Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №420/12644/26
Суддя: Кравченко К.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
—————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12644/26
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 24.06.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді –Кравченка К.В.,
судді –Вербицької Н.В.,
судді –Джабурія О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 12 квітня 2024 року по 10 грудня 2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - березня 2018 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 12 квітня 2024 року по 10 грудня 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації, із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 , і на теперішній час виключений зі списків особового складу. За період з 12 квітня 2024 року по 10 грудня 2025 року індексація грошового забезпечення йому в повному розмірі не нараховувалась і не виплачувалась, а на його заяву відповідач листом від 13.02.2026 повідомив, що базовим місяцем для розрахунку індексації у 2024 році є січень 2024 року, а у 2025 році - січень 2025 року. Позивач вважає, що оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення має здійснюватися з урахуванням пункту 10-2 Порядку №1078 наростаючим підсумком, починаючи з березня 2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пунктів 5 та 10-2 Порядку №1078 для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у березні 2018 року, саме березень 2018 року є місяцем, з якого має обчислюватися індекс споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення. Апелянт вважає, що встановлення статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правила про обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком з 1 січня 2024 року не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки посадові оклади військовослужбовців з березня 2018 року не змінювалися, а реалізація права на індексацію не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Також апелянт посилається на роз`яснення Міністерства соціальної політики України щодо застосування пункту 10-2 Порядку №1078 та на правові висновки Верховного Суду щодо визначення місяця підвищення доходу військовослужбовців.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 12 квітня 2024 року по 10 грудня 2025 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Станом на лютий-березень 2018 року позивач військову службу не проходив і грошового забезпечення не отримував, що позивачем не заперечується.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з визначенням березня 2018 року як базового місяця.
Листом від 13.02.2026 відповідач повідомив, що у 2024 році відновлено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а базовим місяцем для розрахунку індексації у 2024 році є січень 2024 року, у 2025 році - січень 2025 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на березень 2018 року позивач військову службу не проходив, грошового забезпечення не отримував, а тому не набув права на отримання індексації із застосуванням березня 2018 року як базового місяця. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що законами про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2024 року та з січня 2025 року відповідно, і ці положення є чинними та неконституційними не визнавалися.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі Закон №1282-XII).
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі Порядок №1078).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» індексації, право на яку виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, та «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. При цьому для визначення права військовослужбовця на індексацію-різницю у зв`язку з підвищенням посадових окладів з 01.03.2018 суд повинен встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, а також чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації (постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.01.2026 у справі №200/65/25, від 20.08.2026 у справі №560/2520/25).
Отже, право на індексацію-різницю, передбачену абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку №1078, у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 може виникнути виключно в особи, яка у лютому-березні 2018 року проходила військову службу та отримувала грошове забезпечення, оскільки лише за цієї умови можливо визначити розмір підвищення її доходу в березні 2018 року та порівняти його із сумою можливої індексації.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, позивач у лютому-березні 2018 року військову службу не проходив і грошового забезпечення не отримував, а військову службу розпочав 12 квітня 2024 року, тобто більш ніж через шість років після підвищення посадових окладів військовослужбовців. За таких обставин підвищення доходу позивача в березні 2018 року не відбувалося, а тому в позивача відсутнє право на індексацію-різницю, яка склалася в березні 2018 року, і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078.
Щодо доводів апелянта про необхідність обчислення поточної індексації його грошового забезпечення із застосуванням індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком з березня 2018 року, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX дію Закону №1282-XII на 2023 рік було зупинено.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Отже, законодавець у 2024 та 2025 роках безпосередньо на рівні закону визначив початок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, - з 1 січня 2024 року та з січня 2025 року відповідно.
Указані положення законів про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки є чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем.
Апеляційний суд звертає увагу, що Порядок №1078, у тому числі його пункт 10-2, є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання частини другої статті 6 Закону №1282-XII, а тому не може застосовуватися всупереч прямим приписам закону, який має вищу юридичну силу. Порядок №1078 є інструментом, який застосовується лише в межах, визначених законом, і не може бути самостійною підставою для обчислення індексу споживчих цін з іншого місяця, ніж той, що прямо визначений законом на відповідний рік.
Таким чином, у спірному періоді з 12 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року поточна індексація грошового забезпечення позивача підлягала обчисленню із застосуванням індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком з 1 січня 2024 року, а в період з 1 січня 2025 року по 10 грудня 2025 року - із застосуванням індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком з січня 2025 року, а не з березня 2018 року, як помилково вважає апелянт.
Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 зазначив, що положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» про обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком з 01.01.2024 не виключає необхідності перевірити право особи на щомісячну індексацію-різницю, передбачену абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку №1078. Водночас у цій справі, як уже зазначалося, право на таку індексацію-різницю в позивача не виникло, оскільки в березні 2018 року він військову службу не проходив, а тому зазначений висновок Верховного Суду не свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 28.01.2019 та від 03.08.2020 апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі роз`яснення не є нормативно-правовими актами, надані до встановлення законами про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки спеціального порядку обчислення індексу споживчих цін і не можуть змінювати правового регулювання, визначеного законом.
Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.07.2020 у справі №400/3017/19 та від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, оскільки вони стосуються визначення місяця підвищення доходу у правовідносинах, які виникли до набрання чинності законами про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки, і за інших фактичних обставин, коли військовослужбовці проходили службу на момент підвищення посадових окладів.
Доводи апелянта про те, що реалізація права на індексацію не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у спірному випадку йдеться не про відмову у виплаті індексації з підстав відсутності фінансування, а про застосування встановленого законом порядку обчислення індексу споживчих цін.
Оскільки позивач не довів наявності в нього права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 12 квітня 2024 року по 10 грудня 2025 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, похідні позовні вимоги щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 також задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія
Оригінал: reyestr.court.gov.ua