Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №300/5067/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації податкового контролю

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №300/5067/25

Суддя: Блажівська Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 300/5067/25

адміністративне провадження № К/990/42970/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 травня 2026 року (суддя Главач І.А.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі (судді: Онишкевич Т. В., Гудим Л. Я., Качмар В. Я.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (далі також - Позивач, ТОВ «Європа-Транс ЛТД», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі також - ГУ ДПС, Відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податковий борг ТОВ «Європа-Транс ЛТД» в сумі 2 308 448 грн, визначений у податковій вимозі від 14 лютого 2025 року № 0003709-1302-0919;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС від 14 лютого 2025 року № 0003709-1302-0919.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, Відповідачем було допущено ряд порушень вимог податкового законодавства. Вказував, що перевірка з питань несвоєчасного подання документації з трансферного ціноутворення може проводитися лише за наявності підстав передбачених пунктом пунктом 78.1 статті 78 ПК України, водночас ГУ ДПС перевірка проведена стосовно дотримання Товариством вимог підпунктів 39.4.4, 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, що не відповідає вимогам Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій та Порядку опитування уповноважених, посадових осіб та/або працівників платника податків з питань трансфертного ціноутворення затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 серпня 2015 року № 706 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 вересня 2015 року за № 1055/27500, оскільки перевірка з такої підстави могла бути проведена у випадку неподання документації чи майстер-файлу, що не мало місця за обставинами цієї справи.

Покликався на те, що оскільки перевірка була проведена без належних підстав, то відповідно прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, а отже були і відсутні правові підстави для формування податкового боргу.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 6 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:

- предмет спірних правовідносин становить питання правомірності формування Відповідачем податкового боргу та формування на підставі виникнення такого боргу податкової вимоги;

- чинне законодавство передбачає необхідність наявності двох обов`язкових умов для визнання податкового зобов`язання податковим боргом: податкове зобов`язання набуло статусу узгодженого за відсутності оскарження такого зобов`язання або у випадку визнання скарги в адміністративному чи судовому необґрунтованою та залишення рішення, яким визначено податкове зобов`язання без змін; несплата визначеного податкового зобов`язання у визначений законом строк.

- оскільки судове рішення у справі № 300/2193/24 набрало законної сили 29 січня 2025 року, то податкове зобов`язання визначене податковим повідомленням-рішенням № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, яке було предметом оскарження в рамках зазначеної справи в силу абзацу 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України, набуло статусу узгодженого. Доказів повторно оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення з інших підстав, ніж ті, що були досліджені судом у справі № 300/2193/24 Позивач суду не надав. Станом на дату розгляду справи по суті, податкове повідомлення-рішення форми " № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року є чинним, протиправним та скасованим ані органами Державної податкової служби, ані судовими органами, не було;

- Позивач мав обов`язок сплатити узгоджене податкове зобов`язання до 10 лютого 2025 року включно (з урахуванням вихідних та святкових днів), його не виконав;

- набуття податковим зобов`язанням правового статусу податкового боргу обумовлено не діями Відповідача, а відбулося в силу норм закону. Відповідач жодним чином не впливає на набуття податковим зобов`язанням правового статусу податкового боргу, а тільки відображає наявність податкового боргу в інтегрованій картці платника.

- дії Позивача щодо оскарження податкового боргу з підстав неналежності проведення податкової перевірки не відповідають вимогам щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права та є радше способом скасувати податкове повідомлення-рішення № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, ніж провести перевірку дій Відповідача щодо відображення податкового боргу в ІКП платника.

- податкова вимога форми 0003709-1302-0919 від 14 лютого 2025 року відповідає вимогам статті 59 ПК України.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 серпня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Європа-Транс ЛТД» залишив без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року - без змін.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що доводи ТОВ "Європа-Транс ЛТД" щодо неправомірності дій працівників контролюючого органу при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та про безпідставність такої не стосуються предмету спору у справі, що розглядається, оскільки стосуються правомірності вже оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, є надуманими і свідчать про переоцінку апелянтом фактичних обставин справи на свою користь, довільне і неправильне трактування вимог діючого законодавства.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Позивач вважає, що апеляційний суд застосував положення статті 81 ПК України, без врахування правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, від 22 вересня 2020 року по справі №520/8836/18.

Наполягає, що оскільки порушення допущені Відповідачем при призначенні і проведенні перевірки, які є підставами позову в цій справі, та оцінка яким не надавалась судом при розгляду справи №300/2193/24 зумовлюють протиправність податкового повідомлення-рішення № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, яке об`єднано підставами виникнення з податковим боргом, який є предметом оскарження в цій справі, то звернення з позовом про скасування податкового боргу з підстав порушень, вчинених контролюючим органом при призначенні і проведенні перевірки, є належним і ефективним способом захисту, виходячи з позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18. Крім того, на думку Позивача відповідний спосіб захисту співпадає із способом захисту, який визначений в підпункті 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України.

На думку Позивача, скасування судом податкового боргу, як рішення (індивідуального акту), є підставою для звернення ТОВ «Європа-Транс ЛТД» з заявою до суду про перегляд рішення суду по справі №300/2193/24 за нововиявленими обставинами, на підставі частини першої, пункту 1 частини другої статті 361 КАС України

Стверджує, що податковий борг в сумі 2 308 448 грн був визначений саме на підставі недопустимих доказів, оскільки останні, зокрема, були отримані в ході перевірки, приступати до проведення якої Відповідач не мав права внаслідок незазначення в наказі на перевірку мети перевірки та підстав її призначення

Зазначає, що судами попередніх інстанцій було допущено помилку при визначенні предмета спірних правовідносин, та способу захисту прав Товариства. При цьому наполягає, що в рамках предмету цієї справи судами попередніх інстанцій мала бути перевірена правомірність прийняття Відповідачем рішення у вигляді податкового боргу (вже узгодженого грошового зобов`язання) визначеного (розрахованого) в податковій вимозі.

Покликається на те, що суд першої інстанції помилково розглянув правомірність дій Відповідача стосовно правовідносин, що передували тим правовідносинам, які складають справжній предмет спору у справі №300/5067/25. Апеляційний суд визначив предмет спору, який також є помилковим, оскільки, є поєднанням двох частин, з яких одна відповідає заявленим позовним вимогам (правовідносини щодо прийняття контролюючим органом рішення у вигляді визначення в податковій вимозі податкового боргу), а інша не відповідає заявленим позовним вимогам (вплив Відповідача на набуття податковим зобов`язанням правового статусу податкового боргу), та відповідно, друга частина не доводилась Товариством. Відповідно, на думку Позивача, суди попередніх інстанцій не дотримались положень статті 242 КАС України, в частині обґрунтованості і законності судових рішень.

Покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що оскаржувані рішення Відповідача (податковий борг в сумі 2 308 448 грн визначений у вимозі, та сама вимога) були прийняті внаслідок того, що Відповідач протиправно провів перевірку, яка не передбачена законом, згідно з наказом на перевірку, в якому незазначена мета перевірки та наведені неналежні підстави такої перевірки, що позбавляло контролюючий орган права приступати до проведення перевірки. При цьому, на думку Позивача, наслідком цього стало невірне застосування судами положень частини другої статті19 Конституції України, статей 75, 39, 81 ПК України та порушення статей 74, 77, 242 КАС України.

2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а рішення судами попередніх інстанцій ухвалені відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підтвердження своєї позиції зазначає, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправним та скасування рішення прийнятого за її результатами, яким є податкове повідомлення-рішення №015491/2304 від 19 грудня 2023 року. При цьому вказує, що податковий борг сформовано не податковою вимогою № 0003709-1302-0919 від 14 лютого 2025 року, як помилково зазначено Товариством у пункті 1 прохальної частини позову, а є наслідком правомірного застосування штрафних санкцій, визначених зазначеним податковим повідомленням-рішення.

Стверджує, що податкова вимога, відповідно до статті 59 ПК України, є лише формою повідомлення платника про наявність податкового боргу, а не актом, яким такий борг визначається. Вона не створює нових фінансових зобов`язань, а лише фіксує вже існуючі, та є лише процедурним документом, наявність якого надає формальне право на звернення контролюючому органу на підставі закону до суду. Дійсність самого зобов`язання у вимозі визначає його узгодженість, що у спірному випадку, доказуванню не підлягає.

На думку Відповідача дії Позивача щодо оскарження податкового боргу з підстав неналежності проведення податкової перевірки не відповідають вимогам належного та ефективного способу захисту порушеного права, а фактично спрямовані на повторне оскарження податкового повідомлення-рішення № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

Наказом від 16 листопада 2023 року № 1928-п призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Європа-Транс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині несвоєчасності подання документації з трансферного ціноутворення згідно з поданим звітом про контрольовані операції за 2015-2018 роки та не подання додаткової інформації до документації з трансферного ціноутворення згідно з поданим звітом про контрольовані операції за 2015-2018 роки на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.2 та 78.1.15 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, пункту 69.2 статті 69 ПК України.

У період з 20 листопада 2023 року по 24 листопада 2023 року ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Європа-Транс ЛТД" з питань несвоєчасності подання документації з трансфертного ціноутворення за 2015-2018 роки та ненадання у законодавчо визначені строки додаткової інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2015-2018 роки.

За результатами перевірки складено акт від 29 листопада 2023 року № 14052/09-19-23-04/32605152, яким встановлено порушення:

- 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині несвоєчасного подання на запит ДПС України документації з трансферного ціноутворення, згідно з поданими звітами про контрольовані операції, які здійснені ТОВ "Європа-Транс ЛТД" за 2015 рік з контрагентом-нерезидентом Licard euro services gmbh, за 2016 рік з контрагентами-нерезидентами Avonex Limited, Chavarria Trading Limited, Dumaha Limited, за 2017 рік з контрагентами-нерезидентами Avonex Limited, Chavarria Trading Limited, Dumaha Limited, за 2018 рік з контрагентом-нерезидентом Avonex Limited, зокрема порушено терміни подання документації з трансферного ціноутворення за 2015-2018 роки на 118 днів;

- підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині ненадання на запит ДПС України додаткової інформації до документації з трансферного ціноутворення, згідно з поданими звітами про контрольовані операції, які здійснені ТОВ "Європа-Транс ЛТД" за 2015 рік з контрагентом-нерезидентом Licard euro services gmbh, за 2016 рік з контрагентами-нерезидентами Avonex Limited, Chavarria Trading Limited, Dumaha Limited, за 2017 рік з контрагентами-нерезидентами Avonex Limited, Chavarria Trading Limited, Dumaha Limited, за 2018 рік з контрагентом-нерезидентом Avonex Limited.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС 19 грудня 2023 року прийняло податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 015491/2304, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 2 308 448,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 300/2193/24 у задоволенні позову ТОВ «Європа-Транс ЛТД» до ГУ ДПС про оскарження податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2023 року № 015491/2304 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Європа-Транс ЛТД» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 27 червня 2024 року - без змін.

У зв`язку з несплатою визначеного податкового зобов`язання Головне управління ДПС в Івано-Франківській області 14 лютого 2025 року сформувало податкову вимогу форми «Ю» № 0003709-1302-0919.

14 лютого 2025 року ГУ ДПС прийнято рішення № 722/09-19-13-15/13-02 про опис майна Товариства у податкову заставу, про що Позивача повідомлено листом від 14 лютого 2025 року № 1996/6/09-19-13-02-06.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 300/2800/25 задоволено повністю позов ГУ ДПС до ТОВ «Європа-Транс ЛТД»: стягнуто з ТОВ "Європа-Транс ЛТД" у дохід бюджету заборгованість в сумі 2308448

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Європа-Транс ЛТД» залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - без змін.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк, під податковим боргом слід розуміти узгоджені грошові зобов`язання, не сплачені у встановлений строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відтак, передумовою прийняття як податкової вимоги є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 160/15095/20.

В постанові від 24 лютого 2023 року у справі № 804/5525/16 Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз положень норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дає підстави для висновку, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний з несплатою платником податку узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлений цим Кодексом строк. Факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. За своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформувати платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, а також про обов`язок його погасити, виникнення права податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.

Також в зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що метою надсилання (вручення) податкової вимоги платнику податку є не просто повідомити про виникнення податкового боргу та наслідки його непогашення як передумови виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу, а упередити його появу шляхом стимулювання платників податків до самостійної сплати податкових зобов`язань. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію з цього приводу, а саме, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №804/3642/16, від 14 липня 2021 року у справі №815/2362/17, від 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16, але не виключно).

Аналогічний правовий підхід продемонстровано Верховим судом в постанові в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №240/18522/21.

В постанові від 16 червня 2026 року у справі № 826/18233/15 Верховний Суд зазначив, що податкова вимога є виключно формою реалізації повноважень контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу та не змінює, не трансформує і не визначає самостійно податкові зобов`язання платника податків, а лише фіксує факт їх простроченої сплати.

Податковий борг Позивача в сумі 2 308 448 грн, визначений у податковій вимозі від 14 лютого 2025 року № 0003709-1302-0919, виник на підставі узгодження податкового зобов`язання (штрафних санкцій), визначеного податковим повідомлення-рішення № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №300/2193/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №015491/2304 від 19 грудня 2023 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

У касаційному порядку судові рішення у справі №300/2193/24 ТОВ "Європа-Транс ЛТД" не оскаржувалися.

Відтак суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що в силу абзацу 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України податкове зобов`язання ТОВ "Європа-Транс ЛТД", визначене податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, набуло статусу узгодженого і у Позивача виник обов`язок сплатити таке зобов`язання до 10 лютого 2025 року включно (з урахуванням вихідних та святкових днів). Оскільки у встановлений строк Позивач вказане узгоджене податкове зобов`язання не сплатив, то таке набуло статусу податкового боргу.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що останнім днем строку для погашення наявного у позивача податкового зобов`язання було 10 лютого 2025 року (з урахуванням вихідних та святкових днів), відповідно вимогу № 0003709-1302-0919 було сформовано 14 лютого 2025 року за наявності у Відповідача права на її формування.

Дослідивши вимогу форми "Ю" № 0003709-1302-0919 від 14 лютого 2025 року суди попередніх інстанцій констатували, що вона відповідає вимогам статті 59 ПК України, зокрема, відображає розмір узгодженого податкового зобов`язання, яке підлягає сплаті Позивачем, містить детальний розрахунок наявного у Позивача податкового боргу, містить відомості щодо наявності у Позивача обов`язку погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Позивачем доводів на спростування відповідних обставин, ні в позовній заяві, ні в апеляційній та касаційній скаргах наведено не було.

Враховуючи наведе суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність формування Відповідачем податкової вимоги № 0003709-1302-0919 від 14 лютого 2025 року.

Також Суд не може не погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи Позивача про порушення Відповідачем процедури призначення та проведення податкової перевірки та її проведення без належних для цього підстав можуть слугувати підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, яке прийнято безпосередньо за наслідками проведення податкової перевірки та яке вже було оскаржено Позивачем в судовому порядку.

Суд також звертає увагу на те, що усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, викладеною в постановах від 21 березня 2024 року у справі № 300/2859/22, від 12 вересня 2024 року у справі №240/41812/21, від 22 травня 2025 року у справі № 320/23543/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 240/9272/23) предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

Відповідно предметом доказування в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податковий боргу ТОВ «Європа-Транс ЛТД» в сумі 2 308 448 грн, визначеного у податковій вимозі від 14 лютого 2025 року № 0003709-1302-0919 є: наявність узгодженого грошового зобов`язання; підстави виникнення боргу та його сума; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту.

Позивачем не заперечується, що податковий борг в сумі 2 308 448 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, яке набуло статусу узгодженого та відповідна сума податкової заборгованості ним сплачена не була.

Відтак Позивачем не спростовано факту наявності в нього податкового боргу в сумі 2 308 448 грн, а доводи, як позовної заяви, так і апеляційної та касаційних скарг спрямовані фактично на оскарження податкового повідомлення-рішення № 015491/2304 від 19 грудня 2023 року, яке не є предметом розгляду в цій справі.

У розрізі підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій по пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на постанови від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, від 22 вересня 2020 року по справі №520/8836/18 та стверджує про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови без урахування викладених у вказаній постанові Верховного Суду правових висновків.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. В даному випадку обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду, і справ, наведених Позивачем як підстави касаційного оскарження, є відмінними за предметом оскарження, обсягом і змістом установлених судами фактичних обставин.

Так в зазначених справах хоча підставою позову і є порушення допущені контролюючим органом при призначенні і проведенні перевірки, водночас предметом є саме податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі відповідного акту, у той час, як в цій справі Позивачем не заявлено позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яке було прийнято за результатами перевірки, яка, на думку Позивача, була призначена та проведена з порушення вимог ПК України.

Таким чином, посилання Відповідача на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, від 22 вересня 2020 року по справі №520/8836/18, не знайшли свого підтвердження, оскільки вказані постанови ухвалені за інших фактичних обставин та у справах, які мали інший предмет позову.

Доводи Позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи, які на думку Позивача, вказують на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи допустили порушення норм процесуального права, а саме, не забезпечили повного та всебічного з`ясування обставин та надали їм неправильну правову оцінку, не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій фактів та сформованих на їх підставі висновків та зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених доказів, додаткової перевірки доказів стосовно встановлених судомами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанції при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 341 КАСУ, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відтак, в обсязі встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Позивача та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків рішення судів попередніх інстанцій. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Позивача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 травня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Оригінал: reyestr.court.gov.ua