Окрема думка від 21 жовтня 2026 р. у справі №420/33766/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №420/33766/23

Суддя: Білак М.В.

ОКРЕМА ДУМКА

22 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №420/33766/23

адміністративне провадження №К/990/29408/24

судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Білак М.В. на постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий виклад історії справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Державної митної служби України №163-дс від 23.11.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким його - ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби з 04 грудня 2023 року, та яким припинено з 04 грудня 2023 року державну службу на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 04 грудня 2023 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на його - ОСОБА_1 користь, на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 04 грудня 2023 року по день ухвалення рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що проходив державну службу в органах Державної митної служби на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці (далі ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці) та оскаржуваним наказом №163-дс від 23 листопада 2023 року припинено проходження ним державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Позивач уважав оскаржуваний наказ №163-дс від 23.11.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що висновок за результатом проведеного розслідування є необґрунтованим та безпідставним, а також розслідування проведено з порушенням законодавства.

Вказував, що його 14 березня 2023 року затримано та повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України (вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою) в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023; за вказаною подією на підставі доповідної записки начальника відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці від 12.07.2023 наказом від 13.07.2023 №310 призначено проведення перевірки з окремих питань, та у подальшому відкрито дисциплінарне провадження; висновок за результатами службового розслідування складений виключно на підставі затримання позивача, а в оскаржуваному наказі Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 фактичні обставини викладені у тому ж формулюванні, що і слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси в ухвалі від 22 березня 2023 року.

ОСОБА_1 зазначав, що дисциплінарною комісією йому, фактично, інкриміновано кримінальне корупційне діяння, оскільки у наказі встановлено дії, яким надається оцінка в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023, у той час як його вина в межах кримінального провадження ще не доведена, чим порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений статтею 62 Конституції України; при цьому комісія не установлювала зазначені у поданні обставини, оскільки вони ґрунтуються виключно на акті за результатами перевірки з окремих питань від 15.09.2023; в оскаржуваному наказі також зазначено про те, що він уникав заходів для виявлення можливих фактів контрабанди та порушень митних правил, фактів ухилення від оподаткування задля пришвидшення митного оформлення та зняття форм митного контролю.

Позивач стверджував, що висновки, зроблені в оскаржуваному наказі, є недоведеними та безпідставними, оскільки він не проводив фізичний огляд вантажу, не був присутнім при його проведенні, не ставив і не знімав форми митного контролю в рамках відповідного митного оформлення, й окрім огляду за митними деклараціями митних процедур взагалі не виконував.

Позивач також звертав увагу на те, що формування дисциплінарної справи на підставі доповідної записки від 03.11.2023 продовжено з підстав недостатності матеріалів для підтвердження факту вчинення проступку; між тим, у наказі не висвітлено, які матеріали були зібрані та досліджені дисциплінарною комісією після 03.11.2023, що підтвердили б факт вчинення проступку; у змісті оскаржуваного наказу відсутні відомості про конкретні дії, які потягли за собою допущення відповідних наслідків, у тому числі негативного впливу та завдання шкоди репутації Одеській митниці.

Позивач указував, що не заперечує факту наявності в мережі інтернет публікацій висвітлення події, що мала місце 14 березня 2023 року, однак факт наявності тих чи інших публікацій не може слугувати, на його думку, підставою для звільнення з державної служби.

Позивач також уважав, що наказ від 13.07.2023 №310 про призначення проведення перевірки з окремих питань щодо дотримання ним норм чинного законодавства є необґрунтованим, оскільки перевірка з окремих питань не могла призначатися конкретно відносно фізичної особи, суть таких перевірок на думку позивача зводиться до перевірки діяльності структурних підрозділів, у той час як надання оцінки діям конкретних посадових (службових) осіб Держмитслужби та її територіальних органів відноситься до предмету службових розслідувань; призначення саме перевірки з окремих питань позбавило його права брати участь у такій перевірці, а саме отримувати інформацію щодо підстав проведення та питань, що підлягають перевірці, ознайомлюватись з документами, що підтверджують право уповноважених осіб на проведення перевірки, надавати пояснення з питань перевірки, а у разі незгоди з викладеною в акті про результати перевірки інформацією - зауваження.

Позивач зазначав, що з 23 жовтня 2023 року неодноразово звертався до дисциплінарної комісії з метою отримання матеріалів дисциплінарної справи, однак лише 01 грудня 2023 року матеріали дисциплінарної справи були направлені на його адресу, у той час як акт перевірки з окремих питань був наданий лише тимчасово для огляду. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав в ході проведеної перевірки з окремих питань.

Також обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указував, що Одеська митниця притягнула його до дисциплінарної відповідальності наказом №163-дс від 23.11.2023 з порушенням 6-місячного строку, який обчислюється з дня, коли начальник УБК та ПМП Одеської митниці дізнався про вчинення дисциплінарного проступку (14.03.2023).

Серед іншого зазначав, що відповідач при застосуванні найсуворішого дисциплінарного стягнення фактично не урахував його позитивну характеристику, попередню бездоганну поведінку, стажу професійної діяльності у майже 34 роки, відсутності дисциплінарних стягнень, високі показники виконання службових завдань, результати оцінювання його службової діяльності, наявності низки нагород, почесних звань, що є обставинами для пом`якшення відповідальності державного службовця, а також жодним чином не мотивував неможливості застосування до нього іншого виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з державної служби.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби 04 грудня 2023 року;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 05 грудня 2023 року;

- стягнуто з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2023 по 01.02.2024 у сумі 52 222, 21 грн без обов`язкових відрахувань.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції з`ясував, що позивача звільнено за порушення Присяги державного службовця. Зауважив, що порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Виснував, що звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Констатував, що припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Суд першої інстанції, проаналізувавши положення Порядку організації та проведення внутрішніх перевірок у Державній митній службі України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.01.2020 №15 (далі - Порядок №15), дійшов висновку про те, що призначення перевірки з окремих питань, що стосується позивача та дотримання ним норм чинного законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів, положення про структурний підрозділ, посадової інструкції та умов контракту про проходження державної служби під час виконання службових обов`язків, не суперечить положенням Порядку №15, а не реалізація посадовою особою наданих прав, у тому числі щодо надання пояснень під час такої перевірки, не свідчить про порушення процедури її проведення.

Однак, досліджений акт перевірки від 15.09.2023 №7.10-25/427, на думку суду першої інстанції, свідчив про відсутність здійснення уповноваженими особами комплексу заходів для вивчення та оцінки стану організації роботи з будь-яких питань діяльності служби позивача, дотримання ним вимог нормативно-правових актів, розпорядчих та інших документів Держмитслужби, оскільки змістом акту перевірки є зміст ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 щодо обставин затримання 14.03.2023 позивача співробітниками УСБУ під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 1 000 дол. США; доповнений указаний акт моніторингом засобів масової інформації, де висвітлено факт затримання ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції констатував, що будь-яких фактів, посилань на доказову базу вчинених позивачем порушень, окрім наведеного змісту ухвали суду щодо подій його затримання, акт не містить; на підставі указаного акту та згідно з наказом Одеської митниці від 16.10.2023 №133-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та сформовано дисциплінарну справу. Дослідженням мотивувальної частини подання від 14.11.2023 №7.10-25/56 [сформованого за результатами дисциплінарного провадження] судом першої інстанції установлено, що подання складене комісією виключно на підставі акту перевірки з окремих питань від 15.09.2023 №7.10-25/427, тобто також відображає лише зміст ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 та публікацій ЗМІ про затримання позивача.

Суд першої інстанції з`ясував, що у позивача та його безпосереднього керівника було відібрано додаткові пояснення; дисциплінарна комісія [зі змісту наданих позивачем пояснень] дійшла висновку, що свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку ОСОБА_1 не усвідомив та не визнав; безпосередній керівник ОСОБА_1 , начальник ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_2 , у наданих комісії поясненнях зазначив, що додаткові обставини та факти затримання підлеглого йому не відомі.

Підсумовуючи, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст матеріалів перевірки з окремих питань, акту перевірки та матеріалів дисциплінарної справи і подання дисциплінарної комісії свідчить про їх тотожність. Суд констатував, що завдання і мета перевірки з окремих питань та дисциплінарного провадження не є тотожними. Зокрема, аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України; на відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку. Між тим, як з`ясовано судом першої інстанції, у ході розгляду справи, в оскаржуваному наказі за указаною у ньому подією, не наведено мотивів для застосування як самостійної підстави для звільнення позивача за порушення присяги у зв`язку з порушенням установленої організації праці або порушенням загальновстановлених зобов`язань окремо від кримінального провадження; інша частина змісту наказу щодо недобросовісного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них, зокрема, та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, призвело до порушення ним Присяги державного службовця - не містить окремо від кримінального провадження конкретних обставин дій, бездіяльності позивача з відповідними доказами порушення ним службових обов`язків, встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань.

Суд першої інстанції вважав, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об`єктивного встановлення обставин, а її висновки побудовані на припущеннях; відповідачем як суб`єктом владних повноважень за наслідком проведення службового розслідування, не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, відповідно, підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади держаної служби, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

У той же час суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо порушення шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення, який на думку позивача обчислюється з дня затримання (14 березня 2023 року) та зазначив, що строк слід обраховувати з дня складення дисциплінарною комісією подання від 14 листопада 2023 року №7.10-25/567, у якому зазначено, що дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 апеляційну скаргу Одеської митниці задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки дисциплінарного провадження, на підставі яких прийнято оскаржувані накази, ґрунтуються на відомостях щодо подій, які відбулися навколо головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1., а саме: затримання його 14.03.2023 в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України; зазначені факти викликали суспільний резонанс та призвели до приниження авторитету державного органу Одеської митниці та Державної митної служби України в цілому, а також призвели до репутаційних втрат, підриву довіри до Одеської митниці, як органу публічної влади.

Апеляційний суд зазначив, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що позивач, перебуваючи на посаді, своїми діями, в порушення Присяги державного службовця, вчинив проступок проти інтересів державної служби, покладеним на нього обов`язкам та який підірвав довіру до нього, як до посадової особи органу державної влади, й призвів до приниження авторитету державної служби; факт затримання позивача висвітлено в багатьох засобах масової інформації, зміст та стилістика яких мала негативний відтінок та загальну спрямованість на приниження авторитету державного органу - Одеської митниці.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що на відміну від звільнення зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Констатував, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення вжито за вчинення дій, що підривають авторитет митниці та її працівників в очах громадськості і порушує етику поведінки працівника митної служби; тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах; службовим розслідуванням доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо не встановлення відповідачем факту вчинення будь-яких діянь окрім тих, що зазначені у повідомленні про підозру та підлягають кримінально-правовій оцінці в межах кримінального провадження.

На думку суду апеляційної інстанції, рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Звернув увагу на те, що презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі Ringvold v. Norway, заява №34964/97). Відтак, уважав, що зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Апеляційний суд указував, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності; притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за одні і ті ж самі дії не суперечить приписам статті 61 Конституції України; тож, провівши службове розслідування і установивши беззаперечні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, відповідач не мав чекати набрання законної сили рішенням суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності на підставі Закону України «Про державну службу».

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження щодо позивача проведено у відповідності до Закону України «Про державну службу» та положень Порядку №1039, а доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Провадження в суді касаційної інстанції

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 скасувати, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 -залишити в силі.

Підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, з урахуванням змісту уточненої касаційної скарги, ОСОБА_1 визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 65 Закону України «Про державну службу» та не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 28.02.2020 у справі №818/1274/17, від 17.11.2022 у справі №480/9492/20, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 05.05.2019 у справі №807/196/17.

Доводив Суду позицію про те, що у межах дисциплінарного провадження не було зібрано жодного доказу, котрий поза межами кримінального провадження міг би підтверджувати ті чи інші обставини. Зазначає, що згідно прецедентної практики Верховного Суду ухвали слідчих суддів не є доказами у розумінні статті 84 КПК України, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності не може ґрунтуватися виключно на обставинах, викладених в ухвалі слідчого судді про відсторонення позивача від посади.

Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, відповідач переконував Суд, що судом апеляційної інстанції було враховано наявності усіх елементів складу дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 , а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято із використанням, зокрема, відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Постановою Верховного Суду від 22.10.2026 у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №420/33766/23 скасовано, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 - залишено в силі.

Основні мотиви, викладені у постанові Верховного Суду

Ухвалюючи постанову від 22.10.2026, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірного наказу, оскільки висновки про порушення ОСОБА_1 . Присяги державного службовця ґрунтуються виключно на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме - ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23.

Верховний Суд погодився із доводами скаржника про те, що в спірних правовідносинах у межах дисциплінарного провадження не було зібрано жодного доказу, котрий, поза межами кримінального провадження, міг би підтверджувати ті чи інші обставини, стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку чи порушення Присяги державного службовця.

Беручи за основу висновки стосовно про неможливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні / про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення, Верховний Суд уважав правильним висновок суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Частиною другою статті 34 КАС України визначено, що при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення.

У той же час, відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Враховуючи встановлені обставини у цій справи, а також докази, які містяться у матеріалах справи, за наслідками її розгляду, висловлюю незгоду з прийнятою постановою в частині надання Верховним Судом правової оцінки матеріалам дисциплінарної справи, змісту спірного наказу про звільнення позивача та обставинам, що таке зумовили, що по суті тягне за собою прийняття іншого рішення.

Спірні правовідносини у вказаній справі склалися щодо правомірності припинення державної служби внаслідок порушення позивачем Присяги державного службовця.

Особливістю спірних правовідносин є те, що вони виникли після того, як позивача 14.03.2023 було затримано в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Судами у справі було встановлено, що Дисциплінарна комісія дослідила дані Єдиного державного реєстру судових рішень, де наявна ухвала Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 з якої вбачається, що згідно з ухвалою Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 під час проведення в зоні діяльності ВМО №2 м/п «Одеса-внутрішній» Одеської митниці фізичного огляду вантажу «ліхтарі та газові плити» перед митним оформленням у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди від представників ТОВ «Ладкомпані» за безперешкодне митне оформлення вантажу та не вчинення штучних перешкод його оформленні. Діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення ОСОБА_1 10.01.2023 повідомив представників ТОВ «Ладкомпані» про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 100 дол США за безперешкодне здійснення митного оформлення кожного вантажного контейнеру з вантажем. В подальшому 11.01.2023 ОСОБА_1 висловив вимогу представнику ТОВ «Ладкомпані» про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 200 дол США, яку отримав наступного дня 12.02.2023 за не створення штучних перешкод у митному оформленні одного вантажного контейнеру, отримувачем якого є ТОВ «Ладкомпані».

Також, Дисциплінарна комісія врахувала, що 14.03.2023 приблизно об 11:50 год ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення отримав від представника ТОВ «Ладкомпані» раніше обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 1000 дол. США за не створення штучних перешкод у митному оформленні п`яти вантажних контейнерів, отримувачем яких є ТОВ «Ладкомпані». Близько 12:00 год співробітниками УСБУ в Одеській області за участю відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури в рамках кримінального провадження від 10.01.2023 №42023160000000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, позивача затримано на рампі відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці.

Отже, висновки дисциплінарного провадження, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, ґрунтуються на відомостях щодо подій, що відбулися навколо головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1 , а саме: затримання його 14.03.2023 в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Наказом в.о. начальника Одеської митниці від 23.11.2023 №163-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » головного державного інспектора оперативного відділу № 1 управління боротьби з контрабандою порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби відповідно до статей 64, 65, 66, 87 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання основних обов`язків державного службовця, визначених пунктами 1, 2 6, 7, 8 та останнього абзацу частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктами 5 за 10 Контракту про проходження державної служби від 30.06.2021 №459, підпунктами 3.1.1, 3.1.3, 3.12, 4.3, 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та Правил етичної поведінки правників Державної митної служби України, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021р. №668, порушення Присяги державною службовця в частині несумлінного виконання своїх обов`язків, що в свою чергу негативно вплинуло та завдало шкоди репутації та інтересам Одеській митниці, як відокремленого територіального органу Держмитслужби.

Верховний Суд обґрунтовано звернув увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, від 22 вересня 2026 року у справі № 520/32381/23 та ін.

Тому, на моє переконання, він повинен був бути врахованим і під час розгляді цієї справи, з огляду на те, що у цій справі матеріали дисциплінарного провадження містили достатньо відомостей, які в сукупності підтверджували факт порушення Присяги державного службовця в частині несумлінного виконання своїх службових обов`язків, що в свою чергу негативно вплинуло та завдало шкоди репутації та інтересам Одеської митниці.

Вважаю, що апеляційний суд дійшов цілком правильного висновку про помилковість позиції суду першої інстанції щодо невстановлення відповідачем факту вчинення будь-яких діянь, окрім тих, що зазначені у повідомленні про підозру та підлягають кримінально-правовій оцінці в межах кримінального провадження.

Адміністративний суд, у силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у межах спірних правовідносин вжито за вчинення дій, що підривають авторитет митниці та її працівників в очах громадськості і порушує етику поведінки працівника митної служби. Службовим розслідуванням доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця.

Наказ про звільнення позивача хоч і прийнятий, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, однак таке рішення, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, ґрунтується на самостійних правових підставах.

З огляду на встановлені обставини вчинення дисциплінарного проступку, вважаю, що позивача правомірно звільнено із посади, у зв`язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги державного службовця. Тому, відсутні були підстави для скасування спірного наказу, а й, відповідно, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин уважаю, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягала залишенню без задоволення, а оскаржувану ним постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №420/33766/23 необхідно було залишити без змін, як таку, що прийнята внаслідок правильного застосування норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права.

Суддя М.В. Білак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua