Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №380/3984/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №380/3984/25

Суддя: Мікула Оксана Іванівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3984/25 пров. № А/857/36821/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №380/3984/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Гулик А. Г.,

дата ухвалення рішення – 28 липня 2025 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначена,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – Управління-1, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі – Управління-2, відповідач-2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії Управління-1 від 06 лютого 2025 року за реєстраційним №5410/53-16 про відмову у зарахуванні періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах; визнати протиправним рішення Управління-2 про відмову йому у призначенні пенсії від 12 вересня 2024 року №1344550024715; зобов`язати Управління-1 зарахувати йому період роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах; зобов`язати Управління-1 призначити з 26 вересня 2023 року, дня подання ним звернення про призначення пільгової пенсії, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 лютого 2025 року за реєстраційним №5410/53-16 про відмову у зарахуванні періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 12 вересня 2024 року за №1344550024715. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням зарахованого стажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку.

Відповідач-1 вважає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не приймало жодних рішень щодо призначення пенсії (рішення про відмову в призначенні пенсії надавалось ГУ 1ІФУ в м. Києві), а тільки приймало рішення з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (Рішення Комісії від 06 лютого 2025 року за реєстраційним №5410/53-16). Також позовні вимоги прописані до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», також не можуть застосовуватися, бо вже як зазначалось ГУ ПФУ в Львівській області не приймало жодних рішень по даному питанню. Зазначає, що, розглянувши подані документи, вислухавши аргументи та пояснення присутніх на засіданні, Комісія прийняла рішення підтвердити стаж роботи за Списком №2 позивача в період роботи у Львівському заводі телеграфної апаратури імені 50-річчя Жовтня (згодом ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”) з 24 листопада 1988 року по 21 серпня 1992 року - шліфувальником абразивними кругами. У підтвердженні періоду з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року відмовлено, оскільки відсутня атестація робочого місця в цеху №1 шліфувальника металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом. Відповідно до наданих до заяви документів (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідка про стаж, військовий квиток), загальний страховий стаж враховано повністю та складає 35 років 7 місяців 27 днів. Пільговий стаж за Списком №2 є недостатній, оскільки відсутня пільгова довідка та позитивне рішення Комісії. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-2 вважає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенси за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (12 років 6 місяців). Таким чином, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач з 01 вересня 1988 року по 26 листопада 2001 року працював на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом у ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури».

26 вересня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За результатами розгляду вказаної заяви, яка за принципом екстериторіальності скерована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, прийнято Рішення від 05 жовтня 2023 року №134550024715 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таке рішення мотивоване тим, що пільговий період роботи позивача у ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” не підтверджено, наказів про результати атестації робочих місць та документів, які б підтверджували характер посади шліфувальника абразивними кругами сухим способом, не долучено. Відтак відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача період його роботи з 01 вересня 1988 року по 26 листопада 2001 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №380/5210/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05 жовтня 2023 року №134550024715 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позивач 01 жовтня 2024 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив повторно розглянути заяву від 26 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з врахуванням висновків суду й надати відповідь у строки, передбачені ст.82 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Із заявою від 26 вересня 2023 року за реєстраційним №9354 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач звертався за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 12 вересня 2024 року №2600-0304-9/178658 повідомило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що 11 вересня 2024 року в підсистемі “Реєстр судових рішень” Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві створено реєстраційну картку за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі №380/5210/24, а відповідно до п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

12 вересня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві повторно прийнято Рішення про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах №134550024715, оскільки відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, для підтвердження стажу відсутнє рішення Комісії про періоди пільгового стажу, що підлягають зарахуванню.

25 листопада 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, що створюється при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

06 лютого 2025 року (реєстраційний №5410/53-16) прийнято рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, яким позивачу відмовлено у підтвердженні періоду, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Розглянувши подані документи, вислухавши аргументи та пояснення присутніх на засіданні, Комісія прийняла рішення, яким підтвердила стаж роботи за списком №2 ОСОБА_1 в період роботи у Львівському заводі телеграфної апаратури імені 50-річчя Жовтня (згодом ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури”) з 24 листопада 1988 року по 21 серпня 1992 року - шліфувальником абразивними кругами. У підтвердженні періоду з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року позивачу відмовлено, оскільки відсутня атестація робочого місця в цеху №1 шліфувальника металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом.

З таким висновком ПФУ позивач не погодився, у зв`язку із чим звернувся у суд з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у підтвердженні періоду з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року позивачу суперечить змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №380/5210/24, оскільки в ньому суд вказав: "Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах", у зв`язку з чим рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 лютого 2025 року за реєстраційним №5410/53-16 про відмову у зарахуванні періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню і з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Крім того, з огляду на те, що вказаний період протиправно не враховано до пільгового стажу позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 12 вересня 2024 року №1344550024715 також є протиправним та підлягає скасуванню та з метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах, й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням зарахованого стажу.

Колегія суддів зазначає, що апелянти оскаржують рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 (далі - Закон №1058-IV).

За змістом ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначено статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статі 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах досягнув 56 років. Крім того, не заперечується відповідачем, що страховий стаж позивача складає 35 рік 07 місяців 27 днів.

При цьому, пенсійним органом зазначено про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2, разом з тим, наявність загального страхового стажу та досягнення позивачем визначеного законом віку відповідачами не оскаржується.

Так, рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії Управління-1 від 06 лютого 2025 року за реєстраційним №5410/53-16 відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року до пільгового стажу позивача за Списком №2.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу від 12 вересня 2024 року за №1344550024715 вбачається, що пільговий стаж роботи за Списком №2 у позивача відсутній.

Даючи правову оцінку правомірності зарахування пільгового стажу позивачу судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне закріплено в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) та в п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).

Як передбачено пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Вимогами п.10 Порядку №637 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442) пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За змістом п.4 Порядку №442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація, строк проведення якої настав у період воєнного стану, за рішенням роботодавця, погодженим із профспілкою, проводиться протягом шести місяців з дня припинення чи скасування

воєнного стану в Україні.

Результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

З системного аналізу Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 можна дійти висновку про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Матеріалами справи стверджується, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №380/5210/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05 жовтня 2023 року №134550024715 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Зі змісту судового рішення у справі №380/5210/24 вбачається, що трудовою книжкою позивача підтверджується безперервний трудовий стаж у період з 01 вересня 1988 року по 26 листопада 2001 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом (з зайнятістю повний робочий день), робота на якій дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Крім того, зазначено про те, що позивачем до заяви про призначення пенсії надано копії архівних довідок про заробітну плату від 01 серпня 2023 року №221, 222, архівні довідки, накази, висновок, листи.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції правильно враховано те, що з огляду на встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №380/5210/24 обставини, відповідач при повторному розгляді заяви повинен визначити періоди пільгового стажу, при цьому, зі змісту оскарженого рішення 06 лютого 2025 року (реєстраційний №5410/53-16) вбачається, що комісією підтверджено стаж роботи позивача за списком №2 у Львівському заводі телеграфної апаратури імені 50-річчя Жовтня (згодом ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури”) з 24 листопада 1988 року по 21 серпня 1992 року - шліфувальником абразивними кругами, однак у зарахуванні до пільгового стаду періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року відмовлено, оскільки відсутня атестація робочого місця в цеху №1 шліфувальника металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що відмова у підтвердженні періоду з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року позивачу суперечить змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №380/5210/24.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, відповідно до якої непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Колегія суддів зазначає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Крім того, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Разом з тим, доказів на підтвердження здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача пенсійними органом не подано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №134550024715 від 12 вересня 2024 року не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки із його змісту неможливо встановити, які періоди роботи позивача не зараховані до пільгового стажу; мотиви незарахування до стажу конкретно визначених періодів роботи з посиланням на норми чинного законодавства; які документи, подані позивачем, відповідач взяв до уваги, а які відхилив за необґрунтованістю, а тому належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 26 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 лютого 2025 року за реєстраційним №5410/53-16 про відмову у зарахуванні періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню і з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Крім того, з огляду на те, що вказаний період протиправно не враховано до пільгового стажу позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 12 вересня 2024 року №1344550024715 також є протиправним та підлягає скасуванню та метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 періоду роботи з 21 серпня 1992 року по 26 листопада 2001 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію на пільгових умовах, й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням зарахованого стажу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №380/3984/25 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №380/3984/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяО. І. Мікула

суддіС. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua