Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №204/5015/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/5015/26

Провадження № 2/204/3688/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 листопада 2026 року м.Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого – судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, в якій просять визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат загальною площею - 68,0 кв.м, житловою площею 43,0 кв.м. На обґрунтування позову зазначено, що позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 липня 1993 року, виданого Агентством по приватизації житла №01489, на праві спільної сумісної власності належить спірна квартира. Позивачам відомо, що внаслідок військових дій, спричинених агресією Російської Федерації проти України, їх квартира була пошкоджена. Будучи потенційним отримувачами компенсації для відновлення своєї квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, та виконуючи встановлені нормативно-правовими актами умови для отримання компенсації, позивачі звернулись із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Однак рішенням державного реєстратора від 12.06.2024 N73615780 позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013. Зазначене рішення унеможливлює отримання в майбутньому позивачами компенсації для відновлення своєї квартири, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном. Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивачі звертаються до суду з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

11 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача ОСОБА_4 зазначив, що Вугледарська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області не ставить під сумнів наявність права власності та не заперечує право власності позивачів на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 21 липня 1993 року, виданого Агентством по приватизації державного житлового фонду, позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,0 кв.м. Право власності позивачів на вказану квартиру зареєстровано 20 жовтня 1993 року в Донецькому бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу №5/3 за реєстровим №326 (а.с.21,25).

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру, складеного Донецьким виробничим об`єднанням «Донецьквугілля», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,0 кв.м., житловою площею 43,0 кв.м., власником вказано позивача ОСОБА_1 (а.с.24).

Позивач ОСОБА_1 з 21 січня 2002 року та позивач ОСОБА_2 з 24 травня 1982 року по даний час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12,14-15,17).

Відомості про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні (а.с.23,31).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року №73615780, відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013, а саме щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 1 частини другої зазначеної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини першої статті 317 ЦК України.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі N 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі N907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення стаття 392 ЦК України спрямована на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі N 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі N 914/1521/17).

З огляду на викладене, ураховуючи надані суду докази, суд уважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання за позивачами права спільної сумісної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,0 кв.м., житловою площею 43,0 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Вугледарська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, Волноваський район, місто Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 16, ідентифікаційний код 44653576.

Головуючий