Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №380/2509/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: плати за землю

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №380/2509/26

Суддя: Блажівська Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 380/2509/26

адміністративне провадження № К/990/46272/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Шишова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року (суддя Сподарик Н.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Мандзій О.П., Онишкевич Т.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Жовківська міська рада,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - Відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2025 року № 4782088-2411-1323-UA46060130000059055, яким Позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 у сумі 304 592,30 грн, та № 4782087-2411-1323-UA46060130000059055, яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 4622784400:01:006:0006 у сумі 21 495,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач стверджував, що як орендар земельних ділянок комунальної власності він зобов`язаний вносити орендну плату на умовах укладених договорів оренди, тобто в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням змін, погоджених сторонами в додаткових угодах, тоді як контролюючий орган безпідставно визначив йому податкові зобов`язання в інших сумах, не врахувавши умов цих договорів. Крім того, Позивач наголошував, що Відповідач не провів звірки даних і не здійснив перерахунку плати за землю після його звернення в порядку, передбаченому пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Жовківську міську раду (далі - Третя особа), яка є правонаступником Крехівської сільської ради як орендодавця спірних земельних ділянок.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

У строковому платному користуванні Позивача перебувають дві земельні ділянки, розташовані в с. Крехів Львівського району Львівської області, з цільовим призначенням для обслуговування господарських будівель і споруд: земельна ділянка площею 2,0390 га з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 та земельна ділянка площею 0,1570 га з кадастровим номером 4622784400:01:006:0006.

Право користування кожною із цих земельних ділянок Позивач здійснює на підставі договорів оренди землі від 12 квітня 2012 року з подальшими змінами та доповненнями, укладених між ним та Крехівською сільською радою, які є чинними.

Відповідно до умов договорів у первісній редакції орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у національній валюті України в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, що становить 1 грн 30 коп. за 1 кв. м на рік, тобто 2041,00 грн та 26 507,00 грн.

З урахуванням останніх змін, внесених до договорів додатковими угодами у зв`язку з оновленням нормативної грошової оцінки, проведеним на замовлення власника землі, річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 становить 81 280,43 грн, а за земельну ділянку з кадастровим номером 4622784400:01:006:0006 - 6258,47 грн.

Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2025 року № 4782088-2411-1323-UA46060130000059055, яким Позивачу визначено податкове зобов`язання з плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 у розмірі 304 592,30 грн, та № 4782087-2411-1323-UA46060130000059055, яким визначено податкове зобов`язання з плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4622784400:01:006:0006 у розмірі 21 495,56 грн.

Розрахунок орендної плати за зазначені земельні ділянки за 2025 рік Відповідач здійснив на підставі інформації, наданої Жовківською міською радою , згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 становить 10 153 076,71 грн, а земельної ділянки з кадастровим номером 4622784400:01:006:0006 - 716 518,76 грн. Суму орендної плати Відповідач визначив шляхом застосування до цих показників нормативної грошової оцінки ставки 3 відсотки: 10 153 076,71 грн х 3 % = 304 592,30 грн та 716 518,76 грн х 3 % = 21 495,56 грн.

06 жовтня 2025 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про проведення перерахунку плати за землю в порядку пункту 286.5 статті 286 ПК України, у якій просив провести перерахунок сум податкового зобов`язання та надіслати нові податкові повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Відповіді на цю заяву Позивач не отримав.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 червня 2026 року у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначення розміру орендної плати за землю з фізичних осіб та її нарахування належить до повноважень контролюючого органу відповідно до пункту 274.1 статті 274 та пункту 286.5 статті 286 ПК України, а для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в силу пункту 289.1 статті 289 ПК України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

Пославшись на постанови Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 814/2292/17 і від 19 серпня 2022 року у справі № 826/10853/16 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19, суд зазначив, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель є належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, а перевірка правильності даних про нормативну грошову оцінку знаходиться поза межами предмета доказування у цій справі, оскільки контролюючий орган такими повноваженнями при визначенні грошового зобов`язання з орендної плати за землю не наділений.

Відхиляючи доводи Позивача про те, що без внесення змін до договорів оренди застосування іншого розміру орендної плати є неможливим, суд першої інстанції послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22, про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки, без обов`язку сторін укладати додаткову угоду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2026 року, розглянувши справу в порядку письмового провадження, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд проаналізував положення Цивільного кодексу України, Законів України «Про оренду землі» та «Про оцінку земель», а також пунктів 271.2 статті 271 та 289.1- 289.3 статті 289 ПК України і дійшов висновку, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження відповідною радою технічної документації з нормативної грошової оцінки, що унеможливлює її встановлення договором між органом місцевого самоврядування і орендарем, а у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності змінюється і розмір орендної плати.

Апеляційний суд також послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, щодо кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки, та на постанову Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 820/5357/17 щодо витягу з технічної документації як належного джерела даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Щодо інших доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначив, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, а решта обставин, наведених в апеляційній скарзі, ґрунтується на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права та не вимагає детальної відповіді.

4. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

4.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА, НАВЕДЕНА У КАСАЦІЙНІЙ СКАРЗІ

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційну скаргу подано на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 160/2185/20, від 26 березня 2025 року у справі № 160/4162/19, від 18 квітня 2024 року у справі № 420/1105/20, від 06 березня 2025 року у справі № 160/5643/23, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19, від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22, від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 та від 15 жовтня 2025 року у справі № 907/882/22.

Позивач стверджує, що суди не надали оцінки очевидній хронологічній суперечності: податкові повідомлення-рішення прийнято 04 червня 2025 року, тоді як інформація Третьої особи, яку суд першої інстанції визнав підставою розрахунку, датована 18 грудня 2025 року. Суди, на думку скаржника, не встановили, який саме документ містив показники нормативної грошової оцінки станом на 04 червня 2025 року, коли і від якого органу Відповідач отримав ці показники, чи були саме вони покладені в основу оскаржуваних рішень та на підставі якої затвердженої технічної документації їх сформовано. Посилаючись на статтю 77 КАС України та постанови Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 420/1105/20 і від 23 липня 2025 року у справі № 600/632/21-а, Позивач наголошує, що контролюючий орган не може обґрунтовувати правомірність свого рішення доказами, які не були покладені в його основу, якщо не доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття рішення.

Скаржник вважає, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 160/4162/19, у якій Верховний Суд постановою від 26 березня 2025 року скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд, оскільки суди не встановили, на підставі якої саме нормативної грошової оцінки здійснено розрахунок податкового зобов`язання з орендної плати, а ці обставини входять до предмета доказування. Апеляційний суд, за твердженням Позивача, не навів мотивів, з яких зазначений висновок не підлягає застосуванню.

Позивач також доводить, що суди вибірково застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22, оскільки автоматична зміна розміру орендної плати при зміні нормативної грошової оцінки не означає презумпції правильності будь-якого показника нормативної грошової оцінки, а доводи учасників справи щодо правомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки як бази обрахунку орендної плати підлягають обов`язковій перевірці (пункт 114 зазначеної постанови). На підтвердження цього скаржник посилається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 907/882/22 (пункт 8.47) та постанову Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 826/14306/17, відповідно до якої контролюючий орган, не будучи суб`єктом проведення нормативної грошової оцінки, може враховувати лише ті показники і коефіцієнти, які випливають із належно затвердженої технічної документації.

Скаржник звертає увагу на те, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції змішує різні витяги, дати їх формування та показники нормативної грошової оцінки: витяги № НВ-9990217042025 та № НВ-9990217102025, сформовані 18 грудня 2025 року, містять нормативну грошову оцінку земельних ділянок у розмірі 10 153 076,71 грн та 716 518,76 грн, тоді як наведений судом витяг № НВ-9968587292026, сформований 04 червня 2026 року, містить щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 інший показник - 10 964 504,60 грн (а витяг № НВ-9968587472026 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622784400:01:006:0006 - 773 782,52 грн). Крім того, база нарахування щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 збільшилася з 3 602 118,15 грн у 2024 році до 10 153 076,71 грн у 2025 році, тобто приблизно у 2,82 раза, що, на думку Позивача, вимагало перевірки застосованої технічної документації, базової вартості, коефіцієнтів, індексації та дотримання передумов застосування нової нормативної грошової оцінки, визначених пунктом 271.2 статті 271 ПК України.

Підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Позивач пов`язує з тим, що суди не дослідили зібрані у справі докази в частині, яка мала визначальне значення для вирішення спору (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України), а також з порушенням його права на ознайомлення з доказами: витяги щодо нормативної грошової оцінки за 2025 рік Третя особа подала із заявою від 10 червня 2026 року, яку доставлено представнику Позивача того ж дня, тоді як рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження вже 12 червня 2026 року, що позбавило Позивача реальної можливості висловити свою позицію щодо цих доказів. Апеляційний суд, за твердженням скаржника, цього порушення не усунув і не надав оцінки вирішальним доводам апеляційної скарги, що не відповідає вимогам статті 242 КАС України.

Окремо Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі № 160/5643/23 щодо неможливості застосування нової ставки орендної плати без внесення змін до договору оренди, вказуючи, що рішення Жовківської міської ради від 01 листопада 2023 року № 96 саме по собі передбачало необхідність внесення змін до договорів у частині розрахунку орендної плати, однак нового розміру орендної плати йому не пропонували.

Крім того, на думку скаржника, суди лише констатували його звернення до Відповідача із заявою від 06 жовтня 2025 року про звірку та перерахунок за пунктом 286.5 статті 286 ПК України, але не оцінили бездіяльність контролюючого органу після отримання цієї заяви.

4.2. ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА, НАВЕДЕНА У ВІДЗИВІ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

Головне управління ДПС у Львівській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі № 380/2509/26 без змін.

Відповідач вважає, що Позивач не обґрунтував винятків, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. На його думку, спір є індивідуальним і стосується нарахування орендної плати за дві конкретні земельні ділянки. Правові питання щодо застосування зміненої нормативної грошової оцінки (далі - НГО) вже вирішені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 та від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22. Сам розмір грошового зобов`язання (326 087,86 грн) і можливий вплив на майбутні податкові періоди не свідчать про виняткове значення справи для позивача чи про значний суспільний інтерес.

По суті спору Відповідач зазначає, що рішенням Жовківської міської ради від 01 листопада 2023 року № 96 затверджено технічну документацію з НГО із застосуванням з 01 січня 2025 року. Рішення оприлюднене на офіційному вебсайті ради 07 листопада 2023 року, тобто до 15 липня 2024 року, як вимагає пункт 271.2 статті 271 ПКУ. Отже, нова НГО правомірно застосована до 2025 року і не має зворотної дії в часі. Підставою її застосування є затверджена технічна документація, а не дата формування витягу. Витяг має лише інформаційний характер і не створює та не змінює НГО (постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 160/2185/20 та від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20).

Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 160/4162/19 Відповідач вважає безпідставним через відмінність фактичних обставин. У тій справі суди не встановили, яку саме НГО застосовано. У цій справі є рішення ради № 96 та перелік орендарів із конкретними показниками НГО за 2025 рік щодо кожної ділянки: кадастровий номер 4622784400:01:006:0005 - 10 153 076,71 грн; кадастровий номер 4622784400:01:006:0006 - 716 518,76 грн.

Суми зобов`язань арифметично відповідають ставці 3 % від цих показників (304 592,30 грн і 21 495,56 грн). Збільшення НГО приблизно у 2,82 раза саме по собі не свідчить про протиправність нарахувань. Щодо відсутності додаткових угод до договорів оренди Відповідач зазначає, що контролюючий орган не змінював погоджену договорами ставку 3 %, а застосував її до нової НГО. З моменту початку застосування нової НГО розмір орендної плати, визначений у відсотках від неї, змінюється автоматично, без укладення додаткових угод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22 та від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23). Постанова Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі № 160/5643/23 стосувалася зміни саме ставки (4 % замість договірної), тому до цих правовідносин не застосовна.

Доводи про порушення права Позивача на подання заперечень щодо доказів Жовківської міської ради відповідач вважає необґрунтованими. Справу розглянуто у спрощеному провадженні без повідомлення учасників відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України. Позиція третьої особи була відома з її пояснень, а позивач реалізував свої заперечення в апеляційній скарзі, які перевірив апеляційний суд. Позивач не довів, що процесуальне порушення призвело до неправильного вирішення справи (статті 350, 353 КАС України; постанова Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19).

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом спору в цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими Позивачу як орендарю земельних ділянок комунальної власності визначено податкові зобов`язання з орендної плати за 2025 рік.

Виходячи зі змісту наведених учасниками справи доводів, ключовими для розв`язання цього спору є питання про те, на підставі яких відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок і в якому розмірі контролюючий орган визначив Позивачу грошові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2025 рік, чи відповідають ці відомості нормативній грошовій оцінці, що підлягала застосуванню саме у 2025 році, а також чи виконав контролюючий орган обов`язок, передбачений пунктом 286.5 статті 286 ПК України, щодо розгляду заяви Позивача про проведення звірки та перерахунку суми орендної плати.

Реалізовуючи свої повноваження у визначених процесуальним законодавством повноважень, Суд звертає увагу на таке правове регулювання.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пункт 271.2 статті 271 ПК України передбачає, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положення цього пункту не поширюються на рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів, які надаються в оренду, нормативна грошова оцінка яких раніше не проводилася та/або не була затверджена в порядку, визначеному законодавством, та за умови, що розмір такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок перевищує розмір нормативної грошової оцінки відповідної площі ріллі по області.

Як визначає пункт 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є:а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У постанові від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20 Верховний Суд, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, дійшов висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання. Отже, цей вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема у судовому порядку.

У постанові від 11 листопада 2021 року у справі №280/2804/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого базою для сплати та розрахунку плати за землю є грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення Витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання Витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.

7 квітня 2026 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 260/3920/24, де указав, що до предмета доказування у податкових спорах, які стосуються належного до сплати розміру плати за землю, належить достовірність інформації про НГО землі, що використана контролюючим органом у відвідному періоді, станом на час виникнення податкового зобов`язання. Зокрема, встановленню підлягають обставини того, чи змінювалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки у спірному періоді (в тому числі, і будь-які множники у її формулі).

Застосовуючи наведені підходи до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, визначаючи підставу розрахунку орендної плати за 2025 рік, послався на інформацію Жовківської міської ради від 18 грудня 2025 року, згідно з якою «нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4622784400:01:006:0005 становить 10 153 076,71 грн відповідно до витягу № НВ-9968587292026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а земельної ділянки з кадастровим номером 4622784400:01:006:0006 - 716 518,76 грн».

Водночас з матеріалів справи вбачається, що зазначена інформація Жовківської міської ради (том 1, а. с. 77) містить відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на 2025 рік, однак посилань на витяг № НВ-9968587292026 не містить. Натомість сам витяг № НВ-9968587292026, на який послався суд першої інстанції (том 1, а. с. 79), містить показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відмінний від зазначеного в інформації Жовківської міської ради.

Отже, суд першої інстанції пов`язав між собою два документи, які за змістом не збігаються.

Суд апеляційної інстанції цієї невідповідності не помітив і не усунув. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, він обмежився загальним твердженням про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель є належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Однак апеляційний суд не дослідив ані змісту наявних у матеріалах справи витягів, ані дат їх формування, ані того, чи відповідають наведені в них показники інформації Жовківської міської ради та показникам, використаним Відповідачем.

Водночас Позивач під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій послідовно покликався на те, що надані Третьою особою витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок містять показники нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок (том 1,а.с.78,79), відмінні від тих, які використав Відповідач під час визначення спірних грошових зобов`язань.

До того ж, на переконання Позивача, наявна в матеріалах справи інформація Жовківської міської ради від 18 грудня 2025 року, яка за своїм змістом є листом, не могла бути використана Відповідачем під час формування у червні 2025 року податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Проте в ході розгляду справи цих розбіжностей усунуто не було. Суди попередніх інстанцій не перевірили, яка нормативна грошова оцінка земельних ділянок підлягала застосуванню у 2025 році, та не з`ясували, на підставі якої саме інформації Відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням того, що у відзиві на позовну заяву він посилався на таку інформацію без зазначення її дати та реквізитів. Також не з`ясовано, до якого податкового періоду належать наявні в матеріалах справи витяги та чим зумовлена різниця між наведеними в них показниками і показниками, використаними Відповідачем.

Без установлення цих обставин неможливо дійти висновку про те, чи правильно контролюючий орган визначив базу для обчислення орендної плати за 2025 рік, а отже, і про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 цього Кодексу;

розміру ставки земельного податку;

нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Отже, законодавець передбачив механізм, за допомогою якого платник плати за землю може ініціювати перевірку контролюючим органом даних, покладених в основу визначеного йому грошового зобов`язання.

Як убачається зі змісту позовних вимог, апеляційної скарги та касаційної скарги, Позивач послідовно в усіх судових інстанціях стверджував, що 06 жовтня 2025 року звернувся до Відповідача із заявою про проведення звірки та перерахунку плати за землю в порядку пункту 286.5 статті 286 ПК України з огляду на невідповідність нарахованих сум умовам чинних договорів оренди, однак контролюючий орган цю заяву не розглянув, звірки не провів і перерахунку не здійснив. Цей довід був однією з підстав позову.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 жовтня 2025 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про проведення перерахунку плати за землю в порядку пункту 286.5 статті 286 ПК України, у якій просив провести перерахунок сум податкового зобов`язання та надіслати нові податкові повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, та що відповіді на цю заяву Позивач не отримав.

Водночас, установивши факт такого звернення, суди не надали йому жодної правової оцінки. Суд першої інстанції послався на пункт 286.5 статті 286 ПК України лише в контексті повноважень контролюючого органу щодо нарахування орендної плати фізичним особам, а суд апеляційної інстанції обмежився загальним висновком про те, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені судом першої інстанції, а інші доводи апеляційної скарги не потребують детальної відповіді.

Зокрема, суди не з`ясували, які саме документи Позивач подав до контролюючого органу разом із заявою про проведення звірки, якими даними та якими розбіжностями він обґрунтовував необхідність перерахунку, чи розглядав Відповідач цю заяву та чи перевіряв подані документи, а також чи були в контролюючого органу підстави для здійснення перерахунку суми податку в порядку, визначеному пунктом 286.5 статті 286 ПК України, і як ці обставини впливають на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зауважує, що зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору, оскільки від них залежить, чи виконав контролюючий орган покладений на нього законом обов`язок перевірити дані, підтверджені платником, та чи визначено Позивачу грошові зобов`язання з орендної плати в належному розмірі.

Тому довід Позивача про нерозгляд його заяви про звірку не можна вважати другорядним.

Згідно з частиною четвертою статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначаються, зокрема: обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (пункт 1); докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункт 2); мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову (пункт 3); норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування (пункт 5); норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування (пункт 6).

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому за змістом статті 322 КАС України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі.

Наведений довід Позивача відповідає зазначеним критеріям, однак суди першої та апеляційної інстанцій залишили його поза межами судового контролю. Суд апеляційної інстанції, маючи відповідно до статті 308 КАС України повноваження досліджувати докази та встановлювати обставини справи, допущених судом першої інстанції недоліків не усунув.

Установлення зазначених обставин потребує дослідження доказів, зокрема заяви Позивача від 06 жовтня 2025 року та доданих до неї документів, що з огляду на приписи частини другої статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Однак суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза межами судового контролю як доводи Позивача щодо розбіжностей у відомостях про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких визначено спірні грошові зобов`язання, так і його довід про нерозгляд контролюючим органом заяви про проведення звірки та перерахунку плати за землю. Суд апеляційної інстанції, маючи відповідно до статті 308 КАС України повноваження досліджувати докази та встановлювати обставини справи, допущених судом першої інстанції недоліків не усунув.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів, не надали оцінки ключовим доводам Позивача і не встановили обставин, від яких залежить правильне вирішення спору.

Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. (частина друга статті 341 КАС України).

Установлення зазначених обставин потребує дослідження доказів, зокрема інформації Жовківської міської ради від 18 грудня 2025 року, витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також заяви Позивача від 06 жовтня 2025 року та доданих до неї документів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

6. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і направити справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Оскільки зазначені порушення допущено судом першої інстанції, який розглядав справу по суті та мав установити всі обставини, що мають значення для її вирішення, і суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув, рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене в цій постанові, встановити обставини, зазначені вище, надати оцінку всім доводам учасників справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року скасувати.

Справу № 380/2509/26 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

О.О. Шишов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua