Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №400/3055/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №400/3055/26

Суддя: Кравченко К.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3055/26

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

повний текст судового рішення

складено 11.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.03.2026 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.04.2026, просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо проведення позивачу з 01.03.2026 перерахунку та виплати пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2022 №9/1/3391, з щомісячною доплатою до пенсії в сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб», із врахуванням індексацій згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209, від 25.02.2026 №236, з обмеженням максимального розміру пенсії та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області провести з 01.03.2026 перерахунок пенсії позивача та виплачувати її з 01.03.2026 у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2022 №9/1/3391, з щомісячною доплатою до пенсії в сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, із врахуванням індексацій згідно з постановами Кабінету Міністрів України №118, №168, №185, №209, №236, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, та без урахування (застосування) до відповідних виплат пенсії постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач з 01.03.2026 провів перерахунок пенсії та обмежив її виплату, застосувавши понижуючі коефіцієнти, запроваджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, що, на думку позивача, призвело до порушення його права на пенсійне забезпечення, гарантоване спеціальним законом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.03.2026 перерахунку та виплати пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2022 №9/1/3391 з обмеженням максимального розміру пенсії та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області провести з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплачувати йому пенсію з 01.03.2026 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2022 №9/1/3391, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з урахуванням раніше виплачених сум;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги.

ГУ ПФУ в Миколаївській області в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025 №1778, яка є чинною, не скасована та не визнана неконституційною, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був її застосувати. Апелянт також наголошує на тому, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а соціально-економічні права не є абсолютними та можуть бути обмежені з огляду на фінансові можливості держави в умовах воєнного стану.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що розмір його пенсії неодноразово визначався судовими рішеннями, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо виплати пенсії з 01.03.2026 без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, оскільки положеннями Порядку, затвердженого цією постановою, змінюється сама природа судового захисту, а виплата перерахованої на виконання судових рішень пенсії ставиться у залежність від бюджетних призначень. На думку позивача, обраний ним спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на запобігання повторному порушенню його права на отримання пенсії у належному розмірі.

ГУ ПФУ в Миколаївській області у відзиві на апеляційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що вимога щодо невикористання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 є передчасною, оскільки дії відповідача щодо її застосування при виплаті перерахованої на виконання цього судового рішення пенсії ще не вчинялись.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Миколаївській області залишити без задоволення.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.03.2026 основний розмір пенсії позивача становить 42770,98 грн, однак, у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром та застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, пенсія до виплати складає 31033,09 грн.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про нарахування та виплату пенсії без обмеження її розміру, на що листами від 20.03.2026 та від 15.04.2026 відповідач повідомив, що з 01.01.2026 пенсію позивача перераховано з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, а тому до розміру пенсії застосовано відповідні коефіцієнти.

Також з розрахунку пенсії позивача станом на 01.03.2026 вбачається, що пенсія позивачу обчислена у розмірі 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 та з урахуванням індексацій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118, №168, №185, №209, №236.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу вже обчислюється у розмірі 80% сум грошового забезпечення з урахуванням доплати у розмірі 2000 грн та відповідних індексацій, а вимоги щодо виплати пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 є передчасними, оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку пенсії на виконання цього судового рішення.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Щодо доводів апеляційної скарги ГУ ПФУ в Миколаївській області апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану (який триває і на час апеляційного перегляду справи) тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX (надалі Закон №4695-IX) встановлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів статті 30 Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України 30.12.2025 прийняв постанову №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (надалі постанова №1778), якою визначено розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до так званих спеціальних пенсій.

Відповідно до пункту 1 постанови №1778 у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії, що перевищує 10 і не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, - 0,5; до частини пенсії, що перевищує 11 і не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, - 0,4; до частини пенсії, що перевищує 13 і не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, - 0,3; до частини пенсії, що перевищує 17 і не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, - 0,2; до частини пенсії, що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, - 0,1.

Таким чином, Законом №4695-IX та постановою №1778 установлені додаткові підстави для обмеження розміру пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, зокрема, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.

Закон №4695-IX та постанова №1778 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальні гарантії гідного пенсійного забезпечення таких осіб.

Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які мають пріоритет стосовно положень Закону №4695-ІХ, який приймається на один фінансовий рік та метою якого не є врегулювання пенсійних правовідносин.

У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Тож у разі суперечності між правовими нормами закону про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України, приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в тім, що вони поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ, оскільки не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

Аналогічний підхід щодо неможливості обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, шляхом застосування коефіцієнтів, встановлених законом про Державний бюджет України та прийнятою на його виконання постановою Кабінету Міністрів України, сформульований Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25, від 05 листопада 2025 року у справі №520/3890/25, від 06 листопада 2025 року у справі №460/2027/25, а також у постанові від 20 травня 2026 року у справі №320/2229/25, ухваленій за результатами перевірки законності постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», яка має аналогічний постанові №1778 зміст.

Апеляційний суд враховує, що вказані висновки Верховного Суду сформульовані щодо аналогічного правового регулювання, встановленого статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, а тому є релевантними і до спірних правовідносин, які виникли у 2026 році на підставі статті 30 Закону №4695-IX та постанови №1778.

Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, то до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №4695-ІХ та постанови №1778.

Посилання апелянта - відповілача на те, що постанова №1778 є чинною, не скасована та не визнана неконституційною, апеляційний суд відхиляє, оскільки в даному випадку йдеться не про перевірку законності нормативно-правового акта, а про вибір норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, за наявності колізії між нормами спеціального закону та нормами закону про Державний бюджет України і прийнятого на його виконання підзаконного акта. Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу з 01.03.2026 пенсії з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою №1778, та обґрунтовано зобов`язав відповідача провести перерахунок і виплату пенсії позивачу без такого обмеження, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає право особи у разі його фактичного порушення, невизнання або оспорювання суб`єктом владних повноважень, тобто на момент звернення до суду таке право має бути порушеним, а не таким, що може бути порушене в майбутньому.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що станом на 01.03.2026 пенсія позивачу обчислена у розмірі 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 та з урахуванням індексацій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118, №168, №185, №209, №236, а тому в цій частині порушення прав позивача з боку відповідача відсутнє, що правильно встановив суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до незгоди з відмовою у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію з 01.03.2026 без урахування (застосування) постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, а позивач не довів, що відповідач на час звернення позивача до суду приймав рішення або вчиняв дії щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 до пенсії позивача, перерахованої на виконання рішення суду у цій справі, яке на час звернення до суду ще не було ухвалене.

Тобто позовні вимоги позивача в цій частині спрямовані на захист права, яке, на думку позивача, може бути порушене відповідачем у майбутньому, під час виконання судового рішення у цій справі, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26 сформульовано висновок, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, зокрема із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства, а відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених статтями 382, 383 КАС України.

Отже, у разі застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час виконання рішення суду у цій справі, позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції в порядку, встановленому статтями 382, 383 КАС України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині, а доводи апеляційної скарги позивача таких висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційні скарги залишаються без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія

Оригінал: reyestr.court.gov.ua