Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №380/14345/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14345/25 пров. № А/857/47481/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (судді Кухар Н.А., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/14345/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАСЕЛ» до Львівської митниці про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФАРМАСЕЛ" звернувся до суду із позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позов задоволено.

10.10.2025 представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи у розмірі 34000 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАСЕЛ» » 5000 грн. 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить відмовити у задоволенні відшкодування правничої допомоги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач не оскаржує додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви, додаткове рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частинами 1, 2 статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що 08 липня 2025 року між позивачем та адвокатським бюро «Колесніков лігал» укладено Договір №б/н про надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Адвокатське бюро здійснює захист, представництво, надає інші види правової допомоги за дорученнями Клієнта в межах окремих завдань, проектів, справ, а Клієнт спланує Адвокатському бюро гонорар та компенсує витрати.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Сторони визначають порядок обчислення гонорару у додатках, додаткових угодах до Договору. Сторони можуть погодити гонорар у спрощеній формі: виставленням рахунку Адвокатським бюро та оплатою рахунку Клієнтом.

Сторонами було укладено Додаткову угоду «Погодинна ставка» від 08.07.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 08.07.2025 року.

Відповідно до вище вказаної додаткової угоди сторони погодили розмір погодинної ставки у розмірі 50,00 євро. Еквівалент погодинної ставки в національній валюті визначається за офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку із заокругленням загального розміру гонорару до 100,00 грн.

Також Сторонами було укладено Додаткову угоду від 08.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 08.07.2025 року відповідно до п. 1 якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро (Адвокат) надає Клієнту послуги, пов`язані із захистом його прав та/або інтересів, порушених рішеннями регіональних митниць («Митниця»), які прийняті на момент підписання Додаткової угоди та можуть бути прийняті після її підписання, зокрема з питань відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення («Картки відмови»), тощо.

Згідно Детального опису наданих послуг до справи №380/14345/25 на виконання умов Договору про надання правничої допомоги №б/н від 08.07.2025 року, Додаткової угоди від 08.07.2025 року, Адвокатське бюро надало наступні послуги: - підготовка позовної заяви від 14.07.2025 року на 16 арк., та її подання через е-кабінет (із додатками на 86 арк.) (включно із аналізом наданих документів, збором доказів, витребуванням додаткових відомостей про факти справи, тощо) – 9,3 год. (9 год. 18 хв.); - підготовка відповіді від 01.08.2025 року [на 11 арк.] на відзив відповідача від 30.07.2025 року із додатками на 9 арк., та її подання через е-кабінет (включно із аналізом листів Держмитслужби від 06.06.2025 та від 11.07.2025, а також Держлікслужби від 12.06.2025; - підготовка заяви від 02.10.2025 року про прийняття та висновки постанови Галицького районного суду м. Львова від 29.07.2025 року у справі №461/5575/25, та її подання через е-кабінет; - підготовка заяви від 02.10.2025 року про намір подати заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та доказів протягам 5 днів після ухвалення рішення, та її подання через е-кабінет; - аналіз рішення Львівського ОАС вад 06.10.2025 року

Згідно платіжної інструкції №6140 від 08.10.2025 року позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 34000,00 грн.

Отже, витрати позивача в розмірі 34000,00 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Виходячи із зазначеного, сторони домовилися, що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту в даній справі здійснюється за плату відповідно до домовленості, і до сплати підлягає гонорар в сумі 34000,00 грн.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Львівську митницю Державної митної служби України.

Зазначене право належить виключно відповідачам і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

У свою чергу, у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями співмірності витрат, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сума 5000 грн. є справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, а щодо поданої апеляційної скарги та її доводів скаржника то така не містить підстав щодо неправомірно стягнення судових витрат відповідно з врахуванням встановлених та поданих доказів щодо надання правової допомоги у даній справі, судом першої інстанції правомірно винесено додаткове рішення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не спростовує додаткового рішення суду першої інстанції, яке колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду додаткового рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №380/14345/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повне судове рішення складено 05.11.2025