Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №380/1789/26
Суддя: Мандзій Олексій Петрович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1789/26 пров. № А/857/20576/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Мандзія О.П.,
Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №380/1789/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості,-
суддя у І інстанції – Мартинюк В.Я.,
дата ухвалення рішення – 12.03.2026,
місце ухвалення рішення – м. Львів,
дата складення повного тексту рішення – не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – апелянт, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень , передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позову зазначено, що загальна тривалість участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на день набрання чинності постанови КМУ №153 - 13.02.2025 становить 677 днів. Відповідач у своїй діяльності повинен керуватися, зокрема обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку. Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно п.4 Постанови КМУ №153 (в редакції від 07.08.2025).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень , передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, із посиланням на невірне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наявна в матеріалах справи довідка про безпосередньо участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України видана саме за формою, встановленою додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №413 від 20.08.2014.
Однак, така довідка не є підставою для виплати спірної винагороди, оскільки така довідка видається з іншою метою та є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що зазначається в самій довідці.
Окрім цього, пунктом 3 окремого доручення Міністра оборони України №5601/уд від 29.09.2025 запроваджено заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування виплати згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025.
Апелянт вказує, що військове звання молодший лейтенант отримав 16.02.2024, тобто до 13.02.2025, але не був атестований.
Надалі, постановою Кабміну від 30.07.2025у №942 (набрала чинності 07.08.2025) внесені зміни до постанови КМУ №153.
Таким чином, з 07.08.2025 урядом врегульовано питання права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою КМУ №153, громадянами України військовослужбовцями, зазначеними в абзаці 2 пункту 4 Постанови КМУ №153, які відповідають вимогам щодо виплати такої винагороди, та проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант».
Відмова у реалізації позивачем цього права обґрунтована відповідачем відсутністю правових підстав для виплати військовослужбовцю офіцерського складу одноразової грошової винагороди у зв`язку з тим, що позивач не був атестований під час отримання первинного офіцерського звання згідно з положеннями постанови КМУ №153.
Викладені обставини свідчать про те, що військова частина НОМЕР_1 не проявляла бездіяльності щодо невиплати позивачу спірної винагороди, а виконала частину дій та продовжує виконувати дії, які запроваджені окремим дорученням Міністра оборони України №5601/уд від 29.09.2025, окремим дорученням Командувача Сил територіальної оборони Збройних сил України №760/15/34095 від 19.10.2025.
Апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що суд першої інстанції надав належну оцінку фактичним обставинам справи та дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати відповідної винагороди позивачу.
Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду у цій справі - без змін,
Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.06.2023.
Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_3 від 24.03.2024 військове звання ОСОБА_1 при видачі посвідчення – молодший лейтенант, яке присвоєне наказом ГК ЗСУ №354 від 16.02.2024. З лютого 2025 присвоєно військове звання лейтенант.
Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1629/49/652 від 19.06.2025 року позивач дійсно в період з 09.07.2022 по 27.10.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в н.п. Краматорськ Донецької області; в період з 28.10.2022 по 03.11.2022, з 06.11.2022 по 09.12.2022, з 13.12.2022 по 17.12.2022, з 27.12.2022 по 05.01.2023 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в н.п. Ямполівка Лиманської МТГ Краматорського району Донецької області; всього брав безпосередню участь в бойових діях 157 днів; станом на 06.01.2023 року за позивачем випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності не обліковано, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився не обліковано.
Відповідно до довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) від 19.06.2025 року позивач, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, 07.04.2022 по 06.01.2023 проходив військову службу на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 .
Позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив нарахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн., передбачену пунктом 4 Постанови №153.
Відповідно до довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) №147 від 13.01.2026 року позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації; 07.04.2022 – 07.01.2023 – стрілець військової частини НОМЕР_4 , 07.01.2023 – 17.04.2023 – водій-електрик апаратної інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , 07.04.2023 – 30.04.2023 – механік-оператор апаратної інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , 30.04.2023 – 22.10.2023 – оператор апаратної взводу зв`язку командного пункту роти зв`язку військової частини НОМЕР_1 , 22.10.2023 – 06.11.2023 – начальник лінійно-кабельної групи взводу зв`язку командного пункту роти зв`язку військової частини НОМЕР_1 , 06.11.2023 – 09.01.2024 – технік служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 , 09.01.2024 – 16.02.2024 – курсант військової академії м.Одеса, 16.02.2024 – 14.03.2024 – командир стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_7 військової частини НОМЕР_1 , 14.03.2024 – 09.07.2024 – офіцер служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 , 09.07.2024 по теперішній час – начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №54 від 13.01.2026 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, забезпеченні їх проведення, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій здійснюючи заходи із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Харківській області, Курилівської сільської об`єднаної територіальної громади та Сумській області, Миколаївської селищної територіальної громади, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період із 07.01.2023 по 21.02.2023; у період із 08.03.2023 по 11.07.2023; у період із 26.07.2023 по 01.09.2023; у період із 03.09.2023 по 28.11.2023; у період із 13.12.2023 по 06.01.2024; у період із 21.03.2024 по 20.04.2024; у період із 06.08.2024 по 04.10.2024: ; у період із 24.10.2024 по 07.12.2024 у період із 14.12.2024 по 28.02.2025; у період із 20.03.2025 по 31.07.2025; у період із 20.08.2025 по 31.12.2025.
Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є бездіяльність щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень. Однак, оскільки позивач має усі необхідні критерії для призначення відповідної винагороди відповідно до постанови №153, зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити таку позивачу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (Закону №2232-ХІІ), норми якого апеляційний суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (Закону №2011-XII)).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (Постанова №153).
Пунктом 3 Постанови №153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Національна гвардія;
Державна прикордонна служба;
Міністерство оборони;
Міністерство внутрішніх справ;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Так, письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи підтверджується, що:
1. ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у віці до 25 років був прийнятий на військову службу під час воєнного стану.
2. Брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових дій), здійснюючи заходи із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.
3. Не притягувався до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.
Стверджуючи про відсутність бездіяльності зі сторони відповідача щодо нарахування та виплати відповідної винагороди, апелянт покликається на такі обставини:
1. Долучена до матеріалів справи довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України видана саме за формою встановленою додатком 6 до Порядку №413, а тому не є підставою для виплати спірної винагороди, оскільки така довідка видається з іншою метою та є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що зазначено у самій довідці;
2. Військове звання молодший лейтенант ОСОБА_1 отримав до 16.02.2024, тобто до 13.02.2025, однак не був атестований.
Щодо відсутності атестації позивача при отриманні військового звання, то апеляційний суд оцінює такі доводи критично, адже, присвоєння звання «молодший лейтенант» в порядку, визначеному пунктом 50 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачає обов`язкове проведення атестації.
Слід наголосити, що відповідне звання ОСОБА_1 присвоєне наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (ГК ЗСУ) №354 від 16.02.2024, тобто усі передумови для його видання були виконані. При цьому відповідач, покликаючись на її відсутність, як вірно вказав суд першої інстанції, жодного доказу на підтвердження її відсутності не надав.
Щодо долученої до матеріалів справи довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України видана саме за формою встановленою додатком 6 до Порядку №413, то апеляційний суд звертає увагу на те, що ні постанова №153, ні Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 не містить спеціальної форми довідки про підтвердження участі військовослужбовця саме у бойових діях.
Міністром оборони України було видано окреме доручення від 26.09.2025 №5601/уд (далі Доручення №5601/уд). При цьому, відповідно до пункту 9 цього окремого доручення, попереднє Доручення №999/уд від 20.02.2025 визнано таким, що не застосовується з 7 серпня 2025 року.
Дорученням №5601/уд відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942) (далі - Постанова) передбачено виплату:
- одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби громадянами України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога);
- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.
Право на Винагороду мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб: - рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Також право на Винагороду мають військовослужбовці з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, а також інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що відповідають умовам Постанови, яким після набрання чинності Постанови (13.02.2025) присвоєно офіцерське звання.
Іншим військовослужбовцям офіцерського складу (окрім тих категорій, які перелічені вище) Винагорода не виплачується.
Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни (пов`язаних із захистом Батьківщини), або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), Винагорода виплачується в повному обсязі.
Виплата Винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (далі випадки притягнення до відповідальності).
Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, зокрема:
а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ)) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки;
б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;
в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо:
- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення (при цьому обов`язково врахувати, що довідка зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та довідка за формою, наведеною у додатку №1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/3, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань);
- документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності;
- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);
- в п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (Додаток 1), в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (у разі розформування військової частини (установи) оформлення (надання) довідок покладається на військову частину (установу), яка визначена правонаступником, інформація в довідці в даному випадку зазначається за наявності підтверджуючих документів).
Витяги (копії) бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових, навігаційно-вахтових, навігаційних журналів) або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень, рапортів (донесень) командирів підрозділів (груп), кораблів (суден), катерів про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також рапортів самих військовослужбовців не вимагати.
Також Дорученням №5601/уд зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги (далі - попередня перевірка) протягом трьох днів з дати отримання підтверджуючих документів.
Окремим дорученням №5601/уд затверджено уніфіковану форму Довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях (Додаток 1), в якій відображається сумарна (обчислена поденно) кількість днів такої участі.
Зазначена Довідка є єдиним підсумковим документом військового обліку, що підтверджує наявність у військовослужбовця необхідного бойового стажу та виступає безпосередньою підставою для нарахування Винагороди.
Жодні інші облікові, розпорядчі чи фінансові документи військової частини (зокрема рапорти на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»), за відсутності оформленої у встановленому порядку Довідки за формою Додатка 1, не можуть виступати самостійним та беззаперечним підтвердженням наявності у військовослужбовця права на отримання одноразової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.
Так, до матеріалів справи долучено довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 19.06.2025 сформованою Військовою частиною НОМЕР_4 за №1629/49/652, якою підтверджено безпосередню участь позивача в бойових діях 157 днів (більше 5 місяців). Довідка видана за формою додатку 1 до вищевказаного окремого доручення.
Апеляційним судом з`ясовано, що на час зверненням з рапортом позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 07.01.2023. Тобто вищевказана довідка надана військовою частиною, у якій проходив військову службу позивач до ВЧ НОМЕР_1 .
Довідки за формою додатку 1 складеної відповідачем до матеріалів справи не надано.
При цьому, довідка складена відповідно до додатку 6 Порядку №413 видавалася саме Військовою частиною НОМЕР_1 , яка, покликаючись на приписи окремого доручення щодо неналежності довідки виданої на виконання Порядку №413, повинна мати усі підтвердження участі позивача у бойових діях після 07.01.2023.
Викладене свідчить про те, що відповідач, отримавши рапорт відповідача від 23.12.2025 не розглянув такий взагалі, адже у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо його розгляду та не перевірив обставини щодо участі позивача в бойових діях після поступлення позивача у розпорядження військової частини НОМЕР_1 , не зважаючи на те, що відповідач видав ОСОБА_1 довідку від 13.01.2026. Тобто без проведення належної перевірки фактичного бойового стажу позивача.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що: позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення; орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки. Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 03.10.2022 у справі №520/12333/21, від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, від 08.12.2025 у справі №420/13975/24.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Колегія суддів також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
дискреційне повноваження передбачено законом;
дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Звертаючись з позивом до суду, позивач просить задовольнити вимоги у повному обсязі, зокрема зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови №153. Водночас, враховуючи положення ст. 245 КАС України, колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог у частині зобов`язання військової частини здійснити нарахування та виплату цієї винагороди може мати місце лише у випадку, якщо судом перевірено та встановлено наявність усіх передбачених Постановою №153 підстав для здійснення такої виплати (зокрема, у спірній ситуації наявності участі у бойових діях не менше 6 місяців (місяць – 30 днів), з врахуванням вже наявної підтвердженої інформації ВЧ НОМЕР_8 про 157 днів такої участі. Ба більше, інформація стосовно позивача після 07.01.2023 повинна бути в розпорядженні саме відповідача).
У той же час колегія суддів наголошує, що суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати збір та первинну перевірку наявності чи відсутності всіх передбачених підстав (документів) для відповідного нарахування у випадку, якщо відповідач цього взагалі не здійснив, оскільки вказане не входить до предмета судової перевірки, виходить за межі компетенції суду та є дискреційним повноваженням відповідача (військового командування).
При вирішенні спору суд бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.
Таким чином, зазначене дає підстави для висновку, що прийняття судом рішення про безпосереднє зобов`язання військової частини здійснити нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень (або її пропорційної частини) без перевірки конкретної кількості бойових днів за переліком документів, визначеним окремим дорученням у встановленому порядку, або ж нарахування суми, яка не відповідає фактичному бойовому стажу, буде передчасним.
В межах спірних правовідносин, відповідач фактично не вчинив жодних дій щодо розгляду рапорту позивача та перевірки документів, які перебувають у його розпорядженні, для вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу відповідної винагороди та усунувся від виконання покладених на нього обов`язків.
Аналіз положень окремого доручення Міністра оборони України №5601/уд від 26.09.2025 свідчить, що за наявності звернення військовослужбовця з відповідним рапортом, відповідач не може приймати пасивну позицію, проігнорувавши рапорт позивача.
Навпаки, Дорученням №5601/уд на відповідача покладено чіткий алгоритм дій щодо перевірки даних та оформлення документів:
обов`язок ініціативного (самостійного) збору документів: відповідно до підпункту «в» пункту 1 окремого доручення №5601/уд, командир військової частини зобов`язаний самостійно організувати роботу, зокрема шляхом направлення запитів до інших військових частин чи підрозділів, до яких відряджалась або у яких проходила службу військовослужбовець, для отримання відомостей про безпосередню участь у бойових діях. Посилання відповідача на відсутність документів у розпорядженні частини без підтвердження того, що ним вживалися заходи для їх витребування чи відновлення, є бездіяльністю;
обов`язок використання внутрішніх процедур перевірки: у разі, якщо первинні документи обліку дійсно відсутні у військовій частині або містять суперечності, відповідач зобов`язаний ініціювати внутрішні інструменти кадрового контролю. Це передбачає можливість проведення службової перевірки, кадрового аудиту або опитування (встановлення пояснень) відповідних посадових осіб і безпосередніх командирів підрозділів, які безпосередньо організовували виконання бойових завдань позивачкою та погоджували її службу;
видача Довідки як кінцева мета процедури: кінцевим документом, який підтверджує наявність або відсутність у військовослужбовця права на виплату за Постановою №153, є Довідка за формою, визначеною у Додатку 1 до Окремого доручення №5601/уд, у якій відображається сумарна кількість днів безпосередньої участі. Саме таку довідку (або вмотивовану відмову у її видачі за результатами всебічної кадрової перевірки) відповідач мав оформити за наслідками розгляду рапорту позивачки
Фактично відповідач на виконання окремого доручення повинен був скласти стосовно позивача довідку за формою додатку 1 до окремого доручення, при цьому перевіривши наявність у позивача достатньої кількості днів участі у бойових діях, з врахуванням довідки ВЧ НОМЕР_4 (врахувавши вже наявні 157 днів безпосередньої участі позивача у бойових діях) та прийняти рішення про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди.
Апеляційний суд наголошує, що відповідач покликаючись на те, що позивач при отриманні військового звання був неатестований, неналежність довідки для підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, яку сам видавав і мав всі можливості перевірити і підтвердити чи спростувати наявність фактично майже 1 місяця безпосередньої участі позивача у бойових діях, свідчить про поверхневість та формальність його відношення до спірних правовідносин, наявність протиправної бездіяльності щодо нерозгляду рапорту позивача.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній нормі.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивач звернулася до суду із вимогами щодо визнання протиправним рішення відповідача та зобов`язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплатити одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2025 №53.
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки на момент вирішення цього спору відповідачем не розглянуто рапорт позивача, не було проведено належної детальної перевірки фактичного бойового стажу позивача, з врахуванням вже підтвердженого у кількості 157 днів, з врахуванням видачі довідки про перебування позивача безпосередньо в зоні ведення бойових дій у період 2023-2025 років, враховуючи дискреційність повноважень військового командування у питанні поденного обліку та верифікації бойових днів, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням правової позиції суду, належним способом захисту, необхідним для повного поновлення порушених прав позивача, в цьому випадку є:
1. Визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту позивача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
2. Зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.12.2025 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Отже позов підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану»
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 у цій справі - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №380/1789/26 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» .
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 (зареєстровано 23.12.2025) про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяО. П. Мандзій
суддіЛ. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua