Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №120/16952/23
Суддя: Сушко О.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/16952/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
06 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, скасування його та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 120/16952/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26 січня 2022 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 15.03.1989 по 15.09.1990, з 19.03.1997 по 15.05.1998 та з 04.02.1997 по 15.05.1998.
Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт про його виконання.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду від 26 квітня 2024 року.
З урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом наведених положень судовий контроль є спеціальним процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення належного, своєчасного та повного виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.
При цьому встановлення судового контролю є правом суду, а не його безумовним обов`язком, та застосовується за наявності обставин, які свідчать про необхідність додаткового спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судового рішення.
Метою такого контролю є не повторний розгляд спору та не перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень поза межами встановлених судом обов`язків, а забезпечення реального виконання судового рішення відповідно до його резолютивної частини.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 26 січня 2022 року, із зарахуванням до страхового стажу визначених судом періодів роботи.
На виконання зазначеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26 січня 2022 року та зараховано до страхового стажу періоди роботи з 15.03.1989 по 15.09.1990, з 19.03.1997 по 15.05.1998 та з 04.02.1997 по 15.05.1998.
Як убачається з матеріалів справи, під час попереднього розгляду питання виконання судового рішення ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду призначено позивачу пенсію за віком із зарахуванням визначених судом періодів роботи до страхового стажу.
При цьому судом було досліджено відомості щодо визначення розміру призначеної пенсії, відповідно до яких страховий стаж позивача становив 18 років 09 місяців 17 днів, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу — 0,18750, а розмір призначеної пенсії з 26.01.2022 становив 1934,00 грн.
Надалі розмір пенсії переглядався відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185, у зв`язку з чим її розмір з 01.03.2022 становив 2100,00 грн, з 01.03.2023 — 2520,00 грн, а з 01.03.2024 — 2725,00 грн.
Крім того, вирішуючи питання щодо виплати заборгованості за період з 26.01.2022, суд першої інстанції в ухвалі від 16 грудня 2024 року встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, у зв`язку з чим виплата заборгованості, нарахованої на виконання судового рішення в сумі 68468,32 грн, має здійснюватися зазначеним органом Пенсійного фонду України.
Отже, обставини, пов`язані з виконанням рішення суду від 26 квітня 2024 року, вже були предметом судової перевірки, за результатами якої суд першої інстанції дійшов висновку про виконання відповідачем покладених на нього судовим рішенням обов`язків щодо призначення пенсії та зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України має на меті забезпечення виконання саме тих обов`язків, які визначені резолютивною частиною судового рішення, а не вирішення питань, які не були предметом судового розгляду або щодо яких судом відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю, представник позивача, серед іншого, посилався на неврахування під час визначення розміру пенсії індексації, а також на ненарахування та невиплату компенсації втрати частини доходів.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, під час розгляду первісної адміністративної справи суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині виплати пенсії з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.
Відтак зазначені питання не входять до обсягу обов`язків відповідача, визначених резолютивною частиною рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року, а тому не можуть бути предметом перевірки в межах процедури судового контролю за його виконанням.
При цьому незгода позивача з розміром призначеної пенсії, порядком її обчислення, проведеними перерахунками або невиплатою компенсації втрати частини доходів за наявності відповідних підстав може бути предметом самостійного судового спору в порядку, визначеному КАС України.
Водночас такі обставини самі по собі не свідчать про невиконання відповідачем рішення суду від 26 квітня 2024 року та не створюють підстав для встановлення судового контролю в межах цієї справи.
Колегія суддів також враховує, що саме по собі посилання позивача на ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для застосування заходів судового контролю. Визначальним у цьому випадку є встановлення конкретних обставин, які свідчать про невиконання або неналежне виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього судом обов`язків, а також наявність у такого суб`єкта реальної можливості виконати відповідне судове рішення.
Натомість матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про ухилення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків щодо призначення пенсії та зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.
Посилання апелянта на невиконання відповідачем судового рішення не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо вчинення відповідачем дій на його виконання та не свідчать про неправильність висновку суду щодо відсутності підстав для застосування механізму судового контролю.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року — без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийСушко О.О.
СуддіЗалімський І. Г. Мацький Є.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua