Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №205/11514/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №205/11514/26

Суддя: Басова Н. В.

Єдиний унікальний номер 205/11514/26

Номер провадження2-а/205/182/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючої судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2026 року позивач звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА07816156 від 02.09.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позов мотивований тим, що 02.09.2026 року позивач, керуючи транспортним засобом, рухався по автомобільній дорозі М29 (159 км) у Самарівському районі Дніпропетровської області. Після зупинки до позивача підійшли працівники поліції, які не представились та не пред`явили службові посвідчення. Підставою зупинки назвали незупинку перед дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Проте будь-яких доказів порушення позивачу надано не було. Інспектор запитав про наявність чинного страхового полісу цивільно-правової відповідальності, на що позивач сказав,що поліс відсутній. Замість проведення законної процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, інспектор одно особо виніс постанову. Оскільки під час зупинки було грубо порушено конституційні права позивача, не були роз`яснені права та обов`язки, не надано матеріали справи для ознайомлення та не надано можливості скористатись правовою допомогою адвоката, позивач відмовився підписувати постанову. Вважає вказану постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

21.09.2026 року до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що зупинка поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 під час його проїзду через блокпост № Х7/дн, Новомосковський пост ДП-15, в районі 159 км траси М29, є обґрунтованою і заснована на вимогах чинного законодавства України. Відомості, отримані з Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, свідчать, що на транспортний засіб GEELY, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 02.09.2026 року не було оформлено полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, що ОСОБА_1 не мав при собі та не надав на вимогу поліцейського відповідний поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також не заперечив керування транспортним засобом за відсутності такого полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не надав жодних пояснень, клопотань чи заперечень з цього приводу. Правильне по суті і законне рішення не може бути скасовано виключно з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

08 жовтня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що відповідач протиправно підмінив підстави зупинки транспортного засобу та незаконно вимагав страховий поліс. Відповідач грубо порушив процедуру розгляду.

Позивач письмово просив провести судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Суд, з`ясувавши обставини по справі, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В ході судового розгляду встановлено, що постановою серії ЕНА № 07816156 від 02.09.2026 року, прийнятою інспектором Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Королюком О.С. на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.

Відповідно до зазначеної постанови про адміністративне правопорушення, 02.09.2026 року о 05:52 год. траса М29 159 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом GEELY, номерний знак НОМЕР_1 , без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.4.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 року (далі – Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі – ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 ПДР).

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 16 Закону № 3353-XII визначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 частини 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі – Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

За приписами пункту 2.4 ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 Правил.

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, на виконання вказаних норм, на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також страховий документ на транспортний засіб.

Обов`язок виконання водієм вказаних вище вимог працівника поліції не залежить від дій поліцейського щодо зупинення транспортного засобу. У разі, якщо особа вважає, що такі дії є протиправними, то вона може їх оскаржити, зокрема до суду.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними – якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 1 ст. 40 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Отже, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, після зупинки транспортного засобу та повідомлення про причину такої зупинки, ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не було пред`явлено чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Записом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції підтверджено, що після зупинки транспортного засобу позивачу, зокрема, було повідомлено про причину зупинки – незупинку перед дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та запропоновано надати документи, передбачені п. 2.1 ПДР.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вказаними вище нормами права, встановлене право органів Національної поліції перевіряти наявність, зазначених у пункті 2.1 ПДР, документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Суб`єктивна незгода водія з діями працівника поліції щодо зупинки транспортного засобу, не звільняє водія від обов`язку водія мати при собі та пред`явити відповідне посвідчення у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 року (далі – Закон № 389-VIII).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та діє на даний час.

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 7 частини 1 статті 8 Закону № 389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Процедура встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі – особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, визначена Порядком встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021 року (далі – Порядок № 1455).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1455, правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

За змістом пункту 3 Порядку № 1455, «блокпостом» вважається посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до підпункту 1 пункту 20 Порядку № 1455, заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України, врегульовано Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1456 від 29.12.2021 року (далі – Порядок № 1456).

Пунктом 3 Порядку № 1456 передбачено що правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони У країни «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Згідно з п. 5 Порядку № 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що під час дії воєнного стану поліцейські, які залучені до виконання завдань з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах, діють у межах спеціально наданих законом повноважень. Такі повноваження передбачають право зупиняти транспортні засоби та перевіряти вказані вище документи.

При цьому, відомості, отримані з Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, свідчать, що на транспортний засіб GEELY, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 02.09.2026 року не було оформлено полісу (договору) обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що , що ОСОБА_1 не мав при собі та не надав на вимогу поліцейського відповідний поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також не заперечував керування транспортним засобом за відсутності такого полісу, жодних пояснень, клопотань чи заперечень з цього приводу не надав.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 580/4215/19, від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16, від 26.06.2019 року у справі № 1640/3394/18.

Суд зауважує, що підставами для скасування рішення органу владних повноважень є не будь-які порушення, допущені під час їх прийняття, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого рішення.

Саме по собі порушення процедури прийняття рішення не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення органом владних повноважень необхідно розуміти не як вимоги до самого рішення, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект рішення призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення – це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при здійсненні розгляду адміністративної справи, які не були дотримані відповідачем у повному обсязі під час прийняття оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою безумовне його скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.

З урахуванням викладеного, окремі процедурні недоліки розгляду, суд вважає формальними недоліками, які не могли вплинути на правомірність оскаржуваного рішення та, як наслідок, не можуть потягнути за собою безумовне його скасування, за умови прийняття його у відповідності до вимог законодавства.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи приписи ст.139 КАС України судові витрати необхідно залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 9-11, 126, 247, 251, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 7-10, 72, 77, 139, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua