Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №990/75/26
Суддя: Білоус О.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
05 листопада 2026 року
м. Київ
справа №990/75/26
адміністративне провадження № П/990/75/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 16 березня 2026 року звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України №56/ас-26 від 18 лютого 2026 року «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині висновку про зменшення балів за показниками «Сумлінність», «Чесність», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» за критерієм доброчесності та професійної етики;
зобов`язати ВККС України переглянути результати кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в частині визначення результатів за показниками «Сумлінність», «Чесність», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» за критерієм доброчесності та професійної етики з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом за наслідками розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02 квітня 2026 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Комісія знизила їй бали за критерієм доброчесності та професійної етики загалом на 45 балів, зокрема з показників «сумлінність» - 15 балів, «чесність» - 15 балів, «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» - 15 балів.
При цьому, на думку позивача, Комісією не було встановлено жодного суттєвого порушення за жодним з показників доброчесності та професійної етики, а ті обставини, за які їй Комісією були знижені бали, не могли вважатись порушеннями відповідно до вимог законодавства, або були штучно розділені на декілька.
01 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Комісія просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
06 квітня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні 05 листопада 2026 року, позивач надала свої пояснення та просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
Відповідач у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
У зв`язку з постійними повітряними тривогами у м. Києві, учасники справи не заперечували проти продовження розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали судової справи, встановив таке.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі - Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася ОСОБА_1 як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), тобто має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.
Цим же рішенням до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, у тому числі і позивача.
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на посади суддів Одеського апеляційного суду проводить постійна колегія № 4 Комісії.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 визначено члена Комісії ОСОБА_2 .
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону №1402-VIII передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає ОСОБА_1 зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до позивача з листом, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку Позивача, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
До Комісії 18 серпня 2025 року надійшли пояснення від ОСОБА_1 , які, на її думку, підтверджують відповідність показникам критерію особистої компетентності: «рішучість та відповідальність», «безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації», «емоційна стійкість» (копія додається).
Комісією у складі колегії 18 лютого 2026 року проведено співбесіду з Позивачем. Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії від 18 лютого 2026 року № 56/ас-26 визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 693,71 бала (далі - спірне рішення, оскаржуване рішення).
Частково не погодившись із рішення ВККС України від 18 лютого 2026 року № 56/ас-26, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведені конституційні приписи поширюються й на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України як державний орган суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України та уповноважений, з-поміж іншого, проводити кваліфікаційне оцінювання суддів і кандидатів на посаду судді та конкурси на зайняття вакантних суддівських посад.
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
Особливості проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду визначені статтею 79-3 Закону № 1402-VIII. За частиною другою цієї статті у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду).
За змістом пунктів 2 та 4 частини четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VIII (у редакції Закону № 4433-IX від 14 травня 2025 року) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду; за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді.
За частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.
Частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Водночас частина третя статті 88 Закону № 1402-VIII встановлює Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2026 року у справі № 990/301/25 зазначила, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.
При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
У свою чергу, ВККС України є уповноваженим суб`єктом з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду підтвердила в означеній постанові зокрема, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та є виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.
Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
Повноваження Комісії щодо оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:
- завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом;
- такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;
- дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи і особливо під час їх зважування з публічним інтересом.
Разом з тим наділення ВККС України свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 2 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 2 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).
Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була так необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.
Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.
Отже, законодавець визначив вичерпний перелік підстав, з яких рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути скасоване судом. Таке законодавче регулювання зумовлене особливим характером дискреційних повноважень Комісії у сфері оцінювання компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) і означає, що суд, здійснюючи контроль за рішенням Комісії, не може перебирати на себе її повноваження та переоцінювати професійний рівень кандидата чи кількість набраних ним балів, а перевіряє дотримання Комісією визначеної законом процедури ухвалення рішення, меж наданих їй повноважень та вимог щодо вмотивованості рішення.
Водночас відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями у системному зв`язку з положеннями частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, які окреслюють межі такого контролю стосовно рішень Комісії, ухвалених за результатами кваліфікаційного оцінювання.
З огляду на викладене Верховний Суд перевіряє оскаржуване рішення Комісії № 56/ас-26 на відповідність наведеним критеріям з урахуванням підстав, визначених частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII, та доводів Позивача.
Фактично доводи ОСОБА_1 щодо часткового скасування оскаржуваного рішенням Комісії зводяться до незгоди з трьома висновками ВККС України, які мали наслідком зниження балів за критерієм доброчесності та професійної етики загалом на 45 балів, зокрема з показників «сумлінність» - 15 балів, «чесність» - 15 балів, «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» - 15 балів:
Щодо показника «Сумлінність» в оскаржуваному рішенні Комісією зазначено, що відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік ОСОБА_1 зазначила заробітну плату, отриману чоловіком за основним місцем роботи, у розмірі 161 123 грн.
Водночас відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - Державний реєстр фізичних осіб - платників податків), чоловік кандидата отримав у 2018 році заробітну плату у розмірі 178 810 грн.
Крім того, Комісією встановлено, що відповідно до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків чоловіку кандидата нараховано виплату у розмірі 11 269 грн (сума страхової виплати) від ПрАТ «Провагроінвест». Водночас вказаний дохід відсутній у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік.
Кандидат пояснила, що можливість автоматичного отримання даних для заповнення майнових декларацій з реєстрів та баз даних на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції було запроваджено лише для періодів, починаючи з 2020 року.
У зв`язку з цим відомості про заробітну плату чоловіка були зазначені нею в майновій декларації за 2018 рік на підставі довідки, виданої за місцем його роботи - у Національному університеті «Одеська юридична академія». Саме цим, на її думку, можуть пояснюватись можливі розбіжності у відображених сумах.
Кандидат наголосила, що не мала жодних інших підстав зазначати розмір заробітної плати у сумі 161123 грн, окрім як відповідно до даних, наданих бухгалтерією університету. Водночас вона зауважила, що з огляду на значний час, який минув, первинна довідка на сьогодні у неї не збереглася.
Щодо страхової виплати ОСОБА_1 зазначила, цю виплату було здійснено в І кварталі 2018 року, а сама дорожньо-транспортна пригода сталася влітку 2017 року.
Під час заповнення у вересні 2019 року майнової декларації за 2018 рік чоловік не згадав про таку виплату, тому кандидату про здійснену страхову виплату не було відомо. Чоловік не був суб`єктом подання декларацій, не знав, що ці виплати також підлягають декларуванню, тому не надав таких відомостей.
Ураховуючи наявність декількох менш суттєвих порушень за показником «Сумлінність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за вказаним показником.
Відповідно до пункту 19 Єдиних показників, сумлінність - старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:
1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;
2) демонструє високий рівень професійної мотивації;
3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів;
4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов`язків та інших повноважень;
5) підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов`язків та інших повноважень;
6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів;
7) під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень
Позивач зазначає, що у 2019 році відомості про заробітну плату чоловіка вказувались позивачем в декларації за 2018 рік на підставі довідки, виданої чоловіку за місцем роботи в Національному університеті «Одеська юридична академія».
В майновій декларації за 2018 рік позивач вказала заробітну плату, отриману чоловіком за основним місцем роботи, у розмірі 161 123 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів чоловік позивача отримав у 2018 році заробітну плату у розмірі 176810 грн.
Єдиним місцем роботи чоловіка в 2018 році, як і в попередніх роках, був Національний університет «Одеська юридична академія» (ідент код. 20933314), тому ні у неї, ні у її чоловіка не було підстав вважати, що видана чоловіку за його єдиним місцем роботи довідка про доходи може містити неповну чи недостовірну інформацію.
Для з`ясування розбіжностей між задекларованою за 2018 рік сумою заробітної плати та наявною у податкового органу інформацією, враховуючи, що такі розбіжності стали підставою для зменшення балів позивачу за результатами кваліфікаційного оцінювання, чоловік звернувся до бухгалтерії університету.
Чоловіку повторно була видана довідка за 2018 рік №79/7 від 23.03.2026, яка містила ту саму суму доходу - 161 123 грн, що зазначалась позивачем в декларації за 2018 рік.
При цьому бухгалтерією університету додатково були видані ще дві довідки про доходи за 1-6 місяці 2018 року на суму 6664,38 грн (№80/7 від 23.03.2026) та за 9-12 місяці 2018 року на суму 6421,80 грн (№81/7 від 23.03.2026). Вказані суми були нараховані чоловіку як викладачу Юридичного коледжу НУ «ОЮА» (за сумісництвом), що є структурним підрозділом НУ «ОЮА».
Після того, як чоловік позивача попросив пояснити причину видачі йому різної інформації за один і той самий період часу роботи в університеті, йому повідомили, що особливістю програмного забезпечення університету є те, що для обліку роботи в різних структурних підрозділах кожному викладачу присвоюють окремі табельні номери, нарахування оплати за різними табельними номерами здійснюють різні працівники бухгалтерії, єдиної узагальненої бази даних по доходам кожного викладача не існує, тому трапляються випадки неврахування в наданій інформації виплат, нарахованих по різних структурних підрозділів університету.
Відтак при наданні в 2019 році інформації про розмір доходів чоловіка за 2018 рік, університет не зазначив заробітну плату, отриману ним за викладання в Юридичному коледжі НУ «ОЮА», про що ні позивач, ні її чоловік об`єктивно не могли знати.
З метою роз`яснення причин видачі різних довідок про розмір доходів однієї особи за один і той самий період чоловіку позивача були видані довідки № 470-07 від 27.03.2026 від НУ «ОЮА» та №1 від 27.03.2026 від ППО НУ «ОЮА» (том 1 а.с. 196 зворот).
Сума у 2600 грн, яка в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків зазначена як «заробітна плата» від ППО НУ «ОЮА» була нарахована як матеріальне заохочення від первинної профспілкової організації НУ «ОЮА», про що також не було вказано в довідці про доходи (том 1 а.с. 196).
Із заявою про надання матеріальної допомоги чоловік позивача звертався до ППО НУ «ОЮА» ще в 2017 році, проте в 2017 році виплата такої допомоги не здійснювалась.
Про виплату матеріальної допомоги від ППО НУ «ОЮА» у 2018 чоловіку не повідомили, а оскільки всі виплати (заробітної плати за основним місцем роботи, виплата заробітної плати за сумісництвом, виплата матеріальної допомоги) здійснювалися на єдиний картковий рахунок, то самостійно її відслідкувати в чоловіка не було об`єктивної можливості, особливо зважаючи на те, що виплати заробітної плати здійснюються двічі на місяць.
Оскільки нарахована сума матеріальної допомоги не була відображена у довідці про доходи чоловіка, отримана в бухгалтерії НУ «ОЮА», тому не могла бути зазначена позивачем в декларації за 2018 рік.
Тобто ця різниця між задекларованою за 2018 рік сумою доходу чоловіка у розмірі 161123 грн та наявною в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків у розмірі 176810 грн спричинена ненаданням університетом в 2019 році інформації стосовно його заробітної плати від викладання в Юридичному коледжі НУ «ОЮА» та виплатою від профспілки університету (176810 = 161123 +6664 + 6422 + 2600).
Ні позивач, ні її чоловік ніколи не були суб`єктами подання декларацій, не мали досвіду її заповнення, а також не могли припустити, що інформація, отримана з різних офіційних джерел (за місцем роботи та за даними податкового органу) може відрізнятись.
Отримавши інформацію з місця роботи чоловіка, позивач не мала підстав вважати її недостовірною та не мала обов`язку перевіряти її через інші джерела, до яких позивач не має самостійного доступу.
Що стосується страхової виплати чоловіку позивача від ПрАТ «Провагроінвест» у розмірі 11269 грн, то ДТП сталася влітку 2017 року, а страхова виплата була здійснена в І кварталі 2018 року. Як пояснила позивач, чоловік сам в той час керував автомобілем, здійснював його обслуговування та ремонт, а також вирішував питання щодо страхової виплати.
Під час заповнення в вересні 2019 року декларації за 2018 рік чоловік не згадав про таку виплату, він не був суб`єктом подання декларацій, не знав, що ці виплати також підлягають декларуванню.
Про сам факт здійснення страхової виплати чоловік позивачу не повідомляв.
Отже, зі змісту оскаржуваного рішення та пояснень позивача і представника відповідача убачається, що Комісія ухвалила його, маючи сумніви щодо відповідності позивача як кандидата на посаду судді критерію доброчесності.
У цьому контексті варто зазначити, що за правилами частини першої статті 46 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» в декларації зазначаються відомості, зокрема, про: об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Частина дев`ята статті 69 Закону № 1402-VIII встановлює умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов`язує з наявністю / відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Аналізуючи надані позивачем аргументи, колегія суддів виходить з такого.
Точність та достовірність декларування є його фундаментальними принципами, адже за подання особою недостовірних відомостей у декларації законом передбачена дисциплінарна, адміністративна, та кримінальна відповідальність.
Положеннями частини другої статті 65-1 Закону № 1700-VІІ визначено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 366-2 Кримінального кодексу України умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. А вчинення таких дій на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від чотирьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Щодо зазначення Комісією в оскаржуваному рішенні про несумлінний підхід та неповну обізнаність із вимогами декларування ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає, що обов`язком позивача було відображення у своїй декларації фактичних відомостей наданих чоловіком, який вона сумлінно виконала.
Надані позивачем докази та пояснення в повній мірі спростовують висновки Комісії про наявність порушень за показником «Сумлінність».
Щодо показника «Чесність», то відповідно до пункту 18 Єдиних показників чесність - правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:
1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов`язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;
2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв`язків судді (декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;
3) надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;
4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім`ї;
5) під час набуття права на об`єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов`язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;
6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;
7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім`ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, Комісія при визначенні балів за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «Чесність» вказала два несуттєві порушення, а саме:
1) в декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік кандидат не зазначила у розділі 8 «Корпоративні права» відомості про належність кандидату корпоративних прав у Адвокатському об`єднанні «Юридична компанія «Лекс Ноледж»;
2) в майновій декларації за 2018 рік при заповненні відомостей про вартість квартири у місті Одесі (дата набуття права власності - 08.05.2014, загальна площа - 108,1 кв.м) кандидат у відповідному полі зазначила «не відомо», натомість в подальших майнових деклараціях за 2022 -2024 роки, вартість цієї квартири було зазначено у сумі 709447 грн (тип вартості об`єкта: вартість на дату набуття права), а у майнових деклараціях за 2018, 2022-2024 роки, у графі «вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» кандидатом обрано позначку «не відомо» стосовно автомобіля «Hudai і30» 2013 р.в., дата набуття права власності - 26.03.2014.
Ураховуючи наявність декількох менш суттєвих порушень за показником «Чесність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за вказаним показником.
Стосовно не зазначення в декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік у розділі 8 «Корпоративні права» відомостей про належність кандидату корпоративних прав у Адвокатському об`єднанні «Юридична компанія «Лекс Ноледж».
Як зазначає позивач, вона ніколи не була ні власником, ні засновником Адвокатського об`єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж».
У вказаному об`єднанні позивач здійснювала діяльність на підставі трудових відносин, що підтверджується копією трудової книжки, та перебувала на правах асоційованого учасника без права вирішального голосу на зборах учасників (з правом дорадчого голосу) та без права отримання прибутку об`єднання при його розподілі або частини майна об`єднання у разі його ліквідації, що підтверджується статутом АО «ЮК «Лекс Ноледж», зокрема п.2.6, 6.2, 6.4, 8.2, 8.3, 11.6 статуту.
Відповідно до п. 2.6. статуту АО «ЮК «Лекс Ноледж» громадянин України - адвокат ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2074, видане 26.07.2011, є асоційованим учасником об`єднання.
Пунктом 6.2. статуту вищим органом управління об`єднання є Збори Учасників, які складаються з учасників, що мають право вирішального голосу. На Зборах Учасників мають право брати участь асоційовані учасники, які користуються правом дорадчого голосу та не мають права вирішального голосу.
Відповідно до пункту 6.4. статуту право голосу на Зборах Учасників має учасник, окрім асоційованого учасника.
Пунктом 8.2. статуту учасники, які мають право вирішального голосу, володіють корпоративними правами по відношенню до об`єднання.
Отримувати частину прибутку об`єднання при його розподілі, частину майна об`єднання у разі його ліквідації, відповідно до пункту 8.3. статуту має право учасник, який володіє правом вирішального голосу.
Пунктом 11.6 статуту передбачено, що в разі ліквідації, майно та грошові кошти, що залишились після задоволення вимог кредиторів, розподіляються між учасниками, які володіють корпоративними правами об`єднання, у рівних частинах.
Тобто статутом об`єднання прямо передбачено, що адвокат ОСОБА_1 є асоційованим учасником, не входить до вищих органів управління об`єднання, не володіє правом голосу на зборах (тільки дорадчим), не отримує частину прибутку об`єднання при його розподілі, частину майна об`єднання у разі його ліквідації, тобто не володіє корпоративними правами об`єднання.
На час заповнення позивачем майнової декларації за 2018 рік визначення поняття «корпоративні права» містилось в ст.167 ГК України, відповідно до якої корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Комісія в оскаржуваному рішенні посилається на статтю 96-1, якою ЦК України було доповнено в 2022 році згідно із Законом № 2465-IX від 27.07.2022.
Тобто, на момент заповнення позивачем декларації за 2018 рік ЦК України вказаної статті не містив.
При цьому стаття 96-1 ЦК України аналогічно до ст.167 ГК України визначає поняття корпоративних прав.
Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
З приводу того, чи підлягає декларуванню участь в адвокатському об`єднанні, 13.11.2023 НАЗК в пункті 125-1 роз`яснень стосовно заповнення розділу «Корпоративні права» майнової декларації з посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №750/3192/14, вказувало на те, що для вирішення питання стосовно того, чи наділені учасники конкретного адвокатського об`єднання корпоративними правами, слід аналізувати статут такого адвокатського об`єднання.
Отже в розумінні ст.167 ГК України, яка діяла на момент заповнення позивачем декларації за 2018 рік, а також в розумінні діючої з 2022 року ст.96-1 ЦК України, позивач не володіла корпоративними правами АО «ЮК «Лекс Ноледж».
В оскаржуваному рішенні Комісія зазначила, що у роз`ясненнях НАЗК, так і в судовій практиці наголошується на необхідності аналізу конкретних положень установчих документів адвокатського об`єднання, оскільки саме вони визначають обсяг правомочностей його учасників і, відповідно, наявність або відсутність у них корпоративних прав у кожному конкретному випадку».
Незважаючи на це, а також на те, що позивач надала комісії копію статуту, Комісія дійшла висновку, що «за загальним підходом до тлумачення законодавства про фінансовий контроль ОСОБА_1 мала зазначити відомості про участь в АО «Лекс Ноледж» у розділі 8 «Корпоративні права» декларації за 2018 рік.
Такий висновок випливає з положень Закону України «Про запобігання корупції», цивільного законодавства, а також усталеної позиції НАЗК та судової практики, відповідно до яких участь в адвокатському об`єднанні за загальним правилом розглядається як наявність корпоративних прав, що підлягають декларуванню».
Які конкретно норми цивільного законодавства, усталена позиція НАЗК та судової практики визначали на день заповнення декларації за даних конкретних обставин з урахуванням положень статуту об`єднання наявність корпоративних прав у позивача, Комісія у своєму рішенні не навела.
Крім того, свою участь у адвокатському об`єднанні позивач не приховувала і вказувала про це в розділі 16 декларації «Членство суб`єкта декларування в організаціях та її органах» за 2018 рік, а також в анкеті кандидата на посаду, яку подавала разом з декларацією за 2018 рік для участі в оголошеному ВККС України в 2019 році конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів.
Частиною дев`ятою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що відомості, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються такими, що зазначені у декларації, якщо вони відображені хоча б в одному розділі декларації (крім відомостей про зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, відображення яких не вважається зазначенням відомостей про об`єкти декларування). У такому разі невнесення відомостей до інших розділів декларації не вважається поданням суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або неподанням таких відомостей.
За вказаних обставин, висновки ВККС України в цій частині є необґрунтованими.
Комісія також зазначила, що у межах аналізу майнової декларації ОСОБА_3 за 2018 рік ГРД встановила, що при заповненні відомостей про вартість квартири у місті Одесі (дата набуття права власності - 08.05.2014, загальна площа - 108,1 кв. м) кандидат у відповідному полі зазначила «не відомо».
Аналіз майнових декларацій кандидата за наступні звітні періоди свідчить, що у подальшому відомості про вартість зазначеного об`єкта нерухомості були конкретизовані. Зокрема, у майновій декларації за 2022 рік, вартість цієї квартири було зазначено у сумі 709447 грн (тип вартості об`єкта: вартість на дату набуття права).
Кандидат пояснила, що на момент заповнення майнової декларації за 2018 рік у її розпорядженні були лише правовстановлюючі документи на квартиру - свідоцтво про право власності від 27.05.2014 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містили відомості про об`єкт та його технічні характеристики, однак не містили інформації про його вартість. Вартість нерухомого майна також не зазначається і в самому Державному реєстрі речових прав.
Кандидат зазначила, що її чоловік, не мав у наявності примірника договору інвестування, на підставі якого оформлювалось право власності на квартиру та в якому було визначено вартість об`єкта, оскільки цей документ було подано для отримання правовстановлюючих документів. У зв`язку з відсутністю офіційних документів, що підтверджували б вартість квартири, при заповненні майнової декларації за 2018 рік у відповідному полі було зазначено позначку «не відомо».
Під час заповнення майнової декларації за 2022 рік кандидат виявила, що в технічному паспорті на квартиру зазначено її вартість у сумі 709447 грн, у зв`язку з чим саме це було відображено в майнових деклараціях за 2022- 2024 роки.
Таким чином, кандидат наголосила, що відмінність у відображенні вартості одного й того ж об`єкта нерухомості у різних звітних періодах зумовлена виключно наявністю або відсутністю офіційних документів, які містили відповідні відомості, та прагненням відобразити достовірну і документально підтверджену вартість майна. У подальшому зазначену в технічному паспорті вартість було підтверджено додатковою угодою від 26.12.2012 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва, наданою на запит Комісії, що підтверджує правильність даних, зазначених у майнових деклараціях».
Крім того, Комісією також встановлено, що у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018, 2022-2024 роки, чоловіку кандидата належить автомобіль «Hundai і30» 2013 р.в. (у майнових деклараціях за 2022-2024 роки вже зазначається як спільна сумісна власність). Дата набуття права власності - 26.03.2014, водночас у графі «вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» кандидатом обрано позначку «не відомо».
Під час засідання кандидат пояснила, що зазначений транспортний засіб був придбаний її чоловіком, при цьому інформація про його вартість відсутня, оскільки чоловік не пам`ятає ціну придбання, а договір купівлі-продажу транспортного засобу не зберігся. У зв`язку з відсутністю документально підтверджених відомостей про вартість майна кандидатом зазначено у відповідному розділі майнової декларації позначку «не відомо».
З урахуванням наведеного Комісія дійшла висновку, що при декларуванні відомостей щодо квартири та транспортного засобу кандидат обрала позначку «не відомо», хоча як суб`єкт декларування зобов`язана бути обізнаною про майновий стан членів своєї сім`ї, у тому числі щодо вартості належних їм об`єктів нерухомого та рухомого майна. Сам по собі факт відсутності окремих правовстановлюючих документів або втрати договорів не звільняє декларанта від обов`язку вжиття розумних і достатніх заходів для з`ясування відповідних відомостей.
За результатами оцінки встановлених обставин Комісія доходить висновку, що виявлені порушення у частині відображення вартості квартири та транспортного засобу мають несуттєвий характер, однак можуть бути враховані при визначенні балів за критеріями доброчесності та професійної етики».
Частиною 5 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що вартість майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб`єкта декларування, зазначається у випадку, якщо вона відома суб`єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Що стосується квартири, то, як зазначає позивач, на момент заповнення майнової декларації за 2018 рік у неї були наявні наступні правовстановлюючі документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.05.2014 серія НОМЕР_1 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №22196182 від 27.05.2014, де вказувалась лише загальна інформація про об`єкт нерухомого майна та його характеристики. Вартість майна у цих документах не зазначалась, як не зазначається вона і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Договір про участь у фінансуванні будівництва в 2011 році укладав із забудовником чоловік позивача у простій письмовій формі, укладення такого договору не вимагало надання дозволу іншого з подружжя, остаточна вартість майна визначалась після завершення його будівництва на підставі даних технічної інвентаризації.
Чоловік повідомив, що у нього відсутній договір інвестування, на підставі якого він здійснював оформлення права власності на квартиру та отримував свідоцтво про право власності, і в якому зазначалась вартість майна, оскільки він віддав його примірник для отримання правовстановлюючих документів.
Тобто достовірних даних щодо вартості квартири на дату набуття права власності у позивача не було, грошова оцінка майна не проводилась, проведення оцінки об`єкта декларування з метою заповнення декларації не вимагалось.
Саме з урахуванням таких обставин, у майновій декларації за 2018 рік при заповненні відомостей про вартість на дату набуття квартири у м. Одеса, дата набуття права - 08.05.2014, загальною площею 108,1 кв.м позивачем у відповідному полі згідно з вимогами ч.5 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» було проставлено позначку «Не відомо».
Під час заповнення майнової декларації за 2022 рік позивач виявила, що вартість об`єкту нерухомого майна у розмірі 709447 грн зазначена в технічному паспорті на квартиру. Тому у деклараціях за 2022-2024 роки позивач зазначила вартість майна, вказану в технічному паспорті.
Вказаний в технічному паспорті розмір вартості майна знайшов своє підтвердження, коли на запит Комісії органом реєстрації було надано додаткову угоду від 26.12.2012 до договору №16/08 про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.08.2011, в якій вказана вартість об`єкта у розмірі 709447грн, тобто саме та вартість, яка була зазначена позивачем в деклараціях.
Отже подальші дії позивача при заповненні декларацій за 2022-2024 роки саме і були спрямовані на те, щоб відобразити достовірну і документально підтверджену вартість майна.
Відповідно до пп.2 п. 18 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв`язків судді (декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;
Тобто законодавство у сфері запобігання корупції та критерії оцінювання кандидата на посаду судді прямо вказують на те, що кандидат має декларувати достовірну та відому йому інформацію або ту, яка повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
НАЗК у своїх роз`ясненнях від 26.12.2024 зазначив, що якщо член сім`ї суб`єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому суб`єкту декларування ця інформація не відома, рекомендується у відповідних полях форми декларації обирати позначку «член сім`ї не надав інформацію» (пункт 7 розділу IІІ Порядку № 252/23). Якщо члену сім`ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, із правовстановлюючих документів, відкритих державних реєстрів), то у відповідних полях декларації рекомендується обрати позначки «Не відомо».
Можливість звернення до відповідних органів, контрагентів або отримання дублікатів документів, як про це зазначає Комісія в оскаржуваному рішенні, є у особи, яка вчиняє відповідний правочин або на ім`я якої видається певний документ.
Позивач не була стороною укладених правочинів, на її ім`я не видавалися правовстановлюючі документи, з ким саме чоловік позивача укладав договір інвестування, позивачу не було відомо і не могло бути відомо, оскільки позивач не була присутня при укладенні договору і така інформація відсутня в свідоцтві про право власності та витягу з ЄДРРП, які були видані після оформлення права власності.
Те саме стосується й проставлення позначки «не відомо» у графі «вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» відносно автомобіля «Hundai і30», дата набуття права власності - 26.03.2014, в майнових деклараціях за 2018, 2022-2024 роки.
Транспортний засіб був придбаний чоловіком в 2014 році, при цьому достовірна інформація про його вартість відсутня, оскільки чоловік не пам`ятав точну ціну придбання, договір купівлі-продажу транспортного засобу не зберігся.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Комісією при оцінюванні показника «Чесність» безпідставно покладено на позивача обов`язок декларувати відомості про корпоративні права у АО «ЮК «Лекс Ноледж» і визнано порушенням невідображення такої інформації у розділі «Корпоративні права» майнової декларації за 2018 рік, безпідставно визнано порушенням не зазначення в майновій декларації за 2018 рік вартості квартири, а також в деклараціях за 2018, 2022-2024 роки вартості автомобіля, з огляду на те, що позивач не була стороною правочинів і їй така вартість не була достовірно відома.
Щодо показника «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» колегія суддів зазначає таке.
Під час оцінки за показником «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» Комісією зазначено: «… у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018, 2022- 2024 роки, кандидат вказує наявність права власності на квартиру 108,1 кв.м у місті Одесі, вартістю 709 447 грн.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків стосовно доходів кандидата та її чоловіка у Комісії виникли питання щодо джерел походження коштів на придбання вказаного нерухомого майна.
Кандидат пояснила, що вказана квартира є дворівневою та фактично може бути поділена на дві окремі квартири, оскільки кожен рівень має необхідні комунікації (кухні, санвузли, кімнати), а забудовником передбачено два окремі виходи.
Брат чоловіка, ОСОБА_4 , мав намір переїхати з міста Ужгороду до міста Одеси в 2011 році у зв`язку з народженням дитини та бажанням жити ближче до моря. Планувалося розділити дворівневу квартиру на дві квартири по 50 кв.м. для проживання двома сім`ями.
Договір про участь у фінансуванні будівництва з ТОВ «Фінансова компанія «Талінофф» чоловік кандидата уклав 05.08.2011. Частину коштів (приблизно 19000 дол. США) кандидатом із чоловіком внесено із подарунків та заощаджень. Брат чоловіка додав близько 15000 дол. США, але через збільшення сім`ї та професійні обов`язки від переїзду відмовився.
Також додаткові внески надали батьки чоловіка та кандидата, які мали заощадження. Врегулювання повернення частини внеску брату чоловіка взяв на себе їх батько. Таким чином, квартира придбана за кошти трьох сімей: кандидата та чоловіка, батьків кандидата і батьків чоловіка.
Комісія критично оцінила вказані пояснення з огляду на таке.
Між ОСОБА_4 , як довірителем, та ТОВ «Фінансова компанія «Талінофф», як управителем укладено договір від 05.08.2011 №16/08 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Уютний дворик» об`єкт будівництва: 5 - секційний 11-поверховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями соцкультпобуту й підземним паркінгом у місті Одеса (зі змінами).
Предметом договору є передача довірителем управителю грошових коштів у довірчу власність для фінансування будівництва житлового комплексу, з метою подальшого набуття довірителем права власності на Об`єкт інвестування після завершення будівництва та введення його в експлуатацію. Вартість Об`єкта інвестування на момент заключення договору 709447 грн (приблизно 88 000 дол. США).
Відповідно до Додаткової угоди від 19.11.2011 до договору № 16/08 від 05.08.2011 змінено графік виконання зобов`язань. Оплата проводиться не пізніше 25 числа визначеного у графіку місяця, а саме: серпень 2011 - 414708 грн; листопад 2011 - 212600 грн; червень 2012 - 63872 грн, всього 691180 грн. Таким чином, за 2011 рік необхідно було провести оплату на загальну суму 627308 грн.
Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків доходів, у брата чоловіка відсутній будь який дохід до 2012 року, свекру кандидата до 2012 року нараховано 22408 грн доходу, свекрусі до 2012 року нараховано 214936 грн, батькові кандидата - 327481 грн, матері кандидата - 59909 грн.
Дослідивши ці обставини Комісія зазначила, що надані кандидатом відомості не дозволяють підтвердити джерело походження коштів, внесених для придбання квартири площею 108,1 кв.м у місті Одесі вартістю 709447 грн (приблизно 88000 дол. США). Частина внесків нібито надійшла від брата чоловіка, який до 2012 року не мав будь-якого задекларованого доходу, і кандидатом не надано переконливих доказів його спроможності акумулювати зазначені кошти. Значна частина внесків здійснена за рахунок коштів батьків (кандидата та чоловіка), доходи яких, згідно з офіційними даними, були обмеженими.
Крім того, відсутні документи, що засвідчують джерело походження частини коштів кандидата та членів її сім`ї, а також відомості про рух коштів до внесення їх у Фонд фінансування будівництва, що унеможливлює оцінювання фінансової спроможності для здійснення таких платежів.
З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що надані кандидатом пояснення та документи не усувають обґрунтованих сумнівів щодо фінансової прозорості та достовірності заявлених джерел походження коштів.
При цьому Комісія зауважує, що зазначені обставини не свідчать про встановлення фактів неправомірної поведінки, проте вказують на відсутність підтвердження рівня доходів та заощаджень.
На підставі сукупності встановлених обставин, а саме: обґрунтованих сумнівів у спроможності кандидата та членів його сім`ї акумулювати заявлені кошти та відсутності переконливих доказів джерел походження внесків, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав».
З урахуванням приписів частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VIII оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності здійснюється ВККС України фактично лише за внутрішнім переконанням, що об`єктивно зумовлює підвищені вимоги до мотивування (обґрунтованості) відповідних сумнівів Комісії та її рішень у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема рішень, у яких Комісія констатувала наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.
При цьому поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які ВРП ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів ВРП, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.
Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб`єктивними, вони повинні мати об`єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.
Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на останнього покладено обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, які були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово роз`яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 14.11.2024 по справі № 990/139/24 (пункти 120, 123-129 постанови).
Вмотивованим є рішення, в якому, відхиляючи певні доводи й аргументи, обґрунтовано їх помилковість чи зазначено про неповноту дослідження обставин.
В матеріалах досьє (арк.519) наявний договір №16/08 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Уютний дворик» об`єкт будівництва: 5-секційний 11-поверховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями соцкультпобуту й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 від 05 серпня 2011року, Додаткова угода №1 від 19.12.2011 до договору №16/08, яка містить графік внесення платежів (до 25.06.2012) у розмірі 691180грн (арк. 513), а також Додаткова угода від 26.12.2012, яка стосувалася зміни нумерації та фактичних характеристик квартири, а також зміни вартості об`єкта. Відповідно до додаткової угоди від 26.12.2012 вартість об`єкта становила 709 447 грн (арк. 515).
Тобто оплата вартості квартири відповідно графіку та внесених до договору змін мала б здійснюватись до кінця 2012 року.
Позивач пояснила, що частину грошових коштів внесли вона з чоловіком (на весілля в 2006 році подарували в сукупності близько 14000 дол. США, ще біля 5000 дол. США подарували в 2006 році з нагоди народження дитини). Ці кошти тривалий час не витрачались, оскільки для купівлі власного житла їх не вистачало, тому необхідно було відкладати з метою накопичити додатково.
Позивач зазначає, що висновок ВККС України про те, що «частина внесків нібито надійшла від брата чоловіка, який до 2012 року не мав будь-якого задекларованого доходу, і кандидатом не надано переконливих доказів його спроможності акумулювати зазначені кошти» не відповідає дійсності та спростовується матералами досьє кандидата, яке містить відповідь за запит Комісії №2238161 від 14.01.2026, 10:34:20 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи брата чоловіка ОСОБА_4 за 1 квартал 1998 року по 4 квартал 2025 року, з якої вбачається, що сума задекларованого доходу брата чоловіка до 2012 року включно становила 459663,71грн (арк. 42-51 досьє).
При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, Комісія не надала оцінки вказаним обставинам та помилково зазначила про відсутність будь-якого задекларованого доходу брата чоловіка.
Комісією також не було надано оцінки тому, що відомості про задекларовані доходи надавалися, починаючи з 1998 року, зокрема, як батьки позивача, так і батьки її чоловіка все життя працювали. Так батьки чоловіка десять років з 1983 по 1992 роки працювали на півночі на півострові Камчатка, мали підвищену заробітну плату та здійснювали заощадження (витяг з трудової книжки свекрухи ОСОБА_5 , облікова картка та військовий квиток свекра ОСОБА_6 були надані до пояснень кандидата до Комісії).
Комісія взагалі не зважила на те, що і позивач, і її чоловік також мали доходи. Відповідно до відповіді №2237992 від 14.01.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих чоловіком позивача - ОСОБА_4 до 2012 року включно складали 375089,93 грн.
Відповідно до відповіді № 2236841 від 13.01.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих позивачем до 2012 року включно складали 59242,81 грн.
Незважаючи на те, що повну вартість майна необхідно було внести до кінця 2012 року, Комісія помилково розраховувала суми задекларованих доходів членів сім`ї позивача до початку 2012 року, а не до кінця 2012 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновок Комісії про наявність обґрунтованих сумнівів у спроможності кандидата та членів його сім`ї акумулювати заявлені кошти та відсутності переконливих доказів джерел походження внесків, є передчасним та зробленим без належної оцінки наданих позивачем документів, а відтак позивачу безпідставно знижено 15 балів за показником «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав критерію» доброчесності та професійної етики.
Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить покликання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивача критеріям, визначеним Законом, на підставі чого Комісія дійшла висновку про зниження балів за показниками «Сумлінність», «Чесність» та «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» критерію доброчесності та професійної етики, спростовуються висновками Суду, наведеними вище в мотивувальній частині цього рішення.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Верховний Суд вважає, що висновки Комісії, викладені у спірному рішенні в оскаржуваній частині щодо ОСОБА_1 в розрізі відповідності її вимогам доброчесності, в тому вигляді, як вони викладені, не можна визнати цілком обґрунтованими та об`єктивними.
Висновки Комісії є такими, що не відповідають вимогам частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання спірного рішення протиправним.
Керуючись статтями 22, 242 - 246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №56/ас-26 від 18 лютого 2026 року «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині висновку про зменшення балів за показниками «Сумлінність», «Чесність», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» за критерієм доброчесності та професійної етики.
Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України переглянути результати кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в частині визначення результатів за показниками «Сумлінність», «Чесність», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» за критерієм доброчесності та професійної етики з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом за наслідками розгляду справи.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.А.Васильєва
І.Л.Желтобрюх
М.М.Яковенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua