Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №420/13154/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №420/13154/26

Суддя: Кравченко К.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13154/26

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 24.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2026 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі відповідач, НОМЕР_1 прикордонний загін, військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення, ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 29.08.2019 він проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, у зв`язку з введенням воєнного стану строк дії контракту був продовжений понад встановлений строк, а у складі НОМЕР_1 прикордонного загону він безпосередньо брав участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій загальною тривалістю 343 доби. Проте на його заяву про виплату одноразової грошової винагороди відповідач відмовив з тих підстав, що станом на 24.02.2022 позивач уже проходив військову службу за контрактом. Позивач вважав таку відмову протиправною, оскільки він відповідає умовам для отримання винагороди, а відповідач безпідставно пов`язав право на її отримання з відсутністю контрактної служби станом на 24.02.2022.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволений:

- визнані протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач уклав контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України 29.08.2019, тобто до введення воєнного стану, а наказом від 29.08.2022 №221-ОС дію цього контракту лише було продовжено понад встановлені строки до оголошення демобілізації, тому позивач не був прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану і не має права на одноразову грошову винагороду, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Крім того, апелянт вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки був виключений зі списків особового складу військової частини 21.07.2025, а до суду звернувся лише у травні 2026 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 29.08.2019 між начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком дії з 29.08.2019 до 28.08.2022.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.08.2022 №221-ОС «Про особовий склад» старшому сержанту ОСОБА_1 продовжено дію контракту понад встановлені строки з 29.08.2022 до оголошення демобілізації.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 01.08.2023 №217-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_1 прикордонного загону, а наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03.08.2023 №505-ОС зараховано до списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону з 02.08.2023.

Відповідно до листа НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.03.2026 №04.2/5374-26 загальна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі НОМЕР_1 прикордонного загону згідно з витягом з журналу бойових дій становить 343 доби (04.01.2024-02.02.2024, 05.03.2024-04.04.2024, 23.04.2024-23.11.2024, 01.02.2025-26.02.2025, 01.03.2025-28.03.2025, 29.04.2025-11.05.2025).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.07.2025 №738-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з 21.07.2025.

21.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Листом від 08.04.2026 №04.2/П-1184/1273 відповідач повідомив позивача про те, що військовослужбовцям, які станом на 24.02.2022 вже перебували на військовій службі за контрактом, виплата винагороди умовами вказаної постанови не передбачена.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідає умовам, за наявності яких пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 передбачено виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, а відмова відповідача у її виплаті є протиправною.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду апеляційний суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, реалізується на підставі заяви (рапорту) військовослужбовця, з якою позивач звернувся до відповідача 21.03.2026. Про відмову у виплаті винагороди позивач дізнався з листа відповідача від 08.04.2026, а до суду з цим позовом звернувся 07.05.2026, тобто з дотриманням строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України. Водночас, з огляду на висновки апеляційного суду щодо суті спору, викладені нижче, ці доводи апелянта не впливають на результат апеляційного перегляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», яка набрала чинності 13.02.2025 (надалі постанова №153), зокрема пунктом 2 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форми контрактів.

Пунктом 4 постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень.

Отже, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови №153 особа має відповідати сукупності таких умов: бути громадянином України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану (з 24.02.2022) у віці до 25 років до набрання чинності постановою №153 (до 13.02.2025); проходити військову службу; брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що однією з умов, визначених абзацом другим пункту 4 постанови №153, є саме прийняття або призов особи на військову службу під час воєнного стану, а не сам факт проходження військової служби у період воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі Закон №2232-XII) початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом.

Прийняття на військову службу - це офіційний процес набуття громадянином статусу військовослужбовця для виконання обов`язків із захисту незалежності та територіальної цілісності держави.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 29.08.2019, тобто до введення воєнного стану в Україні, а з 29.08.2022 дію укладеного ним контракту було продовжено понад встановлені строки до оголошення демобілізації.

Продовження строку дії контракту понад встановлений строк, як і переведення позивача для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 прикордонного загону до НОМЕР_1 прикордонного загону, не є прийняттям позивача на військову службу, оскільки на час продовження строку дії контракту та переведення позивач вже мав статус військовослужбовця та продовжував проходження військової служби, розпочатої 29.08.2019.

Таким чином, позивач не відповідає визначеній абзацом другим пункту 4 постанови №153 обов`язковій умові щодо прийняття (призову) на військову службу під час воєнного стану, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, незалежно від тривалості його безпосередньої участі у бойових діях.

Апеляційний суд зазначає, що встановлення Кабінетом Міністрів України в межах експериментального проекту окремих виплат для визначеної категорії військовослужбовців, прийнятих або призваних на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, з метою підвищення мотивації громадян до проходження військової служби, не є дискримінацією інших військовослужбовців, на яких поширюються інші, передбачені законодавством, види грошового забезпечення та додаткових винагород.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відповідність позивача всім у сукупності вимогам абзацу другого пункту 4 постанови №153 та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія

Оригінал: reyestr.court.gov.ua