутності обґрунтовувальних розрахунків та належного документального підтвердження цієї складової вартості робіт.
Так, відповідно до пункту 5.31 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, кошти на покриття ризиків, пов`язаних із виконанням робіт, у твердій договірній ціні враховуються у розмірі до 1,5 %, визначеному на підставі обґрунтовувальних розрахунків підрядника. Пунктами 9.3 договорів № 241-Б, № 242-Б та № 243-Б встановлено, що вартість виконаних робіт, яка підлягає оплаті, визначається за всіма складовими вартості робіт, розрахованими у договірній ціні та підтвердженими відповідними документами. Таким чином, необхідно розмежовувати: 1) передбачення коштів на покриття ризиків як складової договірної ціни; 2) визначення конкретного розміру таких коштів; 3) документальне підтвердження відповідної складової при визначенні вартості робіт, що підлягає оплаті. Наявність такої складової у договірній ціні не означає, що її розмір може бути визначений довільно та підлягає безумовному включенню до актів виконаних робіт і оплаті лише внаслідок самого факту її попереднього передбачення у договорі. При цьому ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані у відзиві на апеляційну скаргу відповідач не зазначає, який саме обґрунтовувальний розрахунок було складено на виконання пункту 5.31 Настанови, щодо якого з договорів він складений, які вихідні дані покладені в його основу та якими документами підтверджується визначений у ньому розмір коштів. Відповідач помилково ототожнює погодження коштів на покриття ризиків як складової договірної ціни з належним визначенням та підтвердженням конкретного розміру цієї складової, що фактично нівелює зміст пункту 5.31 Настанови.
Апелянт вказує, що посилання ТОВ «МІШЕМ» на направлені позивачу листи та їх отримання без зауважень і без вимог надання додаткових документів не змінює їх правової та доказової природи і не спростовує доводів апеляційної скарги. Зазначені листи є односторонніми документами, складеними самим відповідачем, які: 1) не підтверджують наявності передбачених пунктом 5.31 Настанови обґрунтовувальних розрахунків підрядника (механізму визначення сум, вихідних показників, обсягу фактично понесених додаткових витрат та їх зв`язку із сумою, включеною до актів); 2) не містять належного розрахункового обґрунтування конкретного розміру спірних коштів; 3) не підтверджені первинними та іншими документами щодо фактичного понесення і розміру заявлених додаткових витрат; 4) самі по собі не доводять відповідності зазначених відповідачем причин подорожчання цільовому призначенню коштів на покриття ризиків, установленому пунктом 4.40 Настанови. Саме по собі отримання замовником одностороннього листа підрядника не є погодженням викладених у ньому обставин і не замінює документів, необхідність яких випливає з пункту 5.31 Настанови та пункту 9.3 договорів.
На переконання апелянта, правові наслідки прийняття робіт без зауважень щодо їх явних недоліків та підписання актів КБ-2в самі по собі не вирішують питання про наявність належних підстав для визначення та оплати окремої складової їх вартості і не замінюють передбаченого пунктом 5.31 Настанови обґрунтовувального розрахунку та документального підтвердження згідно з пунктом 9.3 договорів. Посилання відповідача на обов`язок КП «ГОСПОДАР» перевірити відповідні витрати до підписання актів не спростовує доводів апелянта, оскільки для здійснення такої перевірки насамперед мають існувати та бути надані документи, які підтверджують відповідну складову вартості.
Акт ревізії відповідно до статей 73, 74, 86 ГПК України та правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 може бути належним доказом обставин, встановлених під час контрольного заходу, який не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Отже, на думку скаржника, вирішальним у цій справі є не сам факт підписання актів чи сам акт ревізії, а встановлені на підставі всієї сукупності доказів обставини, належної оцінки яких суд першої інстанції не здійснив: чи існували передбачені пунктом 5.31 Настанови обґрунтовувальні розрахунки; чи підтверджувалася спірна складова відповідними документами згідно з пунктом 9.3 договорів; чи відповідали зазначені відповідачем витрати призначенню коштів на покриття ризиків.
Також на твердження апелянта існування між сторонами договірних правовідносин не спростовує доводів апеляційної скарги щодо застосування частини першої статті 1212 ЦК України, оскільки спір стосується виключно окремої складової договірної ціни у розмірі 122 655,71 грн. За відсутності обґрунтовувальних розрахунків підрядника (пункт 5.31 Настанови) та документального підтвердження складових вартості робіт (пункт 9.3 договорів) сам факт зазначення відповідної суми у договірній ціні не вирішує питання про наявність достатньої правової підстави для її отримання та подальшого збереження відповідачем.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частино 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження вручена сторонам у справі в електронному кабінеті системи «Електронний Суд» 08.09.2026.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між КП "ГОСПОДАР" Богодухівської міської ради як замовником та ТОВ "МІШЕМ" як підрядником були укладені Договори на закупівлю робіт від 08.09.2023 №241-Б, від 11.09.2023 №242-Б, від 11.09.2023 №243-Б (далі - Договори №№241-Б, 242-Б, 243-Б).
1) Предметом Договору №241-Б є капітальний ремонт дороги з твердим покриттям по вул. Набережна в м. Богодухів Харківської області. Коригування. Код ДК 021:2015:45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь. Склад та обсяги робіт визначаються у проектно-кошторисній документації. Підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього Договору виконати роботи, а замовник - прийняти та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Ціна Договору №241-Б становить 6.785.073,00 грн, в т.ч. ПДВ 1.130.845,50 грн. Ціну Договору визначено із розрахунку вартості робіт у Протоколі погодження договірної ціни, який є його невід`ємною частиною. Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету (пункти 4.1., 4.3., 4.7. Договору №241-Б).
У відповідності до пункту 9.1. Договору №241-Б розрахунки здійснюються замовником за наявності фінансування, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми - КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми - КБ-3) і рахунку на оплату, протягом 10 банківських днів після підписання їх сторонами.
Пунктом 9.3. Договору визначено, що вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, підтверджених відповідними документами.
У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті (пункт 9.4. Договору №241-Б).
Згідно з пунктом 15.1. Договору №241-Б усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в період його дії, за згодою сторін та з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі" та особливостей здійснення публічних закупівель, шляхом укладення додаткової угоди, яка є невід`ємною його частиною.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами (пункт 16.1. Договору №241-Б).
На виконання умов Договору №241-Б відповідачем були виконані, а позивачем прийняті роботи на загальну суму 6.785.073,00 грн, про що свідчать Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 від 27.10.2023 №1, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 від 27.10.2023, які підписані сторонами без будь-яких зауважень.
2) Предметом Договору №242-Б є капітальний ремонт дороги з твердим покриттям по вул. Миру та Фіалковських в смт. Шарівка Богодухівського району Харківської області. Коригування. Код ДК 021:2015:45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь. Склад та обсяги робіт визначаються у проектно-кошторисній документації. Підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього Договору виконати роботи, а замовник - прийняти та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Ціна Договору №242-Б становить 6.643.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1.107.166,67 грн. Ціну Договору визначено із розрахунку вартості робіт у Протоколі погодження договірної ціни, який є його невід`ємною частиною. Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету (пункти 4.1., 4.3., 4.7. Договору №242-Б).
У відповідності до пункту 9.1. Договору №242-Б розрахунки здійснюються замовником за наявності фінансування, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми - КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми - КБ-3) і рахунку на оплату, протягом 10 банківських днів після підписання їх сторонами.
Пунктом 9.3. Договору визначено, що вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, підтверджених відповідними документами.
У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті (пункт 9.4. Договору №242-Б).
Згідно з пунктом 15.1. Договору №242-Б усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в період його дії, за згодою сторін та з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі" та особливостей здійснення публічних закупівель, шляхом укладення додаткової угоди, яка є невід`ємною його частиною.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами (пункт 16.1. Договору №242-Б).
12.09.2023 сторонами підписано Додаткову Угоду № 1 до Договору закупівлі робіт № 242-Б від 11.09.2023, пунктом 1 якої сторони погодили, керуючись пунктом 15.1 та 15.2 Договору за взаємною згодою, внести зміни до Договору, а саме викласти пункт 4.1. Договору в наступній редакції:
« 4.1. Ціна договору: 6 643 000,00 (шість мільйонів шістсот сорок три тисячі гривень нуль копійок) в тому числі ПДВ 1 107 166,67 грн. (один мільйон сто сім тисяч сто шістдесят шість гривень шістдесят
сім копійок).»
Пунктом 2 Додаткової Угоди № 1 сторони визначили, що всі інші умови Договору залишаються незмінними.
Цю угоду укладено в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу та є невід?ємною частиною зазначеного договору. (Пункт 3 Додаткової Угоди № 1).
Ця угода набирає чинності з моменту її підписання. (Пункт 4 Додаткової Угоди № 1).
На виконання умов Договору №242-Б відповідачем були виконані, а позивачем прийняті роботи на загальну суму 6.643.000,00 грн, про що свідчать Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 від 27.10.2023 №1, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 від 27.10.2023, які підписані сторонами без будь-яких зауважень.
3) Предметом Договору №243-Б є капітальний ремонт дороги по провулку Ринковий від площі Соборності до вул. Кооперативна в м. Богодухів, Богодухівського району, Харківської області. Коригування. Код ДК 021:2015:45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь. Склад та обсяги робіт визначаються у проектно-кошторисній документації. Підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього Договору виконати роботи, а замовник - прийняти та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Ціна Договору №243-Б становить 2.415.124,00 грн, в т.ч. ПДВ 402.520,67 грн. Ціну Договору визначено із розрахунку вартості робіт у Протоколі погодження договірної ціни, який є його невід`ємною частиною. Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету (пункти 4.1., 4.3., 4.7. Договору №243-Б).
У відповідності до пункту 9.1. Договору №243-Б розрахунки здійснюються замовником за наявності фінансування, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми - КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми - КБ-3) і рахунку на оплату, протягом 10 банківських днів після підписання їх сторонами.
Пунктом 9.3. Договору визначено, що вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, підтверджених відповідними документами.
У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті (пункт 9.4. Договору №243-Б).
Згідно з пунктом 15.1. Договору №243-Б усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в період його дії, за згодою сторін та з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі" та особливостей здійснення публічних закупівель, шляхом укладення додаткової угоди, яка є невід`ємною його частиною.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами (пункт 16.1. Договору №243-Б).
13.11.2023 сторонами підписано Додаткову Угоду № 1 до Договору закупівлі робіт № 243-Б, відповідно до якої сторони керуючись пунктом 3.5. та 15.3. Договору, підпунктом 1 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. Nє 1178, враховуючи лист ТОВ «МІШЕМ» №27/10/2023-1 від 27 жовтня 2023 р, та Протокол Nєl засідання комісії по об?єкту: «Капітальний ремонт дороги по провулку Ринковий від площі Соборності до вул. Кооперативна в м. Богодухів, Богодухівського району, Харківської області. Коригування.», Сторони, за взаємною згодою, вирішили зменшити обсяг закупівлі та відповідно ціну договору, для чого внести наступні зміни до Договору:
Пунктом 1.1. Додаткової Угоди №1 погоджено, викласти пункт 4.1. Розділу 4 Договору в наступній редакції:
«Ціна Договору: 2408499,59 грн. (два мільйони чотириста вісім тисяч чотириста дев?яносто дев?ять гривень п?ятдесят дев?ять копійок), в тому числі ПДВ 20% - 401 416,60 грн. (чотириста одна тисяча чотириста шістнадцять гривень шістдесят копійок)»
Пунктом 1.2. визначено, викласти Додаток 2 до Договору «Протокол погодження договірної ціни» в редакції, що додається.
Викласти Додаток 3 до Договору «План фінансування будівництва» в редакції, що додається. (Пункт 1.3. Додаткової Угоди №1)
Викласти Додаток 4 до Договору «Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва» в редакції, що додається. (Пункт 1.4. Додаткової Угоди №1)
Пунктом 2 Додаткової Угоди №1 передбачено, що всі інші умови Договору залишаються незмінними.
Цю угоду укладено в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу та с невід?ємною частиною зазначеного договору. (Пунктом 3 Додаткової Угоди №1).
Відповідно до пункту 4 Додаткової Угоди №1 ця угода набирає чинності з моменту її підписання.
На виконання умов Договору №243-Б відповідачем були виконані, а позивачем прийняті роботи на загальну суму 2.408.499,59 грн, про що свідчать Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 від 31.10.2023 №1, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 від 31.10.2023, які підписані сторонами без будь-яких зауважень.
В період з 30.07.2025 до 19.08.2025 та з 25.08.2025 до 29.08.2025 Північно-східним офісом Держаудитслужби була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності КП "ГОСПОДАР" за період з 01.01.2021 до 30.06.2025, про що був складений Акт від 29.09.2025 №202006-07/90.
В Акті від 29.09.2025 №202006-07/90 ревізією зазначено, що ТОВ "МІШЕМ" по процедурам закупівель, інформація про які розміщена в електронній системі закупівель, а саме: "Капітальний ремонт дороги по провулку Ринковий від площі Соборності до вул. Кооперативна в м. Богодухів, Богодухівського району, Харківської області. Коригування", "Капітальний ремонт дороги з твердим покриттям по вул. Набережна в м. Богодухів Харківської області. Коригування", "Капітальний ремонт дороги з твердим покриттям по вул. Миру та Фіалковських в смт. Шарівка Богодухівського району Харківської області. Коригування" у складі тендерних пропозицій до Договірної ціни та Зведених кошторисних розрахунків на будівництво об`єктів були включені витрати на покриття ризиків усіх учасників будівництва в розмірі 0,8%. Втім, обґрунтованих розрахунків підрядника у складі пропозицій по процедурам, інформація про яку розміщена в електронній системі закупівель не було додано, що є порушенням вимог пункту 5.31. Настанови №281. Внаслідок чого, пропозиції ТОВ "МІШЕМ" були безпідставно завищені на загальну суму 122.655,71грн (в т.ч. ПДВ 20.442,61 грн), в т.ч. по об`єкту "Капітальний ремонт дороги з твердим покриттям по вул. Набережна в м. Богодухів Харківської області" на суму 52.902,14грн (в т.ч. ПДВ 8.817,02 грн); "Капітальний ремонт дороги з твердим покриттям по вул. Миру та Фіалковських в смт. Шарівка Богодухівського району Харківської області" на суму 50.836,22 грн (в т.ч. ПДВ 8.472,0 грн); "Капітальний ремонт дороги по провулку Ринковий від площі Соборності до вул. Кооперативна в м. Богодухів, Богодухівського району, Харківської області" на суму 18.917,35 грн (в т.ч. ПДВ 3.152,89 грн). В результаті чого в договорах, які були укладені КП "ГОСПОДАР" Богодухівської міської ради з ТОВ "МІШЕМ" за результатами проведених процедур, вартість робіт були завищена, а саме: за Договором №241-Б - на суму 52.902,14 грн (в т.ч. ПДВ 8.817,02 грн); за Договором №242-Б - на суму 50.836,22 грн (в т.ч. ПДВ 8.472,0 грн); за Договором №243-Б - на суму 18.917,35 грн (в т.ч. ПДВ 3.152,89 грн). Аргументи щодо компенсації понесених витрат, які наведені ТОВ "МІШЕМ" в листах від 25.10.2023 №25/10/2023-2 та від 27.10.2023 №27/10/2023-5, не відповідають вимогам чинного законодавства та відповідно, зазначені ТОВ "МІШЕМ" витрати не можуть покриватися за рахунок коштів передбачених за статтею "кошти на покриття ризиків". Внаслідок чого, вартість робіт, яка виконана ТОВ "МІШЕМ" за трьома договорами та оплачена КП "ГОСПОДАР" в повному обсязі, завищена на загальну суму 122.655,71 грн. Оскільки оплата робіт з капітального ремонту проведена КП "ГОСПОДАР" Богодухівської міської ради за рахунок коштів бюджету Богодухівської територіальної громади, то внаслідок даного порушення бюджету Богодухівської територіальної громади завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 122.655,71 грн.
У подальшому Північно-східним офісом Держаудитслужби була виставлена КП "ГОСПОДАР" Богодухівської міської ради вимога щодо усунення порушень законодавства від 10.10.2025 №202006-14/4540-2025, в якій вимагала вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної бюджету Богодухівської територіальної громади, внаслідок завищення підрядником вартості виконаних ремонтних робіт на загальну суму 122.655,71 грн, шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обрати інший спосіб реалізації права на відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та в подальшому перерахувати в дохід бюджету Богодухівської територіальної громади.
Надалі позивач звернувся до відповідача із претензією від 31.10.2025 №584, в якій, посилаючись на встановлені Північно-східним офісом Держаудитслужби обставини викладені в акті від 29.09.2025 №202006-07/90, вимагав відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 122 655,71 грн, заподіяну внаслідок завищення вартості виконаних ремонтних робіт, шляхом перерахування в дохід бюджету Богодухівської територіальної громади. Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, кошти добровільно не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та стали підставою для звернення до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 в позові відмовлено повністю.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов укладених договорів ТОВ «МІШЕМ» виконало, а КП «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради прийняло підрядні роботи: за Договором № 241-Б — на загальну суму 6 785 073,00 грн (Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 року від 27.10.2023); за Договором № 242-Б — на загальну суму 6 643 000,00 грн (Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 року від 27.10.2023); за Договором № 243-Б — на загальну суму 2 408 499,59 грн (Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 року від 31.10.2023).
Оскільки вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств, а виконані за ними роботи повністю оплачені позивачем, що сторонами не заперечувалось, суд першої інстанції виснував, що зобов`язання за укладеними договорами припинилися виконанням відповідно до статті 599 ЦК України.
Оцінюючи акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «ГОСПОДАР» за період з 01.01.2021 до 30.06.2025 від 29.09.2025 № 202006-07/90, складений Північно-східним офісом Держаудитслужби, на підставі якого позивачем розраховано заявлений до стягнення розмір збитків, місцевий господарський суд вказав, що такий акт є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу; він фіксує результати проведеної перевірки (аудиту), носить інформаційний характер щодо фінансово-господарської діяльності учасника правовідносин, який перевірявся, не має обов`язкового характеру, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб та не може оспорюватись у суді.
Водночас, виходячи із закріпленого у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України принципу свободи договору, а також ураховуючи, що укладення договорів та дії щодо виконання їх умов (проведення робіт та їх оплата) підтверджують перебування сторін у договірних правовідносинах, суд першої інстанції вказав, що обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін має врегульовуватися положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт, та безпосередньо договором. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення фінансової дисципліни не впливають на умови укладених договорів і не можуть їх змінювати, а отже акт ревізії не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому кошти та не є доказом наявності протиправної поведінки відповідача як обов`язкової складової відшкодування збитків.
За наведених обставин, враховуючи ненадання позивачем належних і допустимих доказів неправомірної поведінки відповідача при виконанні договорів (зокрема щодо завищення вартості наданих послуг) та недоведеність фактичних обставин заподіяння збитків на заявлену суму, що свідчить про відсутність вини відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між його поведінкою і заявленими збитками та недоведеність складу господарського правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом частин 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів на закупівлю робіт від 08.09.2023 № 241-Б, від 11.09.2023 № 242-Б та від 11.09.2023 № 243-Б, які за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду та регулюються положеннями глави 61 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 875 та частини першої статті 854 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язаний прийняти закінчені будівельні роботи та сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як належно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідач виконав передбачені договорами № 241-Б, № 242-Б та № 243-Б роботи в повному обсязі, а позивач прийняв їх за актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 без будь-яких зауважень чи застережень щодо обсягів, якості, загальної вартості робіт або окремих складових договірної ціни, після чого здійснив повну оплату, у зв`язку з чим зобов`язання сторін за укладеними договорами припинилися їх належним виконанням відповідно до статті 599 ЦК України.
Разом з тим, ключовим доводом апеляційної скарги є твердження про те, що право на отримання коштів на покриття ризиків (на загальну суму 122 655,71 грн) мало ґрунтуватися не лише на їх формальному включенні до договірної ціни, а й на виконанні вимог пункту 5.31 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (далі — Настанова № 281), щодо визначення їх розміру на підставі обґрунтовувальних розрахунків підрядника, а також вимог пункту 9.3 договорів щодо документального підтвердження відповідної складової вартості робіт.
Надаючи оцінку цим аргументам, колегія суддів враховує, що за змістом пункту 5.31 Настанови № 281 кошти на покриття ризиків, пов`язаних з виконанням робіт, у твердій договірній ціні враховуються в розмірі до 1,5 %, визначеному на підставі обґрунтовувальних розрахунків підрядника. Вказана норма регламентує порядок визначення цієї складової саме на етапі формування та узгодження сторонами договірної ціни.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договорів № 241-Б, № 242-Б та № 243-Б сторони у Протоколах погодження договірної ціни та Зведених кошторисних розрахунках, які є невід`ємними частинами договорів, за взаємною згодою затвердили договірну ціну, до структури якої було включено кошти на покриття ризиків.
Отже, позивач під час укладення договорів не ставив під сумнів обґрунтованість цього показника та погодив його без зауважень.
Оцінюючи посилання апелянта на пункт 9.3 договорів (яким передбачено, що вартість виконаних робіт, яка підлягає оплаті, визначається за всіма складовими вартості робіт, розрахованими у договірній ціні та підтвердженими відповідними документами), колегія суддів розглядає його у системному зв`язку з пунктами 9.1 та 9.4 цих договорів. Так, за пунктом 9.1 підставою для оплати є підписані сторонами акти форми КБ-2в, довідки форми КБ-3 і рахунок на оплату, а пунктом 9.4 прямо передбачено право замовника за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті, у разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт.
Отже, за умовами договорів замовник мав можливість перевірити під час приймання виконаних робіт пред`явлені до оплати первинні документи, обґрунтованість і документальну підтвердженість усіх складових вартості робіт.
Тобто, у разі відсутності обґрунтовувальних розрахунків чи підтвердних документів позивач мав право та реальну можливість до проведення остаточних розрахунків скористатися механізмом пункту 9.4 договорів та ініціювати коригування суми, що підлягає сплаті, у частині спірних витрат.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сторони фактично реалізовували передбачений договорами механізм уточнення вартості робіт за результатами їх виконання. Зокрема, за Договором № 243-Б після складення акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 від 31.10.2023 на суму фактично виконаних робіт (2 408 499,59 грн) сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 13.11.2023, якою привели договірну ціну у відповідність до обсягу фактичного виконання (зменшивши її з 2 415 124,00 грн до 2 408 499,59 грн) та виклали у новій редакції Протокол погодження договірної ціни і Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва. Водночас навіть під час такого перегляду ціни та кошторисної документації складова коштів на покриття ризиків замовником під сумнів не ставилася і не коригувалася.
Таким чином, позивач під час приймання робіт, коригування договірної документації та проведення взаєморозрахунків жодних зауважень щодо документальної непідтвердженості складової на покриття ризиків не висловив, правом на виключення чи зменшення цієї складової в порядку пункту 9.4 договорів не скористався, підписав акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 без зауважень і здійснив повну оплату узгодженої вартості робіт.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнявши та оплативши виконання на погоджених умовах, замовник підтвердив відповідність пред`явленої вартості робіт, включаючи кошти на покриття ризиків у сумі 122 655,71 грн, умовам укладених договорів, відтак посилання скаржника на недотримання вимог пункту 5.31 Настанови № 281 та пункту 9.3 договорів відхиляються як необґрунтовані.
В свою чергу, звертаючись до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача збитків у вигляді суми завищення вартості виконаних робіт, позивач посилається на Акт ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 29.09.2025 № 202006-07/90, яким було встановлено завищення вартості виконаних робіт підрядником ТОВ «МІШЕМ» на загальну суму 122 655,71 грн.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковоєю умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач розраховує розмір збитків на підставі складеного Північно-східним офісом Держаудитслужби акта ревізії від 29.09.2025 № 202006-07/90, в якому зафіксовано відповідну інформацію про виявлені контролюючим органом порушення.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (зі змінами) (далі — Порядок № 550), акт ревізії — це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
У пункті 50 Порядку № 550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Колегія суддів зауважує, що акт перевірки (аудиту) — це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).
Колегією суддів також прийнято до уваги правові висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18, в якій зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідними актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
Разом з тим, акт ревізії Держаудитслужби, якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених ст. 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 915/222/24.
Отже, акт ревізії не породжує самостійних обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а викладені в ньому обставини підлягають доведенню на загальних підставах. Відповідно до статей 73, 74, 86 ГПК України такий акт є доказом у справі, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами та не має наперед установленої сили.
Водночас апелянт вказує, що посилається на акт ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 29.09.2025 № 202006-07/90 не як на документ, що змінює умови договорів або самостійно створює нове зобов`язання, а як на доказ ненадання відповідачем обґрунтовувальних розрахунків, передбачених пунктом 5.31 Настанови № 281.
Надаючи оцінку вказаному доводу та досліджуючи акт ревізії від 29.09.2025 № 202006-07/90 у сукупності з іншими доказами у справі, колегія суддів зазначає, що зафіксований контролюючим органом за результатами перевірки підконтрольної установи (позивача) висновок про відсутність у складі тендерних пропозицій підрядника обґрунтовувальних розрахунків за пунктом 5.31 Настанови № 281 стосується виключно стадії проведення процедур закупівель та формування кошторисної документації. Така обставина сама по собі не свідчить про протиправність поведінки відповідача під час виконання договірних зобов`язань і не спростовує юридичного значення погодженої сторонами у Протоколах погодження договірної ціни та Зведених кошторисних розрахунках вартості робіт (з урахуванням коштів на покриття ризиків), а також факту прийняття виконаних робіт за актами форми КБ-2в і довідками форми КБ-3 без зауважень та їх повної оплати замовником.
Відтак посилання скаржника на акт ревізії як на доказ ненадання обґрунтовувальних розрахунків не доводить безпідставності отримання відповідачем узгодженої договорами плати чи факту завищення вартості фактично виконаних робіт, у зв`язку з чим цей довід апеляційної скарги відхиляється колегією суддів як необґрунтований.
Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач не довів належними засобами доказування причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та наявність вини останнього. Посилання на акт ревізії не може бути підставою для задоволення позову про відшкодування збитків, оскільки збитки є правовим наслідком порушення зобов`язання, а їх склад підлягає окремому доказуванню. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків, при цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем складу господарського правопорушення для стягнення спірної суми як збитків.
Щодо доводів апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України та принципу jura novit curia, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у частині першій статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями статей 46, 162 ГПК України право на визначення предмета і підстав позову, а також обрання способу захисту порушеного права належить виключно позивачу, тоді як суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати визначені позивачем предмет чи підстави позову або виходити за межі заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, КП «ГОСПОДАР» визначило предметом позову стягнення з відповідача суми завищення вартості виконаних робіт у розмірі 122 655,71 грн саме як відшкодування матеріальної шкоди (збитків), обґрунтовуючи свої вимоги висновками акта ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 29.09.2025 № 202006-07/90. Водночас правом на зміну предмета або підстав позову у порядку та строки, передбачені частиною третьою статті 46 ГПК України, позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції не скористався, відповідної письмової заяви про зміну предмета або підстав позову до суду не подавав, а посилання на приписи статті 1212 ЦК України навів лише у відповіді на відзив, яка за своєю процесуальною природою такою заявою не є.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції помилково обмежився перевіркою підстав для стягнення збитків та всупереч принципу jura novit curia («суд знає закони») не застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України. За доводами скаржника, хоча правомірність оплати робіт за договорами загалом не оспорюється, проте окрема складова договірної ціни — кошти на покриття ризиків у сумі 122 655,71 грн — за відсутності обґрунтовувальних розрахунків за пунктом 5.31 Настанови № 281 та документального підтвердження за пунктом 9.3 договорів одержана та зберігається відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною третьою статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом наведеної норми зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) або її відпадіння згодом.
Водночас відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21, договір або інший правочин є достатньою правовою підставою для набуття майна, а положення статті 1212 ЦК України застосовуються за відсутності такої підстави або після її відпадіння. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у сфері договірних правовідносин. У разі коли поведінка учасників правовідносин зумовлена виконанням ними умов договорів, положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли безпідставне набуття майна однією стороною сталося поза межами ціни договору (зокрема, у разі помилкового чи повторного перерахування коштів понад погоджену вартість або оплати за роботи, які фактично не виконувалися) чи коли правова підстава такого передання згодом відпала.
Твердження скаржника про те, що ненадання підрядником обґрунтовувальних розрахунків за пунктом 5.31 Настанови № 281 та підтвердних документів за пунктом 9.3 договорів свідчить про відсутність правової підстави для отримання коштів на покриття ризиків у розумінні статті 1212 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки апелянт ототожнює цивільно-правову категорію «достатньої правової підстави набуття майна» з порядком формування та перевірки окремої кошторисної складової договірної ціни.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, кошти на покриття ризиків у розмірі 0,8 % (на загальну суму 122 655,71 грн) були погоджені сторонами у складі договірної ціни під час укладення договорів підряду № 241-Б, № 242-Б та № 243-Б (у Протоколах погодження договірної ціни та Зведених кошторисних розрахунках) і в подальшому включені до підписаних без зауважень актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок форми КБ-3. Спірна сума перерахована позивачем відповідачу на виконання умов зазначених договорів, у межах узгодженої договірної ціни та на підставі первинних документів.
Укладені між сторонами договори недійсними не визнавалися та не розривалися, а зобов`язання припинилися належним виконанням відповідно до статті 599 ЦК України. Отже, правова підстава для набуття і збереження відповідачем спірних коштів існувала на момент проведення розрахунків і в подальшому не відпала, у зв`язку з чим підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України відсутні.
Посилання скаржника на принцип jura novit curia цих висновків не спростовує. Відповідно до цього принципу суд самостійно надає правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи зі встановлених обставин справи та визначає, яка норма права підлягає застосуванню, проте це не зобов`язує суд застосовувати статтю 1212 ЦК України за відсутності передбачених нею матеріально-правових підстав і не дає права ігнорувати договірний характер правовідносин сторін. Та обставина, що суд першої інстанції не навів окремих мотивів щодо незастосування статті 1212 ЦК України, не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, а тому в силу частини другої статті 277 ГПК України не є підставою для його скасування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення — без змін.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 233, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Богодухівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 у справі №922/2061/26 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.11.2026.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua