Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №184/1728/26
Суддя: Шлай А.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 184/1728/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 р. (суддя Коваленко В.О.) в адміністративній справі №184/1728/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА № 7515521 від 09.07.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на відсутність обставини порушення ним п. 3.2 Правил дорожнього руху, оскільки перешкоди для руху транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком ним створено не було.
Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 р. позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Департаментом патрульної поліції. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції зосередився на питанні наявності у постанові серії ЕНА № 7515521 посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, та, пославшись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, дійшов висновку про неналежність відповідного відеозапису як доказу. Такий підхід, на думку скаржника, не може бути визнаний достатнім для вирішення спору саме у цій справі, оскільки суд повинен був встановити фактичні обставини справи на підставі всіх наявних у матеріалах доказів, оцінити їх у сукупності та надати належну оцінку доводам обох сторін. При цьому, Департамент патрульної поліції не заперечує, що відповідно до частини третьої статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити визначені законом відомості, у тому числі відомості про технічний засіб, яким здійснювалися фото- чи відеозапис, якщо такий запис використовувався. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, саме по собі порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень не є безумовною підставою для його скасування.
Окрім апеляційної скарги Департамент патрульної поліції направив до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі 30.09.2026, 07.10.2026 та 23.10.2026.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, наполягаючи на тому, що відсутність у спірній постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, є порушенням статті 283 КУпАП, яке не може розглядатись як формальне згідно правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 26.04.2018 у справі № 338/855/17. Крім того, суд першої інстанції не обмежився виключно цим висновком, а дослідив і оцінив усі інші надані відповідачем матеріали справи в їх сукупності – відеозапис з автомобільного реєстратора службового транспортного засобу та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, а також встановив суперечливі відомості щодо місця, дати та часу вчинення правопорушення, зафіксовані в самій постанові, що спростовує твердження скаржника про те, що суд обмежився оцінкою одного формального аспекту.
У заявах від 02.10.2026 та від 26.10.2026 позивач просить суд не брати до уваги додаткові пояснення, подані скаржником після апеляційної скарги, оскільки їх зміст зводиться до відтворення вже висловлених аргументів.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження (письмове) наведено в ухвалі суду від 27 жовтня 2026 р.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2026 о 00:15:49 інспектором 2 взводу 4 роти 4 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Ящуком Олексієм Леонідовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7515521 від 09.07.2026 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови 09.07.2026 о 00:02:01 в м. Київ по вул. Голосіївській, 15 водій ОСОБА_1 , керуючи т/з не надав перевагу в русі поліції із увімкненим спецсигналом. Під час спілкування не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію т/з, чим порушив п.3.2.ПДР.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, належними, достатніми та допустимими доказами не доведено.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо доводів скаржника/відповідача про безпідставне відхилення судом першої інстанції наданих ним доказів.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як свідчить зміст спірної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП. Відповідно до цієї правової норми, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на заперечення позивачем факту вчинення порушення, яке поставлено йому у провину, обов`язок по доведенню правомірності спірної постанови покладається на відповідача в силу дії приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Докази мають відповідати критеріям, встановленим статтями 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо їх належності, допустимості, достовірності і достатності, і суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу прийнятого ним рішення (постанови).
На підтвердження правомірності оскарженої позивачем постанови відповідач надав суду першої інстанції відеозаписи з портативного відео реєстратора поліцейського та автомобільного відео реєстратора службового транспортного засобу.
Однак, як встановив суд першої інстанції, спірна постанова не містить будь-яких посилань на засоби фото-, відеофіксації чи інші докази, на підставі яких було б можливо перевірити правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень цього рішення (а.с.5,6).
Колегія суддів звертає увагу, що питання належності та допустимості відеозапису як доказу у справі про притягнення до адміністративної відповідальності неодноразово розглядалось Верховним Судом, за результатом чого склалась стабільна судова практика.
Так, у постановах від 30.05.2018 (справа № 337/3389/16-а), від 24.01.2019 (справа № 428/2769/17), від 19.02.2020 (справа № 524/1284/17) Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого «у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень».
Скаржник в апеляційній скарзі визнає обставину відсутності у спірній постанові посилання на відеозаписи, однак вважає такий недолік формальним, який суті правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не спростовує.
Колегія суддів критично оцінює такі аргументи, оскільки, по-перше, за вимогами статті 280 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, є обов`язковими; по-друге, недотримання цих вимог унеможливлює визнання фото і відеозаписів в якості належних та допустимих доказів; по-третє, обов`язок враховувати правові висновки Верховного Суду прямо визначений статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України; по-четверте, метою адміністративного судочинства України є захист порушених прав, у тому числі, фізичних осіб, а не усунення недоліків в діяльності суб`єктів владних повноважень з метою легалізації їх рішень, дій чи бездіяльності.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18 колегія суддів визнає безпідставним, оскільки правовідносини, що розглядались судом касаційної інстанції не є подібними до спірних.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 р. в адміністративній справі №184/1728/26- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 листопада 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua