Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №380/6613/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №380/6613/26

Суддя: Москаль Ростислав Миколайович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокуСправа № 380/6613/26 пров. № А/857/35926/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т.М., Сала П.І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року (головуючий суддя Коморний О.І., м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зобов`язання вчинити дії,-

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю: - визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану"; - зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153 в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, прямо передбачають виплату одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Суд дійщов висновку, що позивач відповідає умовам для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, що передбачені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, оскільки: - на момент укладення контракту (21.03.2022) перебував у віці до 25 років (повних 20 років); - був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу; - брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій сумарно понад 6 місяців; - станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходив військову службу (був звільнений пізніше - 21.03.2025); - не притягувався до кримінальної та/або дисциплінарної відповідальності, що унеможливлювало б таку виплату. Суд зазначив, що вносячи зміни до Постанови № 153 шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, Кабінет Міністрів України чітко та недвозначно врегулював статус військовослужбовців, які до введення воєнного стану проходили строкову військову службу, а вже під час дії правового режиму воєнного стану уклали контракт, уряд прямо поширив дію експериментального проекту на цю категорію осіб. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що позивач вже був виключений зі списків особового складу на момент внесення змін Постановою №942 з тих мотивів, що відповідно до роз`яснень Міністерства оборони України № 5601/уд від 26.09.2025 (п.13) передбачено чіткий механізм виплати такої винагороди особам, які звільнилися після 13.02.2025 і не отримали її, шляхом внесення змін до наказу командира про виключення зі списків особового складу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що особа, яка на момент підписання контракту проходила строкову службу, не є такою, що вступає/приймається «вперше» на військову службу, оскільки вона вже має чинний статус військовослужбовця. Укладення контракту в такому випадку є формою продовження проходження військової служби (перехід на інший вид військової служби), а не вступом на військову службу. Таким чином, відсутність у Постанові №153 прямої згадки про дату укладення контракту не свідчить про можливість її застосування до військовослужбовців, які розпочали проходження служби до введення воєнного стану, оскільки системне та телеологічне тлумачення пункту 4 Постанови №153 однозначно вказує на те, що законодавець мав на меті встановити спеціальний порядок заохочення саме тих осіб, які вступили на службу в умовах воєнного стану, тобто за підвищеного ризику та навантаження. Визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови №153 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження військової служби. Метою прийняття Постанови №153 слугувало підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього. Враховуючи, що позивач як військовослужбовець, який станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на строковій військовій службі та у подальшому уклав контракт на проходження військової служби, то положення норм Постанови №153 на нього не поширюються. Як наслідок, відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви представника позивача в інтересах позивача, щодо отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції:

ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 13.05.2021 призваний та проходив строкову військову службу на посаді сержантського складу.

ОСОБА_1 уклав з ДПСУ контракт про проходження військової служби терміном на три роки з 21 березня 2022 року по 20 березня 2025 року та був прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2022 № 213-ОС).

Під час проходження служби за контрактом позивач брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2025 за № 08/833 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо на території Донецької області (зокрема, в населених пунктах Богородичне, Краматорськ, Тетянівка, Григорівка, Дронівка, Серебрянка), у такі періоди: з 01 жовтня 2022 року по 11 січня 2023 року; з 19 травня 2023 року по 22 жовтня 2023 року; з 25 березня 2024 року по 10 липня 2024 року (а.с. 19).

Старший сержант ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України та виключений зі списків особового складу загону та з усіх видів забезпечення з 21 березня 2025 року, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2025 №375-ОС (а.с. 15).

Станом на момент звільнення з військової служби відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності чи наявність у нього судимості відсутні, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи Міністерства внутрішніх справ України.

27.11.2025 представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, у розмірі 1 млн. гривень.

Листом від 06.12.2025 за № 02.5/С-5432/4700 відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відмовив у задоволенні цього звернення (а.с. 18). Свою позицію військова частина мотивувала тим, що «[…]з урахуванням вимог Порядку Постанови Кабінету Міністрів України №153 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.03.2022 №96-ОС молодший сержант строкової служби ОСОБА_2 прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_4 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2022 №213-ОС вищевказаний військовослужбовець прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, укладено контракт для проходження військової служби терміном на три роки з 21 березня 2022 року по 20 березня 2025 року. Тому на момент проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 виплата строковикам яким був ОСОБА_2 до моменту підписання контракту у ІНФОРМАЦІЯ_5 була не передбачена.

20.03.2025 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким був проведено повний розрахунок у зв`язку із звільненням з військової служби. Під час проходження військової служби відсутні звернення до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 з таким клопотанням.

Таким чином, станом на сьогодні відсутні правові підстави для виплати грошової винагороди, оскільки ОСОБА_2 не є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 .».

Обставини справи, які встановив суд апеляційної інстанції:

Під час проходження служби за контрактом позивач брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо на території Донецької області (зокрема, в населених пунктах Богородичне, Краматорськ, Тетянівка, Григорівка, Дронівка, Серебрянка), у такі періоди: з 01 жовтня 2022 року по 11 січня 2023 року; з 19 травня 2023 року по 22 жовтня 2023 року; з 25 березня 2024 року по 10 липня 2024 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2025 за № 08/833 (а.с. 19).

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII (в редакціїё чинній станом на дату прийняття позивача на військову службу) визначено такі види військової служби: - строкова військова служба; - військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; - військова служба за контрактом осіб рядового складу; - військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; - військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; - військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; - військова служба за призовом осіб офіцерського складу; - військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII:

2. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153), пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025 (з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр").

Відповідно до пункту 3 Постанови №153:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 (зі змінами, внесеними Постановою КМ № 942 від 30.07.2025) встановлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

- виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: 1) були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; 2) проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”; 3) проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Позиція суду апеляційної інстанції

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивач відповідає встановленим пунктом 4 Постанови №153 умовам для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, оскільки проходив строкову військову службу, під час дії воєнного стану був прийнятий на військову службу за контрактом, брав безпосередню участь у бойових діях понад шість місяців, а також не суд не встановив обставин, які відповідно до положень Постанови №153 виключають можливість виплати винагороди. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 зміни поширили право на отримання винагороди на військовослужбовців, які під час воєнного стану були прийняті на військову службу за контрактом з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Аргументи апелянта зводяться до того, що положення пункту 4 Постанови №153 не поширюються на позивача, оскільки на момент початку повномасштабного вторгнення він уже проходив строкову військову службу, а укладення контракту було продовженням раніше розпочатої військової служби, а не новим прийняттям на неї; на момент звільнення позивача з військової служби відповідні зміни до Постанови №153 щодо поширення її дії на строковиків ще не були внесені, а після звільнення позивач утратив статус військовослужбовця відповідача, що, на думку апелянта, виключає можливість здійснення йому спірної виплати.

У спірних правовідносинах ключовими є такі питання:

- чи поширюються положення пункту 4 Постанови №153 на осіб, які були призвані на строкову військову службу до 24.02.2022, під час дії правового режиму воєнного стану в період з 24.02.2022 по 13.02.2025 підписали контракт та проходили військову службу за контрактом, за умови, що такий військовослужбовець був звільнений до 07.08.2025 (дата набрання чинності Постановою №942 про внесення змін шляхом доповнення Постанови №153 новими абзацами, що поширюють його дію на «строковиків»)?

- чи достатніми є зібрані у справі докази для підтвердження безпосередньої участі позивача у віці до 25 років в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій впродовж щонайменше шести місяців в період з 24.02.2022 по 13.02.2025, а також відсутності фактів притягнення до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності тощо для цілей застосування пункту 4 Постанови №153?

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції частково, з огляду на такі мотиви:

відповідно до обставин цієї справи позивач з 13.05.2021 проходив строкову військову службу в ВЧ НОМЕР_1 , а 21.03.2022 (під час дії воєнного стану) у віці 20 років ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) уклав контракт для проходження військової служби сержантського складу строком на три роки. 21.03.2025 позивач був звільнений з військової служби. Відмовляючи 06.12.2025 позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди на підставі п.4 Постанови №153, ВЧ НОМЕР_1 зазначила, що на момент проходження ОСОБА_1 військової служби та станом на дату звільнення норми Постанови №153 не передбачали виплати одноразової грошової допомоги тим військовослужбовцям, які проходили строкову військову службу, а потім були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану. Крім того, здійснювати виплату цієї допомоги вже звільненим військовослужбовцям немає підстав. Оцінюючи аналогічні за змістом доводи апелянта, колегія суддів визнає їх помилковими з огляду на таке:

в контексті застосування статті 9 Закону №2011-XII запроваджена Урядом шляхом прийняття Постанови №153 винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який в порядку експерименту запропоновано потенційним військовослужбовцям з конкретною метою – підвищення під час воєнного стану рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин шляхом залучення громадян України віком від 18 до 25 років (котрі не є військовозобов`язаними та, відповідно, не підлягають призову за мобілізацією) на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського та старшинського складу військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення. Для досягнення цієї мети Уряд запровадив додатковий мотиваційний чинник - обіцянку виплатити таким громадянам при прийнятті на військову службу (за умови виконання ними умов укладеного відповідно до Порядку контракту) значної суми коштів - 1 млн.грн.

Так, громадянам України віком від 18 до 25 років, які укладуть контракт відповідно до Порядку, затвердженого Постановою №153, після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах виплачується згадана одноразова грошова допомога трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

При цьому контракт укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту. У разі систематичного невиконання військовослужбовцем умов контракту він відшкодовує в повному обсязі виплачену йому одноразову грошову допомогу, неотримана частина/частини такої допомоги не виплачується/не виплачуються. Систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту вважається неналежне виконання ним або відмова від виконання взятих ним на себе під час укладення контракту обов`язків, коли він притягувався до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міноборони, Національній гвардії або Держприкордонслужбі і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Уряд також передбачив зворотну (ретроактивну) дію Постанови №153 в часі, запровадивши в пункті 4 цієї постанови можливість отримання згаданої «мотиваційної» одноразової виплати тими громадянами України, котрі одночасно відповідають низці умов, а саме:

1) у віці до 25 років в період починаючи з 24.02.2022 (дата запровадження воєнного стану) вступили (були прийняті або призвані) на військову службу;

2) проходили військову службу на посадах рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

3) брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою №153);

4) не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів не притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або не притягувалися на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни (якщо притягувалися - то за умови, що строк дії таких дисциплінарних стягнень закінчився).

Надалі Уряд постановами від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» вніс зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153. Відповідно до абзацу шостого пункту 4 Постанови №153 (в редакції з урахуванням перелічених змін) визначив, що «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». Отже, Кабінет Міністрів України шляхом прийняття Постанови №942 розширив перелік осіб, котрі можуть ретроактивно претендувати на отримання запровадженої Постановою №153 з 13.02.2025 мотиваційної одноразової виплати для «нових» військовослужбовців на тих громадян України, котрі проходили строкову військову службу за призовом та після 24.02.2022, будучи у віці 18-25 років, перейшли на інший вид військової служби - військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу (шляхом укладення відповідного контракту).

Отже, запроваджені Постановою №942 зміни стосуються так званих «строковиків», які були призвані на військову службу до 24.02.2022 та після завершення терміну строкової служби після 24.02.2022 і до досягнення ними 25-рочного віку не звільнилися, а прийняли самостійне ініціативне рішення продовжити проходження військової служби в період воєнного стану шляхом укладення контракту. Уряд визнав цю категорію осіб у віці до 25 років, чиє рішення залишитися на військовій службі під час воєнного стану (попри відсутність такого військового обов`язку) такою, що ретроактивно («заднім числом») заслуговує на запроваджену з 13.02.2025 «мотиваційну» винагороду за укладення контракту - за умови відповідності цих осіб іншим вимогам, установленим абзацом другим пункту 4 Постанови №153.

У цій справі суд першої інстанції встановив, що позивач проходив строкову військову службу з 13.05.2021, а 21.03.2022 (тобто під час дії правового режиму воєнного стану) у віці 20 років підписав контракт та продовжив проходження військової служби іншого виду - за контрактом осіб сержантського складу. Отже, позивач належить до категорії військовослужбовців, на яких поширюється дія пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови №942, що набрала чинності 07.08.2025).

Оцінюючи аргументи апелянта про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди на підставі п. 4 Постанови №153 з огляду на факт його звільнення з військової служби 21.03.2025, тобто до набрання чинності Постановою №942 (07.08.2025), апеляційний суд враховує таке:

- відповідно до підпункту 2 пункту 3 Постанови №153 координатором експериментального проекту визначено Міністерство оборони України. Отже, саме Міністерство оборони України як координатор наділене повноваженнями щодо організації та координації заходів, необхідних для реалізації експериментального проекту, запровадженого Постановою №153;

- відповідно до пункту 4 рішення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601 (у формі окремого доручення) передбачено проведення виплати винагороди військовослужбовцям, які після 13.02.2025 були звільнені з військової служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ), але не отримали належної їм винагороди, шляхом внесення змін до наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини на підставі повідомлення (довідки) про проведення попередньої перевірки та оформлених належним чином підтверджуючих документів. Цим окремим дорученням також визначено механізм документального оформлення такої виплати особам, звільненим після 13.02.2025, зокрема передбачено отримання від попередніх місць проходження служби довідок про безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність випадків притягнення до відповідальності та документального підтвердження невиплати винагороди за всіма попередніми місцями проходження служби після 13.02.2025.

Апеляційний суд визнає описане рішення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601 нормативним документом, що виданий уповноваженим координатором експериментального проекту з метою забезпечення практичної реалізації положень Постанови №153, в т.ч. в частині організації виплати винагороди військовослужбовцям, звільненим після 13.02.2025. Таким чином, сам по собі факт звільнення позивача з військової служби 21.03.2025, за умови його відповідності іншим установленим Постановою №153 вимогам, не є підставою для відмови у виплаті винагороди. Отже, відмова відповідача є протиправною, а рішення суду в цій частині позовних вимог – законним та обґрунтованим.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень з огляду на таке:

обов`язковими умовами отримання спірної винагороди відповідно до пункту 4 Постанови №153 є в т.ч.: - безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025; - відсутність фактів притягнення в цей період до кримінальної відповідальності, двічі або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або притягнення на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни.

Колегія суддів враховує, що згаданим рішенням (у формі окремого доручення) МОУ від 26.09.2025 №5601 визначено порядок документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях у районах їх ведення, в тому числі передбачено оформлення відповідної довідки та затверджено її форму. Колегія суддів зауважує, що затверджена для цілей застосування пункту 4 Постанови №153 «Довідка про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин» за змістом, структурою та формою відрізняється від: - довідки форми 6, яку військовослужбовці отримують з метою набуття статусу учасника бойових дій; - довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, яку військовослужбовці отримують з метою отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Позивач на обґрунтування позовних вимог долучив до судової справи довідку ВЧ НОМЕР_1 від 21.03.2025 №08/833 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Проте ця довідка не підтверджує безпосередню участь у бойових діях у районах їх ведення строком мінімум шість місяців, а також не підтверджує відсутність фактів притягнення до кримінальної відповідальності, двічі або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або притягнення на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни. Отже, питання документального підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях та її сукупної тривалості, відсутності фактів притягнення до кримінальної, адміністративної та/або дисциплінарної відповідальності потребує додаткового з`ясування. Оскільки позивач не довів належними та достатніми доказами свою відповідність умовам, передбаченим пунктом 4 Постанови №153, то суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повну відповідність ОСОБА_1 переліченим вище вимогам.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (в частині, що стосується повної відповідності позивача критеріям, визначеним пунктом 4 Постанови №153), а також про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу 1 млн.грн., що є підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Відповідно до положень частини другої статті 9 КАС України адміністративний суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що відповідно до роз`яснень, наданих Міністром оборони України в окремому дорученні від 26.09.2025 №5601, обов`язок перевірки відповідності військовослужбовця (в т.ч. після його звільнення з військової служби) умовам, передбаченим пунктом 4 Постанови №153, покладено на командирів військових частин (установ). За обставин цієї справи командир ВЧ НОМЕР_1 , відмовляючи в задоволенні заяви (вх.№С-5432 від 27.11.2025) представника позивача про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, обмежився констатацією факту звільнення позивача з військової служби до внесення 07.08.2025 змін до Постанови №153 на підставі Постанови №942; цю підставу відмови відповідача суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилковою та протиправною. Разом з тим, ВЧ НОМЕР_1 не перевіряла відповідність ОСОБА_1 іншим умовам, що визначені пунктом 4 Постанови №153 (щодо тривалості його безпосередньої участі у бойових діях у районах їх ведення, відсутності фактів притягнення до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності тощо). Отже, належним способом захисту інтересів позивача в цій ситуації є зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 27.11.2025. Під час повторного розгляду відповідачу слід врахувати висновки суду апеляційної інстанції та дослідити питання тривалості безпосередньої участі позивача в бойових діях в районах ведення бойових дій в період з 24.02.2022 по 13.02.2025, наявності/відсутності фактів притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 5 пункту 4 Постанови №153 та за результатами такої перевірки прийняти обґрунтоване рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі абзацу 7 пункту 4 Постанови №153.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач відповідно до закону був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, питання про його розподіл не вирішується. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач – фізична особа, відповідач – суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №380/6613/26 в частині задоволення вимог позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.

В цій частині позовних вимог прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, з виходом за межі позовних вимог.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про виплату передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 гривень та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №380/6613/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – без задоволення.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

суддіТ. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 06.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua