Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №420/31235/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №420/31235/24

Суддя: Блажівська Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 420/31235/24

адміністративне провадження № К/990/37524/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року (судді Єщенко О.В., Градовський Ю.М., Казанчук Г.П.)

та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2026 року (судді Єщенко О.В., Градовський Ю.М., Казанчук Г.П.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТІМПЕКС"

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАСТІМПЕКС" (далі також - Позивач, ТОВ "ФАСТІМПЕКС", Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2024 року №0/37707/15-32-07-08-24, №0/37705/15-32-07-08-24 та від 12 вересня 2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06, №38441/15-32-24-06.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначав, що в законодавчо визначені строки реалізував своє право на подання заперечень на акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року, водночас оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті без їх розгляду.

Покликався на те, що Відповідачем під час перевірки не було враховано, що ТОВ "ФАСТІМПЕКС" здійснює зовнішньо-економічну діяльність, що зумовлює специфіку первинних документів, які підтверджують номенклатуру, асортимент та факт оприбуткування товару.

Також стверджував, що транспортно-заготівельні витрати (далі -ТЗВ) підлягають включенню до складу собівартості товару.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 8 липня 2025 року позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 9 вересня 2024 року №0/37707/15-32-07-08-24, №0/37705/15-32-07-08-24 та від 12 вересня 2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06, №38441/15-32-24-06.

Роблячи висновок про невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції виходив з наступного:

- до суми 266 261 603 грн, яка визначена контролюючим органом в акті перевірки як така, що неправомірно віднесена ТОВ "ФАСТІМПЕКС" до собівартості продукції, включені: витрати на морський фрахт, які підтверджені коносаментами (Bill of Lading); витрати на транспортування за межами України, що підтверджені міжнародними автомобільними накладними (CMR), які митні органи включають до митної вартості товару, та які є базою для нарахування митних платежів при розмитненні товару;

- за період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2024 року Позивачем були укладені договори транспортно-експедиційного обслуговування, які було надано до перевірки, що Відповідачем спростовано під час розгляду справи не було. Організація операцій з імпорту товару на територію Україну супроводжувалась оформленням пакетів первинної документації, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення до яких, зокрема, входили: інвойси, коносаменти (Bill of Lading), міжнародні автомобільні накладні (CMR) та митні декларації. З вказаної документації можливо встановити відправника товару, отримувача товару, ціну товару, умови поставки, можливо ідентифікувати сам товар за якісними та кількісними характеристиками, країну походження останнього, а також транспортування товару від пункту його відправлення до кінцевої точки доставки;

- Відповідачем не надано жодного доказу того, що подані на перевірку документи не підтверджують господарських операцій підприємства під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, номенклатуру, асортимент, кількість та факт оприбуткування товарів, які знаходились в контейнерах;

- наказами ТОВ "ФАСТІМПЕКС" щодо організації бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства передбачено включення ТЗВ до складу собівартості придбаних запасів;

- граничні терміни реєстрації податкової накладної №3 від 13 липня 2022 року та розрахунків коригування до податкових накладних від 4 травня 2023 року №18, №25, №16, №23, №21, №28 Позивачем порушені не були;

- оскільки виплати учасникам Позивача здійснювались на виконання рішення вищого органу товариства - загальних зборів учасників та з прибутку підприємства, то вони вважаються дивідендами, що обкладаються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 %. Прибуток за VI квартал 2016 року та за перше півріччя 2017 року був розподілений пропорційно до розміру часток учасників, зворотнього Відповідачем доведено не було;

- розбіжність в 72 грн, яка кваліфікована Відповідачем, як завищення встановленої суми дивідендів зумовлена правилами заповнення звітності, які визначені П(с)БО №25;

- всупереч встановленого порядку розгляду заперечень платника податку на висновки акту перевірки, податковим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2024 року та 12 вересня 2024 року, без розгляду відповідних заперечень Позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, чим порушено право Позивача на подання додаткових документів і пояснень, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПК України;

- обставини порушення Відповідачем порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень можуть бути самостійною підставою для прийняття обґрунтованого судового рішення по суті даного спору та достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

23 липня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення, яким частково задоволено заяву представника Позивача про ухвалення додаткового судового рішення: стягнуто з ГУ ДПС на користь ТОВ "ФАСТІМПЕКС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

П`ятий адміністративний суд постановою від 9 грудня 2025 року частково задовольнив апеляційну скаргу ГУ ДПС: скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2025 року; адміністративний позов ТОВ "ФАСТІМПЕКС" до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив частково; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 9 вересня 2024 року №0/37705/15-32-07-08-24, 12 вересня 2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06, №38441/15-32-24-06; в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 9 вересня 2024 року №0/37707/15-32-07-08-24 відмовив.

Верховний Суд постановою від 18 березня 2026 року частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "ФАСТІМПЕКС": скасував постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року; направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи постанову, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції не незважаючи на викладені аргументи Позивача та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд не дослідив питання дотримання Відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення-рішення та відповідно не навів доводів, за яких не погодився з висновками суду першої інстанції в частині щодо обставин прийняття спірних податкових повідомлень-рішень без розгляду відповідних заперечень сторони Позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок.

П`ятий адміністративний суд постановою від 11 червня 2026: частково задовольнив апеляційну скаргу ГУ ДПС та змінив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року в мотивувальній частині; апеляційну скаргу ГУ ДПС на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року залишив без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, правильно встановивши обставини справи та застосувавши норми законодавства, що регулюють спірне питання щодо процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень ГУДПС, прийнятих без урахування своєчасно поданих платником заперечень на акт податкової перевірки.

Водночас поряд з цим зазначив, що є помилковим висновок суду першої інстанції щодо перевірки виявлених податкових правопорушень, адже, у цьому випадку ГУДПС допущено суттєве порушення процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, наявність яких потребує першочерговій правовій оцінці та є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої в додатковому рішенні.

Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року частково задоволено заяву ТОВ «ФАСТІМПЕКС», яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ТОВ «ФАСТІМПЕКС» судові витрати правову допомогу адвоката у сумі 38125,98 грн.

Суд апеляційної інстанції керуючись принципом співмірності цих витрат та враховуючи висновок апеляційного суду у цій справі щодо підстав для задоволення позову (скасування спірних податкових повідомлень-рішень ГУДПС з підстав порушення відповідачем процедури прийняття рішень) погодився з доводами Відповідача про те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір таких витрат є завищеним та керуючись критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та їх співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та ціною позову визнав справедливим і обґрунтованим у спірному випадку відшкодуванням, пов`язаним із професійною правничою допомогою, є розмір цих витрат в межах суми 38125,98 грн.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційні скарги)

Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Відповдіач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить скасувати постанову від 11 червня 2026 року та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі №420/31235/24.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував пункти 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 та у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 810/5546/15.

Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 816/228/17 сформулювала загальний принцип, що застосовується до всіх стадій податкового контролю: підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення, проведення такої перевірки чи прийняття рішення за її наслідками, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки. Водночас вказує, що Верховний Суд конкретизував цей принцип безпосередньо стосовно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 810/5546/15, вказавши, що саме лише порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення, без спростування платником податків доводів контролюючого органу по суті виявлених порушень, не може бути самостійною підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним.

На думку Відповідача суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові визнав протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення виключно з мотиву порушення контролюючим органом строку розгляду заперечень, жодним чином не проаналізувавши, чи могли доводи заперечень (які практично дослівно відтворюють позовні вимоги) змінити висновки акта перевірки від 23 серпня 2024 року № 36198/15-32-07-08-19.

Покликається на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025, яка, на думку Відповідача, після скасування Верховним Судом не втратила доказового значення в частині повноти встановлення обставин справи, було детально досліджено та встановлено невідповідність оборотів рахунків бухгалтерського обліку № 28 «Товари», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 791 «Результат операційної діяльності» значенню рядка 2050 Звіту про фінансові результати; відсутність у ТОВ «ФАСТІМПЕКС» складських приміщень і потужностей для розвантаження, сортування та фасування імпортованих товарів; невключення позивачем до перевірки первинних документів щодо розвантаження контейнерів, номенклатури, асортименту, кількості та факту оприбуткування товарів; відсутність калькуляції транспортно-заготівельних витрат за конкретними найменуваннями, групами та видами запасів. Попри це, в оскаржуваній постанові від 11 червня 2026 року суд апеляційної інстанції жодним чином не дослідив і не оцінив зазначені докази, обмежившись висновком про пріоритет процедурної підстави. На думку Відповідача таке ухилення від дослідження зібраних доказів прямо порушує частину четверту статті 9, статті 90, 242 КАС України щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи і унеможливило встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Вказує, що додаткова постанова від 09 липня 2026 року є похідною від оскаржуваної постанови по суті спору, а тому підлягає скасуванню одночасно з нею. При цьому вказує, що додаткова постанова є необґрунтованою і по суті питання розподілу судових витрат оскільки суд апеляційної інстанції не навів переконливого обґрунтування того, чому саме визначена ним сума є співмірною складності справи, обсягу виконаної роботи та часу, витраченого адвокатом, як цього вимагають частини п`ята-сьома статті 134 КАС України.

2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає, що постанова та додаткова постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вказує, що Відповідач в касаційній скарзі не спростовує факту порушення податковим органом процедури прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, через порушення процедури розгляду заперечень позивача на Акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року.

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції цілком вірно застосували до спірних правовідносин норму підпункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України та дійшли висновку, який відповідає усталений практиці Верховного Суду про те, що неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є істотним порушенням та підставою для його скасування.

Покликається на те, що витрати на правову допомогу були співмірними із: складністю справи та наданих адвокатом послуг - опрацьовано більше 280 документів з системи "Електронний суд", самі матеріали справи містять більше 3 000 сторінок та великий обсяг доказів; часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг та обсягом наданих адвокатом послуг - розгляд справи триває з 2024 року, включає в себе десятки судових засідань та заяв по суті справи, перегляди апеляційним та касаційним судом; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

В період з 29 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФАСТІМПЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань внесення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2024 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року, яким встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044 (далі - П(С)БО 9), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 47 927 089 грн;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині порушення термінів при реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 637 908,76 грн, розрахунків коригувань на - 11123,81 грн;

- підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту 119.1 статті 119, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556, в результаті чого задекларовано показники не в повному обсязі та з недостовірними відомостями або з помилками за II - IV квартали 2017 року, І - IV квартали 2018 року, І- IV квартали 2019 року, І - IV квартали 2020 року, І - IV квартали 2021 року, І - IV квартали 2022 року, І - IV квартали 2023 року, І квартал 2024 року;

- підпунктів 14.1.47, 14.1.49, 14.1.54, 14.1.268 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1, підпунктів 164.2.8, 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1, підпункту 167.5.2 пункту 167.5 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170, пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, статті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у результаті не нарахування та не перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся на загальну суму 981 010,78 грн;

- підпунктів 14.1.49, 14.1.54, 14.1.268 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170, пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, статті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в результаті чого не нараховано та не перераховано податковим агентом військовий збір під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся на загальну суму 81 749,04 грн.

ТОВ "ФАСТІМПЕКС" 6 вересня 2024 року направило на адресу податкового органу заперечення на зазначений акт перевірки, які були отримані контролюючим органом 11 вересня 2024 року.

9 вересня 2024 року на підставі акту перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0/37707/15-32-07-08-24, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 47 927 089,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 792 708,90 грн;

- №0/37705/15-32-07-08-24, яким застосовано штраф на загальну суму 64 013,36 грн.

12 вересня 2024 року на підставі акту №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №38437/15-32-24-06, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на 981 010,78 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 245 252,70 грн;

- №38439/15-32-24-06, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 81 749,04 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 437,26 грн;

- №38441/15-32-24-06, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого до підприємства були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

Верховний Суд обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1. Щодо постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Пунктом 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства, зокрема у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17 та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом й в постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 140/3098/23.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємну частину.

Слід зазначити, що саме акт перевірки є підтвердженням негативного результату податкової перевірки і в подальшому створює негативні наслідки для платника податку. Відповідно, першим етапом оскарження в адміністративному порядку висновків такого акта перевірки є подання заперечень на акт перевірки та додаткових документів і пояснень відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом і в постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/2635/16, в якій він зазначив, що нормами ПК України передбачено не лише судовий порядок оскарження рішень податкового органу, а також і адміністративний, в якому надання заперечень та документів, які не були враховані контролюючим органом під час перевірки, є складовою частиною такого порядку.

Верховний Суд проаналізувавши положення статей 7, 56, 42 , 42-1 ПК України в постанові від 10 березня 2026 року у справі №320/14284/23 сформував наступний правовий висновок "Для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання: (1) безпосередньо до відповідного контролюючого органу, (2) надіслати поштою через установи поштового зв`язку, (3) в електронній формі за допомогою електронного кабінету платника в порядку, встановленому статтями 42, 42-1 ПК України. В першому випадку закінчення робочого дня у розумінні пункту 86.7 статті 86 ПК України співпадатиме із закінченням робочого часу у відповідному територіальному органі Державної податкової служби України, в другому випадку - із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора. У випадку обрання платником податків шляху подання заперечень на акт перевірки в електронній формі через електронний кабінет платника закінчення строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, припадатиме на двадцять четверту годину останнього (десятого) робочого дня строку".

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У розвиток зазначеного підходу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

В постанові від 27 лютого 2025 року у справі 140/3098/23 Верховний Суд дійшов висновку про те, що прийняття податкових повідомлень-рішень без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, є порушенням яке має характер істотних порушень прав платника, а тому не може не впливати на оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення.

Про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України Верховний Суд також вказував, зокрема, у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі № 520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 вересня 2024 року, в законодавчо визначені строки, Позивач реалізував своє право на подання заперечень поштовим зв`язком на акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року. Додатково про направлення заперечень поштовим зв`язком, позивач повідомив Відповідача електронним листом від 9 вересня 2024 року.

Водночас, як констатовано судами передніх інстанцій оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті без розгляду поданих Позивачем заперечень на акт перевірки. Факт фактичної відмови у розгляді заперечень Позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок підтверджується листами Головного управління ДПС в Одеській області від 10 вересня 2024 року, 17 вересня 2024 року та 30 вересня 2024 року.

Відповідачем доводів та обґрунтувань на спростування зазначених вище обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, в касаційній скарзі наведено не було.

Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що всупереч встановленого порядку розгляду заперечень платника податку на висновки акту перевірки, податковим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2024 року та 12 вересня 2024 року без розгляду відповідних заперечень сторони Позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, чим порушено право Підприємства на подання додаткових документів і пояснень, що підтверджують, на думку позивача, відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПК України. Як і дійшов висновку про те, що обставини порушення Відповідачем порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Також суд апеляційної інстанції вмотивовано зазначив про те, що помилковим є висновок суду першої інстанції щодо перевірки виявлених податкових правопорушень, оскільки у цьому випадку ГУ ДПС допущено суттєве порушення процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, наявність яких потребує першочерговій правовій оцінці та є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідача.

У розрізі підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції по пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на постанови від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 та від 03 квітня 2018 року у справі № 810/5546/15 та стверджує про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови без урахування викладених у вказаних постановах правових висновків.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У справі № 810/5546/15 ключове питання полягало у прийнятті податкового повідомлення-рішення після спливу десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 закрила провадження у справі, оскільки спір не підлягав розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

В цій же справі, на відміну від справ № 810/5546/15 та № 816/228/17 ключове питання полягає в тому, що спірні податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2024 року та 12 вересня 2024 року прийнято без розгляду відповідних заперечень сторони Позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок

Таким чином посилання Відповідача на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 та від 03 квітня 2018 року у справі №810/5546/15, не знайшли свого підтвердження, оскільки вказані постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи. Крім того оскаржувані судові рішення не суперечать викладеним в зазначених поставах висновкам в частині застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

Водночас суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

Доводи Відповідача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанції при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 341 КАСУ, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводів та підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 11 червня 2026 року в частині щодо додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року Відповідачем в касаційній скарзі наведено не було.

Відповідно постанова суду апеляційної інстанції в частині додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року в касаційному порядку не переглядалась.

Відтак, в обсязі встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування постанови суду апеляційної інстанції від 11 червня 2026 року.

4.1.2 Щодо додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2026 року.

Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції зменшивши заявлений до стягнення «гонорар успіху» з 70 000 грн до 20 000 грн, не навів переконливого обґрунтування того, чому саме визначена ним сума є співмірною складності справи, обсягу виконаної роботи та часу, витраченого адвокатом, як цього вимагають частини п`ята-сьома статті 134 КАС України.

У контексті наведеного Суд звертає увагу на те, що Позивач просив стягнути на свою користь 88125,98 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. На підтвердження цих витрат він надав договір про надання правової допомоги №4380660 від 1 березня 2019 року, договір від 18 березня 2026 року про внесення змін до додаткового договору від 26 серпня 2025 року №44069166/2 до договору про надання правової допомоги від 01 березня 201 року9 №34380660, акт наданої правової допомоги від 12 червня 2026 року, платіжну інструкцію від 15 червня 2026 року №9, докази фактичної оплати витрат адвоката у зв`язку із відрядженням до міста Одеса для участі у судових засідання в цій адміністративній справі (розрахункова квитанція від 03 червня 2026 року та фіскальний чек про оплату; рахунок від 10 червня 2026 року за №3432 та фіскальний чек про його оплату).

Суд апеляційної інстанції встановив, що в договорі від 18 березня 2026 року про внесення змін до додаткового договору від 26 серпня 2025 року №44069166/2 до договору про надання правової допомоги від 01 березня 2019 року №34380660 сторони визначили «Гонорар успіху», що сплачується після ухвалення П`ятим апеляційним адміністративним судом остаточного рішення у справі за позовом ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень. При цьому зазначили, що «успіх» в даному випадку означає: у випадку повного чи часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до ГУ ДПС, клієнт додатково доплатить адвокату суму, що складає 70 000,00 грн., без ПДВ.

Актом наданої правової допомоги від 12 червня 2026 року передбачено, що за результатом фактичного задоволення позовних вимог «Гонорар успіху» складає 70 000,00 гривень без ПДВ.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 виснувала про можливість існування такого різновиду гонорару адвоката, як «гонорару успіху», який є формою оплати винагороди адвокату, а також визнала правомірним визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Також в зазначеній постанові Велика Палата Верховного зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату фіксованого гонорару чи гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду хоча і підтвердила можливість визначення між стороною та адвокатом фіксованого гонорару та гонорару успіху, але зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Такі ж критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ щодо судових витрат за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії», «Єчюс проти Литви» та «Лавентс проти Латвії», пункти 79, 112 і 154 відповідно).

Суд апеляційної інстанції врахувавши доводи Відповідача про те, що заявлений Позивачем до відшкодування розмір таких витрат є завищеним, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та їх співмірності зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та ціною позову дійшов висновку, що справедливим і обґрунтованим до відшкодування на користь позивача витрат, понесених у зв`язку із одержанням професійної правничої допомоги адвоката («гонорару успіху»), є розмір цих витрат у межах 20000 грн.

Відтак суд апеляційної інстанції застосував критерії співмірності, визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, саме за запереченнями Відповідача. З цієї причини він стягнув лише частину заявленої суми.

Касаційна скарга в цій частині не містить доводів про те, які норми матеріального чи процесуального права суд апеляційної інстанції порушив або неправильно застосував, визначаючи розмір відшкодування. Вона ґрунтується на власній оцінці Відповідачем складності справи та обсягу наданих послуг, відмінній від оцінки суду апеляційної інстанції. При цьому Відповідач не навів конкретних і обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду щодо співмірності стягнутої суми. Фактично Відповідач просить суд касаційної інстанції ще раз зменшити суму, розмір якої суд апеляційної інстанції вже визначив у межах наданих йому повноважень. Така переоцінка виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною другою статті 341 КАС України.

Відтак наведені у касаційних скаргах доводи в частині додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2026 року не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій та не утворюють передбачених КАС України підстав для її скасування.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення постанов суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді І.Л. Желтобрюх

М.М. Яковенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua