Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №160/10227/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №160/10227/25

Суддя: Кравчук В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року

м. Київ

справа №160/10227/25

адміністративне провадження № К/990/15250/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (колегія у складі суддів Іванова С.М., Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.)

у справі № 160/10227/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Дніпропетровській області щодо застосування при призначенні пенсії за вислугу років на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 160/4998/24 з 26.11.2023 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки;

- зобов`язати відповідача застосувати при призначенні пенсії за вислугу років на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 160/4998/24 з 26.11.2023 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачеві у 2006 році призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

3. 26.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4. 29.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення № 262240023190 про відмову в призначенні пенсії , в якому зазначено, що вік заявника становить 60 років 2 місяці. Загальний стаж заявника становить 41 рік 06 місяців 21 день. До спеціального стажу роботи не зараховано: період роботи з 01.12.1984 по 30.04.2006, з підстав відсутності довідки, яка підтверджує факт роботи, що дає право на пенсію за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу; періоди роботи згідно з довідкою №18/04/2023-1, оскільки в довідці відсутнє по-батькові, що не відповідає паспортним даним.

5. Позивач оскаржив це рішення у судовому порядку.

6. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 262240023190 від 29.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. На виконання рішення суду від 16.04.2024 у справі №160/4998/24 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні.

8. 30.10.2024 представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із запитом про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням показників середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки.

9. У відповідь на звернення листом від 01.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що рішення суду було виконано в межах резолютивної частини. Розмір пенсії після виконання рішення суду з 26.11.2023 становить 19660,43 грн, з 01.03.2024 - 21179,19 грн.

Заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 з 26.11.2023, який визначений за періоди роботи з 01.07.2000 по 30.09.2023, становив 46370,08 грн (7405,03грн х 6,26197, де 7405,03 грн - середній заробіток по народному господарству, який застосовується для пенсій, призначених по 31.12.2019 (заявнику вже призначалась пенсія за вислугу років в 2006 році)); 6,26197 -індивідуальний коефіцієнт для обчислення).

10. 11.11.2024 представник позивача повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з запитом про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням показників середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки.

11. 14.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 2600-0202-8/219155 повідомило позивача про те, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.11.2023 було застосовано середній заробіток по народному господарству, який застосовується для пенсій, призначених по 31.12.2019 - 7405,03 грн (заявнику вже призначалась пенсія за вислугу років в 2006 році).

12. Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при призначенні пенсії за вислугу років показника середньої заробітної плати по Україні 7405,03 грн, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. Позивач покликався на те, що згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Оскільки за призначенням пенсії ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2023 року, то обчислення розміру пенсії за вислугу років повинно здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020 - 2022 роки.

Позивач звертав увагу на те, що після призначення пенсії за вислугу років у 2006 році він отримував її лише два місяці, після чого продовжив працювати, сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впродовж 17 років.

14. Крім того, при зверненні до органів Пенсійного фонду України в листопаді 2023 року його право на отримання пенсії за вислугу років не було відновлено, в призначенні пенсії було відмовлено, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з вимогою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону № 1788-XII.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 160/4998/24 ГУ ПФ України у Дніпропетровській області призначило пенсію за вислугу років, а тому відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV мав бути застосований показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020 - 2022 роки.

15. Відповідач та третя особа відзиву на позовну заяву не надали, хоча належним чином повідомлені про відкриття касаційного провадження.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09.06.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026, у задоволенні позову відмовив.

17. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що пенсія за вислугу років не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2020, 2021 та 2022 роки).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону № 1788-XII на виконання судового рішення у справі № 160/4998/24.

При цьому як відповіді на адвокатські звернення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, так і протоколи перерахунку пенсії свідчать про те, що ОСОБА_1 у 2006 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону № 1788-XII.

Тобто, на виконання судового рішення у справі № 160/4998/24 ОСОБА_1 було повторно призначено пенсію за вислугу років.

Отже, в цій справі призначення пенсії позивачеві у 2006 та у 2023 році було здійснено на підставі одного й того самого Закону № 1788-XII.

Повторне призначення пенсії за вислугу років передбачає перерахунок, який враховує лише страховий стаж, набутий після попереднього перерахунку або призначення, але не змінює показник середньої заробітної плати, який було враховано раніше.

Також суди відхилили доводи представника позивача щодо нетривалого періоду отримання пенсії у 2006 році. Закон не ставить в залежність термін отримання певного виду пенсії з проведенням відповідних розрахунків, оскільки ключовою ознакою для розрахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, є саме призначення такого виду пенсії вперше.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

19. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними приписів процесуальних норм при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії) у правовідносинах, у яких особа після припинення виплати пенсії за вислугу років у зв`язку із працевлаштуванням на роботу, що дає право на вислугу років, після звільнення повторно звернулася за реалізацією права на цей самий вид пенсії.

20. Також скаржник зазначає, що суди залишили поза увагою та не надали жодної правової оцінки тим обставинам, що позивач після першого призначення йому пенсії за вислугу років (у 2006 році) отримував таку пенсію лише два місяці, а упродовж 2006 - 2023 років продовжував працювати та, відповідно, сплачував у встановленому законом порядку страхові внески.

21. При цьому наслідком виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 160/4998/24 стало, на переконання позивача, нове призначення йому пенсії за вислугу років, а тому відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, тобто за 2020 - 2022 роки.

22. Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2026 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

23. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав. Ухвалу про відкриття касаційного провадження доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 01.05.2026.

24. Третя особа пояснення на касаційну скаргу також не надала. Ухвалу про відкриття касаційного провадження доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 01.05.2026.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, виходить із такого.

26. Предметом касаційного перегляду є питання про наявність у позивача, якому у 2006 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), права на застосування під час поновлення її виплати з 26.11.2023 показника середньої заробітної плати в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки на підставі частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

27. Вирішення цього питання потребує розмежування правовідносин, пов`язаних із призначенням пенсії, припиненням і поновленням її виплати та перерахунком раніше призначеної пенсії, а також урахування особливостей пенсійного забезпечення працівників льотного складу цивільної авіації.

28. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, зокрема на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови реалізації цього права, порядок визначення розміру пенсії та підстави її перерахунку встановлюються законом і прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

29. Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років установлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

30. За змістом статей 52 та 54 цього Закону до таких категорій належать, зокрема, працівники авіації та льотно-випробного складу. Пункт «а» статті 54 передбачає право працівників льотного і льотно-випробного складу на пенсію за вислугу років за наявності визначеної законом вислуги на відповідних посадах.

31. Частиною другою статті 7 Закону № 1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Таким чином, право на виплату пенсії за вислугу років пов`язане не лише з наявністю необхідної вислуги, а й із припиненням роботи, що дає право на цей вид пенсії.

32. Частина третя статті 53 Закону № 1788-XII встановлює особливості обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, зокрема пілотам. Для цих категорій законом передбачено обчислення пенсії із середньомісячного заробітку за роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням, із визначеними законом особливостями щодо розміру пенсії.

33. На виконання статті 54 Закону № 1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 21.07.1992 № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» (далі - Постанова № 418) затвердив, зокрема, Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (далі - Порядок № 418).

34. Відповідно до Переліку посад, затвердженого Постановою № 418, до працівників льотного складу належать, зокрема, члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, льотно-інструкторський склад, а за визначених умов - командно-льотний склад. Порядок обчислення строків вислуги років, затверджений цією постановою, установлює особливості обчислення такої вислуги залежно від характеру льотної роботи та фактичного нальоту годин.

35. Водночас Порядок № 418 регулює пенсійне забезпечення працівників льотно-випробного складу, зайнятих у льотних випробуваннях (дослідженнях). Тому належність особи до льотного складу цивільної авіації сама по собі не є тотожною належності до льотно-випробного складу.

36. Для визначення застосовності правил обчислення заробітку до інших працівників льотного складу слід ураховувати також постанову Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 № 264 «Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації» (далі - Постанова № 264).

37. Постановою № 264 встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, зокрема пілотам, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку № 418. Отже, у частині визначення заробітку відповідні правила поширюються не лише на працівників льотно-випробного складу, а й на прямо зазначених у Постанові № 264 членів льотних екіпажів цивільної авіації.

38. За змістом пункту 7 Порядку № 418 заробіток для обчислення пенсії визначається із застосуванням установлених цим пунктом правил його коригування. Підпунктами «а» і «б» зазначеного пункту врегульовано порядок коригування заробітку за відповідні періоди роботи, а підпунктом «в» - механізм його подальшого збільшення під час перерахунку пенсії.

39. Зокрема, підпунктом «в» пункту 7 Порядку № 418 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 713 передбачено, що у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за рік, що передує року проведення перерахунку, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, враховану під час призначення (перерахунку) пенсії. Якщо обчислений після перерахунку розмір пенсії є меншим від попереднього, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

40. Отже, підпункт «в» пункту 7 Порядку № 418 передбачає спеціальний механізм перерахунку заробітку, з якого обчислюється пенсія відповідної категорії працівників авіації. Такий перерахунок має іншу правову природу, ніж визначення показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за новим призначенням пенсії, та не може бути ототожнений із ним. У разі застосовності до раніше призначеної пенсії цього спеціального порядку її перерахунок повинен проводитися відповідно до визначених ним умов і показників.

41. Застосування підпункту «в» пункту 7 Порядку № 418 було предметом правової оцінки Верховного Суду, зокрема у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 24.06.2020 у справі № 580/234/19. У цій постанові Суд виходив із передбаченого зазначеною нормою права на перерахунок у зв`язку зі зростанням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки.

42. У постанові від 20.05.2021 у справі № 641/10058/16-а Верховний Суд звернув увагу на спеціальне нормативне регулювання обчислення пенсій осіб льотних екіпажів цивільної авіації, встановлене частиною третьою статті 53 Закону № 1788-XII, Постановою № 264 та пунктом 7 Порядку № 418, а також на відмінність правовідносин призначення пенсії та її перерахунку. При цьому у зазначеній справі йшлося про пенсію, призначену у 2015 році, а отже висновки щодо законодавства, чинного на час її призначення, підлягають застосуванню з урахуванням часу виникнення правовідносин у кожній конкретній справі.

43. Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII, що набрав чинності 11.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, за яким особам, які на день набрання чинності цим Законом мали необхідну вислугу років та стаж, передбачені статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням із дотриманням умов, визначених Законом № 1788-XII, а її розмір визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

44. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії визначається з урахуванням заробітної плати (доходу) застрахованої особи, обчисленої відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнта страхового стажу. Частина друга статті 40 Закону № 1058-IV передбачає використання для обчислення заробітку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

45. Разом із тим наведені положення визначають спосіб обчислення розміру пенсії при її призначенні за відповідними правилами. Вони не встановлюють, що у разі припинення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років та подальшого її поновлення розмір такої пенсії щоразу має обчислюватися як при новому призначенні із застосуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують зверненню за поновленням виплати.

46. Закон № 1058-IV окремо розмежовує обчислення пенсії під час її призначення та зміну розміру раніше призначеної пенсії. Зокрема, частина друга статті 42 цього Закону врегульовує індексацію раніше призначених пенсій, а частина четверта цієї статті - за встановлених нею умов перерахунок із урахуванням страхового стажу, набутого після призначення (попереднього перерахунку), та відповідного заробітку. При такому перерахунку закон не передбачає автоматичної заміни раніше врахованого показника середньої заробітної плати на трирічний показник, що застосовувався для нового призначення пенсій у році поновлення її виплати.

47. Відповідно до абзацу другого пункту 2.4 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

48. Пунктом 2.8 цього Порядку передбачено здійснення поновлення виплати пенсії за документами пенсійної справи, які відповідають вимогам законодавства, чинного на дату призначення пенсії. Відповідні правила узгоджуються з частиною другою статті 7 Закону № 1788-XII та приписами статті 49 Закону № 1058-IV щодо поновлення виплати пенсій.

49. Підхід до правової природи поновлення виплати пенсії за вислугу років після звільнення з роботи, що дає право на цю пенсію, відображено й у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 280/8287/25, в якій зазначено, що у разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

50. Хоча в тій справі безпосередньо вирішувалося питання дати поновлення виплати пенсії іншій професійній категорії працівників, висновок щодо відмінності поновлення виплати від первісного призначення має значення для належної правової кваліфікації обставин цього спору.

51. З аналізу наведеного нормативного регулювання випливає, що припинення виплати пенсії за вислугу років у зв`язку з повторним працевлаштуванням на роботу, що дає право на таку пенсію, не припиняє самого юридичного факту її попереднього призначення. Після звільнення з відповідної роботи усувається обставина, яка перешкоджала виплаті, і виникають підстави для її поновлення. Поновлення виплати пенсії не є правовою підставою для повторного призначення пенсії того самого виду з використанням нового трирічного показника середньої заробітної плати.

52. Застосовуючи ці загальні висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 у 2006 році було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII. Після нетривалого її отримання позивач продовжив роботу, що давала право на цей вид пенсії, у зв`язку з чим виплату було припинено. Надалі він працював на посадах другого пілота та командира повітряного судна, а після припинення льотної роботи звернувся 26.11.2023 до пенсійного органу із заявою щодо пенсійного забезпечення за вислугу років за пунктом «а» статті 54 Закону № 1788-XII.

53. Як убачається з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 160/4998/24, під час розгляду попереднього спору суд досліджував документи про льотну діяльність позивача, зокрема відомості про роботу на посадах пілота, командира повітряного судна та пілота-інструктора, а також документи про наліт годин. Суд, зокрема, урахував, що до звернення у 2023 році позивач уже мав призначену у 2006 році пенсію за вислугу років.

54. Рішенням від 16.04.2024 у справі № 160/4998/24 визнано протиправним і скасовано рішення пенсійного органу від 29.11.2023 про відмову у призначенні пенсії через незарахування окремих періодів льотної роботи та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2023 з урахуванням наданої судом правової оцінки. Суд звернув увагу, що частину періодів роботи, у зарахуванні яких було відмовлено у 2023 році, пенсійний орган уже враховував при призначенні пенсії у 2006 році. Водночас суд не вирішував питання про те, чи є подальше оформлення пенсійної виплати новим призначенням, чи поновленням виплати раніше призначеної пенсії, а також не встановлював обов`язку застосувати показник середньої заробітної плати за 2020- 2022 роки або здійснити перерахунок за підпунктом «в» пункту 7 Порядку № 418.

55. Те, що пенсійний орган у 2023 році розглянув звернення позивача як заяву про призначення пенсії і відмовив у ньому, а після скасування цієї відмови судом оформив результат повторного розгляду як «призначення пенсії», саме по собі не доводить виникнення нового, відмінного від раніше реалізованого, права на пенсію за вислугу років. Рішення від 16.04.2024 у справі № 160/4998/24 лише усунуло неправомірну відмову з мотивів непідтвердження стажу, однак не змінило правової природи пенсійних відносин. Для їх кваліфікації визначальними є факт призначення відповідного виду пенсії у 2006 році, підстава припинення її виплати та характер звернення після залишення відповідної роботи.

56. Доводи скаржника про те, що у 2006 році він отримував пенсію лише два місяці, а протягом наступних років працював та сплачував страхові внески, не змінюють наведеного висновку. Тривалість фактичного отримання пенсії не скасовує і не позбавляє правового значення раніше прийнятого рішення про її призначення. Подальша трудова діяльність та сплачені страхові внески мають значення і враховуються для визначення належного розміру пенсії за правилами її перерахунку, зокрема з урахуванням частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV та спеціального пенсійного регулювання, застосовного до відповідної категорії працівників.

57. З огляду на встановлений судами вік позивача на час звернення у листопаді 2023 року, вікове обмеження, передбачене останнім абзацом частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV для одержувачів пенсій за вислугу років, які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону, саме по собі не виключало можливості вирішення питання про перерахунок з урахуванням додаткового страхового стажу. Однак наявність підстав для такого перерахунку не тотожна виникненню права на новий трирічний показник середньої заробітної плати відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

58. Листами пенсійного органу від 01.11.2024 та 14.11.2024 повідомлено, що для обчислення пенсії позивача з 26.11.2023 застосовано показник 7405,03 грн та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 6,26197, унаслідок чого заробіток для обчислення пенсії визначено в розмірі 46 370,08 грн. Пенсійний орган обґрунтував використання відповідного показника тим, що пенсію за вислугу років позивачу вже було призначено у 2006 році.

59. Водночас застосований показник 7405,03 грн не є безпосередньо показником середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки в розмірі 3764,40 грн; він є результатом подальших збільшень показника, використаного під час перерахунків раніше призначених пенсій. Проте сама лише обставина використання цього показника не свідчить про наявність у позивача права на заміну його показником середньої заробітної плати за 2020- 2022 роки як при новому призначенні пенсії.

60. Колегія суддів звертає увагу, що належність позивача до осіб льотних екіпажів цивільної авіації зумовлює необхідність урахування особливостей визначення заробітку, передбачених статтею 53 Закону № 1788-XII, Постановою № 264 та пунктом 7 Порядку № 418, у межах їх застосування до раніше призначеної пенсії. Зокрема, підпунктом «в» пункту 7 Порядку № 418 визначено спеціальний механізм щорічного перерахунку заробітку, з якого обчислюється пенсія. Тому питання належного перерахунку пенсії працівника льотного складу не вичерпується перевіркою підстав для застосування трирічного показника середньої заробітної плати за статтею 40 Закону № 1058-IV.

61. Разом із тим у цій справі позивач пов`язує протиправність дій пенсійного органу із тим, що після звернення 26.11.2023 його пенсія нібито підлягала новому призначенню та повинна була обчислюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020- 2022 роки. Натомість вимог про здійснення спеціального щорічного перерахунку за підпунктом «в» пункту 7 Порядку № 418, про перевірку конкретних коефіцієнтів такого перерахунку чи про визначення заробітку з урахуванням відповідних правил у межах заявленого спору не заявлено.

62. На відміну від питання про заміну показника середньої заробітної плати на показник, передбачений для нового призначення пенсії у 2023 році, застосування спеціального механізму перерахунку потребує встановлення відомостей про спосіб первісного обчислення пенсії, заробіток, із якого її було обчислено, та проведені раніше перерахунки, зокрема фактично використані коефіцієнти.

63. Суди попередніх інстанцій не вирішували окремої вимоги про проведення такого перерахунку та не встановлювали всіх необхідних для нього розрахункових обставин. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не уповноважений самостійно встановлювати ці обставини або здійснювати замість пенсійного органу розрахунок пенсії.

64. Частиною другою статті 9 КАС України передбачено можливість виходу суду за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Проте ця процесуальна можливість не усуває обов`язку встановити фактичні та правові підстави відповідного способу захисту і не наділяє суд касаційної інстанції повноваженням установлювати обставини, які не були з`ясовані судами попередніх інстанцій. За встановлених у цій справі обставин немає підстав підмінювати заявлену вимогу про застосування показника за 2020- 2022 роки самостійною вимогою про перерахунок пенсії за підпунктом «в» пункту 7 Порядку № 418.

65. Водночас відсутність підстав для задоволення заявлених у цій справі вимог не означає, що пенсійний орган звільняється від обов`язку застосовувати до пенсії позивача належні норми законодавства про її обчислення та перерахунок. З огляду на належність ОСОБА_1 до осіб льотних екіпажів цивільної авіації, при визначенні заробітку для обчислення і перерахунку його пенсії за вислугу років необхідно враховувати правила пункту 7 Порядку № 418, поширені на відповідну категорію пілотів Постановою № 264, зокрема механізм щорічного збільшення заробітку за підпунктом «в» пункту 7 за наявності передбачених ним умов. Питання дотримання пенсійним органом такого порядку, правильності конкретних коефіцієнтів та врахування додатково набутої вислуги років не вирішуються цією постановою через відсутність необхідних установлених обставин і відповідних позовних вимог.

66. За цих обставин наведене у касаційній скарзі посилання на частину другу статті 40 Закону № 1058-IV ґрунтується на помилковому ототожненні поновлення виплати раніше призначеної пенсії з її новим призначенням. Указана норма не створює права на застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року поновлення виплати пенсії того самого виду після залишення роботи, яка давала право на пенсію за вислугу років.

67. Отже, у правовідносинах, у яких особі раніше призначено пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII, виплату якої припинено через продовження роботи на посаді, що дає право на цей вид пенсії, подальше звернення після залишення такої роботи є підставою для поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а не для застосування при її обчисленні показника середньої заробітної плати за три календарні роки, які передують року нового звернення, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV. Належний розмір такої пенсії визначається за правилами, що регулюють обчислення та перерахунок раніше призначеної пенсії відповідної категорії, з урахуванням спеціального законодавства, якщо воно підлягає застосуванню.

68. Колегія суддів не може погодитися з мотивами судів попередніх інстанцій, які, установивши факт призначення позивачеві пенсії за вислугу років у 2006 році, кваліфікували його наступне звернення як повторне призначення пенсії, що водночас передбачає перерахунок з урахуванням лише додаткового страхового стажу, але не змінює показник середньої заробітної плати, який було враховано раніше.Такий підхід не враховує правової відмінності між призначенням пенсії, поновленням її виплати та перерахунком і не відображає особливостей спеціального пенсійного регулювання для працівників льотного складу.

Відмова в задоволенні позовних вимог повинна ґрунтуватися на тому, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії не є новим її призначенням і саме по собі не зумовлює застосування показника середньої заробітної плати за 2020- 2022 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

69. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте навели помилкові мотиви відмови, неправильно застосувавши норми матеріального права щодо правової природи поновлення виплати раніше призначеної пенсії та не врахувавши спеціального нормативного регулювання обчислення і перерахунку пенсій відповідної категорії працівників авіації. Зазначене не змінює результату вирішення спору, однак є підставою для зміни мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень.

70. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

71. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права, що полягає в неправильному тлумаченні закону, застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, або незастосуванні закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

72. З огляду на викладене касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.

73. Оскільки судові рішення змінюються виключно в частині мотивів їх ухвалення, а результат вирішення позову залишається незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 160/10227/25 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя С.М. Чиркін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua