Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №Н/240/218/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: охорони здоров’я, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №Н/240/218/25

Суддя: Сушко О.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № Н/240/218/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

06 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування довідки, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач звернувся із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України. Як нововиявлену обставину він назвав встановлення йому 12 січня 2026 року третьої групи інвалідності за рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Ухвалою від 17 лютого 2026 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви та залишив рішення в силі.

Ухвалюючи зазначну ухвалу, суд виходив із того, що рішення експертної команди отримано після набрання рішенням законної сили, воно є новим доказом і новою обставиною, які не можуть бути нововиявленими.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою відповідно до якої просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.

У обгрунтування скарги позивач стверджує, що нововиявленою обставиною є фактичний стан його здоров`я на час проходження військово-лікарської комісії, який існував об`єктивно, а рішення про інвалідність лише це підтвердило. Також вважає, що військово-лікарська комісія порушила Положення про військово-лікарську експертизу, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, і прийняла помилкове рішення. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не призначив судово-медичну експертизу. Вважає, що, відкривши провадження за заявою, суд формально відмовив у її задоволенні та порушив право на доступ до правосуддя. Також повідомляє про подання заяви до Європейського суду з прав людини.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом розгляду у справі № 240/218/25 була довідка військово-лікарської комісії № 3388 від 17 вересня 2024 року про визнання позивача придатним до військової служби та процедура проведення медичного огляду.

Суд у тому рішенні перевіряв законність висновку лише в межах дотримання процедури його прийняття і не оцінював підставності висновку з медичної точки зору.

Рішення експертної команди про встановлення третьої групи інвалідності позивач отримав 12 січня 2026 року, тобто після набрання рішенням законної сили. Ухвалою від 27 січня 2026 року відкрито провадження за заявою про перегляд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Таким чином, нововиявленою може бути лише обставина, яка існувала на час розгляду справи, але не була відома. Обставини, що виникли після ухвалення рішення, нововиявленими не є.

Колегія суддів не погоджується з доводом про те, що нововиявленою обставиною є фактичний стан здоров`я позивача на вересень 2024 року. Стан здоров`я та наявні в нього захворювання були відомі позивачу, на них він посилався як на підставу позову, а медична документація, за твердженням самого скаржника, була долучена до матеріалів справи.Отже, ці обставини не є невідомими.

Група інвалідності встановлена 12 січня 2026 року, а не станом на 17 вересня 2024 року. Цей факт виник після завершення розгляду справи і сам по собі не доводить, що на дату рішення військово-лікарської комісії позивач був непридатним до служби.

Довід скаржника про те, що інвалідність не виникає раптово, є припущенням і не підтверджений доказами.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Рішення експертної команди є новим доказом щодо обставин, які суд уже встановив.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 361 КАС України докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, предметом спору була процедура прийняття висновку військово-лікарської комісії, а не наявність чи відсутність у позивача захворювань. Тому встановлення групи інвалідності не спростовує фактів, покладених в основу рішення, і не є істотним для справи.

Доводи скаржника про порушення військово-лікарською комісією пункту 20.3 Положення про військово-лікарську експертизу, про помилковість її висновку та про неправильну, на думку скаржника, кваліфікацію предмета позову судом стосуються суті первісного спору. Вони могли бути і були предметом розгляду при ухваленні рішення, яке переглянуто в апеляційному порядку. Згідно з частиною шостою статті 361 КАС України суд при перегляді за нововиявленими обставинами не може виходити за межі вимог, які були предметом розгляду, і розглядати інші підстави позову.

Довід про те, що лікарі військово-лікарської комісії не є експертами, а також посилання на статтю 3 Конституції України стосуються тієї ж оцінки медичного висновку, яку суд у цій справі не здійснює.

Незгода з рішенням, що набрало законної сили, не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами, а посилання на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18 не спростовує цих висновків. Наведений скаржником критерій розмежування істотних і неістотних порушень процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень стосується оцінки цієї процедури по суті і не стосується підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Довід про безпідставну відмову у призначенні судово-медичної експертизи колегія відхиляє.

Ухвалою від 10 лютого 2026 року, постановленою в судовому засіданні, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, виходячи з того, що поставлені питання спрямовані на встановлення нових обставин, а саме стану здоров`я позивача в певний період, що не може встановлюватися в межах перегляду за нововиявленими обставинами. Колегія суддів погоджується з цим висновком.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України експертиза призначається, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання. При розгляді заяви про перегляд суд встановлює наявність чи відсутність нововиявлених обставин і не досліджує спір по суті повторно.

Питання, які скаржник пропонував поставити експерту, стосуються діагнозів позивача у період з 17 вересня 2024 року по 12 січня 2026 року, відповідності висновку військово-лікарської комісії стану його здоров`я і потреби у стаціонарному лікуванні. Ці питання виходять за межі перегляду і не впливають на висновок про те, що встановлення групи інвалідності у 2026 році є новою обставиною.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на процесуальну непослідовність суду першої інстанції. Відкриття провадження за заявою означає лише те, що заява подана з додержанням вимог статей 364, 365 КАС України, а наявність нововиявлених обставин встановлюється судом під час розгляду заяви по суті. Суд першої інстанції розглянув заяву за участю сторін, які підтримали свої позиції, дав оцінку правовій природі зазначеної обставини, її часовим ознакам та істотності і навів мотиви відмови. Доступ позивача до правосуддя не обмежено, а відмова у задоволенні заяви не означає відмови у правосудді.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України виключною обставиною є встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи. Сама лише подача заяви до Європейського суду з прав людини такою обставиною не є і не впливає на вирішення питання про наявність нововиявлених обставин. Правовідносини повністю врегульовані національним правом, тому підстав для звернення до практики Європейського суду з прав людини немає.

За частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду суд може відмовити в задоволенні заяви та залишити судове рішення в силі. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до статті 316 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua